Постанова

від 20.03.2013 по справі 826/1757/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 березня 2013 року 13:40 № 826/1757/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 09.11.2012 №0000412320, від 22.11.2012 №0000172310

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 09.11.2012 р. №0000412320, яким Позивачу зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 262 700,00 грн.; від 22.11.2012 р. №0000172310, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2012 року у розмірі 268 700,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 134 350,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем винесені протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Позивач вказує на реальність поставок з контрагентами та наявність усіх первинних документів, передбачених законодавством, які дають право на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на висновки актів перевірки. Тому поросив суд у позові відмовити.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

На підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст.78 п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI працівниками Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" правомірності нарахування, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 1204/40-50/23-20/20010397 від 19.10.2012 року.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, було виявлено порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого завищено суму податкового кредиту за липень 2012 року на суму ПДВ 262 700, 00 грн., п. 200.1, ст.. 200 Податкового кодексу України, що призвело до суми від'ємного значення за липень 2012 року на суму ПДВ 262 700, 00 грн.

Також відповідачем на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст.78 п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" правомірності нарахування, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий, серпень 2012 року, за результатами якої складено Акт № 1307/40-50/23-20/20010397 від 19.11.2012 року.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, було виявлено порушення позивачем вимог п. 185.1. ст.. 185 п. 198.3, ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2012 року на суму ПДВ 268 700 грн.

За наслідками перевірок винесено податкові повідомлення - рішення форми «Б4» № 0000412320 від 09.11.2012р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 262 700,00 грн.; форми «В1» № 0000172310 від 22 .11.2012р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 268 700,00 грн.;

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленями-рішенями позивач скористався правом адміністративного узгодження спірних податкових повідомлень рішень, відповідно до приписів ст. 56 ПК України, за результатами якого податкові повідомлення рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Так, відповідач дійшов висновку про протиправне формування податкового кредиту у розмірі 268 700 за липень 2012 року по господарським операціям з ТОВ "Агро-інкам-трейд" (ЄДРПОУ 37096746), ПП "Електро - Лайф" (ЄДРПОУ 33094939), які не спричиняють реального настання правових наслідків.

При цьому податковий орган посилається на матеріали перевірок контрагентів позивача.

Так в акті Кіровоградської ОДПІ від 08.10.2012 № 144/22-2/37-096746 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агро-Інкам-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Приємна пропозиція» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, є посиланя на висновок Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС щодо відсутності ознак фіктивності та про наявність ознак сумнівності щодо факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Агро-інкам-трейд" (код ЄДРПОУ 37096746) №1643/07-5023 від 26 вересня 2012 року.

Зокрема вказано, що відповідно до матеріалів перевірок контрагента ТОВ «Агро-Інкам-Трейд», податковими органами встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Приємна пропозиція» господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

ТОВ «Приємна Пропозиція» є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером) суб'єкт господарювання (платник ПДВ) що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремим операціям або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна ( близько 05%), економічна вигода від діяльності, що ними здійснюється, чи від окремих операцій, що вони здійснюють - відсутня.

В ході проведення перевірки також було з'ясовано, що одним із постачальників ТОВ «AT Каргілл» в липні 2012 року є ПП «Електро-Лайф» (код ЄДРПОУ 35987469) ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

Також, згідно довідки № 147/224/35987469 від 12.10.2012 року про результати проведення зустрічної звірки ПП «Електро - Лайф» ( код ЄДРПОУ 35987469) щодо документального не підтвердження господарських відносин із контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за липень, серпень 2012 року, складеної ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, вказаний суб'єкт господарювання не знаходиться за юридичною адресою про що складно довідку.

В довідці податковий орган посилається на акт перевірки контрагента ПП «Електро - Лайф», згідно якого операції з поставки по ланцюгах між підприємствами не містять придбання та продажу товару, не спричиняють реального настання правових наслідків.

Тому на думку податкового органу наявність у підприємства ТОВ «AT Каргілл» податкових накладних по ПП «Електро-Лайф» (код 35987469) на загальну суму 36 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6000,00 грн. не є обов'язковою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до наданих позивачем доказів 05 липня 2012 року між ТОВ "АТ Каргілл" та ПП "Електро-Лайф" був укладений Договір підряду № 130, відповідно до якого ПП "Електро-Лайф" зобов'язався надати послуги з ремонту асфальтобетонного покриття загальною площею 180 м 2 на території елеватора в с.м.т. Брагинівка, Дніпропетровської області, а Позивач - оплатити послуги відповідно до умов договору.

Позивач для підтвердження реальності виконання договору надав суду наступні первинні документи: податкові накладні від 11.07.2012 року № 71112, від 13.07.2012 року № 71310; акт приймання виконаних робіт за липень 2012 року, довідку про вартість будівельних робіт за липень 2012 року, розрахунок витрат, довідку про підтвердження переказу коштів на рахунок ПП "Електро-Лайф" від 28 січня 2013 року видану філією «КІБ» ПАТ «Креді Агріколь Банк».

11 липня 2012 року між ТОВ «АТ Каргіл» (Покупець) та ТОВ «Агро-Інкам-Трейд» (Постачальник) укладено договір поставки № CVP 32551, за яким Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця насіння сої.

Відповідно до наданих доказів, позивач стверджує, що реальність операцій відображають: рахунок фактура № СФ -0000162 від 16 липня 2012 року, видаткова накладна № РН - 0000163 від 16 липня 2012 року, податкова накладна від 16.07.2012 року № 17, платіжне доручення № 14967 від 17.07.2012 року.

17 липня 2012 року між ТОВ «АТ Каргіл» (Покупець) та ТОВ «Агро-Інкам-Трейд» (Постачальник) укладено договір поставки сої CVP 32747, за яким Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця насіння сої.

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано до матеріалів справи копії первинних документів, а саме: рахунок фактура № СФ - 0000165 від 17 липня 2012 року, видаткова накладна № РН - 0000161 від 16 липня 2012 року, податкова накладна від 17.07.2012 року № 22, платіжне доручення № 15038 від 17.07.2012 року.

Крім того, позивачем надано копії договору складського зберігання та додаткової угоди укладених з ТОВ «Агростройкомтрейд-Альянс» № 16 від 04.07.2012 року та складська квитанція на зерно № 176 від 17.07.2012 року.

Позивач посилається на зазначені вище первинні документи як на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, що в свою чергу є підставою для формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

Суд звертає увагу на те, що підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування є не тільки наявність усіх передбачених законодавством для даного виду господарських відносин первинних документів, а реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Суд дослідив зазначені вище первинні документи та встановив наступне.

Розділом 4 договору поставки сої № CVP 32551 від 11 липня 2012 року, визначено строки та умови поставки. Так, відповідно до п. 4.1. Договору поставка здійснюється партіями залізничним або автомобільним транспортом.

Згідно п.п. 5.1, 5.2 п. 5 Договору випадку поставки залізничним транспортом Постачальник зобов'язаний сплатити послуги третіх осіб з завантаження товару в вагон.

У випадку поставки автомобільним транспортом Постачальник зобов'язаний сплатити послуги третіх осіб з завантаження Товару на транспортний засіб і виписати товарно-транспортну накладну на перевезення Товару.

Відповідно до п. 7.1 п. 7 Договору приймання товару за якістю здійснюється Покупцем чи його представником в місці поставки за показниками, визначеним Державною інспекцією сільського господарства. Вміст ГМО в Товарі визначається окремо, відповідною акредитованою лабораторією, узгодженою Сторонами. Відбір проб для визначення вмісту ГМО здійснюється до передання Постачальником Товару покупцеві та виключно у присутності представника Покупця.

Приймання Товару за кількістю здійснюється Покупцем згідно ваги, визначеної за результатами зважування у місці поставки та підтвердженої видаткової накладної на товар.

Розділом 6 договору договору поставки насіння сої № CVP 32747 від 17 липня 2012 року, визначено порядок приймання товару за якістю та кількістю. Так, відповідно до пункту 6.1 договору, встановлено, що якість товару визначається у відповідності до сертифікатів якості та карток аналізу зерна, що видані зерновим складом, який здійснює зберігання товару.

Позивачем не надано суду сертифікатів якості на придбаний у зазначеного контрагента товар, картки аналізу зерна.

Доказів на підтвердження проведення аналізів товару на ЗАТ «АТ Каргілл» відповідно до умов вказаних договорів не надано, попри те, що проведення такого аналізу саме ЗАТ «АТ Каргілл» є обов'язковою умовою таких договорів (п.п. 4.2 п. 4 Договору № CVP 32747).

Також, договором поставки не передбачено умов транспортування товару, та в податкових накладних не зазначено витрат на транспортування, якби такі мали місце при проведенні операцій. Під час розгляду справи позивачем не надано будь-яких доказів транспортування сої постачальником.

Відповідно до спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 2.12.1995 р. №488/346 (далі - наказ №488/346) затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та ввести їх у дію з 1 січня 1996 року:

- "Подорожній лист вантажного автомобіля", ф. N 2;

- "Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. N 1 (міжнародна);

- "Товарно-транспортна накладна", ф. N 1-ТН;

- "Талон замовника", ф. N 1-ТЗ.

Вважати обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності (п.2 наказу №488/346).

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р., визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Згідно розділу 1 вказаних Правил, товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з положеннями п. 1 зазначених Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, згідно з встановленими правилами один екземпляр товарно-транспортної накладної повинен залишатися у вантажоотримувача

Отже, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим, однак, позивачем відповідні документи до суду не надані.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд звертає є увагу на відсутність доказів щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались особі (ам), відповідальним за отримання від постачальника такого товару. Відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданих господарських операцій та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Позивачем не було надано товаро - транспортних накладних, будь-яких інших доказів, що свідчить про відсутність операцій з перевезення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 198.1 ст. 98 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Кодексу та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до положень статті 9 Закону №996-ХІV, передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. (п. 201.8 статті 201 Податкового кодексу України).

При цьому згідно із п. 2.4 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом від 24.05.1995 № 88 Міністерства фінансів України та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, визначено, що залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операції, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства повинно фіксуватися і підтверджуватися первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, розрахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції передбачена нормами Податкового кодексу України.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установити зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) з господарською діяльністю платника податку.Також суд зазначає, що необхідною умовою для відображення операцій у складі валового доходу, валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту є факт реалізації/придбання товарів та послуг.

Таким чином, поставка товарів для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, надані позивачем первинні документи не підтверджують реального здійснення господарських операцій.

Правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів чи рух коштів платника податків.

Таким чином, податковим органом правомірно встановлено, що ТОВ «Каргілл» в порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ з операцій по придбанню сої від ТОВ «Агростройкомтрейд-Альянс».

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З врахуванням вищевикладеного суд вважає, оскільки позивачем не надані необхідні первинні документи, які підтверджують реальність правочинів і досягненням позивачем законної мети з подальшим використанням продовольчих товарів в господарській діяльності, висновки відповідача, що операції не спрямовані на їх реальне настання є обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на підставі вищевикладеного, проаналізувавши матеріали справи у сукупності, суд дійшов до висновку, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит на підставі господарських операцій з зазначеними вище контрагентами на загальну суму 268 700,00 грн., а отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій