Постанова

від 25.03.2013 по справі 38/5005/10737/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2013 року Справа № 38/5005/10737/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів : Виноградник О.М., Джихур О.В.

При секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

Зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 22.03.2013 року.

Учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року

у справі № 38/5005/10737/2012

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Дніпро", м. Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року у справі № 38/5005/10737/2012 (суддя Бондарєв Е.М.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Дніпро", м. Дніпропетровськ визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців до 15.07.2013 року. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Дніпро", м. Дніпропетровськ призначено арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича, якого зобов'язано вчинити певні дії.

Не погодившись із вказаною постановою, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року, припинити провадження у даній справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень - рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 25.03.2013 року.

Учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка учасників провадження у справі не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи по суті у відсутності вказаних учасників.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Дніпро", м. Дніпропетровськ за заявою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а. с. 1).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Дніпро", м. Дніпропетровськ визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців до 15.07.2013 року. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Дніпро", м. Дніпропетровськ призначено арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича, якого зобов'язано вчинити певні дії (а. с. 36-38).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість постанови господарського суду від 15.01.2013 року про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, що діяла на час прийняття постанови (надалі - Закон).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Вимогами статті 2 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 6 Закону передбачено, що господарський суд порушує справу про банкрутство за письмовою заявою кредитора або боржника.

За заявою кредитора справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у частині 3 статті 6 Закону.

Згідно частини 3 статті 6 Закону справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Положення статті 52 Закону передбачають особливості порушення справи про банкрутство відсутнього боржника.

Відповідно до вимог статті 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів фінансової звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є визначена статтею 1 та частиною 3 статті 6 Закону наявність безспірних вимог до боржника, якими в силу статті 1 Закону є вимоги кредиторів, визнані боржником, а також інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог кредитора до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за змістом частини 3 статті 6, частин 1, 8 статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором своєї вимоги до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

Характеру безспірних вимоги кредиторів набувають, якщо вони підтверджуються документами, які кредитор повинен додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 22.09.2009 року у справі № 50/74.

Вищезазначені документи не можуть бути надані суду після порушення справи про банкрутство, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська звернулось до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Дніпро", м. Дніпропетровськ (а. с. 2-25).

В своїй заяві заявник посилався на те, що боржником своєчасно не сплачуються внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Станом на 07.12.2012 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Дніпро" перед Управлінням ПФУ в Ленінському районі м. Дніпропетровська по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складає 2 451,60 грн. Остання звітність до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська була надана у березні 2011 року.

На підтвердження своїх вимог кредитором подано копії постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року у справі № 2а/0470/5860/11 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Дніпро" на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2 451,60 грн.; виконавчого листа № 2а/0470/5860/11 від 15.02.2012 року; постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.02.2012 року; постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 05.06.2012 року; акту державного виконавця від 21.03.2012 року; витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 15.07.2011 року; витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 15.07.2011 року.

Як доказ відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2а/0470/5860/11 від 15.02.2012 року кредитором надано копію постанови державного виконавця від 28.02.2012 року (а. с. 8). Із копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 05.06.2012 року вбачається, що виконавчий документ виконавчий лист № 2а/0470/5860/11 від 15.02.2012 року повернуто стягувачу. Проте, оригінал вказаного виконавчого документа до суду кредитором не надано.

З урахуванням зазначених обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ініціюючим кредитором не надано доказів наявності безспірних вимог до боржника.

В обґрунтування відсутності підприємницької діяльності боржника ініціюючий кредитор посилався на факт подання останньої податкової звітності до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська 16.11.2011 року, що підтверджується листом № 19592/10-18/297 від 16.10.2012 року (а. с. 18).

Пунктом 20.1.4 Податкового Кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 78 Податкового Кодексу України передбачено, що позапланова перевірка здійснюється за наявності обставин, в тому числі, коли платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом (пункт 78.1.2 Податкового Кодексу України).

Позапланова перевірка здійснюється на підставі виникнення зазначених обставин за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що встановлення факту неподання платником податків у встановлений строк податкових декларацій відноситься до компетенції органів державної податкової служби, які з вказаних підстав, можуть ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника.

За таких обставин, лист ДПІ щодо дати подання податкової звітності, на який посилається ініціюючий кредитор в своїй заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, з огляду на приписи ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не може бути визнано судом належним доказом для визначення підстав для порушення справи про банкрутство за заявою органів Пенсійного фонду України.

Така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 12/5009/6155/11 від 15.05.2012 року.

Враховуючи вимоги статті 52 Закону в якості підстави ініціювання справи про банкрутство боржника за заявою будь-кого з суб'єктів підприємницької діяльності, має бути доведений належними доказами факт відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року № 755-ІV (надалі - Закон про державну реєстрацію) місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені.

Частинами 1, 2 статті 17 Закону про державну реєстрацію передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичних особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону. При цьому до Єдиного державного реєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з частиною 1 статті 18 цього Закону та можуть бути використані у справі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У зв'язку з цим, під час встановлення факту відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі (постанова Верховного Суду України від 22.05.2007 року у справі № 21/19-06-518).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та облік.

Копія довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, надана ініціюючим кредитором господарському суду після порушення провадження у справі про банкрутство, станом на 26.12.2012 року не містила запису в Єдиному державному реєстрі про відсутність особи за її місцезнаходженням (а. с. 27).

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, допустимими доказами, що можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг з Єдиного державного реєстру про відомості, що містяться в Реєстрі, чи довідка з Єдиного державного реєстру про наявність або відсутність в Реєстрі інформації, яка запитується, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.

Однак, докази, які свідчили би про наявність реєстраційного запису в Єдиному державному реєстрі про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Дніпро" за його місцезнаходженням в матеріалах справи відсутні.

Наведене свідчить, що звертаючись до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника ініціюючим кредитором не надано доказів наявності обставин, необхідних для порушення провадження у справі про банкрутство на підставі статті 52 Закону.

З огляду на викладене, справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Дніпро" була порушена судом помилково, без достатніх правових підстав.

Відповідно до положень пункту 36 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено провадження у справі про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутності предмету спору).

Зазначені обставини суд першої інстанції не врахував та необґрунтовано прийняв постанову про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Дніпро" банкрутом.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України підлягає задоволенню, постанова господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року має бути скасована, провадження у справі слід припинити.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року у справі № 38/5005/10737/2012 скасувати.

Провадження у справі № 38/5005/10737/2012 припинити.

Копію постанови направити державному реєстратору Управління з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Дніпропетровської міської ради для здійснення реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Дніпро" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Повітрофлотська, буд. 12, кв. 1, код за ЄДРПОУ 21928077).

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.03.2013 року

З оригіналом згідно

Помічник судді О.В. Заболотна

28.03.2013