Ухвала

від 22.10.2015 по справі 0670/8623/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року м. Київ К/800/61623/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року

у справі № 0670/8623/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Норинський щебзавод»

до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Норинський щебзавод» (далі - ПАТ «Норинський щебзавод»; позивач) звернулось до суду з позовом до Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Овруцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області; відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000122301 від 15 червня 2012 року та № 0000122301 від 07 грудня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 273,00 грн., № 0000132301 від 15 червня 2012 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 11 164,00 грн., № 0000142301 від 25 вересня 2012 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 480 517,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000132301 від 15 червня 2012 року в частині зменшення ПАТ «Норинський щебзавод» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 11 401,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000142301 від 25 вересня 2012 року в частині зменшення ПАТ «Норинський щебзавод» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 480 517,00 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Відшкодовано ПАТ «Норинський щебзавод» судовий збір у розмірі 3 331,00 грн. з Державного бюджету України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року апеляційну скаргу Овруцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області задоволено частково. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000142301 від 25 вересня 2012 року в частині зменшення ПАТ «Норинський щебзавод» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 480 517,00 грн. скасовано та прийнято в цій частині нову постанову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000142301 від 25 вересня 2012 року в частині зменшення ПАТ «Норинський щебзавод» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 826 863,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Овруцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року, постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ПАТ «Норинський щебзавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 236/23-01/04865033 від 01 червня 2012 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення товариством пунктів 138.2, 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні гідронасосів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс Плюс 2010» та запасних частин у Приватного підприємства «Коростень-Транзит» з огляду на нікчемність правочинів, що мотивована посиланням на акти перевірок постачальників позивача, в яких викладено думки про те, що укладені ними з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, а також безпідставним віднесенням до складу витрат на збут витрат із сплати збору на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» за збереження вагонів та користування ними, фактичне надання та зв'язок яких з господарською діяльністю позивача не підтверджено належним чином оформленими документами.

На підставі зазначеного акту перевірки, за наслідками адміністративного оскарження та з огляду на виявлені порушення контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142301 від 25 вересня 2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 826 863,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000132301 від 15 червня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 11 401,00 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Імпульс Плюс 2010» та ПП «Коростень-Транзит» підтверджується належним чином складеними видатковими та податковими накладними, актами на списання малоцінних та швидкозношувальних предметів. Податковим органом, крім того, не заперечується, що розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність зменшення відповідачем ПАТ «Норинський щебзавод» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 25 753,00 грн. та розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 11 401,00 грн. розглядуваними актами індивідуальної дії слід визнати правильним.

При наданні оцінки правомірності включення товариством до складу витрат на збут витрат із сплати на користь ДТГО «Південно-західна залізниця» збору за збереження вагонів та користування ними в розмірі 801 110,00 грн. слід враховувати, що відповідно до пункту 138.5 статті 138 ПК України витрати на збут визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Факт списання ДТГО «Південно-західна залізниця» з рахунку позивача суми в розмірі 961 332,00 грн. (в тому числі податку на додану вартість у розмірі 160 222,00 грн.) на оплату збору підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 26 грудня 2011 року у справі № 53/51326.12.11, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2012 року.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В свою чергу, встановлені судами у справі № 53/51326.12.11 обставини щодо безпідставності такого списання та, як наслідок, стягнення неправомірно отриманих коштів з ДТГО «Південно-західна залізниця» на користь позивача є підставою для включення ним суми в розмірі 801 110,00 грн. до складу доходів в першому кварталі 2012 року, проте не обумовлює неправомірність формуванням ним витрат у відповідних кварталах 2011 року в порядку пункту 138.5 статті 138 ПК України.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року безвідносно до мотивів, на яких ґрунтується висновок суду.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.