Постанова

від 20.03.2013 по справі 826/1502/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 березня 2013 року № 826/1502/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Інвест" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0012832205 від 22.01.2010 та №0001382205 від 11.02.2013.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Інвест" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2012 №0012832205 та №0012842205.

20.02.2013 позивачем через канцелярію суду було подано заяву про зміну позовних вимог та додаткові пояснення в яких він просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.11.2012 №0012832205 та від 11.02.2013 №0001382205 ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС. Зазначені уточнення прийнято судом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" за січень 2011 року. Підставою для нарахування сум податку на додану вартість та податку на прибуток став висновок податкового органу про відсутність у позивача прав на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ", оскільки останнє мало взаємовідносини з ТОВ "ВБК Стандарт-Сервіс", яке має ознаки фіктивності.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що суми податку на додану вартість, за рахунок яких було сформовано податковий кредит та витрати, які були віднесені до валових за листопад 2011 року були сформовані по правовідносинам з ТОВ "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ", які мали реальний характер, та за якими було надано послуги використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2013 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 27.02.2013 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені під час судових засідань аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 983/22-05/33439880 від 08.11.2012.

У судовому засіданні 27.02.2013 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 08.11.2012 по 08.11.2012 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва на підставі наказу № 1766 від 07.11.2012 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" за січень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3,198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 114070 грн., та порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 142587 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з наступного.

ТОВ "Енерго-Інвест" отримувало у ТОВ "ВКЦ "Сервіс" модульні блоки, монтажні та пусконалагоджувальні послуги з облаштування технологічного комплексу по обслуговуванню пасажирів на ст. Фастів (опалення) згідно договорів № 5/07 від 05.07.2010 та № 5/01 від 05.01.2011

Згідно даних акта позапланової виїзної перевірки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС № 803/22-80/21627140 від 16.07.2012 ТОВ "ВКЦ " Сервіс" модульні блоки, монтажні та пусконалагоджувальні послуги з облаштування технологічного комплексу по обслуговуванню пасажирів на ст. Фастів отримувало у ТОВ "ВБК Стандарт - Сервіс".

ТОВ "ВБК Стандарт - Сервіс" має стан - "7" - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей та свідоцтво платника ПДВ анульоване 30.05.2011.

Супровідним листом СВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва № 437/7/09 від 14.02.2012 до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС надано матеріали (копії), в яких містяться: копія протоколу допиту свідка ОСОБА_1, який є директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ "ВБК Стандарт - Сервіс", від 02.11.2011 згідно якого, вказаний громадянин не причетний до фінансово - господарської діяльності підприємства; копія постанови заступника прокурора Печерського району міста Києва юриста 1 класу Кузьменка О.П. про порушення кримінальної справи № 56-2981 в якій зазначено: "згідно матеріалів перевірки, ТОВ "ВБК Стандарт - Сервіс" було задіяним в схемі мінімізації податкових зобов'язань реально діючими підприємствами. Дана обставина вказує, що ТОВ "ВБК Стандарт - Сервіс" створено з метою прикриття незаконної діяльності..."

За результатами перевірки складено акт № 983/22-05/33439880 від 08.11.2012.

13.10.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Інвест" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби були подані заперечення на акт № 983/22-05/33439880 від 08.11.2012 за результатами розгляду яких листом № 40498/10/22-510 від 20.11.2012 "Про результати розгляду заперечення" повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишено без змін.

22.11.2012 на підставі акту № 983/22-05/33439880 від 08.11.2012 прийнято податкові повідомлення - рішення №0012832205, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 114071 грн. та №0012842205, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 178 234 грн.

29.11.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Інвест" до Державної податкової служби в місті Києві була подана скарга на податкові повідомлення - рішення №0012832205 від 22.11.2012 та №0012842205 від 22.11.2012, за результатами розгляду якої прийнято рішення № 843/10/12-1-03 від 28.01.2012, яким скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення №0012842205 від 22.11.2012 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а податкове повідомлення - рішення №0012832205 від 22.11.2012 залишено без змін.

11.02.2012 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001382205, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 142588 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Інвест" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0012832205 від 22.11.2012 та № 0001382205 від 11.02.2012 та вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання отриманих від ТОВ "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" товарів та послуг.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" за договором купівлі - продажу № 5/07 від 05.07.2010 та договором № 5/01 від 05.01.2011.

Факт отримання позивачем товару від ТОВ "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" за договором купівлі - продажу № 5/07 від 05.07.2010 підтверджується видатковою накладною № РН-0000002 від 04.01.2011, рахунком - фактурою № 194 від 14.10.2010, товарно - транспортною накладною серії 02АБВ № 501802 від 04.01.2011 та дорожними листами № 808068 від 10.01.2011 та № 808067 від 05.01.2011, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження здійснення оплати за отриманий товар позивачем надано суду платіжні доручення № 51 від 20.01.2011, № 72 від 26.01.2011, № 97 від 04.02.2011 та № 107 від 07.02.2011.

На підтвердження факту виконання ТОВ "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" робіт за договором № 5/01 від 05.01.2011 позивачем надано суду копії договору, протоколу погодження договірної ціни, договірних цін, довідок по вартість виконаних будівельних робіт*/та витрати**/, актів приймання виконаних будівельних робіт* та акту прийому - передачі проектно - кошторисної документації для виконання робіт по договору № 5/01 від 05.01.2011.

Здіснення позивачем оплати за виконанні за договором № 5/01 від 05.01.2011 підтверджується платіжними дорученнями № 225 від 25.02.2011, № 240 від 03.03.2011 та № 245, копії яких наявні в матеріалах справи.

В подальшому послуги та товар отримані позивачем від ТОВ "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" за договором купівлі - продажу № 5/07 від 05.07.2010 та договором № 5/01 від 05.01.2011 були використані позивачем при взаємовідносинах з Акціонерним товариством холдинговою компанією "Київміськбуд" за договором № 24/11-10 від 17.06.2010 та ТОВ "АЗБІ" за договором № 3/12 від 03.12.2010, що підтверджується копіями зазначених договорів, специфікаціями, видатковими накладними, платіжними дорученнями, графіками виконання робіт, графіками фінансування робіт, договірними цінами, довідками по вартість виконаних будівельних робіт*/та витрати**/, актами приймання виконаних будівельних робіт* та платіжними дорученнями.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази, не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, при взаємовідносинах з якими було використано товар та послуги отримані від ТОВ "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" та доказів того, що ТОВ "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ТОВ "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" не сплачувало податок на додану вартість та податок на прибуток з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" за договором купівлі - продажу № 5/07 від 05.07.2010 та договором № 5/01 від 05.01.2011.

Посилання відповідача на акт позапланової виїзної перевірки № 803/22-80/21627140 від 16.07.2012 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВКЦ"Сервіт" код ЄДРПОУ 2167140 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ВБК Стандарт - Севірс" код ЄДРПОУ 37044958 за період з 01.01.10 по 31.12.11" не приймаються судом до уваги з огляду на те, що, як вбачається з зазначеного акту, під час перевірки за результатами якої його було складено досліджувались лише правовідносини між ТОВ "ВКЦ"Сервіт" та ТОВ "ВБК Стандарт - Севірс", водночас не було досліджено правовідносини між ТОВ "ВКЦ"Сервіт" та позивачем та не було встановлено взаємозв'язку між правовідносиними ТОВ "ВБК Стандарт - Севірс" та ТОВ "ВКЦ"Сервіт", та фінансово - господарськими правовідносинами останнього з позивачем.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" позивачем суду не надано, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" за договором купівлі - продажу № 5/07 від 05.07.2010 та договором № 5/01 від 05.01.2011 мали реальний харатер.

Згідно з пунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.2 статті 11 зазначеного Закону встановлено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції чинній на момент перевірки, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 -витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" за договором купівлі - продажу № 5/07 від 05.07.2010 та договором № 5/01 від 05.01.2011 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на декларування валових витрат та на податковий кредит по операціях з ТОВ "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" за вказаними договорами.

Також, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Таким чином, обставиною, яка зумовлює призначення документальної невиїзної перевірки та видання відповідного наказу на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є факт ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня його отримання.

Докази на підтвердження направлення позивачу будь - яких запитів щодо правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" за січень 2011 року у матеріалах справи відсутні.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив про те, що запиту на адресу позивача щодо надання пояснень та відповідних первинних документів на підтвердження взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" за січень 2011 року не направлялось,

З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідачем не заперечується факт того, що запиту щодо надання пояснень та відповідних первинних документів на підтвердження взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" за січень 2011 року позивачу направлено не було, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для призначення позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" за січень 2011 року.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках

Податкові повідомлення - рішення №0012832205 від 22.11.2012 та № 0001382205 від 11.02.2013 було винесено позивачем на підставі акту №983/22-05/33439880 від 08.11.2012 документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційний центр "СЕРВІТ" за січень 2011 року, а отже правовою підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо визначення суми грошового зобов'язання став факт виявлення за результатами зазначеної перевірки даних, що свідчать про заниження позивачем податкових зобов'язань

З огляду на викладене враховуючи те, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки позивача за результатами якої було складено акт на підставі якого було винесено податкові повідомлення - рішення №0012832205 від 22.11.2012 та №0001382205 від 11.02.2013, то були відсутні і правові підстави для виникнення у відповідача обов'язку щодо визначення суми грошового зобов'язання та винесення відповідного податкового повідомлення - рішення.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано платіжного доручення про сплату судового збору у сумі 2300,00 коп.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167,Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Інвест" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від №0012832205 від 22.11.2012 та № 0001382205 від 11.02.2013 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва №0012832205 від 22.11.2012 та № 0001382205 від 11.02.2013.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Інвест" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2300,00 грн. ( дві тисячі триста грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов