Постанова

від 14.03.2013 по справі 823/350/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

14 березня 2013 року Справа № 823/350/13-а

11 год. 45 хв

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Паламар П.Г.,

при секретарі - Овсієнко О.І.

за участю представників позивача Івашкова Є.Г. - за довіреністю, Івашкова Б.Г. - за посадою, представника відповідача Левенець А.М. - за довіреністю, представника третьої особи ОСОБА_4 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ПромІнжТехСервіс» до державної податкової інспекції в м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, третя особа на стороні позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_5 про скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2013 року до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось приватне підприємство «ПромІнжТехСервіс» (далі - позивач) до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (далі - відповідач), третя особа на стороні позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_5 про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 07.12.2012 року №0006022301 та № 0006032301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що не погоджується із висновками, викладеними в акті перевірки від 26.11.2012 року № 338/22-33/32034250 та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 07.12.2012 року № 0006022301 та №0006032301, вважає їх неправомірними та такими, що винесені з порушенням норм матеріального права України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов та додаткових поясненнях.

В судовому засіданні представник третьої особи поставлені позивачем перед судом позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Позивач - приватне підприємство «ПромІнжТехСервіс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 30.07.2002 року, ідентифікаційний код 32034250 та взяте на облік як платник податку на додану вартість в органах державної податкової служби з 12.08.2002 року за № 577.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 12.11.2012 року № 1276, у відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПКУ), посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства «ПромІнжТехСервіс» щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, код НОМЕР_3, про що складено акт від 26.11.2012 року № 338/22-33/32034250.

Перевіркою встановлено порушення ПП «ПромІнжТехСервіс»: п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 330509 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 74 905 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 307 502 грн. за ІІ-IV квартали на 330 509 грн.; п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 287399грн., у тому числі за червень 2011 року в сумі 64 434 грн., за вересень 2011 року на суму 195 810 грн., за жовтень 2011 року на 83 грн., за листопад 2011 року на 27 072 грн. Відповідно до даних порушень складено акт від 26.11.2012 року № 338/22-33/32034250.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 07.12.2012 року № 0006022301 та № 0006032301.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до ДПС у Черкаській області.

Рішеннями ДПС у Черкаській області та ДПС України залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 07.12.2012 року № 0006022301 та № 0006032301.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що між ВАТ «Монтажне управління № 14» та позивачем укладено договір підряду № 49 від 05.04.2011 року, відповідно до якого підрядник зобов'язується, в межах обумовленої сторонами договірної ціни, виконати на свій ризик з власних матеріалів, відповідно до ліцензії Серії АВ № 517144 від 19.10.2010 комплекс підрядних робіт на об'єкті: Котельня, Реконструкція приміщення учбово-виробничої бази Кримського центру виробничо-технічної освіти державної служби занятості по вул. Дзюбанова/ пров. Герцена/ вул. Проїздна/ вул. Чернишевського 11/1/27/2, а саме: будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи, поставку комплекту технологічного та іншого, згідно із затвердженою проектною документацією, графіку виконання робіт, а Генпідрядник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та ПП «ПромІнжТехСервіс» укладено договір поставки від 01.06.2011 року № 14, відповідно до якого постачальник поставляє покупцю товари відповідно до замовних специфікацій погодженими сторонами по ціні, кількості, і термінам поставки в кожному окремому випадку. Відповідно до додатків до договору № 14 від 01.06.2011 року №№ 1-13 сторонами узгоджено найменування обладнання, його кількість, вартість, адресу та терміни поставки.

Виконання зазначеного договору підтверджується накладними від 17.06.2011 року № 7, від 15.09.2011 року № 15, від 15.09.2011 року № 16, від 21.09.2011 року № 4, від 29.09.2011 року № 30, від 30.09.2011 року № 61, від 03.10.2011 року № 27, від 30.09.2011 року № 61, № 3 від 04.10.2011 року, від 10.10.2011 року № 23, податковими накладними від 17.06.2011 року № 7, від 15.09.2011 року № 15, від 15.09.2011 року № 16, від 21.09.2011 року № 4, від 29.09.2011 року № 30, від 30.09.2011 року № 61, від 03.10.2011 року № 27, від 30.09.2011 року № 61, № 3 від 04.10.2011 року, від 10.10.2011 року № 23, які складені у відповідності до вимог законодавства, що підтверджує дійсність даних правочинів.

Факт розрахунку позивачем за отримання товарів від ФОП ОСОБА_5 підтверджується банківськими виписками рахунку позивача.

Крім того, факт поставки обладнання підтверджується актами вартості змонтованого обладнання, придбаваємого виконавцем робіт, затверджених ВАТ «Монтажне управління №14» та позивачем за червень, серпень, вересень 2011 року, актами прийняття виконаних робіт форми № КБ-2в за листопад 2011 року, січень 2012 року, актами прийому - передачі обладнання на відповідальне зберігання від 16.06.2011 та 21.09.2011 року.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закону України № 996) - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, визначено, що згідно статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, судом встановлено, що умови укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_5 договору - виконані, про що свідчать первинні документи.

Частинами 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 198 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 даного Кодексу, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. 138.2, 138.11 цієї статті, п. 140.2 - 140.5 ст. 140, ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Щодо посилання відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, як належного доказу виконання договірних зобов'язань між позивачем та ФОП ОСОБА_5 по договору поставки від 01.06.2011 року № 14, суд зазначає наступне.

У судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_7, який пояснив, що він, будучи директором виробничо-консалтингового підприємства «ІннЛог», уклав договір поставки імпортного теплотехнічного обладнання з ФОП ОСОБА_5 на поставку обладнання від ТОВ «Ролберт Бош ЛТД» з м. Київ у м. Сімферополь за адресою наданою ОСОБА_5 він супроводжував особисто. Доставка здійснювалась ТОВ «Торгово-промисловий дім «Піонер» у вересні 2011 року. Крім того, враховуючи, що вартість обладнання, закупленого у ТОВ «Вілло Україна», складала більше 20000 грн. Зазначене товариство здійснювало поставку обладнання у м. Сімферополь за власні кошти. Доставку обладнання здійснювало підприємство «Raben». Отримував обладнання представник позивача Бородін В.А. Товарно-транспорті накладні у нього відсутні, крім однієї на поставку насосного обладнання, копію якої передає суду.

Представниками позивача надані суду 4 копії товарно-транспортних накладних на доставку обладнання з м. Черкаси до м. Сімферополь ПП «Нічний експрес» у жовтні та листопаді 2011 року, податкові накладні та виписки з рахунку у банку про оплату послуг.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що у 2011 році він працював у м. Сімферополь. Восени 2011 року він приблизно від 7 до 9 разів, за вказівкою Бородіна В.А. отримував обладнання, яке доставлялось з м. Київ та м. Черкаси ПП «Нічний експрес». Один раз доставлялись електричні щити, яке було інше обладнання сказати не може. Ящики та документи передавав Бородіну В.А.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене, суд наголошує, що відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Згідно п. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають до задоволення у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 07.12.2012 року №0006022301.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м.Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 07.12.2012 року №0006032301.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області на користь приватного підприємства «ПромІнжТехСервіс» судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 41 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлений 16 березня 2013 року.