Постанова

від 26.03.2013 по справі 804/2080/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р. Справа № 804/2080/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільков В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпромет Плюс» про накладання арешту на кошти та інші цінності, -

ВСТАНОВИВ :

Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулася до суду із адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпромет Плюс», в якому просить суд прийняти рішення про накладення арешту на кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпромет Плюс», що знаходяться на рахунках в установі банку - ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299) та на інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпромет Плюс» в установі банку ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпромет Плюс» має податковий борг перед бюджетом у сумі 1190,00 гривень, який утворився внаслідок порушення відповідачем вимог ПК України. У добровільному порядку суму податкового боргу відповідач не сплачує, встановлена відсутність підприємства за юридичною адресою та відсутність у нього майна, що стало підставою для звернення податкового органу до суду з цим позовом.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений відповідно до вимог КАС України, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог КАС України, заперечень проти позову, заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Відповідно до відомостей з ЄДР станом на 26.12.2012р. підприємство відсутнє за місцезнаходженням.

За таких обставин суд, керуючись положеннями ч. 6 ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпромет Плюс» (код ЄДРПОУ 33475688) зареєстрований як юридична особа Дніпропетровською РДА Дніпропетровської області 27.04.2005р., що підтверджується матеріалами справи. Відповідач перебуває на обліку в Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник окремих видів податків.

Відповідно до довідки про стан розрахунків із бюджетом станом на 27.12.2012р. у відповідача є податковий борг у сумі 1190,00 гривень.

Таким чином, відповідач несвоєчасно і не в повному обсязі сплачує податки до бюджету.

З метою виявлення активів платника податків були направлені запити до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, Інспекції державного технічного нагляду Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Територіального управління держгірпромнагляду по Дніпропетровській області Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, при цьому, згідно отриманих відповідей (листи-відповіді датовані жовтнем-листопадом 2012 року) рухоме та нерухоме майно за відповідачем не зареєстроване.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п. 49.16 ст. 49 ПК України, незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.4 та 95.5 ПК України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою органу державної податкової служби до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним органом державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

З аналізу норм п.п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, які були наведені раніше, вбачається, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є грошові кошти, які перебувають на розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, а у разі їх недостатності - майно платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому, стягнення податкового боргу платника податків за рахунок готівкових коштів, які перебувають на розрахункових рахунках у банках, обслуговуючих такого платника, здійснюється податковим органом за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Стягнення податкового боргу платника податків за рахунок майна такого платника, що перебуває у податковій заставі, здійснюється податковим органом на підставі рішення суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, у разі недостатності грошових коштів на розрахункових рахунках, що обслуговують платника податків, орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. Зазначені дії податкового органу є послідовними, та вживаються органами державної податкової служби в порядку черговості, встановленій законом.

Крім того, п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1244 від 29.12.2010 р. затверджено Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу (далі -Порядок № 1244).

Згідно п. 2 зазначеного Порядку, вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби (далі - працівники) з урахуванням вимог пунктів 95.2-95.4 статті 95 Податкового кодексу України. Рішення органу державної податкової служби про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки приймається за встановленою формою.

Отже, стягнення податкового боргу платника податків за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, є окремим заходом погашення податкового боргу платника податків.

Водночас, стягнення податкового боргу платника податків за рахунок готівки, що належить такому платнику податків має механізм реалізації, що є аналогічним стягненню податкового боргу платника податків за рахунок майна такого платника, що перебуває у податковій заставі, та, відповідно, має бути застосований за умови недостатності грошових коштів на розрахункових рахунках платника податків для погашення усієї суми податкового боргу.

Згідно п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім цього, згідно п.п. 20.1.16 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом, у разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом.

Отже, зазначеними нормами чітко передбачено, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає лише в разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім виключного переліку обставин, за наявності яких у податкового органу виникає право на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти, ПК України закріплено також особливий порядок накладення такого арешту.

Зазначене зумовлене тим, що адміністративний арешт майна (складовою якого є в тому числі кошти платника податків), у відповідності до ст. 94 Податкового кодексу України, є винятковим способом забезпечення виконання платником податків своїх податкових зобов'язань.

У відповідності до п.п. 94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Натомість, відповідно до абз. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п. п. 7.1, 7.3 розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.2011 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.01.2012 р. за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що, на відміну від арешту майна платника податків, який застосовується за рішенням керівника податкового органу, реалізація права податкового органу на застосування арешту коштів платника податків здійснюється виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків - в день прийняття керівником податкового органу відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

При цьому, арешт коштів на рахунку платника є різновидом адміністративного арешту, а тому підстави для його застосування, визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України, є загальними як для арешту майна, так і для арешту коштів платника податків.

Так, відповідно до п.п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосований органами державної податкової служби лише за наявності обставин, вичерпній перелік яких наведено у п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 ПК України, а саме, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків (пункт 3.1 розділу 3).

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умови:

- наявності однієї з обставин, визначених п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 ПК України;

- наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

У Податковому кодексі України поняття - «майно» вживається у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України (п. 14.1.105 ст. 14 Податкового кодексу України). У цивільному праві під майном розуміють певну річ або їхню сукупність, у тому числі гроші і цінні папери.

Податковим кодексом України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Арешт майна та коштів на рахунках платника податків застосовується тільки, якщо з'ясовується одна з обставин, які вказані в ст. 94 Податкового кодексу України та п. 3.1.1 Порядку № 1398, а саме: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (п. 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1437/18732).

Поряд з викладеним з огляду на виключність адміністративного арешту як способу забезпечення можливості погашення податкового боргу платника податків, у певних обставинах суд не вбачає такої виключності. Податкова інспекція має інші важелі погашення податкового боргу, наприклад, стягнення податкового боргу в судовому порядку, переведення платником податків прав вимоги дебіторської заборгованості, тощо.

Звертаючись до суду з цим адміністративним позовом, який містить позовну вимогу про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача позивачем не надано суду доказів наявності жодної з перелічених вище умов, за яких суд мав би підстави прийняти рішення про застосування арешту коштів і інших цінностей відповідача,

Крім того, позивач не довів відсутність у відповідача рухомого та нерухомого майна, відсутність коштів на розрахункових рахунках відповідача.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування арешту коштів та інших цінностей відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України до юрисдикції адміністративного суду віднесено розгляд справ за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпромет Плюс» про накладання арешту на кошти та інші цінності - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В Ільков