Рішення

від 26.03.2013 по справі 919/166/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року справа № 919/166/13-г за позовом Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері (вул. Вороніна, буд. 11, м. Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України

(проспект Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135),

Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (пл. Повсталих, буд. 6, м. Севастополь, 99008)

до відповідачів: - Товариства з обмеженою відповідальністю "Винтаж"

(вул. Радянська, буд. 51, кв. 11, м. Севастополь, 99011),

Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт"

(пл. Нахімова, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 01125548)

про визнання договору та додаткових угод до нього недійсними та зобов'язання повернути державне майно,

Суддя О.С. Погребняк

Представники:

Прокурор - Почка А.А., посвідчення № 005826 від 25.09.12;

Позивач (Міністерство інфраструктури України) - не з'явився;

Позивач (РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі) - Бєлоусов В.С., довіреність №2 від 03.01.2013;

Відповідач (ТОВ "Винтаж") - не з'явився;

Відповідач (ДП "СМТП") - Жих Т.Ю., довіреність № ДВ-2 від 02.01.2013.

встановив:

Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Винтаж", Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" про визнання договору та додаткових угод до нього недійсними та зобов'язання повернути державне майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про співпрацю №105/159 від 12.05.2010, укладений між сторонами, разом з додатковими угодами до нього, предметом якого є передача в користування нерухомого майна з метою організації пункту громадського харчування, є засобом прихованої оренди державного майна, передача якого в оренду заборонена чинним законодавством, та відповідно підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою від 01.02.2013 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та порушено провадження у справі.

У ході розгляду справи відповідач (ДП «Севастопольський морський торговельний порт») у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позов, вказавши, що вважає його не підлягаючим задоволенню з огляду на таке. Метою укладення спірного договору стало об'єднання зусиль по організації громадського харчування в Артилерійській бухті міста Севастополя для збільшення кількості пасажирів, поліпшення якості їх обслуговування. Означений договір не містить у собі усіх істотних умов договору оренди, передбачених статтею 268 Господарського кодексу України та статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у зв'язку з чим не підпадає під ознаки договору оренди та не являється удаваним правочином (арк.с. 69-71).

У ході розгляду справи третя особа (РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі) надала письмові пояснення по суті спору (26.03.2013 №12-03/01083), вказавши, що також вважає спірний договір про співпрацю удаваним правочином, який приховує договір оренди. У зв'язку з тим, що об'єктом, зданим в оренду є об'єкт, заборонений до оренди, РВ ФДМУ в АРК та місті Севастополі підтримало вимогу прокурора про недійсність договору та додаткових угод до нього.

Розпорядженням від 25.02.2013 №71 у зв'язку з перебуванням судді Сімоходської Д.О. у відрядженні, відповідно до рішення зборів суддів від 25.02.2013 було призначено повторний автоматичний розподіл справи №919/166/13-г, за результатами якого справу було передано до провадження судді Погребняка О.С.

У ході розгляду справи у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України прокурор надав письмові пояснення по суті спору, вказавши, зокрема те, що цільовим призначенням паромного пірсу є швартування поромів, але не розміщення об'єктів харчування, що суперечить вимогам закону.

У судове засідання 26.03.2013 позивач (Міністерство інфраструктури України) явку уповноважених представників не забезпечив, до початку судового засідання надав клопотання про відкладення розгляду справи (№2446/13 від 18.03.2013).

Відповідач (ТОВ «Вінтаж») у судове засідання 26.03.2013 явку уповноважених представників не забезпечив, до початку розгляду справи надав клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з хворобою (вх. №2809/13 від 26.03.2012)

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що всі учасники провадження у даній справі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, приймаючи до уваги те, що явка сторін та третіх осіб у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає, що нез'явлення представників позивача (Міністерства інфраструктури України), відповідача - ТОВ «Винтаж», не перешкоджає вирішенню спору, у зв`язку з чим, дана справа може бути розглянута у відсутність осіб, які не з`явились за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

12.05.2010 між ДП «Севастопольський морський торговельний порт» (Порт) та ТОВ «Винтаж» (підприємство) укладено Договір №105/159 про співпрацю, метою якого є розвиток туристичного бізнесу в Артилерійській бухті міста Севастополя, а саме збільшення кількості пасажирів, поліпшення якості їх обслуговування, для досягнення цього сторони зобов'язуються об'єднати зусилля по організації громадського харчування в Артилерійській бухті міста Севастополя, а саме порт надає для використання підприємству упорядкований майданчик, площею 157 кв.м, мощений дерев'яним суцільним настилом та оформлений дерев'яним та металевим огородженням, розташованим на паромному пірсі №155 (інв. №102/1) за адресою: м. Севастополь, площа 300 -річчя Російського флоту (майданчик), відповідно до схеми (Додаток 1), вартість якого відповідно до звіту про оцінку станом 31.03.2010 складає 269310 грн. Підприємство власними силами здійснює на означеному майданчику точку громадрського харчування з 01.05.2010 по 15.10.2012, із сплатою щомісячних платежів Порту протягом строку дії договору за користування майданчиком, відповідно до умов розділу 3 Договору.

Згідно з розділом 3 Договору вартість за договором на березень 2010 року складає відповідно до розрахунку (Додаток 2) - 3366,38 грн. у місяць (п. 3.1 Договору). Оплата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Підприємство здійснює оплату наданих Портом послуг за договором згідно з п. 3.1, 3.2 та 4.1.3 на підставі виставлених портом рахунків до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку прострочення платежів підприємство сплачує порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несплати (п. 3.2 - 3.3).

Відповідно до п. 4.1 Договору, порт зобов'язався, зокрема, надати майданчик для використання підприємству за актом прийому-передачі, щомісячно до 12-числа виставляти підприємству рахунки за надані послуги за договором.

Згідно з п. 4.2 Договору, підприємство зобов'язалося, зокрема, використовувати майданчик відповідно до умов договору, своєчасно та в повному обсязі оплачувати рахунки, що виставляються портом.

Згідно з п. 7.1 Договору, він набирає силу з дати його підписання сторонами та діє до 15.10.2012 включно.

Відповідно до акту приймання-передачі об'єкту від 11.06.2010, Порт передав, а підприємство прийняло об'єкт майна - майданчик, площею 157 кв.м, розташований на паромному пірсі №155 за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського флоту (а.с. 18).

У ході виконання умов договору, сторонами укладались Додаткові угоди.

Зокрема, за змістом Додаткової угоди №2 від 03.09.2012 сторони дійшли згоди викласти пункту1.2 Договору в такій редакції:

«Для досягнення мети цього Договору сторони зобов'язуються об'єднати свої зусилля по організації громадського харчування в Артилерійській бухті міста Севастополя, а саме Порт надає для використання підприємству упорядкований майданчик площею 363,0 кв.м, мощений дерев'яним настилом та оформлений дерев'яним та металевим огородженням, розташованим на паромному пірсі №155 за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту відповідно до схеми (Додаток 1а), вартість якого визначена у відповідності до звіту про оцінку станом на 31.08.2012 та складає 322420,00 грн.

Підприємство власними силами влаштовує на майданчику точки суспільного харчування з 10.07.2012 по 15.10.2012, із сплатою щомісячно порту протягом означеного періоду за користування майданчиком відповідно до розділу 3».

Пункт 3.1 Договору викладений в такий редакції:

«Вартість за Договором станом на серпень 2012 року складає відповідно до розрахунку (Додаток 2а) 4030,25 грн. у місяць» (арк.с. 21).

Актом приймання-передачі від 03.09.2012 Порт передав Підприємству об'єкт майна - майданчик, площею 157 кв.м, розташований на паромному пірсі №155 за адресою: м. Севастополь, пл. 300-річчя Російського флоту (арк.с. 24).

Додатковою угодою №3 від 14.03.2012 дію договору та Додаткової угоди 2 продовжено по 31.12.2014 включно (арк.с. 25).

За даними Свідоцтва про реєстрацію гідротехнічної споруди №СР-33-4-312-03 від 21.05.2003, виданого Севастопольському морському торговельному порту від 21.05.2003, гідротехнічна споруда - паромний пірс №55 внесена в реєстр гідротехнічних споруд за номером ГТС - 312 на підставі Договору від 25.03.2002 №34-111-02 (203/68-А), відноситься до державної власності, експлуатуючою організацією є Севастопольський морський торговельний порт (Довідка №ТХ - 887 від 23.05.2003) призначення пірсу - вантажопасажирський (а.с. 30).

За даними довідки ДП Севастопольський морський торговельний порт на рахунку 10.3 «Будівлі та споруди» рахується Паромний пірс №155 у Артилерійській бухті (інв. №102/3) рік будування - 1954, первісна вартість станом на 31.12.2012 - 2251068,47 грн., залишкова вартість на 31.12.2012 - 281396,83 грн (арк.с. 35).

Посилання на те, що договір про співпрацю №105/159 від 12.05.2010 є удаваним правочином, що приховує насправді укладений договір оренди державного майна - гідротехнічної споруди - паромного пірсу, об'єкту майна, що має загальнодержавне значення, і стало підставою для звернення прокурора до суду з позовними вимогами про визнання спірного договору та додаткових угод до нього недійсними та зобов'язання повернути державне майно.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають, зокрема, акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення тощо.

Відповідно до Інструкції щодо складання державного статистичного спостереження за формою №2-вод "Звіт про наявність власних морських і річкових суден, вантажних та пасажирських причалів-набережних", затвердженої наказом Державного комітету статистики України №102 від 22 лютого 2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2001 року за №221/5412 - причал - гідротехнічна споруда (або їх комплекс), яка функціонує у складі порту або самостійно і призначена для підходу, швартування, стоянки та обслуговування суден, посадки і висадки пасажирів, вантажних операцій тощо. Механізований причал - берегова споруда, оснащена закріпленими береговими і плавучими навантажувально-розвантажувальними механізмами.

Відповідно до ГОСТ 19185-73 «Гідротехніка. Основні поняття» та ОСТ 31.0006-77 «Гідротехніка. Морські гідротехнічні споруди. Терміни та визначення» до гідротехнічних споруд відносяться: набережна (огороджувальна або захисна споруда уздовж берегової смуги); причал (гідротехнічна споруда, яка має швартовні та вбійні пристрої та призначена для стоянки, обробки та обслуговування суден).

Правила технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 29.03.2004 року за № 251 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 27.07.2004 року за № 932/9531 (надалі - Правила), в п. 1.4 берегоукріплювальну споруду визначають як гідротехнічну споруду для захисту берега від розмивання та обвалів, гідротехнічну споруду (ГТС) - як споруду для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливою дією вод, причальну споруду - як гідротехнічну споруду для швартування суден. Правила технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд регламентують порядок експлуатації, підтримання у робочому стані і ремонту причальних, загороджувальних та берегоукріплювальних споруд, а також акваторій рейдів і підхідних каналів у річкових портах України (п. 1.1).

Відповідно до пункту 2.9 Правил, свідоцтво про придатність портових гідротехнічних споруд до експлуатації та свідоцтво про реєстрацію портових гідротехнічних споруд за встановленою формою оформляє Регістр судноплавства України.

Поромний пірс №155 зареєстрований в реєстрі гідротехнічних споруд за номером ГТС - 312, як об'єкт державної власності, що знаходиться в експлуатації Севастопольського міського торговельного порту (арк.с. 30).

Відповідно до наявної у матеріалах справи документації паромний пірс № 155 є гідротехнічною спорудою - причалом вантажопасажирського призначення та, у відповідності до законодавства - об'єктом державної власності, що має загальнодержавне значення та не може бути об'єктом оренди.

Враховуючі усі істотні умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що сторони фактично уклали договір оренди нерухомого майна, об'єктом якого є державне майно, що має загальнодержавне значення та не може бути об'єктом оренди відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до п.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Проаналізувавши умови спірного договору, суд дійшов висновку, що основною ознакою спірного договору є користування державним майном за плату.

Якщо основною ознакою договору є передача в користування майна за плату, то відповідно до ст. 759 ЦК України цей договір є договором найму(оренди) майна.

Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Враховуючи означене, суд дійшов висновку, що удаваним є Договір №105/159 про співпрацю від 12.05.2010, що приховує орендні правовідносини. Прихованим правочином, в свою чергу, є правочин оренди нерухомого державного майна, враховуючи те, що Договір №105/159 фактично містить істотні умови договору оренди згідно із статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та змістом його є користування майном за певну оплату.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п. 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК на момент вчинення правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З огляду на те, що укладення спірного договору суперечить положенню ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" суд вважає наявними підстави для визнання його недійсним та таким, що не створює юридичних наслідків з моменту укладання.

Відповідно до статті 216 ЦК у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Прокурором заявлено вимогу про зобов'язання відповідача (ТОВ «Вінтаж») повернути нерухоме майно - облаштований майданчик, площею 363 кв.м., розташований на паромному пірсі №155 Державному підприємству «Севастопольський морський торговельний порт» за актом приймання-передачі.

Враховуючи відсутність підстав для утримання спірного нерухомого майна Товариством з обмеженою відповідальністю «Винтаж», а також недійсність спірного договору, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо зобов'язання ТОВ «Винтаж» повернути нерухоме майно та передати його ДП «Севастопольський морський торговельний порт».

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

З огляду на те, що позовна заява містить вимоги немайнового (визнання договору недійсним) та майнового характеру (повернення майна), суд, враховуючи положення Закону України «Про судовий збір», стягує з відповідачів судовий збір у розмірі 1147,00 грн. (за ставкою для позовних заяв немайнового характеру) та 1720,50 грн. (як за заяву майнового характеру, виходячи з мінімального розміру судового збору, оскільки у суду відсутні данні щодо експертної оцінки об'єкту нерухомого майна станом на дату розгляду справи).

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд:

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2 . Визнати недійсним договір про співпрацю №105/159 від 12.05.2010, укладений між Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" (пл. Нахімова, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 01125548) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Винтаж" (вул. Радянська, буд. 51, кв. 11, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 36932253), а також додаткові угоди №1 від 24.03.2011, №2 від 03.09.2012, №3 від 14.09.2012 до договору про співпрацю №105/159 від 12.05.2010.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Винтаж" (вул. Радянська, буд. 51, кв. 11, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 36932253) повернути Державному підприємству "Севастопольський морський торговельний порт" (пл. Нахімова, буд. 5, м. Севастополь , 99011, ідентифікаційний код 01125548) за актом приймання-передачі державне майно - облаштований майданчик, площею 363 кв.м., мощений дерев'яним суцільним настилом та оформлений дерев'яним та металевим огородженням, що розташований на паромному пірсі №155 (ГТС-312) за адресою: м. Севастополь, площа 300-річчя Російського Флоту, та є конструктивною частиною пірсу, у стані, придатному для подальшого використання за цільовим призначенням .

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Винтаж" (вул. Радянська, буд. 51, кв. 11, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 36932253) на користь Державного бюджету України (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001 , код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у сумі 1433,75 грн.

5. Стягнути з Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (пл. Нахімова, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 01125548) на користь Державного бюджету України (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001 , код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у сумі 1433,75 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.04.2013

Суддя підпис О.С. Погребняк