Ухвала

від 16.06.2014 по справі 826/1757/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2014 року м. Київ К/800/47110/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013

у справі № 826/1757/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2013 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2013 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 09.11.2012 № 0000412320 та від 26.11.2012 № 0000172310.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведених відповідачем документальних позапланових виїзних перевірок позивача щодо правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2012 року та лютий, серпень 2012 року, складені акти перевірок від 19.10.2012 №1204/40-50/23-20/20010397 та № 1307/40-50/23-20/20010397, в яких встановлено порушення позивачем:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за липень 2012 року на суму 262 700,00 грн.;

- п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищення від'ємного значення за липень 2012 року на суму 262 700,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 - п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищення підприємством суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2012 року на 268 700,00 грн.

На підставі зазначених актів перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 09.11.2012 № 0000412320, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2012 року на 262 700,00 грн.; від 26.11.2012 № 0000172310, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 268 700,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. ст. 198 Податкового кодексу України (далі -ПК України), вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «Агро-Інкам-Трейд» було укладено договори поставки №CVP 32551 від 11.07.2012 та №CVP 32747 від 16.07.2012, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця насіння сої.

На виконання умов вказаних договорів, протягом 16-17 липня 2012 року ТОВ «Агро-Інкам-Трейд» здійснило поставку позивачу сої у кількості 420,8 тон на елеватор ТОВ «Агро-Інкам-Трейд» у м. Помічна, Добровеличівського району, Кіровоградської області, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату вартості товару.

На підтвердження реальності вказаних господарських операцій з придбання насіння сої позивачем надано договір складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна № 16 від 04.07.2012 та додаткову до нього угоду, що укладені позивачем з ТОВ «Агростройкомтрейд-Альянс» та складську квитанцію на зерно № 176 від 17.07.2012, видану останнім, з якої вбачається, що на зерновий склад ТОВ «Агростройкомтрейд-Альянс» прийнято від ТОВ «АТ Каргілл» сою.

Крім того, відповідач вказує на протиправність включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 6000 грн., сплачених в ціні послуг з ремонту асфальтобетонного покриття загальною площею 180 м2 на території елеватора в с.м.т. Брагинівка, Дніпропетровської області, отриманих від ПП «Електро-Лайф», згідно укладеного договору підряду № 130 від 05.07.2012.

В підтвердження придбаних робіт, матеріали справи місять наступні первинні документи: податкові накладні; акт приймання виконаних робіт за липень 2012 року; довідку про вартість будівельних робіт за липень 2012 року; розрахунок витрат; довідку про підтвердження переказу коштів на рахунок ПП «Електро-Лайф» від 28.01.2013, видану філією «КІБ» ПАТ «Креді Агріколь Банк».

Як було вірно встановлено апеляційним судом, на момент здійснення господарських операцій, ПП «Електро-Лайф» було зареєстроване у встановленому законом порядку та знаходилося за своїм місцезнаходженням.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 09.11.2012 № 0000412320 та від 26.11.2012 № 0000172310.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль