Постанова

від 14.03.2013 по справі 0670/8623/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/8623/12

категорія 8.2.6

14 березня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нагірняк М.Ф. ,

при секретарі - Недашківському К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Норинський щебзавод"

до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000122301 від 15.06.2012 , №0000132301 від 15.06.2012, №0000142301 від 25.09.2012 р. та № 0000122301 від 07.12.2012року,-

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Норинський щебзавод" звернулося з позовом до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000122301 від 15.06.2012 і № 0000122301 від 07.12.2012року в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 273,00грн., № 0000132301 від 15.06.2012 року в частині зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 11164,00грн. та №0000142301 від 25.09.2012року в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1480517,00грн.

В судовому засіданні представники Позивача свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі і зазначили, що уповноваженими особами Відповідача була проведена планова виїзна перевірка підприємства з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011року по 31.12.2011року. За результатами такої перевірки було встановлено цілий ряд порушень при визначенні підприємством своїх зобов'язань з податку на прибуток, з податку на додану вартість та інші порушення, що стали підставою для винесення цілого ряду податкових повідомлень - рішень. З окремими порушеннями підприємство, як платник податків, погодилося, а частину висновків податкового органу були оскаржені в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження окремі податкові повідомлення - рішення були частково скасовані та винесені нові., На думку представників Позивача, Відповідач безпідставно прийшов до висновку про нікчемність господарських операцій підприємства з ТОВ "Імпульс Плюс 2010" та ПП "Коростень - Транзит". Як пояснили представники Позивача, підприємство правомірно при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2011рік врахувало результати господарської діяльності за 2010рік та витрати за оплату послуг по збору за збереження вагонів та користування вагонів, що надавалися Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно - Західна залізниця" (ДТГО "Південно - Західна залізниця"). Правомірність цього , на думку представників Позивача, підтверджується судовими рішеннями відповідних господарських та адміністративних судів.

Крім того, як зазначили представники Позивача, реальний характер вказаних господарських операцій підтверджується всіма необхідними документами бухгалтерського та податкового обліку, а тому у податкового органу були відсутні підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень у тих частинах, що оскаржуються.

Представники Відповідача проти позову заперечили і пояснили, що дійсно з 18.04.2012року по 18.05.2012року працівниками Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції була проведена планова виїзна перевірка підприємства з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011року по 31.12.2011року. В ході перевірки було встановлено цілий ряд порушень з боку підприємства податкового та іншого законодавства. За результатами перевірки були винесені ряд податкових повідомлень - рішень, які платником були оскаржені в адміністративному порядку.

Доводи Позивача, на думку представників Відповідача, в частині оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень, є безпідставними. Позивач, як пояснили представники Відповідача, завищив від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього року за 1 квартал 2011року, тобто не врахував результати попередньої перевірки з цього питання за 2010рік. Крім цього, Позивач, на думку представників Відповідача, безпідставно відніс до своїх валових витрат витрати за оплату послуг по збору за збереження вагонів та користування вагонів, що надавалися ДТГО "Південно - Західна залізниця", але не були пов'язані з господарською діяльністю Позивача. Господарські операції підприємства з ТОВ "Імпульс Плюс 2010" та ПП "Коростень - Транзит" носили нікчемний характер, а тому не можуть породжувати жодних правових наслідків ні для Позивача ні для його контрагентів, тобто не можуть впливати на їх валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Оскаржувані податкові повідомлення - рішення, на думку представників Відповідача, з урахуванням результатів адміністративного оскарження винесені в повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача та заперечення представників Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, визначення валових витрат та бази оподаткування податком на прибуток і зобов'язань платника з податку на прибуток регулюються правовими нормами Податкового кодексу України та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що були чинні на час виникнення спірних відносин.

В судовому засіданні встановлено, що з 18.04.2012року по 18.05.2012року уповноваженими працівниками Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції була проведена планова виїзна перевірка підприємства з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011року по 31.12.2011року, про що був складений відповідний акт перевірки від 01.06.2012року.

За результатами такої перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення від 15.06.2012 р.:

- №0000122301, відповідно до якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 162682,00грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 40671,00грн. ;

- №0000132301, відповідно до якого підприємству зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 13677,00грн.;

- №0000142301, відповідно до якого підприємству зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 7166989,00грн.

Вказані податкові повідомлення - рішення Позивачем були оскаржені в адміністративному порядку відповідно до Державної податкової служби в Житомирській області та в подальшому до Державної податкової служби України.

За результатами такого оскарження скарги Позивача були задоволенні частково, а саме :

- рішенням ДПС в Житомирській області від 06.09.2012р. податкове повідомлення - рішення №0000142301 від 15.06.2012року було скасоване в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2050000,00грн. та винесено нове податкове повідомлення - рішення №0000142301 від 25.09.2012року, відповідно до якого підприємству зменшено розмір такого від'ємного значення на 5116989,00грн.;

- рішенням ДПС України від 22.11.2012р. податкове повідомлення - рішення №0000122301 від 15.06.2012року було скасоване в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 160222,00грн. та винесено нове податкове повідомлення - рішення №0000122301 від 07.12.2012року, відповідно до якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2460,00грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 615,00грн. ;

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення №0000132301 від 15.06.2012року, відповідно до якого підприємству зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 13677,00грн. залишилося без змін.

В розумінні вимог ст.11 КАС України предметом судового розгляду в даній адміністративній справі відповідно до уточнених позовних вимог є правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень лише в певних частинах, а саме:

- податкові повідомлення - рішення № 0000122301 від 15.06.2012 і № 0000122301 від 07.12.2012року в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 273,00грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0000132301 від 15.06.2012 року в частині зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 11164,00грн.;

- податкове повідомлення - рішення №0000142301 від 25.09.2012року в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1480517,00грн.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що податкове повідомлення - рішення №0000122301 від 15.06.2012 щодо донарахування податку на додану вартість за результатами адміністративного оскарження було частково скасовано рішенням ДПС України від 22.11.2012р. в зв'язку із зменшенням нарахованої суми грошового зобов'язання.

За приписами п.п.60.1.3. п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України та п.п.5.1.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 985, що був чинний на день виникнення спірних правовідносин, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним (скасованим), якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Зазначене свідчить, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000122301 від 15.06.2012 щодо донарахування Позивачу сум податку на додану вартість є відкликаним (скасованим), тобто таким, що не містить жодних вимог про донарахування Позивачу, як платнику, певних податкових зобов'язань та не порушує його прав та інтересів.

Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні № 0000122301 від 07.12.2012року, підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2460,00грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 615,00грн.

Разом з тим, ні в позові Позивач, ні в судовому засіданні його представники не зазначили жодних доводів щодо протиправності податкового повідомлення - рішення № 0000122301 від 07.12.2012року саме в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 273,00грн. Позивачем взагалі не зазначено, що на його думку є протиправним: чи визначене грошове зобов'язання в сумі 273,00грн. чи застосована фінансова санкція в цьому ж розмірі. Позивач та його представники не вказали за якою господарською операцією були сплачені спірні 273,00грн. податку на додану вартість та не навели належних доказів в обґрунтування цього.

В розумінні вимог ст.6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Всупереч вимогам ст.ст.6, 71 КАС України Позивач не надав суду жодних належних доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0000122301 від 15.06.2012, яке є відкликаним (скасованим) ще з 22.11.2012року, та № 0000122301 від 07.12.2012року в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 273,00грн. порушують права та інтереси підприємства як платника цього податку.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог Позивача в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000122301 від 15.06.2012 і № 0000122301 від 07.12.2012року в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 273,00грн. Такі позовні вимоги Позивача задоволенню не підлягають.

Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні № 0000132301 від 15.06.2012 року, підставою для його винесення в частині зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 11401,00грн. стали Порушення Позивачем вимог п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.1, 198.2, 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 і п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, що виразилися в завищенні податкового кредиту за вересень 2011року у сумі 6250,00грн., сплаченого у вартості товарів ТОВ "Імпульс Плюс 2010", та за жовтень 2011року у сумі 5151,00грн., сплаченого у вартості товарів ПП "Коростень - Транзит".

Відповідач вважає, що зазначені угоди Позивача з ПП "Коростень - Транзит" та ТОВ "Імпульс Плюс 2010" щодо придбання запасних частин носили нікчемний характер та порушували публічний порядок, так як не носили реального характеру і при проведенні відповідних перевірок також не встановлено реального характеру господарських операцій між ПП "Коростень - Транзит", ТОВ "Імпульс Плюс 2010" та їх контрагентами.

Такі доводи податкового органу не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

Про реальність даних господарських операцій між Позивачем та ПП "Коростень - Транзит" і ТОВ "Імпульс Плюс 2010" щодо придбання запасних частин свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені судом первинні документи ( видаткові та податкові накладні), які підтверджують факт передачі вказаних запчастин).

Використання вказаних запасних частин в господарській діяльності Позивача підтверджується дослідженими в судовому засіданні актами на списання малоцінних та швидокозношувальних матеріалів (а.с. 1-22 т.2).

За отримані зазначені запасні частини Позивачем протягом вересня - жовтня 2011року ТОВ "Імпульс Плюс 2010" і ПП "Коростень - Транзит" у їх вартості були сплачені відповідно 6250,00грн. та 5151,00грн. податку на додану вартість. Загальна сума сплаченого Позивачем податку на додану вартість вказаним суб'єктам господарювання у вартості товарів складає 11401,00грн. (6250,00грн.+5151,00грн.=11401,00грн.), а не 11164,00грн., як зазначено в позові. Сплата зазначених коштів підтверджується дослідженими в судовому засіданні платіжними дорученнями (а.с.20-23 т.3 ).

За приписами ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до вимог підпунктів 14.1.181 ст. 14, п. 198.3, 198.6 ст. 19 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, лише не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Сплачені Позивачем 11401,00грн. податку на додану вартість у вартості запасних частин підтверджуються дослідженими в судовому засіданні податковими накладними, які оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Крім того, суд зазначає, що податковим законодавством, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість. Наявність статусу платників податку на додану вартість у Позивача та ТОВ "Імпульс Плюс 2010" і ПП "Коростень - Транзит" протягом вересня - жовтня 2011року, сторонами не заперечується та визнається.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач, як платник податку на додану вартість, правомірно, у відповідності до вимог ст.198 Податкового кодексу України, відніс 11401,00грн. податку на додану вартість, сплаченого у вартості запасних частин, до свого податкового кредиту протягом вересня - жовтня 2011року. Вказана сума сплаченого податку на додану вартість підлягала врахуванню Позивачем, як платником цього податку, для визначення своїх податкових зобов'язань з цього ж податку за 2011рік.

Суд не приймає до уваги також доводи Відповідача про те, що зазначені господарські взаємовідносини між Позивачем та ТОВ "Імпульс Плюс 2010" і ПП "Коростень - Транзит" щодо придбання запасних частин носили нікчемний характер та порушували публічний порядок, так як не носили реального характеру.

Безспірно, за приписами ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний характер, є нікчемним. Разом з тим, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009року прямо зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Проте, податковим органом не надано жодних доказів, а в судовому засіданні не встановлено вини чи умислу Позивача, спрямованого на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, тощо.

Отже, Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладання угод між Позивачем та ТОВ "Імпульс Плюс 2010" і ПП "Коростень - Транзит" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі, або інший належний доказ на підтвердження "безтоварності" здійснення Позивачем господарських операцій.

За приписами ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Чинним законодавством не встановлено окремих вимог до форми господарських договорів, що були укладені між Позивачем та ТОВ "Імпульс Плюс 2010" і ПП "Коростень - Транзит" щодо придбання запасних частин.

Висновок Відповідача про "певну безтоварність" вказаних господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено жодними належними доказами та зумовлено виключно певними недоліками у здійсненні господарської діяльності та веденні податкового обліку не з боку Позивача, а з боку контрагентів ТОВ "Імпульс Плюс 2010" і ПП "Коростень - Транзит".

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, звільняє Позивача від відповідальності за порушення правил оподаткування контрагентами його контрагентів.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції від 15.06.2012року № 0000132301 в частині зменшення ПАТ "Норинський щебзавод" від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 11401,00грн. винесено не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та також підлягає скасуванню, а позов в цій частині - задоволенню.

Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні № 0000142301 від 25.09.2012року , підставою для його винесення в частині зменшення ПАТ "Норинський щебзавод" від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1480517,00грн. стали порушення Позивачем вимог п.135.1, 135.4.1 п.135.4, п.п.135.5.2 п.135.5 ст.135, п.137.1 і п. 137.11 ст.137, п.138.2 , п.138.8, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.5, п.п.139.1.9 і п.п.139.1.12 п.139.1 ст.139, п.146.11 і п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України, вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5, п.п.7.6.3, п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7, п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 , що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на вказану суму.

За своєю суттю вказані порушення в межах позовних вимог, на думку податкового органу, зведені до:

- невизнання господарських операцій Позивача, що були зумовлені придбанням запасних частин у ПП "Коростень - Транзит" на загальну суму 25753,00грн. (без врахування податку на додану вартість);

- невизнанням валових витрат Позивача на загальну суму 801110,00грн., що були зумовлені послугами по збору за збереження вагонів та користування вагонів, що надавалися ДТГО "Південно - Західна залізниця";

- невизнання у складі валових витрат Позивача за 2011рік 653654,00грн. (3268273,00грн.*20%) від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2011 року.

Такі доводи податкового органу також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

В судовому засіданні знайшли своє підтвердження господарські операції Позивача та ПП "Коростень - Транзит" щодо придбання запасних частин. Про їх реальність та використання вказаних запасних частин в господарській діяльності Позивача підтверджується дослідженими в судовому засіданні видатковими та податковими накладними і актами на списання малоцінних та швидокозношувальних матеріалів. За отримані зазначені запасні частини Позивачем протягом жовтня 2011року ПП "Коростень - Транзит" було сплачено 25753,00грн. (без врахування податку на додану вартість), що також підтверджується дослідженими в судовому засіданні платіжними дорученнями .

В розумінні вимог ст.138 Податкового кодексу України зазначені витрати Позивача в розмірі 25753,00грн. (за виключенням ПДВ) за придбані запасні частини підлягають врахуванню при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток і Позивач правомірно включив їх до валових витрат за відповідні звітні періоди 2011року. Зазначене свідчить, що Позивач, як платник податку на прибуток, мав право та правомірно врахував зазначені витрати при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за відповідні квартали 2011року.

Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні також доводи податкового органу щодо невизнанням валових витрат Позивача на загальну суму 801110,00грн., що були зумовлені послугами по збору за збереження вагонів та користування вагонів, що надавалися ДТГО "Південно - Західна залізниця", так як такі витрати, ніби-то, не пов'язані з господарською діяльністю Позивача.

Такі доводи податкового органу є алогічними і такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не відповідають обставинам справи.

Так, обставини щодо вказаних господарських відносин Позивача з Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно - Західна залізниця" (ДТГО "Південно - Західна залізниця") були предметом судового розгляду в порядку господарського судочинства. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2011року та Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2012року (а.с. 159-175 т.1), що набрали законної сили, підтверджено наявність господарських відносин Позивача з ДТГО "Південно - Західна залізниця", зумовлених договором про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 13.07.2011року № ПЗ/ДН-4/11/207/ДНЮ-4, та сплату при цьому Позивачем 961332,00грн. ( включаючи 160222,00грн. податку на додану вартість) .

За приписами ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій бере участь особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Більш того, обставини щодо вказаних господарських відносин Позивача з ДТГО "Південно - Західна залізниця", їх зв'язок із господарською діяльністю Позивача, сплату Позивачем вказаних коштів за послуги по збору за збереження вагонів та користування вагонів, формування податкового кредиту за рахунок сплаченого податку на додану вартість були предметом розгляду скарги Позивача ДПС України в порядку адміністративного оскарження.

Як зазначено в рішенні ДПС України від 22.11.2012р. (а.с. 131-140 т.2), винесеного за результатами такого розгляду скарги Позивача, податковий орган в особі Державної податкової служби України прийшов до висновку про те, що такі послуги були пов'язані із господарською діяльністю Позивача і Позивач правомірно включив 160222,00грн. податку на додану вартість, сплаченого у вартості таких послуг, до свого податкового кредиту з цього податку за відповідний звітний період 2011року. Такий висновок ДПС слугував підставою для скасування відповідного податкового повідомлення - рішення на цю суму.

В судовому засіданні представники податкового органу не змогли пояснити суду алогічність таких рішень податкових органів, відповідно до яких з однієї сторони визнається вказана господарська операція Позивача з ДТГО "Південно - Західна залізниця" та правомірність віднесення до податкового кредиту суми коштів, сплачених у вартості таких послуг, але не визнаються при цьому валові витрати Позивача, понесені у вигляді оплати таких послуг.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в розумінні вимог ст.138 Податкового кодексу України зазначені витрати Позивача понесені у вигляді оплати таких послуг ДТГО "Південно - Західна залізниця" в сумі 801110,00грн. (за виключенням ПДВ) (961332,00грн. - 160222,00грн.) підлягали врахуванню при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток і Позивач правомірно включив їх до валових витрат за відповідні звітні періоди 2011року. Зазначене свідчить, що Позивач, як платник податку на прибуток, мав право та правомірно врахував зазначені витрати при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за відповідні квартали 2011року.

Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні також доводи податкового органу про невизнання у складі валових витрат Позивача за 2011рік 653654,00грн. (3268273,00грн.*20%) від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося за результатами господарської діяльності Позивача за 2010рік, тобто станом на 1 січня 2011 року.

Такі доводи податкового органу також є алогічними і такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не відповідають обставинам справи, виходячи із наступного.

В судовому засіданні безспірно встановлено та не заперечується сторонами, що правомірність визначення Позивачем бази оподаткування податком на прибуток в 2010році була предметом іншої перевірки, що проводилася податковим органом відносно Позивача та оформленого актом такої перевірки від 11.04.2011року (а.с.209-217 т.2). За результатами такої перевірки податковий орган дійсно дійшов висновку про завищення платником за 2010рік об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 6493366,00грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань Позивача з цього ж податку на прибуток за 2010рік на 2161971,00грн. Вказане порушення стало підставою для винесення Відповідачем відповідного податкового повідомлення - рішення №0000162301 від 27.04.2011року, яким Позивачу було донараховано податок на прибуток на цю ж суму (2161971,00грн.) та застосовано фінансові санкції в сумі 540493,00грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення від 27.04.2011року було предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі (№0670/9935/11). Відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2012року по даній справі вказане податкове повідомлення - рішення №0000162301 від 27.04.2011року, яким Позивачу було донараховано податок на прибуток на цю ж суму (2161971,00грн.) та застосовано фінансові санкції в сумі 540493,00грн. було визнано протиправним та скасовано в повному обсязі. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2012року вказане судове рішення в цій частині було залишено без змін та набрало законної сили.

Загальновідомо, що відповідно до вимог ст.3 і п.16.2 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що були чинні на день виникнення спірних правовідносин, грошове зобов'язання з податку на прибуток ( сума податку) визначається виключно виходячи із бази оподаткування цим податком.

Зазначене свідчить, що висновок суду в адміністративній справі (№0670/9935/11) про протиправність визначення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2010рік одночасно свідчить про протиправність рішення податкового органу про завищення таким платником за 2010рік об'єкта оподаткування податком на прибуток. Тобто, за вказаним судовим рішенням платник правильно визначив не лише суму податку на прибуток за 2010рік, але й правильно визначив базу оподаткування таким податком за цей же звітний період.

В розумінні вимог ст.6 та п.22.4 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат 2011року у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Аналогічно відповідно до положень п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

За приписами ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті ж самі особи. А тому суд не приймає доводи податкового органу та його представників в суді про те, що Позивач мав право включити до складу валових витрат 2011року лише якусь певну частину від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, яке виникло у 2010 році.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що Позивач відповідно до вимог ст.ст.6,22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та вимог п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення спірних відносин, мав право і правомірно врахував від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, яке виникло у 2010 році, при визначенні складу валових витрат 2011року.

Як зазначено в п. 5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та в п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України, установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі та в у відповідному розділі цього Кодексу, не дозволяється.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції від 25.09.2012року № 0000142301 в частині зменшення ПАТ "Норинський щебзавод" від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1480517,00грн., також винесено не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині - задоволенню.

Крім того, заперечуючи проти позову представниками Відповідача, всупереч вимогам ст.71 КАС України, не надано жодних належних та відповідних доказів того, що відомості, які містяться в наданих Позивачем суду документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних (недійсних) правочинів або того, що такі відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Додатково обґрунтовуючи свої доводи та заперечення проти позову представники податкового органу зазначили, що постановами судді Овруцького районного суду Житомирської області від 28.08.2012року притягнено до адміністративної відповідальності генерального директора та головного бухгалтера ПАТ "Норинський щебзавод" за скоєння адміністративних правопорушень, що передбачені ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто за порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

На думку представників податкового органу, вказані постанови суду відповідно до вимог частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для суду при вирішенні даного спору щодо правомірності винесення оскаржувапних податкових повідомлень - рішень.

Такі доводи представників Відповідача судом не приймаються до уваги по даній справі, так як вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і є наслідком безпідставно широкого та довільного трактування вказаної правової норми.

Як уже зазначалося, частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння відповідних осіб, що наведена у відповідних постановах про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Як зазначається в листі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 р. N2379/12/13-12, норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб. Наприклад, не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 13.03.2012року.

В силу вимог ст.244-2 КАС України таке рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, постанови судді Овруцького районного суду Житомирської області від 28.08.2012року про притягнення до адміністративної відповідальності генерального директора та головного бухгалтера ПАТ "Норинський щебзавод" за скоєння адміністративних правопорушень не можуть підтверджувати чи спростовувати правомірність визначення податкових зобов'язань самому підприємству за відповідні податкові періоди.

Відповідно до вимог ч.2 ст.11 КА України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати ПАТ "Норинський щебзавод" підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету пропорційно задоволеним позовним вимогам у вигляді судового збору в сумі 3331,00грн.

Керуючись ст.ст.2,11,86,94,159-163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції від 15.06.2012року № 0000132301 в частині зменшення ПАТ "Норинський щебзавод" від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 11401,00грн.;

- податкове повідомлення - рішення Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції від 25.09.2012року № 0000142301 в частині зменшення ПАТ "Норинський щебзавод" від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1480517,00грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судові витрати ПАТ "Норинський щебзавод" у вигляді судового збору в сумі 3331,00грн. підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 19 березня 2013 р.