Постанова

від 20.06.2013 по справі 919/166/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Справа № 919/166/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Градової О.Г.,

суддів Євдокімова І.В.,

Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

прокурор, Почка А.А., посвідчення № 005826 від 25.09.12,

позивач, Міністерство інфраструктури України - не з'явився,

позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі - Бєлоусов В.С., довіреність № 2 від 03.01.13,

відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Винтаж" - не з'явився,

відповідач, державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Винтаж" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 26 березня 2013 року у справі № 919/166/13-г

за позовом Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів в транспортній сфері (вул. Вороніна, 11, Севастополь, 99011)

в особі: Міністерства інфраструктури України (пр. Перемоги, 14, Київ 135, 01135)

Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, Севастополь, 99008)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Винтаж" (вул. Радянська, 51, кв. 11, Севастополь, 99011)

державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (пл. Нахімова, 5, Севастополь, 99011)

про визнання договору та додаткових угод до нього недійсними та зобов'язання повернути державне майно,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено - визнано недійсним договір про співпрацю, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Винтаж", зобов'язаний повернути відповідачу - державному підприємству "Севастопольський морський торговельний порт", майданчик (частина пірсу) в придатному для використання стані. З відповідачів до Державного бюджету України стягнуто по 1.433,75 грн. судового збору (а.с. 118-125 т. 1).

Судове рішення мотивовано тим, що укладений відповідачами договір про співпрацю приховує договір оренди державного майна - пірсу, укладення якого заборонено законом, а тому такий договір є недійсним, державне майно підлягає поверненню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Винтаж" подало апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати, позов задовольнити тому, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права; при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; викладені у рішенні місцевого господарського суду висновки не відповідають обставинам справи (а.с. 3- т. 2).

З відзиву на апеляційну скаргу слідує, що Міністерство інфраструктури України з апеляційною скаргою не згідно тому, що фактично в оренду була передана гідротехнічна споруда, яка належить державі, що заборонено законом (а.с. 42-46 т. 2).

В судовому засіданні прокурор та позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, з апеляційною скаргою не погодилися тому, що спірний договір приховує оренду державного майна - пірсу, що заборонено законом.

Інші сторони не скористалися правом на участь в судовому засіданні, про час та місце судового засідання повідомлені ухвалою, копія якої направлена на їх адреси рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, яка отримана 03 та 04 червня 2013 року, що підтверджують поштові повідомлення (а.с. 32-36 т. 2).

Апеляційний господарський суд, прийнявши до уваги те, що явка сторін не визнана судом обов'язковою, не надійшло заперечень проти розгляду справи без участі в судовому засіданні осіб, які не з'явилися, про час та місце засідання сторони сповіщені належним чином та завчасно, у справі достатньо доказів для розгляду спору, ухвалив: розглянути справу без участі в судовому засіданні осіб, які не з'явилися.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 49-67 т. 2) та встановив наступне.

12 травня 2010 року між державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" (а.с. 28-29, 42-53 т. 1) (далі порт) та товариством з обмеженою відповідальністю "Винтаж" (а.с. 26-27 т. 1) (далі підприємство) підписаний договір №105/159, за яким порт надає у строкове (з 01 травня 2010 року по 15 жовтня 2012 року), платне (щомісячно 3.366,38 грн., без ПДВ) користування підприємству благоустроєний майданчик площею 157 кв.м., який замощений дерев'яним сполошним настилом та оформлений дерев'яною и металевою огорожею, розташований на поромному пірсі №155 (інвентарний №102/1) за адресою: м. Севастополь, пл. 300-летия Російського Флоту згідно за схемою (додаток до договору), для організації за рахунок підприємства точки громадського харчування, а підприємство зобов'язалося використовувати цей майданчик згідно з умовами договору, зберігати майно, здійснювати оплату та повернути майно після закінчення строку договору (а.с. 16-19 т. 1).

11 червня 2010 року вказане майно передано від порту до підприємства, про що складений акт прийому-передачі (а.с. 18 т. 1).

До цього договору за згодою сторін вносилися зміни:

24 березня 2011 року щодо зобов'язань підприємства здійснити ремонт причалу, забезпечення проходу фахівців порту до причалу (а.с. 20 т. 1);

03 вересня 2012 року щодо збільшення розміру майданчика - до 363 кв.м., та оплати за його користування - до 4.030,25 грн. (без ПДВ), доповнення договору умовами щодо використання персональних даних (а.с. 21-23 т. 1), того ж дня переданий майданчик площею 363 кв.м. від порту до підприємства, про що складений акт (а.с. 24 т. 1);

14 вересня 2012 року щодо продовження дії договору до 31 грудня 2014 року включно (а.с. 25 т. 1).

Пірс з картонною стінкою із шпунта довжиною 50,4 кв.м., 1958 року побудови, як поромний пірс №155, є державною власністю та перебуває на балансі відповідача - державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт", що підтверджують свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди та паспорт гідротехнічної споруди, інвентарна картка (а.с. 30-35 т. 1).

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним (частина 1); якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (частина 2).

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Стаття 2 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" (в редакції Закону України від 15 вересня 1995 року N 326/95-ВР з змінами на 12 травня 2010 року - дата укладення спірного договору) передбачає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Істотними умови договору оренди державного і комунального майна, відповідно до частини 1 статті 10 вказаного Закону, є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Частина 1 статті 284 Господарського кодексу України встановлює, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

З спірного договору вбачається, що він містить умови: об'єкт з визначенням площі, адреси, вартості (пункт 1.2 договору), строк, на який укладається договір оренди (пункт 7.1 договору); орендна плата з урахуванням її індексації (пункти 3.1-3.2); відновлення орендованого майна та умови його повернення (пункт 2.2, підпункти 4.2.3-4.2.4), відповідальність сторін (пункти 5.1-5.2).

А тому апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачі спірний договір вчинили для приховання іншого правочину - договору оренди державного майна (пірсу), який вони насправді вчинили. Тобто договір співпраці є удаваним, він приховує договір оренди державного майна, а тому відносини сторін слідує регулювати правилами, якими передбачені для договору оренди державного майна.

Доводи відповідачів про те, що спірний договір не містить істотних умов договору оренди, не відповідають обставинам справи. Як вказано вище, спірний договір містить такі істотні умови договору найму (оренди) як об'єкт оренди, строк, на який об'єкт оренди переданий в користування, розмір орендної плати.

Є неспроможними посилання заявника апеляційної скарги на те, що діючим законодавством не передбачено поняття прихованої оренди тому, що законодавством (статтею 235 Цивільного кодексу України) передбачено поняття удаваного правочину, тобто такого, що приховує інший правочин. Цьому поняттю удаваного правочину відповідає спірний договір.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" (в редакції Закону України від 15 вересня 1995 року N 326/95-ВР з змінами на 12 травня 2010 року) не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини).

Абзац 18 пункту "г" частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції Закону України від 19 лютого 1997 далі N 89/97-ВР з змінами на 12 травня 2010 року) встановлює, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, до яких відносяться причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури.

Письмові докази підтверджують той факт, що пірс (частина якого була надана в оренду) є гідротехнічною спорудою, що перебуває у державній власності (балансоутримувачем є державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт"). А тому за вказаними нормами спеціальних законів таке майно заборонено передавати в оренду. Зміст договору оренди такого майна суперечить вимогам цивільного законодавства, що на підставі частини 1 статті 2003 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним та застосуванні реституції.

Посилання відповідачів, в тому числі заявника апеляційної скарги, на те, що пірс використовується за його цільовим призначенням та технічними умовами (що підтверджено певними письмовими доказами - а.с. 73-75 т. 1), не впливає на вирішення спору про недійсність договору оренди державного майна (пірсу) тому, поза залежністю від мети використання законом заборонено надавати причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів в оренду.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" № 185-V від 21 вересня 2006 року уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів; організовують контроль за використанням орендованого державного майна. Відповідно до Положення "Про міністерство транспорту та зв'язку України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2006 року, Міністерство транспорту та зв'язку України (Мінтрансзв'язку) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 123 від 05 лютого 2008 року "Про введення обліку майна та земельних ділянок, що перебувають на балансах та у користуванні підприємств, установ, організацій, що входять до сфери управління міністерства транспорту та зв'язку України", з метою забезпечення захисту майнових інтересів держави, здійснення належного обліку державного майна підприємств, установ та організацій, що входять до сфери управління Мінтрансзв'язку, майна відкритих акціонерних товариств, 100 % акцій яких знаходиться у державній власності в управлінні Мінтрансзв'язку, обліку підлягають об'єкти нерухомості, повітряні судна і авіадвигуни, морські судна, судна внутрішнього та змішаного плавання, портальні крани, автомобільний транспорт, рухомий склад залізничного транспорту, об'єкти незавершеного будівництва, земельні ділянки.

Відповідно до Указу Президента України № 1085/2010 від 09 грудня 2010 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" створено Міністерство інфраструктури України, яке є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України.

Згідно з Положенням про Міністерство інфраструктури України, затверджене Указом Президента України від 12 травня 2011 року № 581/2011, (а.с. 49-67 т. 2) Мінінфраструктури України є головним органом у системі нейтральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, міського електричного транспорту та у сферах використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, метрополітенів, дорожнього господарства, надання послуг поштового зв'язку, забезпечення підготовки та реалізації в Україні інфраструктурних проектів для виконання завдань і заходів з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, інших міжнародних спортивних подій, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства (центральний орган виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури).

Мінінфраструктури з метою організації своєї діяльності здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, майном підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за діяльністю господарських структур.

А тому порушення порядку передання в оренду об'єктів державної власності, а також вчинення дій з передання в оренду об'єктів, надання в оренду яких заборонено чинним законодавством, порушує інтереси держави як власника державного майна в особі Міністерства інфраструктури України, тобто воно є належним позивачем, в інтересах якого прокурором заявлено позов.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом рішення прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права; при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; при доведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; викладені у рішенні місцевого господарського суду висновки відповідають обставинам справи; підстав для його скасування (зміни) не має.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Винтаж" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 26 березня 2013 року у справі № 919/166/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді І.В. Євдокімов

Т.П. Фенько

Розсилка:

1. Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів в транспортній сфері (вул. Вороніна, 11, Севастополь, 99011)

2. Міністерство інфраструктури України (пр. Перемоги, 14, Київ 135, 01135)

3. Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, Севастополь, 99008)

4. товариство з обмеженою відповідальністю "Винтаж" (вул. Радянська, 51, кв. 11, Севастополь, 99011)

5. державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" (пл. Нахімова, 5, Севастополь, 99011)