cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" березня 2013 р.Справа № 922/809/13-г
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Кододова М.М.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромсталь-1", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Литво", м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "АПП "Львівське", село Зубра про визнання недійсними окремих положень статуту за участю представників сторін:
позивача - Осьмухін С.А. (дов. № 1 від 24.12.2012 року)
відповідача - Серебрянікова Д.Г. (дов. № 5 від 7.03.2013 року)
відповідача - президент ТОВ "Енергія Литво" - Сахаров В.О. (протокол № 9 загальних зборів учасників ТОВ "Енергія Литво")
3-я особа - Татаркін О.Л., дов. від 11.03.2013 р.; Матвєєв Є.О., дов. від 11.03.2013 р.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Литво", в якому просить суд визнати недійсним абз. 5 п. 4.2 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264, в частині слів та цифр ", повідомивши про свій вихід інших учасників не пізніше, як за 3 місяці до виходу"; визнати недійсним перше речення п. 4.1 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264, в частині слів та цифр ", попередивши про це не пізніше ніж за 3 місяці"; визнати недійсним абз. 5 п. 7.1 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264; визнати недійсним п. "к" абз. 2 п.п. 7.3.7 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264, в частині слів ", а також надати йому будь-яких повноважень, що стосуються діяльності товариства та контролю такої діяльності"; визнати недійсним п. "л" п.п. 7.3.7 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264; визнати недійсним абз. 4 п.п. 7.3.7 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264; визнати недійсним п.п. 7.4.1 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264; визнати недійсним друге речення п.п. 7.4.2 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264, в частині слів та цифр "більше ніж 60% голосів учасників Товариства"; визнати недійсним абз. 6 п.п. 7.4.4 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264; визнати недійсним абз. 9 п.п. 7.4.4 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264; визнати недійсним п.п. 7.4.8 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264; визнати недійсним п.п. 7.4.9 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264; визнати недійсним п.п. 7.4.10 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264; визнати недійсним друге речення п.п. 7.5.1 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264, в частині слів та цифр "більше ніж 60% голосів учасників Товариства"; визнати недійсним перше речення п.п. 7.6.2 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264, в частині слів "або їх представників". Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 87, 88, 97, 99, 100, 140, 143 ЦК, ст.ст. 55, 57, 82, 89 ГК, ст.ст. 1, 4, 23, 41, 50, 51, 59, 62, 63 ЗУ "Про господарські товариства", ст. 8 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2013 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/809/13 та розгляд справи призначено на 13.03.2013р. о 10:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.03.2013 р. розгляд справи № 922/809/13 було відкладено на 12:00 год. 21.03.2013р. Цією ж ухвалою до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ТОВ "АПП "Львівське".
У судовому засіданні 13 березня 2013 року представником позивача було заявлено клопотання (вх. 9556), в якому позивач просить суд не вважати осіб, які мають довіреності, видані президентом ТОВ "Енергія Литво" Сахаровим Вадимом Олександровичем, представниками ТОВ "Енергія Литво" в розумінні ч. 3 ст. 28 ГПК; не вважати президента ТОВ "Енергія Литво" Сахарова Вадима Олександровича керівником ТОВ "Енергія Литво" в розумінні ч. 2 ст. 28 ГПК, оскільки підпунктом 7.4.4 статуту ТОВ "Енергія Литво" не передбачено право президента без довіреності виконувати дії від імені товариства; не вважати президента ТОВ "Енергія Литво" Сахарова Вадима Олександровича представником ТОВ "Енергія Литво" в розумінні ст. 28 ГПК, оскільки у нього відсутня довіреність від імені ТОВ "Енергія Литво", видана директором (одноособовим виконавчим органом) ТОВ "Енергія Литво"; вважати президента ТОВ "Енергія Литво" Сахарова Вадима Олександровича працівником ТОВ "Енергія Литво" в розумінні ст. 30 ГПК.
Дослідивши надане клопотання (вх. 9556), суд не знаходить правових підстав для його задоволення та з метою повного та всебічного розгляду справи вважає за необхідне вислухати пояснення президента ТОВ "Енергія Литво" Сахарова Вадима Олександровича.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими що відповідають приписам чинного законодавства.
Президент ТОВ "Енергія Литво" не визнає позовні вимоги у повному обсязі.
Представники 3-ї особи у судовому засіданні заперечують проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як свідчать матеріали справи, 31.05.2011 р. протоколом № 7 загальних зборів учасників ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» до статуту ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» внесено зміни шляхом викладення статуту ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» у новій редакції (п. 3 порядку денного).
01.06.2011 року проведено державну реєстрацію статуту ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» (нова редакція), затвердженого протоколом № 7 загальних зборів учасників ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» від 31.05.2011 р., номер запису 14801050004046264 (далі - Статут).
Відповідно до п. 4.1 Статуту, учасниками ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» є Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛЬВІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 20789952; 81135, Львівська область, Пустомитівський район, село Зубра) та Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМСТАЛЬ-1» (код ЄДРПОУ 36033858; 61202, місто Харків, проспект Перемоги, будинок № 48, квартира № 78).
Відповідно до п. 5.1 Статуту, для забезпечення господарської діяльності ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» створюється статутний фонд у розмірі 35000000,00 грн.
Абзацом 2 п. 5.2 Статуту встановлено, зокрема, що вклад ТзОВ «АПП «ЛЬВІВСЬКЕ» становить 21000000,00 грн. або 60% статутного фонду.
Абзацом 3 п. 5.2 Статуту встановлено, зокрема, що вклад ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1» становить 14000000,00 грн. або 40% статутного фонду.
Абзацом 2 п. 5.3 Статуту встановлено, що вклад, оцінений в гривнях, складає частку учасника в статутному фонді.
Згідно ст. 87 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (755-15). Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 87 ЦК, для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.
Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 87 ЦК, установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦК, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Згідно ч. 1 ст. 140 ЦК, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 143 ЦК, установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 143 ЦК, статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.
Згідно ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України (далі - ГК), суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (435-15), державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 57 ГК, установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.
Згідно ч. 2 ст. 57 ГК, в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 4 ст. 57 ГК, статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
Частиною 1 ст. 82 ГК унормовано, зокрема, що установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.
Згідно ч. 2 ст. 82 ГК, установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 82 ГК, статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.
Згідно ч. 7 ст. 82 ГК, до установчих документів можуть бути включені також відомості щодо інших умов діяльності господарського товариства, які не суперечать закону.
Частиною 3 ст. 8 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» унормовано, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.
Абзацом 1 п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» (далі - Постанова) закріплено, що при розгляді справ, що виникають із корпоративних відносин, суд повинен з'ясувати, якими нормами матеріального права регулюються відповідні відносини, і на основі цих норм вирішувати справу.
Абзацом 3 п. 9 Постанови закріплено, що відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства щодо формування його органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12). За своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує публічний порядок.
Абзацом 2 п. 13 Постанови закріплено, що положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.
Абзацом 2 п. 14 Постанови закріплено, що статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК (436-15) є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.
Абзацом 3 п. 14 Постанови закріплено, що підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Абзацом 3 п. 22 Постанови закріплено, зокрема, що у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства (1576-12), судам слід керуватися нормами закону.
Пунктом 4.5 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» (далі - Рекомендації) закріплено, зокрема, що статут є локальним нормативним актом, а не правочином, тому до нього не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України (435-15), які визначають підстави недійсності правочину.
Позивач у першій позовній вимозі просить господарський суд визнати недійсним абз. 5 п. 4.2 Статуту в частині слів та цифр «, повідомивши про свій вихід інших учасників не пізніше, як за 3 місяці до виходу».
Абзацом 5 п. 4.2 Статуту передбачено, що кожен з учасників має право в будь-який час, але не раніше закінчення формування статутного фонду в обсязі, передбаченому цим статутом, вийти з товариства, повідомивши про свій вихід інших учасників не пізніше, як за 3 місяці до виходу.
Частиною 5 ст. 4 Закону України від 19.10.1991 р. № 1576-XII «Про господарські товариства» (далі - Закон) унормовано, що до установчих документів можуть бути включені умови, що не суперечать законодавству України.
Частиною 4 ст. 57 ГК унормовано, що статут може містити відомості, що не суперечать законодавству.
Частиною 7 ст. 82 ГК унормовано, що до установчих документів можуть бути включені умови діяльності господарського товариства, які не суперечать закону.
Абзацом 2 п. 13 Постанови закріплено, що положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.
Абзацом 3 п. 22 Постанови закріплено, зокрема, що у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства (1576-12), судам слід керуватися нормами закону.
Абзацом 1 п. 28 Постанови закріплено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12) учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.
Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Таким чином, учасники, пов'язавши вихід учасника зі складу учасників господарського товариства із обов'язковим повідомленням інших учасників за три місяці до запланованої дати виходу, обмежили трьохмісячним строком момент виходу учасника із господарського товариства, що є незаконним, так як моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку (абз 1 п. 28 Постанови).
Господарський суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1» про визнання недійсним абз. 5 п. 4.2 Статуту в частині слів та цифр «, повідомивши про свій вихід інших учасників не пізніше, як за 3 місяці до виходу» підлягає задоволенню, так як даним положенням Статуту обмежується і забороняється строком на 3 місяці право будь-якого із учасників ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» у будь-який час вийти з господарського товариства.
Позивач у другій позовній вимозі просить господарський суд визнати недійсним перше речення п. 4.10 Статуту в частині слів та цифр «, попередивши про це не пізніше ніж за 3 місяці».
Першим реченням п. 4.10 Статуту передбачено, що учасник товариства може в будь-який час вийти із нього, попередивши про це не пізніше ніж за 3 місяці.
Частиною 5 ст. 4 Закону унормовано, що до установчих документів можуть бути включені умови, що не суперечать законодавству України.
Частиною 4 ст. 57 ГК унормовано, що статут може містити відомості, що не суперечать законодавству.
Частиною 7 ст. 82 ГК унормовано, що до установчих документів можуть бути включені умови діяльності господарського товариства, які не суперечать закону.
Абзацом 2 п. 13 Постанови закріплено, що положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.
Абзацом 3 п. 22 Постанови закріплено, зокрема, що у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства (1576-12), судам слід керуватися нормами закону.
Абзацом 1 п. 28 Постанови закріплено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12) учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.
Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Таким чином, учасники, пов'язавши вихід учасника зі складу учасників господарського товариства із обов'язковим повідомленням інших учасників за три місяці до запланованої дати виходу, обмежили трьохмісячним строком момент виходу учасника із господарського товариства, що є незаконним, так як моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку (абз 1 п. 28 Постанови).
Господарський суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1» про визнання недійсним першого речення п. 4.10 Статуту в частині слів та цифр «, попередивши про це не пізніше ніж за 3 місяці» підлягає задоволенню, так як даним положенням Статуту обмежується і забороняється строком на 3 місяці право будь-якого із учасників ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» у будь-який час вийти з господарського товариства.
Позивач у третій позовній вимозі просить господарський суд визнати недійсним абз. 3 п. 7.1 Статуту.
Пунктом 7.1 Статуту передбачено, що органами управління товариством є: - збори учасників - вищий орган управління товариством; - президент - представник зборів учасників; - директор - виконавчий орган товариства; - ревізійна комісія - орган, що здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу товариства.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦК, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Згідно ч. 2 ст. 57 ГК, в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 1 ст. 97 ЦК, управління товариством здійснюють його органи.
Згідно ч. 2 ст. 97 ЦК, органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 89 ГК, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Частиною 2 ст. 89 ГК унормовано, зокрема, що посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону, управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.
Згідно ч. 1 ст. 58 Закону, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Згідно ч. 2 ст. 23 Закону, посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени наглядової ради товариства.
Згідно ч. 1 ст. 62 Закону, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Абзацом 2 п. п. 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 р. № 1-рп/2010 встановлено, що управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 Цивільного кодексу) (435-15). У товариствах, в яких законом передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього. В статті 99 Цивільного кодексу (435-15) визначені засадничі положення щодо порядку утворення, діяльності, назви цього органу, його компетенції, способу усунення від виконання обов'язків осіб, які належать до його складу. Вказані норми наведені в главі 7 "Загальні положення про юридичну особу" Цивільного кодексу (435-15) і відповідно до приписів частини четвертої статті 83 цього кодексу (435-15) застосовуються до всіх товариств, якщо інші правила для окремих видів товариств не встановлені законом.
Абзацом 3 п. 9 Постанови закріплено, що відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства щодо формування його органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12). За своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує публічний порядок.
Абзацом 2 п. 13 Постанови закріплено, що положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.
Абзацом 3 п. 22 Постанови закріплено, зокрема, що у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства (1576-12), судам слід керуватися нормами закону.
Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Таким чином, учасники, всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства, утворили непередбачений Законом орган товариства (президент - представник зборів учасників), що є незаконним, так як органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган (директор; дирекція) (ст. ст. 23, 58, 62 Закону), контрольним органом товариства є ревізійна комісія (ст. ст. 23, 63 Закону), а посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени наглядової ради товариства (ст. 23 Закону).
Господарський суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1» про визнання недійсним абз. 3 п. 7.1 Статуту підлягає задоволенню, так як даним положенням Статуту учасники ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства утворили непередбачений Законом орган товариства.
Позивач у четвертій позовній вимозі просить господарський суд визнати недійсним п. «к» абз. 2 п. п. 7.3.7 Статуту в частині слів «, а також надання йому будь-яких повноважень, що стосуються діяльності товариства та контролю такої діяльності».
Пунктом «к» абз. 2 п. п. 7.3.7 Статуту передбачено, що до компетенції зборів учасників товариства відноситься: обрання та звільнення президента товариства, а також надання йому будь-яких повноважень, що стосуються діяльності товариства та контролю такої діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦК, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Згідно ч. 2 ст. 57 ГК, в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 1 ст. 97 ЦК, управління товариством здійснюють його органи.
Згідно ч. 2 ст. 97 ЦК, органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 89 ГК, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону, управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.
Згідно ч. 1 ст. 58 Закону, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Згідно ч. 1 ст. 62 Закону, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Першим реченням ч. 2 ст. 62 Закону унормовано, що дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.
Другим реченням ч. 2 ст. 62 Закону унормовано, що загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Частиною 1 ст. 63 Закону унормовано, зокрема, що контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб.
Абзацом 2 п. п. 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 р. № 1-рп/2010 встановлено, що управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 Цивільного кодексу) (435-15). У товариствах, в яких законом передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього. В статті 99 Цивільного кодексу (435-15) визначені засадничі положення щодо порядку утворення, діяльності, назви цього органу, його компетенції, способу усунення від виконання обов'язків осіб, які належать до його складу. Вказані норми наведені в главі 7 "Загальні положення про юридичну особу" Цивільного кодексу (435-15) і відповідно до приписів частини четвертої статті 83 цього кодексу (435-15) застосовуються до всіх товариств, якщо інші правила для окремих видів товариств не встановлені законом.
Абзацом 3 п. п. 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 р. № 1-рп/2010 встановлено, що за системним аналізом норм Цивільного кодексу (435-15) (статті 99, 145, 147, 159, 161), Господарського кодексу України (436-15) (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) (статті 47, 62, 63), Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) (статті 52, 58, 59, 60, 61) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством у межах правил, встановлених статутними документами, зобов'язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників (частина третя статті 92, друге речення абзацу третього частини першої статті 161 Цивільного кодексу) (435-15).
Абзацом 3 п. 9 Постанови закріплено, що відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства щодо формування його органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12). За своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує публічний порядок.
Абзацом 2 п. 13 Постанови закріплено, що положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.
Абзацом 3 п. 22 Постанови закріплено, зокрема, що у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства (1576-12), судам слід керуватися нормами закону.
Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Таким чином, учасники, всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства, утворивши непередбачений Законом орган товариства (президент - представник зборів учасників), наділили його повноваженнями як виконавчого органу товариства (ст. 62 Закону), так і повноваженнями контрольного органу товариства (ст. 63 Закону), що є незаконним.
Господарський суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1» про визнання недійсним п. «к» абз. 2 п. п. 7.3.7 Статуту в частині слів «, а також надання йому будь-яких повноважень, що стосуються діяльності товариства та контролю такої діяльності» підлягає задоволенню, так як даним положенням Статуту учасники ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства наділили утворений у непередбачений Законом спосіб орган товариства повноваженнями як виконавчого органу товариства (ст. 62 Закону), так і повноваженнями контрольного органу товариства (ст. 63 Закону), що є незаконним.
Позивач у п'ятій позовній вимозі просить господарський суд визнати недійсним п. «л» п. п. 7.3.7 Статуту.
Пунктом «л» п. п. 7.3.7 Статуту передбачено, що до компетенції зборів учасників товариства відноситься: наділення президента товариства повноваженнями представляти інтереси учасників товариства в період між зборами учасників.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦК, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Згідно ч. 2 ст. 57 ГК, в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Першим реченням ч. 1 ст. 58 Закону унормовано, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.
Другим реченням ч. 1 ст. 58 Закону унормовано, що загальні збори учасників складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Першим реченням ч. 2 ст. 58 Закону унормовано, що представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк.
Другим реченням ч. 2 ст. 62 Закону унормовано, що загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Згідно ч. 3 ст. 58 Закону, учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.
Згідно ч. 1 ст. 237 ЦК, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Частиною 3 ст. 244 унормовано, зокрема, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Статтею 246 ЦК унормовано, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Згідно ч. 1 ст. 167 ГК, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно ч. 1 ст. 100 ЦК, право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.
Абзацом 3 п. 9 Постанови закріплено, що відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства щодо формування його органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12). За своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує публічний порядок.
Абзацом 2 п. 13 Постанови закріплено, що положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.
Абзацом 3 п. 22 Постанови закріплено, зокрема, що у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства (1576-12), судам слід керуватися нормами закону.
Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Таким чином, учасники ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО», всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства, наділили президента товариства повноваженнями представляти інтереси учасників товариства поза відносинами представництва на підставі довіреностей, виданих від імені ТОВ «АПП «ЛЬВІВСЬКЕ» та від імені ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1».
Господарський суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1» про визнання недійсним п. «л» п. п. 7.3.7 Статуту підлягає задоволенню, так як учасники ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства, у незаконний спосіб наділили президента товариства повноваженнями представляти інтереси учасників товариства (в період між зборами учасників) поза відносинами представництва на підставі довіреності, виданої від імені ТОВ «АПП «ЛЬВІВСЬКЕ» та від імені ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1», що є незаконним.
Позивач у шостій позовній вимозі просить господарський суд визнати недійсним абз. 4 п. п. 7.3.7 Статуту.
Абзацом 4 п. п. 7.3.7 Статуту передбачено, що по всім питаннях рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 60 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦК, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Згідно ч. 2 ст. 57 ГК, в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 1 ст. 97 ЦК, управління товариством здійснюють його органи.
Згідно ч. 2 ст. 97 ЦК, органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 58 Закону, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Згідно ч. 2 ст. 59 Закону, з питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.
Пунктом "а" ст. 41 Закону унормовано, що до компетенції загальних зборів належить визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання.
Пунктом "б" ст. 41 Закону унормовано, що до компетенції загальних зборів належить внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу.
Згідно ч. 3 ст. 59 Закону, з решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.
Абзацом 3 п. 9 Постанови закріплено, що відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства щодо формування його органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12). За своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує публічний порядок.
Абзацом 2 п. 13 Постанови закріплено, що положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.
Абзацом 3 п. 22 Постанови закріплено, зокрема, що у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства (1576-12), судам слід керуватися нормами закону.
Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Таким чином, учасники ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО», всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства, передбачивши оскаржуваним пунктом інший розмір відсотків загальної кількості голосів учасників товариства, необхідний для прийняття рішень загальними зборами, фактично змінили вимоги Закону щодо процедури прийняття загальними зборами учасників рішень, що є порушенням приписів ст. 59 Закону, оскільки вказаною нормою закону встановлено, що: 1) рішення вважається прийнятим з питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства; 2) рішення вважається прийнятим з решти питань (тобто окрім питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону) простою більшістю голосів учасників товариства.
Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у мотивувальній частині постанови від 16.10.2012 р. у справі № К15/109-11.
Господарський суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1» про визнання недійсним абз. 4 п. п. 7.3.7 Статуту підлягає задоволенню, так як учасники ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО», всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства, фактично змінили вимоги Закону щодо процедури прийняття загальними зборами учасників рішень, що є незаконним.
Позивач у сьомій позовній вимозі просить господарський суд визнати недійсним п. п. 7.4.1 Статуту.
Підпунктом 7.4.1 Статуту передбачено, що в період між зборами вищого органу товариства, в його інтересах та від його імені, постійний поточний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу (директора та членів дирекції) здійснює - президент товариства (надалі - президент).
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦК, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Згідно ч. 2 ст. 57 ГК, в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 1 ст. 62 Закону, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Частиною 1 ст. 63 Закону унормовано, зокрема, що контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб.
Згідно ч. 2 ст. 63 Закону, перевірка діяльності дирекції (директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень.
Згідно ч. 3 ст. 63 Закону, ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу товариства.
Згідно ч. 4 ст. 63 Закону, ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.
Згідно ч. 5 ст. 63 Закону, ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових загальних зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства.
Другим реченням ч. 1 ст. 58 Закону унормовано, що загальні збори учасників складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Першим реченням ч. 2 ст. 58 Закону унормовано, що представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк.
Другим реченням ч. 2 ст. 62 Закону унормовано, що загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Згідно ч. 3 ст. 58 Закону, учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.
Згідно ч. 1 ст. 237 ЦК, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Частиною 3 ст. 244 унормовано, зокрема, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Статтею 246 ЦК унормовано, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Згідно ч. 1 ст. 167 ГК, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно ч. 1 ст. 100 ЦК, право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.
Абзацом 3 п. 9 Постанови закріплено, що відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства щодо формування його органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12). За своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує публічний порядок.
Абзацом 2 п. 13 Постанови закріплено, що положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.
Абзацом 3 п. 22 Постанови закріплено, зокрема, що у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства (1576-12), судам слід керуватися нормами закону.
Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Таким чином, учасники, всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства, наділили президента товариства повноваженнями контрольного органу товариства (ст. 63 Закону), а також наділили президента товариства повноваженнями представляти інтереси учасників товариства поза відносинами представництва на підставі довіреностей, виданих від імені ТОВ «АПП «ЛЬВІВСЬКЕ» та від імені ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1».
Господарський суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1» про визнання недійсним п. п. 7.4.1 Статуту підлягає задоволенню, так як даним положенням Статуту учасники ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства наділили президента повноваженнями контрольного органу товариства (ст. 63 Закону), а також наділили президента товариства повноваженнями представляти інтереси учасників товариства поза відносинами представництва на підставі довіреностей, виданих від імені ТОВ «АПП «ЛЬВІВСЬКЕ» та від імені ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1», що є незаконним.
Позивач у восьмій позовній вимозі просить господарський суд визнати недійсним друге речення п. п. 7.4.2 Статуту в частині слів та цифр «більше ніж 60% голосів учасників товариства».
Другим реченням п. п. 7.4.2 Статуту передбачено, що президент товариства: обирається і звільняється вищим органом товариства, відкритим голосуванням більше ніж 60% голосів учасників товариства.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦК, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Згідно ч. 2 ст. 57 ГК, в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 1 ст. 97 ЦК, управління товариством здійснюють його органи.
Згідно ч. 2 ст. 97 ЦК, органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 58 Закону, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Згідно ч. 2 ст. 59 Закону, з питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.
Пунктом "а" ст. 41 Закону унормовано, що до компетенції загальних зборів належить визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання.
Пунктом "б" ст. 41 Закону унормовано, що до компетенції загальних зборів належить внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу.
Згідно ч. 3 ст. 59 Закону, з решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.
Абзацом 3 п. 9 Постанови закріплено, що відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства щодо формування його органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12). За своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує публічний порядок.
Абзацом 2 п. 13 Постанови закріплено, що положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.
Абзацом 3 п. 22 Постанови закріплено, зокрема, що у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства (1576-12), судам слід керуватися нормами закону.
Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Таким чином, учасники ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО», всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства, передбачивши оскаржуваним пунктом інший розмір відсотків загальної кількості голосів учасників товариства, необхідний для прийняття рішень загальними зборами, фактично змінили вимоги Закону щодо процедури прийняття загальними зборами учасників рішень, що є порушенням приписів ст. 59 Закону, оскільки вказаною нормою закону встановлено, що: 1) рішення вважається прийнятим з питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства; 2) рішення вважається прийнятим з решти питань (тобто окрім питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону) простою більшістю голосів учасників товариства.
Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у мотивувальній частині постанови від 16.10.2012 р. у справі № К15/109-11.
Господарський суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1» про визнання недійсним п. п. 7.4.2 Статуту в частині слів та цифр «більше ніж 60% голосів учасників товариства» підлягає задоволенню, так як учасники ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО», всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства, фактично змінили вимоги Закону щодо процедури прийняття загальними зборами учасників рішень, що є незаконним.
Позивач у дев'ятій позовній вимозі просить господарський суд визнати недійсним абз. 6 п. п. 7.4.4 Статуту.
Абзацом 6 п. п. 7.4.4 Статуту передбачено, що президент товариства: здійснює спостережний контроль за ефективністю фінансової господарської та кадрової політики товариства.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦК, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Згідно ч. 2 ст. 57 ГК, в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 1 ст. 62 Закону, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Частиною 1 ст. 63 Закону унормовано, зокрема, що контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб.
Згідно ч. 2 ст. 63 Закону, перевірка діяльності дирекції (директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень.
Згідно ч. 3 ст. 63 Закону, ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу товариства.
Згідно ч. 4 ст. 63 Закону, ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.
Згідно ч. 5 ст. 63 Закону, ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових загальних зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства.
Абзацом 3 п. 9 Постанови закріплено, що відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства щодо формування його органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12). За своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує публічний порядок.
Абзацом 2 п. 13 Постанови закріплено, що положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.
Абзацом 3 п. 22 Постанови закріплено, зокрема, що у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства (1576-12), судам слід керуватися нормами закону.
Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Таким чином, учасники ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО», всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства, наділили президента товариства повноваженнями контрольного органу товариства (ст. 63 Закону).
Господарський суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1» про визнання недійсним абз. 6 п. п. 7.4.4 Статуту підлягає задоволенню, так як даним положенням Статуту учасники ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства наділили президента повноваженнями контрольного органу товариства (ст. 63 Закону), що є незаконним.
Позивач у десятій позовній вимозі просить господарський суд визнати недійсним абз. 9 п. п. 7.4.4 Статуту.
Абзацом 9 п. п. 7.4.4 Статуту передбачено, що президент товариства: має право, на рівних з директором, підписувати від імені товариства, листи, звернення, заяви, клопотання, а також інші документи діловодства, що не мають фінансового характеру.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦК, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Згідно ч. 2 ст. 57 ГК, в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 5 ст. 4 Закону, до установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.
Згідно ч. 7 ст. 82 ГК, до установчих документів можуть бути включені також відомості щодо інших умов діяльності господарського товариства, які не суперечать закону.
Згідно ч. 1 ст. 97 ЦК, управління товариством здійснюють його органи.
Згідно ч. 2 ст. 97 ЦК, органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 89 ГК, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону, управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.
Згідно ч. 1 ст. 62 Закону, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Згідно ч. 2 ст. 62 Закону, дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Згідно ч. 3 ст. 62 Закону, дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.
Згідно ч. 4 ст. 62 Закону, дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Згідно ч. 5 ст. 62 Закону, генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
За системним аналізом норм Цивільного кодексу (435-15) (статті 99, 145, 147, 159, 161), Господарського кодексу України (436-15) (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) (статті 47, 62, 63), Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) (статті 52, 58, 59, 60, 61) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства (абз. 3 п. п. 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 р. № 1-рп/2010).
Відповідно до положень законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частини першої статті 98, частини першої статті 99 Цивільного кодексу (435-15), частини першої статті 23, пункту "г" частини п'ятої статті 41, частини першої статті 59 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12), підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників як вищого органу управління товариством (абз. 2 п. п. 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 р. № 1-рп/2010).
Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», до установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.
Згідно ч. 3 ст. 8 цього ж Закону, установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом.
Господарським судом встановлено, що президент, по-перше: не є одноособовим виконавчим органом товариства (ст. 62 Закону), а відтак президент не має права перебирати на себе функції виконавчого органу товариства, підписуючи від імені господарського товариства листи, звернення, заяви, клопотання, а також інші документи діловодства, що мають або не мають фінансового характеру; по-друге: не є посадовою особою органу управління (ст. 23 Закону), оскільки ними визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени наглядової ради товариства, а відтак президент не має права підписувати від імені господарського товариства листи, звернення, заяви, клопотання, а також інші документи діловодства, що мають або не мають фінансового характеру.
Абзацом 3 п. 9 Постанови закріплено, що відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства щодо формування його органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12). За своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує публічний порядок.
Абзацом 2 п. 13 Постанови закріплено, що положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.
Абзацом 3 п. 22 Постанови закріплено, зокрема, що у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства (1576-12), судам слід керуватися нормами закону.
Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Господарський суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1» про визнання недійсним абз. 9 п. п. 7.4.4 Статуту підлягає задоволенню, так як даним положенням Статуту учасники ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства наділили президента частиною повноважень виконавчого органу товариства (ст. 62 Закону), що є незаконним.
Позивач у одинадцятій позовній вимозі просить господарський суд визнати недійсним п. п. 7.4.8 Статуту.
Підпунктом 7.4.8 Статуту передбачено, що віцепрезиденти товариства призначаються та/або звільняються з посади президентом товариства. Віцепрезиденти товариства допомагають президентові у його роботі.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦК, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Згідно ч. 2 ст. 57 ГК, в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 5 ст. 4 Закону, до установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.
Згідно ч. 7 ст. 82 ГК, до установчих документів можуть бути включені також відомості щодо інших умов діяльності господарського товариства, які не суперечать закону.
Згідно ч. 1 ст. 97 ЦК, управління товариством здійснюють його органи.
Згідно ч. 2 ст. 97 ЦК, органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 89 ГК, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону, управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.
Згідно ч. 1 ст. 62 Закону, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Згідно ч. 2 ст. 62 Закону, дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Згідно ч. 3 ст. 62 Закону, дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.
Згідно ч. 4 ст. 62 Закону, дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Згідно ч. 5 ст. 62 Закону, генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
За системним аналізом норм Цивільного кодексу (435-15) (статті 99, 145, 147, 159, 161), Господарського кодексу України (436-15) (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) (статті 47, 62, 63), Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) (статті 52, 58, 59, 60, 61) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства (абз. 3 п. п. 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 р. № 1-рп/2010).
Відповідно до положень законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частини першої статті 98, частини першої статті 99 Цивільного кодексу (435-15), частини першої статті 23, пункту "г" частини п'ятої статті 41, частини першої статті 59 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12), підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників як вищого органу управління товариством (абз. 2 п. п. 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 р. № 1-рп/2010).
Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», до установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.
Згідно ч. 3 ст. 8 цього ж Закону, установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом.
Згідно ст. 4 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно ч. 1 ст. 21 цього ж Кодексу, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Шляхом укладення трудового договору з роботодавцями громадяни реалізують своє конституційне право на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов'язків. Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов'язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин. Саме тому основні елементи інституту трудового договору (порядок укладення трудового договору, його зміст, гарантії працівникам при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, підстави припинення договору тощо) як такі, що мають засадничий характер, повинні врегульовуватись лише законом (абз. 2 п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. № 12-рп/98).
Як свідчить протокол № 9 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» від 31.01.2012 року, загальними зборами учасників господарського товариства на посаду директора ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» з 01.02.2012 року обраний гр. Рудь В. В. (місце реєстрації: 64200, Харківська область, Балаклійський район, місто Балаклія, вулиця Губкіна, будинок № 7, квартира № 12) (пункт 4).
Як свідчить протокол № 9 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» від 31.01.2012 року, загальними зборами учасників господарського товариства на посаду президента ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» з 01.02.2012 року обраний гр. Сахаров В. О. (місце реєстрації: 79007, місто Львів, вулиця Леонтовича, будинок № 7, квартира 21 Б) (пункт 6).
Господарським судом встановлено, що як директор ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО», так і президент ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» обираються та відкликаються вищим органом управління господарського товариства (загальними зборами учасників).
Господарським судом також встановлено, що президент, який не є одноособовим виконавчим органом товариства (ст. 62 Закону), не має права перебирати на себе функції виконавчого органу товариства (директора), укладаючи з працівником (віцепрезидентом) від імені ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» трудовий договір, що є притаманним виключно виконавчим органом товариства (ст. 62 Закону; ст. 21 Кодексу законів про працю України).
Абзацом 3 п. 9 Постанови закріплено, що відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства щодо формування його органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12). За своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує публічний порядок.
Абзацом 2 п. 13 Постанови закріплено, що положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.
Абзацом 3 п. 22 Постанови закріплено, зокрема, що у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства (1576-12), судам слід керуватися нормами закону.
Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Господарський суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1» про визнання недійсним п. п. 7.4.8 Статуту підлягає задоволенню, так як даним положенням Статуту учасники ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства наділили президента повноваженнями виконавчого органу товариства (ст. 62 Закону) з укладання трудових договорів з працівниками (прийняття на роботу та звільнення з роботи), що є незаконним.
Позивач у дванадцятій позовній вимозі просить господарський суд визнати недійсним п. п. 7.4.9 Статуту.
Підпунктом 7.4.9 Статуту передбачено, що у час відсутності президента (хвороби, відрядження, відпустки, закордонних поїздок), обов'язки президента виконує віцепрезидент, призначений президентом виконувачем обов'язків президента із числа віцепрезидентів.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦК, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Згідно ч. 2 ст. 57 ГК, в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 5 ст. 4 Закону, до установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.
Згідно ч. 7 ст. 82 ГК, до установчих документів можуть бути включені також відомості щодо інших умов діяльності господарського товариства, які не суперечать закону.
Згідно ч. 1 ст. 97 ЦК, управління товариством здійснюють його органи.
Згідно ч. 2 ст. 97 ЦК, органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 89 ГК, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону, управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.
Згідно ч. 1 ст. 62 Закону, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Згідно ч. 2 ст. 62 Закону, дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Згідно ч. 3 ст. 62 Закону, дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.
Згідно ч. 4 ст. 62 Закону, дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Згідно ч. 5 ст. 62 Закону, генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
За системним аналізом норм Цивільного кодексу (435-15) (статті 99, 145, 147, 159, 161), Господарського кодексу України (436-15) (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) (статті 47, 62, 63), Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) (статті 52, 58, 59, 60, 61) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства (абз. 3 п. п. 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010).
Відповідно до положень законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частини першої статті 98, частини першої статті 99 Цивільного кодексу (435-15), частини першої статті 23, пункту "г" частини п'ятої статті 41, частини першої статті 59 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12), підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників як вищого органу управління товариством (абз. 2 п. п. 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 р. № 1-рп/2010).
Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», до установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.
Згідно ч. 3 ст. 8 цього ж Закону, установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом.
Згідно ст. 4 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно ч. 1 ст. 21 цього ж Кодексу, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Шляхом укладення трудового договору з роботодавцями громадяни реалізують своє конституційне право на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов'язків. Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов'язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин. Саме тому основні елементи інституту трудового договору (порядок укладення трудового договору, його зміст, гарантії працівникам при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, підстави припинення договору тощо) як такі, що мають засадничий характер, повинні врегульовуватись лише законом (абз. 2 п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. № 12-рп/98).
Як свідчить протокол № 9 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» від 31.01.2012 року, загальними зборами учасників господарського товариства на посаду директора ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» з 01.02.2012 року обраний гр. Рудь В. В. (місце реєстрації: 64200, Харківська область, Балаклійський район, місто Балаклія, вулиця Губкіна, будинок № 7, квартира № 12) (пункт 4).
Як свідчить протокол № 9 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» від 31.01.2012 року, загальними зборами учасників господарського товариства на посаду президента ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» з 01.02.2012 року обраний гр. Сахаров В. О. (місце реєстрації: 79007, місто Львів, вулиця Леонтовича, будинок № 7, квартира 21 Б) (пункт 6).
Господарський суд встановив, що як директор ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО», так і президент ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» обираються та відкликаються вищим органом управління господарського товариства (загальними зборами учасників).
Господарський суд також встановив, що президент, який не є одноособовим виконавчим органом товариства (ст. 62 Закону), не має права перебирати на себе функції виконавчого органу товариства (директора), укладаючи з працівником (віцепрезидентом) від імені ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» трудовий договір, що є притаманним виключно виконавчим органом товариства (ст. 62 Закону; ст. 21 Кодексу законів про працю України).
Абзацом 3 п. 9 Постанови закріплено, що відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства щодо формування його органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12). За своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує публічний порядок.
Абзацом 2 п. 13 Постанови закріплено, що положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.
Абзацом 3 п. 22 Постанови закріплено, зокрема, що у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства (1576-12), судам слід керуватися нормами закону.
Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Господарський суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1» про визнання недійсним п. п. 7.4.9 Статуту підлягає задоволенню, так як даним положенням Статуту учасники ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО», які всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства наділили президента повноваженнями виконавчого органу товариства (ст. 62 Закону) з укладання трудових договорів з працівниками (прийняття на роботу та звільнення з роботи), всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства наділили президента також і повноваженнями призначати виконувачем своїх обов'язків віцепрезидентів, що є незаконним.
Позивач у тринадцятій позовній вимозі просить господарський суд визнати недійсним п. п. 7.4.10 Статуту.
Підпунктом 7.4.10 Статуту передбачено, що віцепрезидент товариства, призначений президентом виконувачем обов'язків президента, на час його відсутності має ті самі права та обов'язки що й президент товариства.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦК, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Згідно ч. 2 ст. 57 ГК, в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 5 ст. 4 Закону, до установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.
Згідно ч. 7 ст. 82 ГК, до установчих документів можуть бути включені також відомості щодо інших умов діяльності господарського товариства, які не суперечать закону.
Згідно ч. 1 ст. 97 ЦК, управління товариством здійснюють його органи.
Згідно ч. 2 ст. 97 ЦК, органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 89 ГК, управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону, управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.
Згідно ч. 1 ст. 62 Закону, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Згідно ч. 2 ст. 62 Закону, дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Згідно ч. 3 ст. 62 Закону, дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.
Згідно ч. 4 ст. 62 Закону, дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Згідно ч. 5 ст. 62 Закону, генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
За системним аналізом норм Цивільного кодексу (435-15) (статті 99, 145, 147, 159, 161), Господарського кодексу України (436-15) (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) (статті 47, 62, 63), Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) (статті 52, 58, 59, 60, 61) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства (абз. 3 п. п. 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 р. № 1-рп/2010).
Відповідно до положень законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частини першої статті 98, частини першої статті 99 Цивільного кодексу (435-15), частини першої статті 23, пункту "г" частини п'ятої статті 41, частини першої статті 59 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12), підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників як вищого органу управління товариством (абз. 2 п. п. 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 р. № 1-рп/2010).
Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», до установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.
Згідно ч. 3 ст. 8 цього ж Закону, установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом.
Згідно ст. 4 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно ч. 1 ст. 21 цього ж Кодексу, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Шляхом укладення трудового договору з роботодавцями громадяни реалізують своє конституційне право на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов'язків. Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов'язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин. Саме тому основні елементи інституту трудового договору (порядок укладення трудового договору, його зміст, гарантії працівникам при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, підстави припинення договору тощо) як такі, що мають засадничий характер, повинні врегульовуватись лише законом (абз. 2 п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. № 12-рп/98).
Як свідчить протокол № 9 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» від 31.01.2012 року, загальними зборами учасників господарського товариства на посаду директора ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» з 01.02.2012 року обраний гр. Рудь В. В. (місце реєстрації: 64200, Харківська область, Балаклійський район, місто Балаклія, вулиця Губкіна, будинок № 7, квартира № 12) (пункт 4).
Як свідчить протокол № 9 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» від 31.01.2012 року, загальними зборами учасників господарського товариства на посаду президента ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» з 01.02.2012 року обраний гр. Сахаров В. О. (місце реєстрації: 79007, місто Львів, вулиця Леонтовича, будинок № 7, квартира 21 Б) (пункт 6).
Господарський суд встановив, що як директор ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО», так і президент ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» обираються та відкликаються вищим органом управління господарського товариства (загальними зборами учасників).
Господарський суд також встановив, що президент, який не є одноособовим виконавчим органом товариства (ст. 62 Закону), не має права перебирати на себе функції виконавчого органу товариства (директора), укладаючи з працівником (віцепрезидентом) від імені ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» трудовий договір, що є притаманним виключно виконавчим органом товариства (ст. 62 Закону; ст. 21 Кодексу законів про працю України).
Абзацом 3 п. 9 Постанови закріплено, що відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства щодо формування його органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12). За своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує публічний порядок.
Абзацом 2 п. 13 Постанови закріплено, що положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.
Абзацом 3 п. 22 Постанови закріплено, зокрема, що у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства (1576-12), судам слід керуватися нормами закону.
Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Господарський суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1» про визнання недійсним п. п. 7.4.10 Статуту підлягає задоволенню, так як даним положенням Статуту учасники ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО», які всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства наділивши президента повноваженнями виконавчого органу товариства (ст. 62 Закону) з укладання трудових договорів з працівниками (прийняття на роботу та звільнення з роботи), всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства наділили президента також і повноваженнями призначати виконувачем своїх обов'язків віцепрезидентів, які мають має ті ж самі права та обов'язки що й президент товариства, що є незаконним.
Позивач у чотирнадцятій позовній вимозі просить господарський суд визнати недійсним друге речення п. п. 7.5.1 Статуту в частині слів та цифр «більше ніж 60% голосів учасників товариства».
Другим реченням п. п. 7.5.1 Статуту передбачено, що директор товариства обирається зборами учасників товариства терміном на п'ять років відкритим голосуванням більше ніж 60% голосів учасників товариства.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦК, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Згідно ч. 2 ст. 57 ГК, в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 1 ст. 97 ЦК, управління товариством здійснюють його органи.
Згідно ч. 2 ст. 97 ЦК, органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 58 Закону, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Згідно ч. 2 ст. 59 Закону, з питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.
Пунктом "а" ст. 41 Закону унормовано, що до компетенції загальних зборів належить визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання.
Пунктом "б" ст. 41 Закону унормовано, що до компетенції загальних зборів належить внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу.
Згідно ч. 3 ст. 59 Закону, з решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.
Абзацом 3 п. 9 Постанови закріплено, що відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства щодо формування його органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12). За своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує публічний порядок.
Абзацом 2 п. 13 Постанови закріплено, що положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.
Абзацом 3 п. 22 Постанови закріплено, зокрема, що у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства (1576-12), судам слід керуватися нормами закону.
Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Таким чином, учасники ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО», всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства, передбачивши оскаржуваним пунктом інший розмір відсотків загальної кількості голосів учасників товариства, необхідний для прийняття рішень загальними зборами, фактично змінили вимоги Закону щодо процедури прийняття загальними зборами учасників рішень, що є порушенням приписів ст. 59 Закону, оскільки вказаною нормою закону встановлено, що: 1) рішення вважається прийнятим з питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства; 2) рішення вважається прийнятим з решти питань (тобто окрім питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону) простою більшістю голосів учасників товариства.
Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у мотивувальній частині постанови від 16.10.2012 р. у справі № К15/109-11.
Господарський суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1» про визнання недійсним другого речення п. п. 7.5.1 Статуту в частині слів та цифр «більше ніж 60% голосів учасників товариства» підлягає задоволенню, так як учасники ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО», всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства, фактично змінили вимоги Закону щодо процедури прийняття загальними зборами учасників рішень, що є незаконним.
Позивач у п'ятнадцятій позовній вимозі просить господарський суд визнати недійсним перше речення п. п. 7.6.2 Статуту в частині слів «або їх представників».
Першим реченням п. п. 7.6.2 Статуту передбачено, що ревізійна комісія товариства обирається зборами учасників з числа учасників товариства або їх представників в кількості 3 осіб строком на три роки в складі голови та членів комісії.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦК, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Згідно ч. 2 ст. 57 ГК, в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 1 ст. 63 Закону, контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії.
Із аналізу ч. 1 ст. 63 Закону випливає, що у товаристві з обмеженою відповідальністю загальними зборами учасників товариства, з числа самих учасників товариства, утворюється ревізійна комісія кількісний склад якої становить 3 або більше осіб.
Із аналізу ч. 1 ст. 63 Закону також випливає, що ревізійна комісія утворюється включно з числа учасників товариства.
Як свідчить п. 4.1 Статуту, учасниками ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» є ТОВ «АПП «ЛЬВІВСЬКЕ» та ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1».
Господарський суд зазначає, що наявність у складі товариства з обмеженою відповідальністю мінімум трьох учасників (враховуючи, що максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб) дозволяє уникнути непорозумінь, які виникають під час утворення ревізійної комісії в товаристві з обмеженою відповідальністю.
Як свідчать матеріали справи, учасниками ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» є дві юридичні особі.
Господарський суд також зазначає, що наявність у складі учасників ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» двох юридичних осіб, з огляду на приписи ч. 1 ст. 63 Закону, унеможливлює утворення з числа учасників ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» ревізійної комісії.
Таким чином, господарський суд погоджується з твердженням позивача, що наявність у першому реченні п. п. 7.6.2 Статуту слів «або їх представників» може дати деяким особам хибну підставу вважати, що ревізійну комісію у ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО» можна утворити в кількості 3-х осіб, однак не від 3-х учасників, а, як в даному випадку, від 2-х учасників ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО», однак із «їх представників», що суперечить ч. 1 ст. 63 Закону.
Абзацом 3 п. 9 Постанови закріплено, що відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства щодо формування його органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12). За своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує публічний порядок.
Абзацом 2 п. 13 Постанови закріплено, що положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.
Абзацом 3 п. 22 Постанови закріплено, зокрема, що у разі, якщо положення статуту та інших внутрішніх документів товариства суперечать Закону про господарські товариства (1576-12), судам слід керуватися нормами закону.
Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Господарський суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1» про визнання недійсним першого речення п. п. 7.6.2 Статуту в частині слів «або їх представників» підлягає задоволенню, так як учасники ТОВ «ЕНЕРГІЯ ЛИТВО», всупереч імперативним нормам актів цивільного законодавства, фактично змінили вимоги Закону щодо процедури утворення ревізійної комісії склад якої становить 3 або більше осіб, що є незаконним.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 87, 88, 97, 100, 140, 143, 237, 244, 246 Цивільного кодексу України, ст. ст. 55, 57, 82, 89, 167 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 21 Кодексу законів про працю України, Законом України від 19.10.1991 р. № 1576-XII «Про господарські товариства», Законом України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», рішенням Конституційного Суду України від 12.01.2010 р. № 1-рп/2010, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. № 12-рп/98, ст. ст. 1, 4, 12, 18, 21, 28, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним абз. 5 п. 4.2 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264, в частині слів та цифр ", повідомивши про свій вихід інших учасників не пізніше, як за 3 місяці до виходу".
Визнати недійсним перше речення п. 4.1 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264, в частині слів та цифр ", попередивши про це не пізніше ніж за 3 місяці".
Визнати недійсним абз. 5 п. 7.1 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264.
Визнати недійсним п. "к" абз. 2 п.п. 7.3.7 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264, в частині слів ", а також надати йому будь-яких повноважень, що стосуються діяльності товариства та контролю такої діяльності".
Визнати недійсним п. "л" п.п. 7.3.7 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264.
Визнати недійсним абз. 4 п.п. 7.3.7 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264.
Визнати недійсним п.п. 7.4.1 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264;
Визнати недійсним друге речення п.п. 7.4.2 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264, в частині слів та цифр "більше ніж 60% голосів учасників Товариства".
Визнати недійсним абз. 6 п.п. 7.4.4 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264.
Визнати недійсним абз. 9 п.п. 7.4.4 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264.
Визнати недійсним п.п. 7.4.8 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264.
Визнати недійсним п.п. 7.4.9 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264.
Визнати недійсним п.п. 7.4.10 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264.
Визнати недійсним друге речення п.п. 7.5.1 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264, в частині слів та цифр "більше ніж 60% голосів учасників Товариства".
Визнати недійсним перше речення п.п. 7.6.2 статуту ТОВ "Енергія Литво" (нова редакція), дата реєстрації 01.06.2011, номер запису 1481050004046264, в частині слів "або їх представників".
Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю "ЕНЕРГІЯ ЛИТВО" (61202, м. Харків, пр. Перемоги, будинок № 48, кв. 78; поточний рахунок № 26003060382405 в Харківському ГРУ АТ "Приват-Банк", МФО 351533; код ЄДРПОУ 36988620) на користь Товариства з обмежено відповідальністю "УКРПРОМСТАЛЬ-1" (61202, м. Харків, пр. Перемоги, будинок № 48, кв. 78; поточний рахунок № 26008060014370 в Харківському ГРУ АТ "Приват-Банк", МФО 351533; код ЄДРПОУ 36033858) 1147,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26.03.2013 р.
Суддя Шатерніков М.І.
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 21.03.2013 |
Оприлюднено | 01.04.2013 |
Номер документу | 30283514 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Шатерніков М.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні