Постанова

від 26.02.2013 по справі 2а-11060/12/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2013 р. (14:39) Справа №2а-11060/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Магері М.В., представників сторін:

від позивача - Шимчук Сергій Іванович, наказ від 01.02.2012 року;

від позивача - Дягілєва Олена Володимирівна, довіреність №б/н від 16.07.2012 року;

від відповідача - Будан Євгенія Георгіївна, довіреність №2753/9/10-00 від 13.08.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Шимчук»

до Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, про визнання протиправним наказу,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ШИМЧУК» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2012 року №0004142301 про збільшення суми грошового зобов'язання податку на прибуток за основним платежем у сумі 64220 грн., за штрафними санкціями 9272 грн., №0004182301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 51376 грн., за штрафними санкціями 7418 грн., №0004192301 про збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними санкціями у сумі 510 грн., про визнання протиправним наказу №629 від 06.09.2012 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.10.2012 року відкрито провадження по адміністративній справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту, витрат з придбання товарів (робіт, послуг) у БВП «Строитель плюс», у зв'язку із встановленням під час проведення перевірки, що угода з таким постачальником не має реального товарного характеру у зв'язку з тим, що відносно посадових осіб БВП «Строитель плюс» порушена кримінальна справа за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.28 ч.2, ст. 205 ч.2, 27 ч.5, 212 ч.3 КК України.

Представники у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Приватне підприємство «Шимчук» зареєстроване в якості юридичної особи 20.12.2000 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, про свідчить копія виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.94).

На підставі наказу №629 від 06.09.2012 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, у період з 07.09.2012 року (протягом п'яти робочих днів) посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Шимчук» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з БВП «Строитель - Плюс», за період з 01.08.2009 року по 31.03.2012 року (а.с.17).

За результатами перевірки було складено Акт №1404/22-06/31227995/8 від 20.09.2012 року про результати документальної позапланової перевірки ПП «Шимчук» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з суб'єктом господарської діяльності БВП «Строитель-Плюс» за період з 01.08.2009 року до 31.03.2012 року (а.с.26-35).

Перевіркою було встановлено наступні порушення Приватним підприємством «Шимчук», зокрема:

1. пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 - ВР від 28.12.94 року, зі змінами та доповненнями перевіркою встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 64 220 грн., в тому числі: - за 2010 рік в сумі 37 083 грн.

- за І квартал 2011 року в сумі 27 137 грн.;

2. п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 року №168/97 - ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями та п.198.1., п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 року №2756-VІ, зі змінами та доповненнями в результаті чого, завищено податок на додану вартість на загальну суму 51 376 грн., у тому числі:

- за серпень 2010 року в сумі 29 667 гри.,

- за січень 2011 року в сумі 21709 грн.

3. п. 44.1, п.44.3, п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України №2756-VI від 02.12.2010 року, в частині порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів за період з 01.08.2009 року по 30.06.2010 року.

Відповідно до п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ ПП «Шимчук» надано термін 90 календарних днів для відновлення втрачених документів, а саме до 17 грудня 2012 року.

На підставі зазначених порушень відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 03.10.2012 року №0004142301 про збільшення суми грошового зобов'язання податку на прибуток за основним платежем у сумі 64220 грн., за штрафними санкціями 9272 грн. (а.с.20), №0004182301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 51376 грн., за штрафними санкціями 7418 грн. (а.с.22), №0004192301 про збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними санкціями у сумі 510 грн. (а.с.24).

Як вбачається з матеріалів справи, наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 06.09.2012 року №629 був виданий на підставі пунктів п.п.20.1.4, п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1, ст.75, п.п.78.1.1, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу відповідача від 06.09.2012 року №629 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.20.1.4, п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів, у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п.п.75.1.2, п.75.1, ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.п.78.1.1, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з п.81.1, п.81.2, ст.81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з акту перевірки, посадові особи позивача допустили посадових осіб відповідача до проведення перевірки. Крім того, ними були надані усі необхідні документи, витребувані під час перевірки посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

З наведеного вище суд дійшов висновку, що позивач не скористався своїм правом на відмову від допуску до проведення перевірки стосовно нього, у зв'язку з чим оскаржуваним наказом права позивача не порушуються.

Окрім того, п.п.78.1.1, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України встановлені умови, коли у податкового органу виникає право на проведення відповідної позапланової виїзної перевірки, зокрема до таких умов відноситься:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства;

- платник податку не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що відповідачем позивачу 31.07.2012р. було направлено запит за вих. №7526/10/22-03 із вимогою надати пояснення та їх документальні підтвердження з правових відносин між позивачем та ВБП «Строитель Плюс».

16.08.2012р. позивач надав до ДПІ в м. Ялта АР Крим ДПС відповідь на запит від 16.08.2012р. із наданням копій первинних документів та пояснень щодо господарських операцій вказаних господарських операцій.

06.09.2012р. ДПІ в м. Ялта АР Крим ДПС прийнято оскаржуваний наказ №629 «Про проведення документальної позапланової перевірки».

Як вбачається із преамбули оскаржуваного наказу його прийнято у зв'язку із отриманням ДПІ в м. Ялта АРК ДПС інформації від ДПІ в м. Сімферополі АРК ДПС щодо можливого порушення ПП «Шимчук» вимог податкового законодавства за господарськими операціями між ПП «Шимчук» та БВП «Строитель плюс».

Суд зазначає, що податковим органом у даному випадку дотримано порядок та умови проведення перевірки, зокрема наявна податкова інформація, направлено відповідний запит.

Суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача, як на підставу своїх вимог, на ту обставину, що ним була надана податковому органу уся наявна інформація та документи за правовідносинами із БВП «Строитель Плюс», оскільки достатність об'єму наданої платником податку інформації є оціночним поняттям, відтак у кожному конкретному випадку оцінюється податковим органом у залежності від конкретних обставин. У разі, якщо податковий орган дійде висновку про надання неповної або недостовірної інформації та її документальних підтверджень, він має право на проведення відповідної документальної позапланової перевірки.

Також є необґрунтованим посилання позивача на ту обставину, що податковий орган не мав право проводити перевірку у зв'язку із тим, що вказаний період вже перевірявся.

Податковим кодексом України передбачений вичерпний перелік підстав, за наявності яких податковий орган податковий орган має право на проведення перевірки. Право податкового органу щодо проведення позапланових документальних перевірок не обмежено тією обставино, що той самий період вже був предметом іншої документальної перевірки, за умови наявності відповідних підстав щодо кожної перевірки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування наказу ДПІ в м. Ялта №629 від 06.09.2012 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень рішень відповідача від 03.10.2012 року №0004142301, №0004182301, 0004192301 суд зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, актом встановлено, що відповідно до отриманої постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 року, винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, встановлено, що: «Кримінальна справа №69-0146 порушена відносно директора TOB «Союз КДС» (код ЄДРПОУ - 24039320) ОСОБА_5 за фактом умисного ухилення від сплати податків за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст..212 ч.3 КК України та відносно директора БВП „Строитель - Плюс" ОСОБА_6, фізичних осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ПП «Ротонда Торг», ПП Габарит-груп", з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору TOB „Союз КДС" ОСОБА_5 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору TOB „Союз КДС" ОСОБА_5, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч.2, 205 ч.2, 27 ч.5, 212 ч.3 КК України.

На підставі викладених висновків відповідач прийняв оскаржувані рішення.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Пп. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Судом встановлено, що 19.03.2010 року між ПП «Шимчук» (далі Покупець), з однієї сторони та БВП «Строитель-Плюс» (далі Продавець) з іншої, було укладено Договір №41, в якому Продавець зобов'язаний передавати у власність Покупця матеріали, на об'єкт пристрій винного льоху в смт Сімеїз в районі санаторію ім. Баранова. Покупець зобов'язується прийняти ці матеріали і оплатити їх на умовах, визначених цим договором (а.с.38).

На виконання умов договору БВП «Строитель-Плюс» виписало ПП «Шимчук» видаткову накладну від 01.08.2010 року №-4166 на загальну суму 64786 грн., у тому числі ПДВ у сумі 10797,67 грн. (а.с.39), податкову накладну від 02.08.2010 року №-4166 на загальну суму 64786 грн., у тому числі ПДВ у сумі 10797,67 грн. (а.с.40)

Судом встановлено, що 15.04.2010 року між ПП «Шимчук» (далі Покупець), з однієї сторони та БВП «Строитель-Плюс» (далі Продавець) з іншої, було укладено Договір №42, в якому Продавець зобов'язаний передавати у власність Покупця матеріали, на об'єкт пристрій винного льоху в смт Сімеїз в районі санаторію ім. Баранова. Покупець зобов'язується прийняти ці матеріали і оплатити їх на умовах, визначених цим договором (а.с.41).

На виконання умов договору БВП «Строитель-Плюс» виписало ПП «Шимчук» видаткову накладну від 02.08.2010 року №-4168 на загальну суму 52147 грн., у тому числі ПДВ у сумі 8691,17 грн. (а.с.42), податкову накладну від 02.08.2010 року №-4168 на загальну суму 52147 грн., у тому числі ПДВ у сумі 8691,17 грн. (а.с.43)

Судом встановлено, що 14.05.2010 року між ПП «Шимчук» (далі Покупець), з однієї сторони та БВП «Строитель-Плюс» (далі Продавець) з іншої, було укладено Договір №43, в якому Продавець зобов'язаний передавати у власність Покупця матеріали, на об'єкт пристрій винного льоху в смт Сімеїз в районі санаторію ім. Баранова. Покупець зобов'язується прийняти ці матеріали і оплатити їх на умовах, визначених цим договором (а.с.44).

На виконання умов договору БВП «Строитель-Плюс» виписало ПП «Шимчук» видаткову накладну від 02.08.2010 року №-4167 на загальну суму 61067 грн., у тому числі ПДВ у сумі 10177,83 грн. (а.с.45), податкову накладну від 02.08.2010 року №-4167 на загальну суму 61067 грн., у тому числі ПДВ у сумі 10177,83 грн. (а.с.46)

Судом встановлено, що 19.08.2010 року між ПП «Шимчук» (далі Покупець), з однієї сторони та БВП «Строитель-Плюс» (далі Продавець) з іншої, було укладено Договір №44, в якому Продавець зобов'язаний передавати у власність Покупця матеріали, на об'єкт пристрій винного льоху в смт Сімеїз в районі санаторію ім. Баранова. Покупець зобов'язується прийняти ці матеріали і оплатити їх на умовах, визначених цим договором (а.с.47).

На виконання умов договору БВП «Строитель-Плюс» виписало ПП «Шимчук» видаткову накладну від 20.08.2010 року №-4321 на загальну суму 22642,80 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3773,80 грн. (а.с.48), податкову накладну від 20.08.2010 року №-4321 на загальну суму 22642,80 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3773,80 грн. (а.с.49)

Судом встановлено, що 11.11.2010 року між БВП «Строитель-Плюс» (далі Підрядник), з однієї сторони та ПП «Шимчук» (далі Замовник) з іншої, було укладено Договір №45, в якому Підрядник відповідно до завдання Замовника, зобов'язується виконати роботи з виготовлення та монтажу дерев'яних конструкцій винного льоху в профілакторії ФК "Динамо-Київ" в смт Сімеїз в районі санаторію ім. Баранова. Замовник доручає Підряднику виконання необхідних робіт у відповідності до затвердженого кошторису. При виробництві та по закінченню робіт зобов'язується оплатити їх відповідно до узгодженого кошторису і прийняти закінчені роботи у Підрядника. (а.с.53).

На виконання умов договору БВП «Строитель-Плюс» виписало ПП «Шимчук» податкову накладну від 28.01.2011 року №112 на загальну суму 74445 грн., у тому числі ПДВ у сумі 12407,50 грн. (а.с.56)

Судом встановлено, що 02.12.2010 року між ПП «Шимчук» (далі Покупець), з однієї сторони та БВП «Строитель-Плюс» (далі Продавець) з іншої, було укладено Договір №46, в якому Продавець зобов'язаний постачати і передавати у власність Покупця матеріали на підставі замовлення Покупця на об'єкт: "Виготовлення та монтаж винного льоху в профілакторії ФК" Динамо-Київ" в смт Сімеїз в районі санаторію ім. Баранова. Покупець зобов'язується прийняти ці матеріали і оплатити їх на умовах, визначених цим договором (а.с.57).

На виконання умов договору БВП «Строитель-Плюс» виписало ПП «Шимчук» видаткову накладну від 24.01.2011 року №-98 на загальну суму 55810 грн., у тому числі ПДВ у сумі 9301,67 грн. (а.с.58), податкову накладну від 24.01.2011 року №98 на загальну суму 55810 грн., у тому числі ПДВ у сумі 9301,67 грн. (а.с.59).

Вартість отриманого товару (матеріали, на об'єкт пристрій винного льоху) за вищезазначеними договорами була сплачена, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1, а.с.225-227).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.10.12 року по справі №2а-11060/12/0170/11 було призначено судово-економічну експертизу (т.1, а.с.179-180).

За результатами експертного дослідження, судовий експерт дійшов висновку про те, що висновки ДПІ м. Ялта, викладені в акті перевірки №1404/22-06/31227995/8 від 20.09.2012 року щодо заниження ПП «Шимчук» податку на прибуток на загальну суму 64220 грн. та податку на додану вартість на суму 51376 грн. - не підтверджуються. ПП «Шимчук» оплатив отримані матеріали та виконані роботи БВП «Строитель Плюс» в повному обсязі, в сумі 308255,00 грн., в т.ч. податку на додану вартість в ціні придбаних будівельних матеріалів та виконаних робіт в сумі 51375,83 грн. Всі договірні зобов'язання ПП «Шимчук», згідно з наданими документами були виконані.

Окрім того, експерт у висновку зазначає, що виконані роботи та поставлені матеріали СПП «Строитель Плюс» були спрямовані на подальше виконання ПП «Шимчук» власній господарської діяльності по відношенню до кінцевого замовника - ТОВ «Крімміськбудмонтаж». Всі вони увійшли в акти виконаних робіт «За виготовлення та монтаж дерев'яних конструкцій винного льоху в профілакторії ФК «Динамо-Київ» в смт Сімеїз за грудень 2010 року на суму 574041,52 грн., за січень 2011 року на суму 145736,52 грн. та були прийняті від ПП «Шимчук» кінцевим замовником - ТОВ «Крімміськбудмонтаж», що також підтверджується первинними документами, наданими до дослідження.

Також у висновку експерта зазначено, що виконання ПП «Шимчук» господарських операцій за договорами поставки будівельних матеріалів №41 від 19.03.2010 року, №42 від 15.04.2010 року, №43 від 14.05.2010 року, №44 від 19.08.2010 року, №46 від 02.12.2010 року та за договором на виконання робіт №45 від 11.11.2010 року підтверджується документами, представленими на дослідження, а саме: бухгалтерськими документами, журналами ордерами і картками рахунки по рахунках 10,20,23,92,91, фінансовою звітністю, матеріальними ресурсами, виробничими потужностями (власні нежитлові приміщення та обладнання), Ліцензією на право займатися будівельною діяльністю Серії - АВ № 316358.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивач належним чином оформив усі первинні документи у взаємовідносинах із своїм контрагентом - БВП «Строитель Плюс».

Також за спірними господарськими операціями відбулася зміна в активах позивача.

Отримані позивачем товари (роботи, послуги) були використані у господарській діяльності останнього.

Згідно з п.п.1.6 та 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні вимоги щодо виникнення у платника податку права на податковий кредит містяться у ст.ст. 198, 201 ПК України (який регулює відповідні правовідносини з 01.01.2011р.)

Викладені норми закону свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Натомість в судовому засіданні було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар та роботи від БВП «Строитель-Плюс» позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, втому числі ПДВ та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд дійшов висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Закону №168 та Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, були дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки на нікчемність укладених позивачем із БВП «Строитель Плюс» правочинів, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Слід звернути увагу на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Вказані в акті перевірки порушення платником податків діючого законодавства не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентом позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України звернув увагу судів на таке: «Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до суду із позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, укладеними з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача.

Щодо відсутності реальності спірних господарських операцій, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відтак, у разі відсутності господарської операції, але ж оформлення її відповідними документами, такий правочин є фіктивним, тобто таким, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені.

Однак, ч.2 ст.234 ЦК України встановлено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, фіктивні правочини віднесені законодавцем до оспорюваних та визнання їх недійсними може мати місце лише на підставі судового рішення.

Відповідачем не надано суду доказів наявності відповідного судового рішення про визнання правочинів між позивачем та ВБП «Строитель Плюс» недійсними.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби №0004142301 від 03 жовтня 2012 року про збільшення Приватному підприємству «Шимчук» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 73492 грн., з яких 64220 грн. - за основним платежем і 9272 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0004182301 від 03 жовтня 2012 року про збільшення Приватному підприємству «Шимчук» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 58794 грн., з яких 51376 грн. - за основним платежем і 7418 грн. штрафних (фінансових) санкцій не відповідають критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, які визначені ч.3 ст.2 КАС України, зокрема щодо їх законності та обґрунтованості, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно зафіксованих в Акті перевірки порушень позивачем п.44.1, п.44.3, п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України, що виразилось у порушені позивачем встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків за період з 01.08.2009 року по 30.06.2010року, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року набрав чинності 01.01.2011року, отже вищезазначені норми Податкового кодексу України, порушення яких було встановлено в Акті перевірки, та за порушення яких позивачу податковим повідомленням-рішенням №0004192301 від 03 жовтня 2012 року визначені штрафні санкції у сумі 510 грн., набрали чинності лише 01.01.2011року, а отже вони не могли бути застосовані стосовно вищезазначених порушень за період з 01.08.2009року по 30.06.2010року, відтак зазначене податкове повідомлення-рішення №0004192301 від 03 жовтня 2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 3 ст.94 КАС України встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що задоволені позовні вимоги майнового характеру, суд вважає за можливим стягнути на користь Приватного підприємства «Шимчук» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1327,96 грн. та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 6000 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

В судовому засіданні 26.02.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.ст.160, 163 КАС України повний текст постанови виготовлено 04.03.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0004142301 від 03.10.12р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 73492 грн., у тому числі, за основним платежем - 64220 грн., штрафними санкціями - 9272 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0004182301 від 03.10.12р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 58794 грн., у тому числі, за основним платежем - 51376 грн., штрафними санкціями - 7418 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0004192301 від 03.10.12р. про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати штрафних санкцій в розмірі 510 грн.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути на користь Приватного підприємства «Шимчук» (код ЄДРПОУ 31227995) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1327,96 грн. та витрати на проведення судової експертизи у розмірі 6000 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (98600, АРК, м. Ялта, вул. Васильєва, 16, ідентифікаційний код 23192025).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.