Рішення

від 16.07.2013 по справі 5009/290/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/2/12-7/30/13-30/49/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2013 Справа № 5009/290/12

за позовом :

1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СК КАТРАН» (69008, м.Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 36)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (69121, АДРЕСА_1)

про визнання права власності та витребування майна,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача-1 - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 виданий 22.11.1996 р.;

від позивача-2 - не з'явився;

від відповідача - Карпенко С.С., директор, протокол № 1 від 14.05.2010 р.;

від третьої особи - ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_2 виданий 20.06.1995 р.;

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулись до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК КАТРАН» про визнання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 права власності на 1/10 частку об'єкту нерухомого майна, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_4; визнання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 права власності на 9/10 частку об'єкту нерухомого майна, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_4 та витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Катран» на користь позивачів зазначеного майна.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилався на приписи ст.ст. 316- 319, 321, 328, 387, 388, 392 Цивільного кодексу України. При цьому вказує, що 25.07.2008р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким продавець продав та передав у власність ОСОБА_7 17/20 частин об'єкту незавершеного будівництва адміністративно-побутового корпусу з актовим залом на 1700 чоловік, відсоток готовності об'єкта - 30%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 Зазначає, що ОСОБА_7 здійснила розбирання вказаного об'єкту на окремі будівельні конструкції. В подальшому, 25.09.2008р. між ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, згідно умов якого ФОП ОСОБА_5 придбала будівельні конструкції на загальну суму 985100,00 грн. Також, 02.12.2008р. між ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_5 укладений інвестиційний договір, за умовами якого сторони зобов'язались у порядку та строки, визначені у цьому договорі спільно інвестувати кошти та виконувати будівельні роботи з метою завершення будівництва допоміжної будівлі спортивного комплексу з басейном в районі ПС «Юність» у м. Запоріжжі на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ОП ЗМБТІ присвоєно недобудованій будівлі спорткомплексу, що розташована в АДРЕСА_4 літ. В-7 літеру Г-7. За доводами позивачів, до відповідача незаконно перейшло право власності на об'єкт, який належить позивачам у частинах 10 на 90, тому договір купівлі-продажу від 09.09.2010 р. не може вважатися законною підставою для переходу права масності на спірне майно до ТОВ «СК КАТРАН».

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2012 у справі №5009/290/12 позов задоволено; визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на 1/10 частку об'єкту нерухомого майна, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_4; визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 право власності на 9/10 частку об'єкту нерухомого майна, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_4; витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «СК КАТРАН» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особою-підприємця ОСОБА_2 об'єкт нерухомого майна, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_4.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012 у даній справі за наслідками розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.2012 скасовано; в задоволені позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовлено; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі - 804,75 грн.; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі - 804,75 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2013р. рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2013 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року у справі № 5009/290/12 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Скасовуючи судові акти, Вищий господарський суд України вказав на те, що здійснюючи апеляційний перегляд справи суд апеляційної інстанції, з'ясувавши наявність правового зв'язку між ФОП ОСОБА_3 і сторонами у справі, розглянувши по суті апеляційну скаргу та задовольнивши її, не залучив вказану особу до участі у справі в установленому процесуальним законодавством порядку та прийняв постанову, що стосується її прав і обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом перерозподілу справ між суддями, автоматизованою системою документообігу суду справу № 5009/290/12 передано на розгляд судді Кутіщевій-Арнет Н.С.

Ухвалою суду від 10.04.2013 р. справу прийнято до свого провадження суддею Кутіщевою-Арнет Н.С., присвоєно справі номер провадження 24/2/12-7/30/13 та призначено судове засідання на 16.05.2013 р. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізичну особу-підприємця ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., враховуючи хворобу судді Кутіщевої-Арнет Н.С., справу № 5009/290/12 передано на розгляд судді Кагітіній Л.П.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.05.2013 р. справу прийнято до провадження суддею Кагітіною Л.П., присвоєно справі номер провадження 24/2/12-7/30/13-30/30/13, розгляд якої призначено на 13.06.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

Ухвалою господарського суду від 13.06.2013 р., у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 16.07.2013 р.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

ОСОБА_1, який особисто був присутній у судовому засіданні 16.07.2013 р., в повному обсязі підтримав вимоги, викладені у позові. Наголошує на тому, що ТОВ «Призов'є і компанія» було незаконно набуто спірний об'єкт, тому договір купівлі-продажу від 09.09.2010р. не може вважатися законною підставою для переходу права масності на це майно до ТОВ «СК КАТРАН». Також позивач-1 надав до матеріалів справи копію постанови слідчих органів, яка, на його думку, підтверджує, що його визнано потерпілим по факту незаконного заволодіння майном.

Представник позивача-2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та наданих на вимогу суду додаткових поясненнях.

За доводами відповідача, договір купівлі-продажу, на підставі якого ним набуто право власності на спірний об'єкт, є чинним і позивачами не надано судового рішення, яким би його визнано або встанов лено незаконність набуття відповідачем права власності на майно, що виключає можливість витребування цього майна на користь позивачу. Також відповідач вказує, що договір про спільне інвестування у будівництво спортивного комплексу від 18.11.2008р., з існуванням якого позивачі пов'язують наявність у них права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_4 для будівництва будівлі спорткомплексу літ. В-7 є підробним, за фактом підробки якого порушено кримінальну справу за заявою ОСОБА_3 Відзначає, що ТОВ «Приазов'є і компанія» на законній підставі, а саме за догово ром про пайову участь у будівництві від 18.11.2008р. було здійснено будівництво будівлі спорткомплексу літ. Г-7 по АДРЕСА_4 ФОП ОСОБА_3 не заперечувалося і встановлено господарським судом Запорізької області при розгляді справи № 26/246/10-15/5009/1739/11.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, який особисто був присутній у судовому засіданні 16.07.2013 р., при заявленого позову заперечив. За доводами третьої особи, він на законних підставах є користувачем земельної ділянки, на якій розташовуй спірний об'єкт і згоди на здійснення позивачами будь-якого будівництва не надавав. Існування договору про спільне інвестування у будівництві спорткомплексу від 18.11.2008р. заперечує та вказує, що за фактом підробки у цьому договорі підпису та печатки відкрито кримінальне провадження, в ході якого встановлено, що згідно проведеної експертизи відбитки факсиміле та печатки на договорі не відповідають оригіналам.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи позивач-2 був повідомлений належним чином (копію ухвали суду про відкладення судового засідання до 16.07.2013 р. було направлено на адресу, зазначено самим позивачем-2 у позовній заяві), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача-2.

В судовому засіданні 16.07.2013 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача-1, представника відповідача та третю особу, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2008 р. Між ОСОБА_6 (Продавцем) та ОСОБА_1, який діяв від імені ОСОБА_7 (Покупця) було підписано договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого Продавець продав та передав у власність 17/20 частин об'єкту незавершеного будівництва адміністративно-побутовий корпус з актовим залом на 1700 чоловік, відсоток готовності об'єкта - 30%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, а Покупець купив та прийняв у власність вказаний об'єкт незавершеного будівництва адміністративно-побутовий корпус (п. 1.1).

Згідно з п.1.4 Договору нерухоме майно належить Продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_8, за р.№1791 від 30 серпня 2006 р., та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно районним комунальним підприємством «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради.

Відсутність Заборони відчуження об'єктів нерухомого майна перевірено за даними Єдиного реєстру заборони, що стверджується довідкою від 25.07.2008р. (п.1.5 Договору).

25.09.2008р. між ОСОБА_7 (Продавцем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Покупцем) укладений договір купівлі-продажу будівельних матеріалів.

Згідно з п. 1 цього Договору Продавець продав, а Покупець купив будівельні конструкції: стінова панель 6 х 1,8 у кількості 26 штук на загальну суму 15600,00 грн.; стінова панель 6 х 1,5 у кількості 96 штук на загальну суму 48000,00 грн.; стінова панель 1,8 х 1,2 у кількості 200 штук на загальну суму 16000,00 грн.; стінова панель 1,8 х 0,6 у кількості 28 штук на загальну суму 1400,00 грн.; сходовий марш 5,6 х 1,5 у кількості 24 штук на загальну суму 48000,00 грн.; несучі ригеля 5,4 м у кількості 110 штук на загальну суму 165000,00 грн.; несучі ригеля 2,4 м у кількості 49 штук на загальну суму 44100,00 грн.; плита перекриття 5,8 х 1,5 у кількості 360 штук на загальну суму 234000,00 грн.; плита перекриття 3,5 х 1,5 у кількості 49 штук на загальну суму 9800,00 грн.; несуча колона 12,0 х 0,4 х 0,4 у кількості 72 штук на загальну суму 244800,00 грн.; діафрагма несуча 3 х 3 у кількості 144 штук на загальну суму 50400,00 грн.; стакани фундаментні 2,5 х 2,5 х 0,5 у кількості 36 штук на загальну суму 108000,00 грн. Всього на загальну суму 985100,00 грн.

За змістом п.2 Договору, будівельні конструкції знаходяться за адресою: Запорізька область, Василівський район, смт. Степногірськ, Проммайданчик шахти, буд. 3.

Продавець свідчить, що вказані будівельні конструкції належать йому на праві власності, згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.2008р. за реєстровим № 1975, та отримані внаслідок розбирання об'єкту нерухомого майна. Будівельні конструкції нікому іншому не продані, не заставлені, у спорі та під арештом не перебувають (п.3 Договору від 25.09.2008р.).

26.09.2008р. був складений акт прийому-передачі будівельних матеріалів до договору купівлі-продажу, яким сторони підтвердили передачу покупцю будівельних конструкцій, зазначених у п.1 договору від 25.09.2008р.

02.12.2008р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Інвестор-1) і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Інвестор-2) укладений інвестиційний договір.

За умовами п.1 Договору від 02.12.2008р. сторони зобов'язались у порядку та строки, визначені у цьому договорі, спільно інвестувати кошти та виконувати будівельні роботи з метою завершення будівництва допоміжної будівлі спортивного комплексу з басейном в районі ПС «Юність» у м. Запоріжжі на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_4

Як зазначено у договорі, земельна ділянка, на якій розташована будівля, використовується Інвестором-1 згідно з Договором про спільне інвестування у будівництво спортивного комплексу від 18.11.2008р., укладеного Інвестором-1 з приватним підприємцем ОСОБА_3, який орендує цю земельну ділянку у Запорізької міської ради згідно з Договором оренди землі від 25.01.2006р. (п.2 Договору від 02.12.2008р.)

Згідно п. 6 інвестиційного договору від 02.12.2008р., після завершення будівництва будівлі та за умови виконання цього договору, кожна із сторін отримує у власність частку будівлі у наступному розмірі: Інвестор-1 отримує у власність 10 часток будівлі; Інвестор-2 отримує у власність 90 часток будівлі.

24.04.2009р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Замовник) і Приватним підприємством «Компанія Полюс-Буд» в особі директора ОСОБА_1 (Підрядник) підписано договір підряду на капітальне будівництво.

Згідно з п.1 Договору від 24.04.2009р. Підрядник бере на себе зобов'язання з виконання будівельних робіт (на підставі проекту) по будівництву семиповерхової допоміжної будівлі спортивного комплексу з басейном в районі ПС «Юність» у м.Запоріжжі на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_4

24.04.2009р. складено акт приймання будівельних матеріалів до договору підряду на капітальне будівництво від 24.04.2009р., яким сторони підтвердили, що ФОП ОСОБА_2 (Замовника) передала, а ПП «Компанія Полюс-Буд» в особі директора ОСОБА_1 (Підрядника) отримала будівельні конструкції, перелік яких зазначений у п.1 акту.

За доводами позивачів, з квітня 2009р. по листопад 2009р. ними в межах дії інвестиційного договору від 02.12.2008р. була створена недобудована будівля спорткомплексу літ. В-7 за адресою: АДРЕСА_4.

Зазначена недобудована будівля розташована на земельній ділянці, яка орендується Приватним підприємцем ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 25.01.2006 р. підписаного з Запорізькою міською Радою.

30.07.2010р. господарським судом Запорізької області прийнято рішення у справі №26/246/10 за позовом ТОВ «Приазов'є і компанія» до ФОП ОСОБА_3, третя особа ОП «ЗМБТІ», яким недобудована будівля спорткомплексу літ. В-7 визнана окремим самостійним об'єктом нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_4. Цим же рішенням зобов'язано Орендне підприємство «Запорізьке МБТІ» присвоїти недобудованій будівлі спорткомплексу літ. В-7 окрему літеру Г-7 та визнано за ТОВ «Приазов'є і компанія» право власності на окремий самостійний об'єкт нерухомого майна - недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_4. Вищевказане рішення залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2010р.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2011р. було скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2010р. та рішення господарського суду Запорізької області від 30.07.2010р. у справі № 26/246/10. Справа №26/246/10 передана на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

При новому розгляді справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 23.05.2011р. у справі № 26/246/10-15/5009/1739/11 у задоволенні позову ТОВ «Приазов'є і компанія» відмовлено. Вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2011р.

Також судом встановлено, що 09.09.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Приазов'є і компанія» (Продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК КАТРАН» (Покупцем) було укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим №3940.

Відповідно до п.1 зазначеного договору купівлі-продажу Продавець зобов'язався передати нерухоме майно у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти належне Продавцю майно, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 та сплатити за нього ціну, встановлену цим договором. Відчужуване нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,4911га, кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:05:003:0047, що підтверджується довідкою про правовий статус земельної ділянки, виданою Управлінням держкомзему у м.Запоріжжя Запорізької області Головного управління Держкомзему у Запорізькій області Державного комітету України із земельних ресурсів 15.07.2010р. №154/05.

09.09.2010р. складено акт прийому-передачі нерухомого майна за договором купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу ОСОБА_9 09.09.2010р. за реєстровим №3940, яким сторони підтвердили, що ТОВ «Приазов'є і компанія» передано, а ТОВ «СК КАТРАН» прийнято наступне нерухоме майно: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 а також технічну документацію на це нерухоме майно та інші документи, пов'язані з ним.

Посилаючись на незаконність переходу до відповідача права власності на недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_4, позивачі звернулись до суду з позовом про визнання за позивачем-1 права власності на 1/10 частку та за позивачем-2 - на 9/10 частку вказаної недобудованої будівлі, а також про витребування від відповідача на користь позивачів зазначеного майна.

Позовні вимоги про визнання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 права власності на 1/10 частку об'єкту нерухомого майна, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_4; визнання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 права власності на 9/10 частку об'єкту нерухомого майна, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_4, та витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Катран» на користь позивачів зазначеного майна, є предметом судового розгляду у даній справі при новому розгляді.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши позивача-1, представника відповідача та третю особу, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного .

Приписами ч. 2 ст. 41 Конституції України встановлено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб. Згідно зі ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до приписів статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підставою такого позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого права на майно, що може підтверджуватися правовстановлюючими документами або будь-якими іншими доказами приналежність позивачу спірного майна. Таким чином, приписи вказаної статті регулюють питання захисту наявного права власності.

Згідно з приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 331 ЦК України встановлено:

1. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

2. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

3. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

За визначенням ч. 3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнано за рішенням суду за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Також, частиною 5 цією статті передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Позивачі свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що ними спільно було інвестовано кошти та виконані роботи будівельні роботи з метою завершення будівництва допоміжної будівлі спортивного комплексу з басейном в районі ПС «Юність» у м. Запоріжжі на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, якій в подальшому присвоєно літеру «Г». Посилаючись на незаконність придбання відповідачем цієї будівлі просять визнати за нами право власності.

Проте, як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, спірне майно, будівля спорткомплексу літ. Г-7 по АДРЕСА_4 на цей час є недобудованою.

Згідно п. 6 інвестиційного договору від 02.12.2008р., на який посилаються позивачі в обґрунтування своїх позовних вимог, тільки після завершення будівництва будівлі та за умови виконання договору, кожна із сторін отримує у власність частку будівлі у наступному розмірі: Інвестор-1 отримує у власність 10 часток будівлі; Інвестор-2 отримує у власність 90 часток будівлі.

При цьому, жодних доказів завершення будівництва будівлі спорткомплексу літ. Г-7 по АДРЕСА_4 у суду не має.

Суд звертає увагу позивачів, що відповідно до приписів ст. 331 ЦК України, визнання права власності на незавершене будівництво не входить до компетенції суду, так як п. 4 ст.331 ЦК України, який надавав таке право, виключено з 15.12.2005 р.

Отже, визнання права власності на незавершений об'єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить змісту частини третьої статті 376 так і статті 331 Цивільного кодексу України.

Щодо посилання позивачів на договір купівлі-продажу будівельних матеріалів від 25.09.2008 р. між ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 985100, 00 грн., та існування інвестиційного договору від 02.12.2008, внаслідок укладення яких ними із цих матері алів було збудовано будівлю спортивного комплексу літ. В-7 по АДРЕСА_4, суд відзначає наступне.

Так, згідно з п. 2 Інвестиційного договору, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5, земельна ділянка, на якій розташована будівля, використовується Інвестором-1 згід но з договором про спільне інвестування у будівництво спортивного комплексу від 18.11.2008, укладеного Інвестором-1 з ФОП ОСОБА_3, який орендує цю земельну ділянку у Запорізької міської ради згідно з Договором оренди землі від 25.01.2006.

Проте, існування такого інвестиційного договору суд сприймає критично.

Як свідчать матеріали справи, постановою заступника РВ ЗМУ ГУМВС України у Запорізькій області від 13.10.2011 по рушено кримінальну справу за фактом підробки та використання невстановленою особою договору про спільне інвестування в будівництво спортивного комплексу від 18 листопада 2008 року, укладеного між ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_1 за ознаками зло чину, передбаченого ч. 1, ч. 4 ст. 358 КК України.

В ході перевірки заяви ФОП ОСОБА_10, головним експертом сектору техніко-криміналістичного забезпечення ро боти ВВС ОЦ НДЕКЦ було надано висновок №46 від 02.06.2011, згідно якого відтиск пе чатки та факсиміле ОСОБА_3 на договорі про спільне інвестування у будівництво спортивного комплексу від 18.11.2008р., а також експериментальні та довільні зразки відти сків печатки- та факсиміле ОСОБА_3 нанесені різним рельєфним кліше.

Врахову ючи наведене, договір про спільне інвестування у будівництво спортивного комплексу від 18.11.2008, з існування якого позивачі пов'язують наявність у них права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_4 для будівництва будівлі спорткомплексу літ. В-7 не може бути належним доказом по справі, факт його підписання заперечується ОСОБА_3, існують відповідні висновки слідчих органів.

Також, суд приймає до уваги, що ТОВ «СК КАТРАН» було придбано недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 по АДРЕСА_4 за договором купівлі-продажу від 09.09.2010 р.

Нормами ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моме нту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно витягу № 8977441 від 09.09.2010, договір купівлі-продажу зареєстровано у Державному реєстрі правочинів 09.09.2010 р.

Нормами ст. 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути проти правно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусо ве відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах во єнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З урахуванням приписів ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Доказів того, що існує судове рішення, яким би визнавався недійсним укладений між ТОВ «Приазов'є і компанія» та ТОВ «СК КАТРАН», що виключає можливість витребування цього майна на користь позивачів.

Слід зазначити, що на даний час право власності на спірний об'єкт у БТІ зареєстровано за ТОВ «СК КАТРАН» на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2011р.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У цій дефініції слід відрізняти два аспекти:

По-перше, доказами є будь-які відомості про певні факти.

По-друге, це - відомості про певні обставини, які поділяються на дві групи: 1) обставини, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення; 2) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

У предмет доказування включаються також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Оскільки позивачі не довели, що саме вони є власниками спірного майна, підстав для задоволення позовних вимог про витребування цього майна від ТОВ «СК КАТРАН» не вбачається.

Обставини справи у їх сукупності свідчать про безпідставність і необґрунтованість заявленого позову. У задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_7 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК КАТРАН» (м.Запоріжжя) відмовити повністю.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.07.2013 р.