Ухвала

від 28.03.2013 по справі 2а-7277/10/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 року м. Київ К/9991/4861/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі -Ленінська МДПІ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011

у справі № 2а-7277/10/1270

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рінат" (далі -Товариство)

до Ленінської МДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011, позов задоволено; визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ від 20.08.2010 № 0000632360/0, згідно з яким Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2009 року в розмірі 342 404 грн., та стягнуто вказану суму з Державного бюджету України на користь позивача.

У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з факту дотримання позивачем умов, з якими чинне законодавство України пов'язує право платника на отримання податкової вигоди у формі бюджетного відшкодування ПДВ.

На вказані судові акти Ленінською МДПІ подано касаційну скаргу, в якій заявник просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на порушення судами положень пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та неповноту здійсненої ними оцінки реальності операцій, за наслідками яких у податковому обліку позивача виникло від'ємне значення ПДВ в оспорюваній сумі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу (викладений в акті від 19.08.2010 № 625/23-616/64721136 про результати невиїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок у банку за жовтень 2009 року) про неможливість встановлення факту надмірного надходження відповідної суми ПДВ до бюджету за наслідками проведення зустрічних перевірок усіх постачальників Товариства по ланцюгу.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведених положень Закону випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від'ємне значення ПДВ, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.

У свою чергу, правила формування податкового кредиту, викладені у пункті 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», дають підстави для висновку про те, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Однак, як вірно зазначили суди, у розглядуваному випадку існування відповідних обставин податковим органом не доведено.

Як вбачається з установленим судами обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, від'ємне значення ПДВ в оспорюваній сумі виникло у позивача за наслідками придбання ним основних засобів та металоконструкцій в рамках господарських правовідносин з закритим акціонерним товариством «Луганський трубний завод», товариством з обмеженою відповідальністю «СПМК-239»та товариством з обмеженою відповідальністю «Союзтехстрой». На підтвердження виконання спірних господарських операцій позивачем подано договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі, податкові накладі, виписки з банківського рахунку, що містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про обсяг, вартість та зміст операцій.

Доказів наявності недостовірних відомостей у названих первинних документах податковим органом не подано.

На підставі цього суди дійшли об'єктивного висновку про те, що позивач підтвердив факти реальної поставки товару спірними контрагентами та реальність понесених витрат у зв'язку з придбанням цих товарів, у тому числі і по сплаті ПДВ.

Суди обґрунтовано відхилили посилання відповідача на відсутність доказів сплати постачальниками по ланцюгу необхідної суми ПДВ до бюджету за наслідками здійснення спірних операцій з поставки товару позивачеві.

Адже наведені приписи Закону не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на бюджетне відшкодування обумовлюється фактом надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету за наслідками виконання своїх податкових зобов'язань усіма його постачальниками по ланцюгу.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судами правовою оцінкою обставин справи щодо обґрунтованості позовних вимог.

Доводи касаційної скарги були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті, цим доводами було надано правильну юридичну оцінку. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 у справі № 2а-7277/10/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко