Постанова

від 09.01.2013 по справі 2а-13524/12/0170/8

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 січня 2013 р. Справа №2а-13524/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Умєров Сєрвєр Усеінович, довіреність б/н від 30.11.12р., паспорт НОМЕР_2;

від відповідача: Винятинський Максим Сергійович, довіреність № 5409/10/10-024 від 12.11.12р., службове посвідчення НОМЕР_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична комерційна фірма «Витал»

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень рішень, визнання протиправними дій,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична комерційна фірма «Витал» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим ДПС, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у м. Євпаторії № 695 від 20.09.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЮКФ «Витал»; визнати протиправними дії ДПІ у м. Євпаторії, що полягають у проведенні перевірки ТОВ «ЮКФ «Витал», в результаті якої було складено акт від 04.10.2012р. №1519/2201/31364727 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЮКФ «Витал» з питань вчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП «Строитель -плюс» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2013р.; визнати протиправними дії ДПІ у м. Євпаторії, що виразилися у нерозгляді заперечень від 22.11.2012р. на акт документальної позапланової невиїзної перевірки №1519/2201/31364727 від 04.10.2012р.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Євпаторії від 22.11.2012р. № 0002082302, винесене відносно ТОВ «ЮКФ «Витал»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Євпаторії від 22.11.2012р. №0002092302, винесене відносно ТОВ «ЮКФ «Витал», а також стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги щодо наказу та дій з проведення перевірки мотивовані тим, що у відповідача були відсутні як підстави для винесення спірного наказу про проведення перевірки, так і для проведення самої перевірки, оскільки згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України підставою для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки є ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. В той же час, як вбачається з акту перевірки від 04.10.2012р., письмовий запит позивачем отриманий не був, тож у відповідача були відсутні підстави як для прийняття наказу, так і для проведення перевірки.

Відносно незаконності дій по нерозгляду заперечень на акт перевірки позивач пояснив, що отримавши 19.11.2012р. акт перевірки від 04.10.2012р., про що директор товариства розписався в журналі, у встановлений законом 5-денний строк - 22.11.2012р., він подав заперечення на акт документальної позапланової невиїзної перевірки №1519/2201/31364727 від 04.10.2012р., виклавши при цьому своє бажання взяти участь при розгляді поданих заперечень.

Проте, у порушення ст. 86 Податкового кодексу України, відповідач не сповістив позивача про розгляд заперечень позивача, чим порушив його право на участь при розгляді поданих заперечень.

Більше того, як зазначив позивач, відповідач залишив його заперечення без розгляду у зв'язку з пропуском строку подачі заперечень, який він, посилаючись на п.86.3 ст.86 Податкового кодексу України, обраховує з 08.11.2012р., коли надісланий на адресуТОВ «ЮКФ «Витал» акт перевірки від 04.10.2012р. було повернуто до ДПІ у м. Євпаторії за спливом строку зберігання. Однак, такі дії по нерозгляду заперечень позивач вважає протиправними, оскільки п.86.3 ст.86 Податкового кодексу України, на який посилається відповідач, регулює порядок направлення актів документальної виїзної перевірки, в той час як в даному випадку було складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки, тож вказана норма спірних правовідносин не регулює. Позивач зауважив, що п.86.7 ст. 86 ПК України встановлює строк на подачу заперечень - протягом 5-ти робочих днів саме з дня отримання акту (довідки), а тому вважає, що строк подачі заперечень на акт перевірки, отриманий тільки 19.11.2012р., ним не пропущено.

В обґрунтування позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень позивач зазначив, що висновки акту перевірки №1519/2201/31364727 від 04.10.2012р. про завищення ним, у порушення вимог Податкового кодексу України, валових витрат (витрат) та податкового кредиту по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс», що були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України.

Зокрема, стверджує, що у встановленому законом судовому порядку укладена ним з БВП «Строитель плюс» угода недійсною не визнана. Факт же порушення відносно контрагентів позивача кримінальної справи, який було покладено відповідачем в основу висновків про нікчемність правочину, не є безспірною підставою для визнання нікчемними угод, укладених між суб'єктами господарських правовідносин, а отже висновки про порушення позивачем податкового законодавства є передчасними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.12.2012 року було відкрите провадження в адміністративній справі № 2а-13524/12/0170/8, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 17.12.2012р. позивач надав суду пояснення, в яких зазначив зміст спірних господарських операцій та їх використання у господарській діяльності, а також додав, що довідкою від 14.12.2012р. № 16-24 Відділення поштового зв'язку Євпаторії-16 від 04.12.2012р. повідомлено, що оскільки договір на поставку поштових відправлень з ТОВ «ЮКФ «Витал» на 2012р. не був укладений, вся кореспонденція поверталась з відміткою «за спливом строку зберігання». В силу ж ч. 2 п. 119 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009р. № 270, невручені отримувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази, зберігаються об'єктом поштового зв'язку протягом строку, визначеного цими Правилами. По закінченні встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються неврученими. В той же час, відповідно до п. 86.4, п.86.7 ст.86 ПК України заперечення на акт подаються протягом п'яти робочих днів з моменту саме отримання акту (а.с.20-21).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву (а.с. 96-98).

Зокрема, пояснив, що на виконання п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, 27.04.2012р. рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу ТОВ «ЮКФ «Витал» ним було направлено обов'язковий письмовий запит для надання пояснень з документальним підтвердженням за вих. № 1435/10/15-2-12 від 26.04.2012р., проте у встановлений Податковим кодексом України строк пояснення та їх документальне підтвердження позивачем не надані, у зв'язку з чим згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та на виконання наказу ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС від 20.09.2012р. № 695, листа ДПС АР Крим № 4318/7/22-0320 від 28.05.2012р. проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «ЮКФ «Витал» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП «Строитель-плюс» за період з 20.09.2012р. по 31.03.2012р.

Перевіркою встановлено, що в межах договорів, укладених у перевіреному періоді між ТОВ «ЮКФ «Витал» та БВП «Строитель-плюс», операцій з поставки товару - нафтопродуктів на адресу позивача фактично не відбувались, у зв'язку з чим по цим операціям встановлено завищення позивачем валових витрат (витрат) та податкового кредиту, що стало підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Такого висновку відповідач дійшов у зв'язку з тим, що звіркою з вищевказаним контрагентом позивача встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, 216 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ним по ланцюгу постачання до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., а також не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за вищевказаний період з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

За висновком відповідача, факт придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) від вказаного контрагенту до позивача був відсутній, а тому відповідні суми не можуть включатися до складу доходів для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За таких обставин, відповідач вважає, що податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників, підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів».

Стосовно дій щодо нерозгляду заперечень на акт перевірки відповідач зазначив, що 04.10.2012р. ним було складено акт №365/22-01/31364727 про неявку на підписання та неможливість вручення акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЮКФ «Витал» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП «Строитель-плюс» за період з 20.09.2012р. по 31.03.2012р.

Пояснив, що на виконання п. 86.3 ст. 86 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, на юридичну адресу позивача ДПІ було направлено листом від 04.10.2012р. № 4853/10/22-0112 акт перевірки №1519/2201/31364727 від 04.10.2012р.

В свою чергу, як вважає відповідач, згідно з п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, оскільки акт позапланової невиїзної документальної перевірки повернувся 08.11.2012р. до ДПІ у м. Євпаторії по закінченні терміну зберігання, то він вважається врученим 08.11.2012р.

В свою чергу, відповідно до п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Тож, оскільки до ДПІ заперечення на акт перевірки від позивача надійшли лише 22.11.2012р. (вх. № 7401/10), то вони не підлягали розгляду у зв'язку із простроченням терміну подачі заперечень.

Також відповідач зазначив, що виходячи зі змісту позовної заяви, предметом позову є також оскарження дій ДПІ, які виразилися у складанні акту перевірки, відповідно до якого зроблено висновки про заниження податку на додану вартість та заниження податку на прибуток, тобто позивач фактично оскаржує сам акт перевірки, що є неприпустимим, оскільки акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору. За таких обставин, ДПІ вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги про визнання протиправними дій, що полягають у складанні акту перевірки та в не розгляді заперечень на акт перевірки не належать до судової юрисдикції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.12.2012р. провадження у справі було зупинено на строк до 09.01.2013р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.01.2013р. провадження у справі було поновлено.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За таких обставин, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дій з проведення перевірки та по не розгляду заперечень на акт перевірки не належать до судової юрисдикції.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Євпаторії АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у м.Євпаторії АР Крим ДПС у зв'язку з дотриманням порядку, строків та підстав проведення перевірки та прийняттям податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична комерційна фірма «Витал» є юридичною особою, яка 19.03.2001 року зареєстрована виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 442025, довідкою ГУ статистики в АР Крим з ЄДРПОУ від 17.08.2004р. та Статутом ТОВ «ЮКФ «Витал» у новій редакції (а.с. 22, 25, 26-31)

Суд зазначає, що ТОВ «ЮКФ «Витал» взято на облік платника податків в ДПІ у м.Євпаторії АР Крим 21.03.2001р. та позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 00296010 від 21.03.2001р. (а.с.23, 25)

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ЮКФ «Витал» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

21.09-27.09.2012р. на підставі наказу «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» № 695 від 20.09.2012р., п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, ст. 20 Податкового кодексу України, ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ЮКФ «Витал» (ЄДРПОУ 31364727) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП «Строитель-плюс» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №1519/2201/31364727 від 04.10.2012р. (а.с. 105-118).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «ЮКФ «Витал» занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 78540,50грн., у тому числі: за 2010р. на суму 78540,50грн. по взаємовідносинам з БВП «Строитель-плюс»; п.п. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 62832,43грн., у тому числі по періодам: жовтень 2010р. - заниження у сумі 29688,12грн., грудень 2010р. - заниження у сумі 33144,31грн. по взаємовідносинам з БВП «Строитель-плюс».

Як свідчать матеріали справи, висновки акту перевірки № 1519/2201/31364727 від 04.10.2012р. були покладені в основу податкових повідомлень-рішень № 0002082302 від 22.11.2012р., яким ТОВ «ЮКФ «Витал» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 78540,50грн. основного платежу та 19635,13грн. штрафних санкцій, а також №0002092302 від 22.11.2012р., яким ТОВ «ЮКФ «Витал» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 62832,43грн. основного платежу та 15708,11грн. штрафних санкцій. (а.с. 123-124).

Перевіряючи дотримання ДПІ у м. Євпаторії АР Крим порядку, підстав та строків проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Отже, невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Згідно пункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України, на який міститься посилання у наказі «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» № 284 від 25.01.2012р., документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, в силу п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Ч. 2 та ч. 4 ст. 71 КАС України визначають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача направлено письмовий запит від 26.04.2012р. № 1435/10/15-2-12 «Про надання документів», в якому зазначено, що в результаті автоматизованого співставлення даних податкової звітності по ПДВ в розрізі контрагентів за 2010 р. виявлені розбіжності. На підставі п.20.1.6 ст.20, п.73.3 ст. 73, ст..78 Податкового кодексу України позивачу необхідно надати письмове пояснення та його документальне підтвердження по встановленим розбіжностям відображення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів відносно взаємовідносин з БВП «Строитель-Плюс» (31263808) з жовтень, грудень 2010р. впродовж 10 робочих днів з моменту отримання даного листа (зворотній бік а.с.99).

Судом встановлено, що вищевказаний запит від 26.04.2012р. № 1435/10/15-2-12 ДПІ у м. Євпаторії АРК ДПС відправлено рекомендованим поштовим відправленням 27.04.2012р. за належною адресою місцезнаходження позивача, однак поштове відправлення не було отримане позивачем та повернулося до податкового органу з позначкою оператора поштового зв'язку «про закінчення терміну зберігання», на підтвердження чого відповідачем надані суду копії поштового повідомлення та конверту (а.с.99).

Абзац перший п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України визначає, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту (абз.2 п.73.3 ст.73 ПК України).

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі (абз.7 п.73.3 ст.73 ПК України).

Аналізуючи зазначені норми суд приходить до висновку про обов'язок податкового органу вручити письмовий запит платнику податків.

При цьому суд зауважує, що Податковим кодексом України не визначено наслідків невручення письмового запиту про надання інформації, що позбавляє суд можливості вважати врученим такий запит датою повернення на пошту чи відправнику неврученого поштового відправлення.

З цього приводу відповідач зауважив, що ДПІ у м.Євпаторії АРК ДПС вважає не вручений письмовий запит врученим 30.05.2012р. - що є датою повернення рекомендованого поштового відправлення до податкового органу і пов'язує подальші наслідки саме з цією датою, в обґрунтування чого представник відповідача в судовому засіданні послався на норми п.86.3 та п.58.3 ПК України, що передбачають наслідки невручення актів перевірок та податкових повідомлень-рішень.

Проте, суд з вказаними твердженнями відповідача погодитись не може.

Так, п. 86.3 ст. 86 Податкового кодексу України визначає, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт (абз.4 п. 86.3 ПК України).

Згідно абз.3 п.58.3 ПК країни у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, визначений у п.86.3 ПК України порядок надсилання актів перевірок і, як наслідок, можливість застосування положень п.58.3 ст.58 ПК України щодо наслідків невручення поштою податкових повідомлень-рішень, поширюється виключно на складені за результатами документальних виїзних перевірок актів (довідок) та податкових повідомлень-рішень, а не письмових запитів органів податкової служби про надання інформації.

Як свідчать матеріали справи, 30.05.2012р. вказане рекомендоване відправлення - запит дійсно було повернуто ДПІ за закінченням терміну зберігання, але суд не розцінює дату повернення поштового відправлення податковому органу як дату його вручення, тому суд вважає. що письмовий запит відповідача від 26.04.2012р. № 1435/10/15-2-12 позивачу не вручений.

Крім того, як зазначено у п. 3 акту перевірки, на вказаний запит підприємством було повідомлено 17.05.2012р. за № 1-17, що надання документів є неможливим, оскільки вони вилучені податковою міліцією.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, про що свідчить протокол обшуку від 17.01.2012р., тож ненадання позивачем пояснень та документів на запит відповідача було зумовлено поважними причинами - неможливістю такого надання (а.с.140-144).

У зв'язку з цим, суд приходить висновку про те, що передбачені п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України підстави для видання відповідачем наказу № 695 від 20.09.2012р., як і для проведення відповідної перевірки, не виникли.

Разом з тим, в силу п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Крім того, як свідчать матеріали справи, надісланий на адресу позивача 20.09.2012р. наказ № 695 від 20.09.2012р. також було повернуто відповідачу 22.10.2012р. за закінченням терміну зберігання (а.с. 102).

В той же час, в силу ч. 2 п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За таких обставин, суд вважає, що наказ ДПІ у м. Євпаторії № 695 від 20.09.2012р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЮКФ «Витал», а також дії ДПІ у м. Євпаторії, що полягають у проведенні перевірки ТОВ «ЮКФ «Витал», в результаті якої було складено акт від 04.10.2012р. №1519/2201/31364727 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЮКФ «Витал» з питань вчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП «Строитель-плюс» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. підлягають визнанню протиправними.

Розглядаючи позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ у м.Євпаторії по нерозгляду по суті його заперечень від 22.11.2012р. на акт документальної позапланової невиїзної перевірки №1519/2201/31364727 від 04.10.2012р., судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 28.09.2012р. на адресу позивача відповідачем було надіслано повідомлення № 4672/10/22-0112 від 28.09.2012р. про запрошення посадових осіб з'явитися до ДПІ у м. Євпаторії 04.10.2012р. на 15 годин для підписання акту невиїзної документальної перевірки (а.с. 103).

У зв'язку з поверненням вказаного листа за спливом терміну зберігання, 04.10.2012р. ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС було складено акт № 365/22-01/31364727 про неявку на підписання та неможливість вручення акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЮКФ «Витал» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП «Строитель-плюс» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. (а.с. 104).

Листом від 04.10.2012р. № 4853/10/22-0112 на адресу місцезнаходження позивача відповідачем було направлено акт перевірки № 1519/2201/31364727 від 04.10.2012р., проте він також повернувся 08.11.2012р. до ДПІ у м. Євпаторії по закінченню терміну зберігання, про що зазначено в акті про неможливість вручення акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Витал» від 12.11.12 №446/22-01/31364727 (а.с.119).

16.11.2012р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання екземпляру акту перевірки у зв'язку з неотриманням його поштою через закінчення дії договору доставки з поштовим відділенням (а.с. 120).

Як зазначено на останній сторінці акту, примірник акту з додатками на 28 аркушах керівник ТОВ «ЮКФ «Витал» отримав 19.11.2012р. (а.с. 118 зворот.)

Не погодившись з висновками даного акту перевірки, ТОВ «ЮКФ «Витал» 22.11.12 надало заперечення до нього (а.с.127-128), однак листом за вих. № 5640/10/22-0112 від 27.11.2012р. ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС повідомило про те, що заперечення до акту перевірки не підлягають розгляду у зв'язку з простроченням терміну подання заперечень (а.с. 126).

Свій висновок про пропуск позивачем строку подачі заперечень відповідач обґрунтовує п. 86.3 ст. 86 та п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим вважає, що оскільки надісланий на адресу позивача 04.10.2012р. акт позапланової невиїзної документальної перевірки № 1519/2201/31364727 від 04.10.2012р. повернувся 08.11.2012р. до ДПІ у м. Євпаторії по закінченні терміну зберігання, то він вважається врученим 08.11.2012р.

Проте, суд з вказаними твердженнями відповідача погодитись не може.

Так, п. 86.3 ст. 86 Податкового кодексу України визначає, що Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт.

Таким чином, визначений у даній нормі порядок надсилання актів перевірок і, як наслідок, можливість застосування положень п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, поширюється виключно на складені за результатами документальних виїзних перевірок актів (довідок), тоді як відносно позивача складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки.

За таких обставин, суд вважає, що дату повернення акту - 08.11.2012р. не можна вважати датою отримання платником податків акту (довідки).

Що ж стосується актів невиїзних перевірок, то згідно з п.86.4 ст.86 Податкового кодексу України Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

В свою чергу, п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України визначає, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Як було встановлено вище, примірник акту з додатками на 28 аркушах керівник ТОВ «ЮКФ «Витал» отримав 19.11.2012р. і подав заперечення до нього 22.11.2012р., тобто в межах встановленого законом строку, тож ці заперечення підлягали розгляду відповідачем по суті, а тому протиправно були залишені ним без розгляду.

Крім того, суд вважає, що у порушення ст. 86 Податкового кодексу України, відповідач не сповістив позивача про розгляд заперечень позивача, чим порушив його право на участь при розгляді поданих заперечень.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нерозгляду по суті заперечень від 22.11.2012р. на акт документальної позапланової невиїзної перевірки №1519/2201/31364727 від 04.10.2012р.

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено наступне.

ТОВ «ЮКФ «Витал» було подано до ДПІ у м. Євпаторії АР Крим податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в розділі ІІ якої до податкового кредиту включено ПДВ у сумі 39581,00грн., в тому числі за результатами операцій, вчинених з БВП «Строитель плюс» в сумі 29688,12грн. (а.с. 32-35).

ТОВ «ЮКФ «Витал» було подано до ДПІ у м. Євпаторії АР Крим податкову декларацію з ПДВ за грудень 2010 року з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в розділі ІІ якої до податкового кредиту включено ПДВ у сумі 109223,00грн., в тому числі за результатами операцій, вчинених з БВП «Строитель плюс» в сумі 33 144,31грн. (а.с. 38-41).

Крім того, 26.01.2011р. ТОВ «ЮКФ «Витал» було подано до ДПІ у м. Євпаторії АР Крим податкову декларацію з податку на прибуток за 2010р., відповідно до якої скоригований валовий дохід складає 2712608грн., скориговані валові витрати - 2644287грн. (а.с. 44).

Як зазначено у п. 3 акту, висновки якого були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, під час перевірки була використана: інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПС в АР Крим (АРМ «Аудит»; пошуково-довідкова система ДПА України «Картка платника»; АРМ прийняття та обробки звітності БЕСТ «Звіт»; Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України); АРМ «ТАХ»; матеріали кримінальної справи, висновки щодо наявності ознак фіктивності та факту здійснення господарської діяльності; акт проведення зустрічної звірки платника податків по БВП «Строитель плюс» від 11.04.2012р. №37/22/31263808 «Про проведення зустрічної звірки БВП «Строитель плюс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

Крім того, зазначено, що 26.04.2012р. позивачу було направлено запит щодо надання пояснень та документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з БВП «Строитель плюс» за лютий, березень, квітень 2011р., однак підприємством було повідомлено 17.05.2012р. за № 1-17, що надання документів є неможливим, оскільки вони вилучені податковою міліцією.

У зв'язку з цим, при перевірці були використані документи ТОВ «ЮКФ «Витал», які надані Відділом податкової міліції ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС (службова записка від 14.09.2012р. № 909/07-09), які були вилучені ОВС СУ ДПС АР Крим 17.01.2012р. відповідно до протоколу обшуку по кримінальним справам № 12012022080002 та № 12012022080001, матеріали справи були направлені до ВПМ ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС листом від 12.09.2012р. № 2944/7/09, а саме: статутні та реєстраційні документи, накази, договір з БВП «Строитель плюс» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., журнали-ордери та зворотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 281, 311, 361, 631 за перевіряємий період, податкові накладні на придбання та продаж товарів, робіт та послуг, реєстри отриманих (виданих) податкових накладних, видаткові накладні, журнал реєстрації довіреностей, декларації з податку на прибуток та з ПДВ.

Згідно первинних бухгалтерських документів, наданих Відділом податкової міліції ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС, встановлено, що ТОВ «ЮКФ «Витал» мало правові відносини з БВП «Строитель -плюс», по договору з яким БВП «Строитель-плюс» (Продавець) в особі директора ОСОБА_3 (з 01.02.2010р.) зобов'язаний відпустити по заявці Покупця - ТОВ «ЮКФ «Витал» нафтопродукти: паливо пічне, паливо нафтове, мазут, бензин А-80, А-92, А-95, дизпаливо, бітум шляховий, масла та ін. (далі- Товар) відповідно до накладних, а Покупець - ТОВ «ЮКФ «Витал» - прийняти та оплатити наданий товар. Договір, видаткові та податкові накладні підписані директором БВП «Строитель-плюс» ОСОБА_3

Перелік договорів, видаткових та податкових накладних, довіреностей наведено в таблиці в акті перевірки, вказано якими бухгалтерськими проводками відображені вищевказані операції, а також зазначено, що до податкового кредиту по цим операціям позивачем віднесено 62832,43грн., в т.ч. у жовтні 2010р. - 29688,12грн. та у грудні 2010р. - 33144,31грн., до складу валових витрат віднесені витрати у сумі 314162,17грн. Встановлено, що розрахунки між підприємствами проведені у безготівковій формі, згідно платіжних доручень, всього перераховано за отримане паливо у сумі 376994,60грн. Угода завершена, кредиторська або дебіторська заборгованість на момент перевірки відсутня.

Разом з тим, відповідач зазначив, що ДПІ у м. Сімферополі, на виконання постанов слідчого групи слідчих - старшого слідчого ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 року, винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, проведені звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

Згідно отриманої постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 року, винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, встановлено, що кримінальна справа № 69-0146 порушена відносно директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_5 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України та відносно директора ТОВ БВП «Строитель-плюс» ОСОБА_3, фізичних осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп» з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у сприянні директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_5 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_5, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що протягом 2009-2012р.р. на території АР Крим діяла група осіб, яка згідно єдиного плану, з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами.

В ході перевірки був отриманий акт від 11.04.2012р. № 37/22/31263808 про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель-плюс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

В даному акті зазначено, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності цих платників податків, встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 Господарського кодексу України, а також встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий цим платником від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання, у зв'язку з чим податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників, підлягає коригуванню по ланцюгу до реальних «вигодонабувачів».

Також зазначено, що БВП «Строитель-плюс» порушено ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів з ними вимог, які не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. також не підтверджено реальність проведених господарських операцій від вказаного підприємства до контрагентів-покупців за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Також зазначено, що ТОВ «ЮКФ «Витал» з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та формування податкового кредиту та валових витрат від третіх осіб, здійснювало взаємовідносини з БВП «Строитель-плюс» без мети реального настання правових наслідків, використовувало документи удаваних операцій без наслідків відбування події для виникнення податкового кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах з таким підприємством та відсутність мети створення правових наслідків.

Таким чином, перевіркою встановлено завищення позивачем за господарськими операціями з БВП «Строитель плюс» валових витрат на суму 314162грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 78540,50грн., а також встановлено завищення позивачем за цими ж господарськими операціями з БВП «Строитель плюс» податкового кредиту на суму 62832,43грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 62832,43грн.

Суд з вказаними висновками відповідача не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Передусім, слід зазначити, що інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПС, матеріали кримінальної справи, протоколи допитів працівників БВП «Строитель плюс» та акт проведення зустрічної звірки вказаного підприємства не можуть бути покладені в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, матеріали кримінальної справи, по якій ще не винесено вироку, а по якій лише проводиться слідство, та акт зустрічної звірки контрагента платника податків, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1232 затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, пункти 6 та 7 якого визначають, що у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, необхідної для проведення зустрічної звірки, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» з метою впровадження єдиного порядку направлення та обліку запитів на проведення зустрічних звірок, оформлення, накопичення та реалізації їх матеріалів органами державної податкової служби наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011р. №236 затверджені Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, п.4.4 яких визначає, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Згідно п.7.1 Методичних рекомендацій результати лише проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом ДПС - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки.

Отже, лише результати проведеної зустрічної звірки, в ході якої співставляються данні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, якими є довідка, можуть бути використані податковим органом при перевірці інших платників податків.

Відповідачем - ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС довідок про проведення зустрічної звірки ТОВ БВП «Строитель-Плюс» суду не надано, отже й посилання в акті перевірки позивача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента - БВП «Строитель-Плюс» від 11.04.2012р. №37/22/31263808 суд вважає протиправним.

Досліджуючи документи на підтвердження реальності та товарності спірних господарських операцій, судом встановлено наступне.

25.10.2010р. між БВП «Строитель плюс» (Продавець) та ТОВ «ЮКФ «Витал» (Покупець) було укладено договір № 25/10-1/1276, за умовами якого продавець зобов'язався відпустити на замовлення Покупця нафтопродукти: паливо пічне, паливо нафтове, мазут, бензин: А-80, А-92, А-95, дизельне паливо, бітум дорожній, масла та ін. (надалі - товар) відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, в яких міститься повна інформація про товар (найменування, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість відпущеного товару) (а.с. 45).

Згідно з п. 1.2 договору ціна договірна і узгоджується за кожну окрему партію поставки.

В силу п. 1.3 договору покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар відповідно до виставлених рахунків.

Загальна сума договору складає суму всіх накладних на поставлений товар, оформлених відповідно до даного договору під час його дії (п. 1.4).

П. 6 договору визначає, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р., але у будь-якому випадку до повного закінчення взаєморозрахунків.

На виконання умов укладеного договору поставки, у жовтні та грудні 2010 року ТОВ «ЮКФ «Витал» отримало від БВП «Строитель плюс» товар: за видатковою накладною №6108 від 28.10.2010р. паливо пічне на суму 178 128,72грн., в т.ч. ПДВ 29688,12грн.; за видатковою накладною № 8599 від 01.12.2010р. бензин А-80 на суму 28499,18грн., в т.ч. ПДВ 4749,86грн.; за видатковою накладною № 8600 від 09.12.2010р. мазут М-100 на суму 75144,00грн., в т.ч. ПДВ 12524,00грн.; за видатковою накладною № 8601 від 10.12.2010р. мазут М-100 на суму 95222,70грн., в т.ч. ПДВ 15870,45грн. (а.с. 51, 53, 55, 57).

Оплата придбаного у БВП «Строитель плюс» товару була здійснена позивачем, що підтверджується банківськими виписками (а.с.59-63).

Більше того, відповідно до наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків від 14.04.2011р., умови договору № 25/10-1 від 25.10.2010р. виконані повністю, сторони одна до одної претензій не мають (а.с. 64).

На поставлений товар БВП «Строитель плюс» були видані позивачеві наступні податкові накладні: № 6108 від 28.10.2010 року на загальну суму 178 128,72грн., в т.ч. ПДВ 29688,12грн.; № 8599 від 01.12.2010р. на суму 28499,18грн., в т.ч. ПДВ 4749,86грн.; № 8600 від 09.12.2010р. на суму 75144,00грн., в т.ч. ПДВ 12524,00грн.; № 8601 від 10.12.2010р. на суму 95222,70грн., в т.ч. ПДВ 15870,45грн. (а.с. 52, 54, 56, 58).

Зазначені податкові накладні відображені позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за жовтень та грудень 2010р. (а.с. 36-37, 42-43).

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірних валових витрат та податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці (договір, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення тощо), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Більше того, як слідує з акту перевірки, самим відповідачем було встановлено, що вказані господарські операції призвели до зміни структури активів та пасивів позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались у жовтні, грудні 2010р., суд перевіряє відповідність їх оподаткування Законам України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість».

П. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

При цьому, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, які здійснюються платником податку з метою придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, вважаються з метою оподаткування валовими витратами.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, в силу п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Як передбачено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом цієї норми законодавства, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Разом з тим, придбання позивачем у БВП «Строитель плюс» товару підтверджується первинними документами, дослідженими відповідачем.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що витрати за вищевказаним договором не пов'язані з господарською діяльністю позивача, суд вважає їх безпідставними.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, мається на увазі саме необхідність використання товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника податків, який формує відповідні валові витрати (витрати) та податковий кредит.

Судом встановлено, що відповідно до довідки статистики, основними видами діяльності позивача за кодами КВЕД є, в тому числі, оптова торгівля паливом.

Як свідчать матеріали справи, придбаний позивачем у БВП «Строитель плюс» товар (нафтопродукти) в подальшому був реалізований (повернутий на виконання раніше укладених договорів) іншим контрагентам.

Так, 16.07.2010р. між позивачем (Покупець) та ТОВ «Епіка» (Продавець) був укладений договір № 16/07-1, відповідно до умов якого позивач придбав у ТОВ «Епіка» пічне паливо. Відповідно до п. 1.3 даного договору на позивача покладений обов'язок протягом 30 днів з моменту отримання товару оплатити його (а.с. 81).

Однак, у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань по оплаті товару, позивач, придбавши 28.10.2010р. у БВП «Строитель плюс» пічне паливо в кількості 41 580л. за витратною накладною № 6108 від 28.10.2010р., позивач передав (повернув) цей товар ТОВ «Епіка», що підтверджується витратними накладними (повернення) № ВП-0000001 та №ВП-0000002 від 28.10.2010р., а також довіреністю № 28 від 28.10.2010р. на отримання матеріальних цінностей (а.с. 82, 84, 86).

Доставка товару здійснювалась транспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 28.10.2012р. (а.с. 87, 88).

В матеріалах справи міститься також підписані між ТОВ «Епіка» та ТОВ «ЮКФ «Витал» розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних № 254 від 19.07.2010р. та № 260 від 26.07.2010р. (а.с. 83, 85).

Судом також встановлено, що 03.03.2010р. між позивачем та Національним центром управління та випробування космічних засобів був укладений договір № 26/1р, відповідно до якого на позивача покладено обов'язок з поставки товару - продуктів нафтопереробних рідких (а.с.75-76).

01.12.2010р. БВП «Строитель плюс» відпустило позивачу 4116л бензину А-80 за ціною 5,77грн. за літр, який позивач продав Національному центру управління та випробування космічних засобів за ціною 5,78грн. за літр, що підтверджується витратною накладною №РН-0000071 від 01.12.2010р. на суму 159999,08грн., в т.ч. ПДВ 26666,51грн. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей (а.с. 77, 78).

Доставка товару здійснювалась транспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 01.12.2012р. (а.с. 80).

На поставлений товар ТОВ «ЮКФ «Витал» (як продавцем) була видана податкова накладна № 136 від 08.12.2010р. (а.с. 77).

Відповідно до банківської виписки, Національним центром управління та випробування космічних засобів 08.12.2010р. було сплачено позивачу - ТОВ «ЮКФ «Витал» за отриманий товар 159999,08грн. (а.с. 79).

Крім того, 03.12.2010р. між позивачем та Державною організацією «Комбінат «Чорноморський» укладено договір на закупівлю товарів (робіт) за державні кошти, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність ДО «Комбінат «Чорноморський» нафтопродукти (а.с. 67-68).

09.12.2010р. та 10.12.2010р. БВП «Строитель плюс» відпустило позивачу 36 638 тонн мазуту М-100 загальною вартістю 170 366,70грн., в т.ч. ПДВ., який в наступному позивач реалізував вищевказаній організації за ціною 172 198,60грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується витратною накладною № РН-0000073 від 10.12.2010р. на суму 172 198,60грн., в т.ч. ПДВ 28 699,77грн. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей (а.с. 69, 70).

Доставка товару здійснювалась транспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 10.12.2012р. (а.с. 72-74).

На поставлений товар ТОВ «ЮКФ «Витал» (як продавцем) була видана податкова накладна № 137 від 14.12.2010р. (а.с. 69).

Відповідно до банківської виписки, Державною організацією «Комбінат «Чорноморський» 14.12.2010р. було сплачено позивачу - ТОВ «ЮКФ «Витал» за отриманий товар 172 198,60грн. (а.с. 71).

Наявними у справі договорами оренди транспортних засобів підтверджується реальна можливість позивача здійснювати господарській операції з купівлі-продажу та перевезення нафтопродуктів (а.с. 89-92).

За таких обставин, суд вважає, що придбання позивачем нафтопродуктів безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю.

Отже, суд вважає, що валові витрати було сформовано позивачем законно та обґрунтовано, а розмір податку на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету, також визначено правильно на підставі вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим висновки відповідача про заниження податку на прибуток на загальну суму 78 540,50грн. є безпідставними та необґрунтованими, суперечать фактичним обставинам та податковому законодавству України.

Що стосується податкового кредиту, то відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", з наступними змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В свою чергу, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

При цьому, в силу п. 9.8 ст. 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання.

Відповідачем не наведено даних про те, що БВП «Строитель плюс» на момент виписки податкових накладних не було платником ПДВ.

Навпаки, як слідує з даних сайту ДПС України, реєстрація БВП «Строитель плюс» як платника ПДВ була анульована пізніше, ніж даним підприємством були виписані податкові накладні.

До того ж, спірні податкові накладні містять всі необхідні реквізити відповідно до вимог закону та були відображені позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за відповідні перевірені періоди - жовтень та грудень 2010р.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що податковий кредит по спірним господарським операціям з БВП «Строитель плюс» у жовтні та грудні 2010р. на загальну суму 62832,43грн. було сформовано правильно.

Також суд зазначає, що фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, є кримінально караним діянням відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України.

При цьому, як встановлено ст. 62 Конституції України та ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В даному ж випадку, як слідує з акту перевірки, висновки перевіряючих про фіктивність контрагентів позивача ґрунтувались на постанові слідчого та протоколах допиту свідків та обвинувачених, а не вироку суду, що набрав законної сили.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ БВП «Строитель плюс» договору поставки на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору, відповідачем не наведено.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Однак, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з БВП «Строитель плюс» договору на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Будь-яких даних та доказів нікчемності угоди між позивачем та БВП «Строитель плюс» відповідачем не зазначено.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте, з цієї підстави спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочину, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Однак, і з цієї підстави спірний договір поставки у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Інших підстав для визнання укладеного правочину нікчемним відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

Посилання відповідача на порушення позивачем ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0002082302 від 22.11.2012р., яким ТОВ «ЮКФ «Витал» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 78540,50грн. основного платежу та 19 635,13грн. штрафних санкцій, а також №0002092302 від 22.11.2012р., яким ТОВ «ЮКФ «Витал» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 62832,43грн. основного платежу та 15 708,11грн. штрафних санкцій, винесені відповідачем у порушення вимог податкового законодавства та всупереч фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 09.01.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 14.01.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у м.Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 695 від 20.09.2012р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЮКФ «Витал».

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, що полягають у проведенні перевірки ТОВ «ЮКФ «Витал», в результаті якої було складено акт від 04.10.2012р. №1519/2201/31364727 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЮКФ «Витал» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП «Строитель -плюс» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

4. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо нерозгляду по суті заперечень від 22.11.2012р. на акт документальної позапланової невиїзної перевірки №1519/2201/31364727 від 04.10.2012р.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 22.11.2012р. № 0002082302.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 22.11.2012р. №0002092302.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична комерційна фірма «Витал» судовий збір в розмірі 1864,00грн.шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.