Постанова

від 25.03.2013 по справі 5017/2270/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року Справа № 5017/2270/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Біла Д.В.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотехкомплекс"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р.

у справі № 5017/2270/2012 Господарського суду Одеської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотехкомплекс"

про стягнення 12 295,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Геотехкомплекс" (далі - відповідач, ТОВ „Геотехкомплекс") про стягнення заборгованості в сумі 12295,99 грн. за послуги водовідведення зливових стоків, які надавались позивачем за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 7070/3, укладеним між сторонами 18.08.2003 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.12.2012р. (суддя Брагіна Я.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. (судді: Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.), позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Геотехкомплекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС" 12295,99 грн. заборгованості за спожиті послуги водовідведення зливових стоків та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю „Геотехкомплекс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

18.08.2003 року між Комунальним підприємством „Одесводоканал" (водоканал) та ТОВ „Геотехкомплекс" (абонент) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 7070/3, відповідно до якого водоканал надає послуги з постачання питної води на об'єкт абонента, а також з приймання стічних вод, скиданих абонентом в систему каналізації відповідно до дислокації об'єктів. Послуги з приймання стоків надаються в межах встановлених об'ємів по ТУ - 74,5 куб. м у місяць. Абонент своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні та каналізаційні мережі, прибори та пристрої на них в належному стані відповідно до Правил, визначених в п. 2.1 цього договору та діючого законодавства (пункти 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до підпункту 2.2.1. пункту 2.2 договору водоканал зобов'язався подавати абоненту воду за графіком, затвердженим місцевими органами державної влади та приймати стоки у відповідності із станом мереж та споруд.

Відповідно до підпункту 2.3.10 пункту 2.3 договору абонент зобов'язався з 10-го по 15-те число місяця, наступного за звітним, складати акт бухгалтерської звірки з розрахунків за надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.

Згідно з підпунктом 2.3.13 пункту 2.3 абонент зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати послуги водопроводу та каналізації, в тому числі за перевищення ліміту з водоспоживання та каналізації, скидання ненормативно - очищених стоків та інш.

Оплата послуг водоспоживання та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок водоканалу. Оплата здійснюється за тарифами, затвердженими у встановленому чинним законодавством порядку (пункти 3.2, 3.3 договору).

Відповідно до пункту 3.9 договору об'єми стоків, що відводяться від абонента, приймаються рівними об'ємами спожитої води або визначаються за показниками приборів обліку стоків у відповідності з пунктом 21 Правил водокористування. Об'єм скинутих абонентом ливневих стоків визначається розрахунковим шляхом відповідно до пункту 15.9 Правил водокористування.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що договір діє з 18.08.2003 року до 18.08.2008 року. Договір вважається продовженим на наступні 5 років, якщо до спливу місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про зміни або припинення його дії. Судами встановлено, що договір є чинним.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС" є правонаступником малого підприємства „Інфокс" у формі ТОВ, яке є правонаступником Комунального підприємства „Одесводоканал".

Господарськими судами встановлено, що позивачем протягом спірного періоду надавались послуги з водовідведення зливових стоків, які відповідач не оплатив.

Поданий позивачем розрахунок вартості вказаних послуг перевірений судами попередніх інстанцій та визнаний правильним, тобто таким, що відповідає вимогам пункту 4.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, а також встановленим тарифам.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З приписів пункту 1.8 Правил приймання вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 26.04.2002 року, вбачається, що водоканали приймають стічні води підприємств до комунальної або відомчої каналізації відповідно до укладеного з водоканалом договору на приймання стічних вод.

Пунктом 1.4 вищезазначених Правил визначено термін "стічні води підприємств" як усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання, а також поверхневі та дощові води з території підприємства.

Пунктом 4.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, встановлено порядок визначення додаткового обсягу стічних вод, що неорганізовано потрапляє у періоди дощів та сніготанення в мережі водовідведення споживачів або через зливоприймачі і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживачів.

З урахуванням норм наведеного законодавства та зазначених обставин щодо факту надання позивачем послуг з водовідведення зливових стоків відповідно до умов укладеного між сторонами договору та неоплати відповідачем цих послуг, господарські суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову та відповідно задовольнили цей позов.

Щодо доводів касаційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про час і місце засідання суду апеляційної інстанції, то судова колегія касаційної інстанції відхиляє такі доводи з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2013р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотехкомплекс" прийнята до провадження з призначенням скарги до розгляду на 05.02.2013р. о 10:00. У названій ухвалі вказано адресу, за якою відбудеться засідання суду ( а.с. 43, т. 2). Зазначена ухвала надіслана сторонам у справі як того вимагає ст. 98 ГПК України за відповідними адресами, зокрема, відповідачеві за адресою: вул. Пестеля 6-А, м. Одеса (така ж адреса зазначена і в матеріалах касаційної скарги). Отже, судом апеляційної інстанції дотримано вимоги процесуального закону щодо повідомлення сторін у справі про час і місце засідання суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геотехкомплекс" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. у справі № 5017/2270/2012 - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Суддя Жаботина Г.В. Суддя Ковтонюк Л.В.