Ухвала

від 26.11.2013 по справі 823/350/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/350/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю.,Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ПромІнжТехСервіс" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року позивач - Приватне підприємство "ПромІнжТехСервіс" звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача від 07.12.2012 року №0006022301 та № 0006032301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство «ПромІнжТехСервіс» (далі - ПП «ПромІнжТехСервіс») зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 30.07.2002 року, ідентифікаційний код -32034250 та взяте на облік як платник податку на додану вартість в органах державної податкової служби з 12.08.2002 року за № 577.

На підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 12.11.2012 року № 1276 та у відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, посадовими особами була відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства «ПромІнжТехСервіс» щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (код - НОМЕР_2), про що складено Акт перевірки від 26.11.2012 року № 338/22-33/32034250.

В ході перевірки було встановлено порушення ПП «ПромІнжТехСервіс» вимог:

- п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 330509 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 74 905 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 307 502 грн., за ІІ-IV квартали на 330 509 грн.;

- п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 287 399 грн., у тому числі за червень 2011 року в сумі 64 434 грн., за вересень 2011 року на суму 195 810 грн., за жовтень 2011 року на 83 грн., за листопад 2011 року на 27 072 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 07.12.2012 року № 0006022301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 330 509,00 грн. та № 0006032301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 287 399,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 55 743,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатами розгляду скарг позивача, рішеннями ДПС у Черкаській області та ДПС України спірні податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що між позивачем та ВАТ «Монтажне управління № 14» було укладено договір підряду № 49 від 05.04.2011 року, за умовами якого підрядник зобов'язується в межах обумовленої сторонами договірної ціни виконати на свій ризик з власних матеріалів, відповідно до ліцензії Серії АВ № 517144 від 19.10.2010, комплекс підрядних робіт на об'єкті: Котельня, Реконструкція приміщення учбово-виробничої бази Кримського центру виробничо-технічної освіти державної служби занятості по вул. Дзюбанова/ пров. Герцена/ вул. Проїздна/ вул. Чернишевського 11/1/27/2, а саме: будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи, поставку комплекту технологічного та іншого, згідно із затвердженою проектною документацією, графіку виконання робіт, а Генпідрядник - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

В свою чергу, між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір поставки від 01.06.2011 року № 14, за умовами якого постачальник поставляє покупцю товари відповідно до замовних специфікацій погодженими сторонами по ціні, кількості, і термінах поставки в кожному окремому випадку. Згідно додатків до договору № 14 від 01.06.2011 року №№ 1-13 сторонами було узгоджено найменування обладнання, його кількість, вартість, адресу та терміни поставки.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань позивачем були надані копії належним чином оформлених податкових накладних, що були видані ФОП ОСОБА_2, а саме: від 17.06.2011 року № 7, від 15.09.2011 року № 15, від 15.09.2011 року № 16, від 21.09.2011 року № 4, від 29.09.2011 року № 30, від 30.09.2011 року № 61, від 03.10.2011 року № 27, від 30.09.2011 року № 61, № 3 від 04.10.2011 року, від 10.10.2011 року № 23.

Крім того, позивачем були надані копії банківських виписок та актів вартості змонтованого обладнання, затверджених ВАТ «Монтажне управління №14» та ПП "ПромІнжТехСервіс" за червень, серпень, вересень 2011 року, копії актів прийняття виконаних робіт форми № КБ-2в за листопад 2011 року, січень 2012 року та актів прийому - передачі обладнання на відповідальне зберігання від 16.06.2011 та 21.09.2011 року, які, на думку позивача, підтверджують факт поставки обладнання та розрахунок за отриманий товар.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України установлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач вказує на нікчемність укладених позивачем правочинів, які на його думку є фіктивними та не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю.

В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на висновки акту позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 від 07.09.12 р. № 161/17-307/НОМЕР_2 з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, в якому містяться дані щодо не підтвердження формування податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентом позивача в період з 01.01.2011 р. по 30.11.2011 р. При цьому, відповідач вказує на відсутність у ФОП ОСОБА_2 вантажних транспортних засобів, необхідних для надання ним транспортно-експедиційних послуг та відповідних розрахункових документів на підтвердження придбання ним товару та його подальшої реалізації.

Так, відповідач зазначає про наявність лише однієї копії товарно-транспортної накладної, яка в дійсності підтверджує факт поставки насосного обладнання та 4 товарно-транспортних накладних, виданих ПП «Нічний експрес» у жовтні-листопадів 2011 року з оголошеною цінністю вантажу - 50,00 грн., що на думку податкового органу не може свідчити про поставку всього товару.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (із змінами та доповненнями), первинні документи письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, облікові регістри - носії спеціального формату у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зважаючи на обставини даної справи та наявні в ній докази, колегія суддів приходить до висновку про законність господарських операцій позивача, що мали місце упродовж періоду, що перевірявся.

Крім того, на час здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставити під сумнів цивільну правоздатність контрагента позивача - ФОП ОСОБА_2 За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається, що на момент укладення та виконання сторонами спірних угод були наявні записи щодо не підтвердження відомостей про контрагента позивача - ФОП ОСОБА_2

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про незаконність спірних податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 07.12.2012 року №0006022301 та № 0006032301, які за своїм змістом є такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.