Постанова

від 29.01.2013 по справі 801/67/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2013 р. (17:39) Справа №801/67/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Канон-Ресурси і Виробництво"

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача - Некіга Світлана Миколаївна, довіреність №б.н від 10.08.2012 року, паспорт серії: НОМЕР_1;

від відповідача - Коверко Ілона Сергіївна, довіреність №16/9/10-0 від 20.08.2012 року, посвідчення серії УКР №098175.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Канон-Ресурси і Виробництво" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративнім позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001871502 та №0001671501.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм податкового законодавства, в зв'язку з чим, вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.01.2013 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.01.2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Канон-Ресурси і Виробництво" зареєстроване у якості юридичної особи 29.09.2000 року Сімферопольською районною державною адміністрацією в АР Крим, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.15).

Згідно свідоцтва №00720169 ТОВ "Канон-Ресурси і Виробництво" зареєстровано як платник податку на додану вартість з 03.10.2000 року (а.с.16).

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами податкового органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Канон-Ресурси і Виробництво" з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Ротонда Торг» (ЄДРПОУ 366165656), ПП «Габарит-груп» (ЄДРПОУ 35941644), ПП «Гранд-М» (ЄДРПОУ 33581667), ПП «Райс-М» (ЄДРПОУ 33655597), ПП «Грандпродукт» (ЄДРПОУ 34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (ЄДРПОУ 36070617), ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567), ПП «Сіт і Буд» (ЄДРПОУ 37081640), ПП «Скіпер» (ЄДРПОУ 37081677), ПП «Добре місто» (ЄДРПОУ 37081745), ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), ПП «Мобкримторг» (ЄДРПОУ 37081792), ПП «Визит Торг» (ЄДРПОУ 37081939), ПП «Нантехімідж» (ЄДРПОУ 37081965), ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261), ТОВ «БК «Акрополь» (ЄДРПОУ 32841299), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (ЄДРПОУ 36693441), ТОВ «Торнар-Крим» (ЄДРПОУ 37860178), ТОВ «Кримстройиндустрия» (ЄДРПОУ 32100553), ТОВ «Аквамарин» (ЄДРПОУ 32836776), ПП «Евроградстрой» (ЄДРПОУ 34836406), ПП «Прима Торг» (ЄДРПОУ 37081588), ТОВ «ТМ-Компані» (ЄДРПОУ 37132621), Фірма «Капітель плюс» (ЄДРПОУ 31095815), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468812), ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ 37081991), ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 55096833), ПП «Мастерторг» (ЄДРПОУ 37196250) за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 18.10.2012 року № /15-02/31091386 (далі - акт перевірки) (а.с.17-36).

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем були встановлені порушення (а.с.35):

- п.44.1 п.44.5 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.5.2.1 п.5.2, пп 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у загальній сумі - 4600,00грн, у тому числі за 2-4 квартал 2011 року в сумі 4600,00грн;

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результат чого занижено податок на додану вартість що підлягає нарахуванню та сплати до бюджету у сумі 4000,00грн, у тому числі за вересень 2011 року на суму 2000,00грн, за жовтень 2011 року на суму 2000,00грн.

На підставі виявлених порушень, Сімферопольською МДПІ АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення:

-№0001671501 від 13.11.2012 року про збільшення ТОВ "Канон-Ресурси і Виробництво" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 4600,00грн;

-№0001871502 від 13.11.2012 року про збільшення ТОВ "Канон-Ресурси і Виробництво" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 4000,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1000,00грн.

Висновки Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС в акті обґрунтовуються тим, що за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року ТОВ "Канон-Ресурси і Виробництво" мало взаємовідносини з ПП «Визит Торг» (ЄДРПОУ 37081939). Податковим органом вказано, що в рамках кримінальної справи № 69-0146, порушеної відносно ТОВ «Союз КДС» за ознаками ст.212 ч.3 КК України, директора ТОВ БВП «Строитель-плюс» та деяких фізичних осіб триває досудове слідство. Також в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, в т.ч. відносно ПП «Візит Торг».

Згідно висновків, зазначених у акті від 06.04.2012 року №28/22/35096833 «…1.Звіркою ПП «Визит Торг» (ЄДРПОУ 37081939) встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228, ст.662, ст.655, ст. 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ПП «Візит Торг» до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. 2.Звіркою з ПП «Визит Торг» (ЄДРПОУ 37081939) встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. 3. Звіркою ПП «Визит Торг» (ЄДРПОУ 37081939) не підтверджено реальність проведення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків» (а.с.25).

Вирішуючи питання про правомірність винесених оскаржуваних податкових повідомлень - рішеннь та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Статтею 86 ПК України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

01.09.2011 року між ТОВ "Канон-Ресурси і Виробництво" було укладено з ПП «Визит Торг» договір №149 про надання консалтингових послуг у сфері бухгалтерського обліку (а.с.42-42). Предметом договору є обов'язки ПП «Визит Торг» з надання послуг, пов'язаних з веденням бухгалтерського обліку, також підготовки та складання податкової звітності. Вартість послуг визначена за погодженням сторін і становить 2000 гривень включаючи ПДВ (пункт 3.2. Договору).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1 ст.626 ЦКУ).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п.1 ст.627 ЦКУ).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (п.1 ст.638 ЦКУ).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (п.1 ст.639 ЦКУ).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (п.2 ст.639 ЦКУ).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору ПП «Визит Торг» виписало ТОВ "Канон-Ресурси і Виробництво" податкову накладну від 30.09.2011 року №127 на загальну суму 12 000,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 2000,00грн (а.с.44), податкову накладну від 25.10.2011 року №143 на загальну суму 12 000,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 2000,00грн (а.с.45).

Факт виконання бухгалтерських послуг підтверджується належним чином оформленими актами здачі-приймання робіт (послуг), а саме акт №841/09 на загальну суму 12 000,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 2000,00грн (а.с.46), акт №1009/10 на загальну суму 12 000,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 2000,00грн (а.с.47).

Всього вартість бухгалтерських послуг за 3,4 квартал становить 24 000,00грн, у т.ч. ПДВ у сумі 4 000,00грн (а.с.46-47).

Згідно журналу ордеру і відомості по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року встановлені наступні обороти між контрагентами ТОВ "Канон-Ресурси і Виробництво" та ПП «Визит Торг», сальдо начало періоду ДТ 0, КТ 0, обороти за період ДТ 24 000, КТ 24 000, сальдо на кінець періоду ДТ 0, Кр. 0.

Як вбачається з матеріалів справи ПП «Визит Торг» виписало на користь ТОВ «Канон-Ресурси і Виробництво» рахунок №Р 0001130 від 25.10.2011 року на загальну суму 12 000,00грн, у тому числі ПДВ 2 000, 00грн (а.с.49), рахунок №Р 000951 від 30.09.2011року на загальну суму 12 000,00грн, у тому числі ПДВ 2 000, 00грн (а.с.49).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору ТОВ "Канон-Ресурси і Виробництво" перерахувала на користь ПП «Визит Торг» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 24 000,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 4 000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28.10.2011 року №247 (призначення платежу рахунок №1130 від 25.10.2011 року) на суму 12 000,00грн, у тому числі ПДВ 2 000,00грн (а.с.48), платіжним дорученням від 30.09.2011 року №226 (призначення платежу рахунок №951 від 30.09.2011 року) на суму 12 000,00грн, у тому числі ПДВ 2 000,00грн (а.с.48).

Таким чином, використання бухгалтерських послуг для здійснення господарської діяльності ТОВ «Канон-Ресурси і Виробництво», які отримані від ПП «Визит Торг» за договором від 01.09.2011 року «Про надання консалтингових послуг у сфері бухгалтерського обліку» підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XV, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. під №168/704, які відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності,митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі -Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року та за весь попередній період позивач мав керуватися нормами саме цього нормативно-правового акту, а за всі наступні періоди - нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу витрат та податкового кредиту у перевіряємому періоді були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до статті 186 Податкового Кодексу:

п.186.1. Місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

п.186.4. Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Всі податкові накладні, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши всі матеріали справи судом встановлено, що відповідачем не надано суду доказів, що сторони при укладені договорів та оформленні документів мали умисел направлений на несплату податків та одержання неоподаткованого прибутку на момент укладання такої угоди.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відповідно до частини 2 зазначеної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд також враховує, що відповідно до чинного законодавства позивач ТОВ "Канон-Ресурси і Виробництво" не зобов'язано та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ними податків.

Судом також враховано, що якщо суд встановлює, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Санкція, зазначена в частині 1 статті 208 ГК України не може застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Висновки податкового органу щодо "безтоварності операцій" між ТОВ "Канон-Ресурси і Виробництво" та ПП «Визит Торг» базуються на тому, що в рамках кримінальної справи №69-0146 в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва відносно ПП «Визит Торг».

До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема на підставних осіб, за змістом ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" не можуть застосовуватись негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

Відповідно до офіційної інформації, яка розміщена на офіційному сайті ДПА України у розділі «Дані про платників ПДВ», свідоцтво про реєстрацію платника податків - ПП «Визит Торг» станом на час здійснення вищевказаних правочинів було чинним.

На момент вчинення та виконання договорів, ПП «Визит Торг» перебувало в Єдиному державному реєстрі, подавало декларації та перебувало на податковому обліку як платник ПДВ, а отже, мало певний правовий статус та право у спірний період нараховувати податок на додану вартість і видавати податкові накладні. До того ж, чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів, а товарність операцій по спірним правочинам з ПП «Визит Торг» підтверджується відповідними податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити та виписані платником ПДВ.

Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, був не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому слід прийняти до уваги, що позивач не має права витребувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак у діях позивача відсутні порушення норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав.

Аналогічні висновки викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р., справа "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) де зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В силу ст. 42 (ч. 1) Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Конституційним принципом є принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України), громадяни здійснюють свої права за принципом "дозволено все, що прямо не заборонено законом", а державні органи та їх посадові особи - за принципом "дозволено лише те, що прямо визначено законом".

Таке саме відноситься і до сфери господарської діяльність суб'єктів підприємницької діяльності щодо розподілу компетенції у системі органів, які мають забезпечити реалізацію конституційних та інших прав і свобод передбачений Конституцією України.

Як вбачається з первинних бухгалтерських документів, наданих до перевірки, угоди між позивачем та ПП «Визит Торг» були реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується договорами, рахунками, актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошових зобов'язань.

Враховуючи що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято спірне повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 13.11.2012 року №0001671501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у сумі 4 600,00грн та податкове повідомлення-рішення від 13.11.2012 року №0001871502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у сумі 4000,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1000,00грн не може бути визнано таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 29.01.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 01.02.2013 року.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0001671501 та податкове повідомлення-рішення №0001871502.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Канон-Ресурси і Виробництво" (ЄДРПОУ 31091386) судовий збір у розмірі 107,30грн з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко