Рішення

від 16.03.2013 по справі 2-774/13

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬК

Справа № 2-774/13р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Ленінський районний суд м. Луганська

в складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.,

при секретарі Савченко Є.О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ПрАТ «Спорттовари», ОСОБА_3, Приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_4, Реєстратор ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання договору дарування акцій недійсним та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2, в якій просить суд визнати договір дарування акцій, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним як угоду, укладену під впливом обману і повернути позивачу акції ПрАТ "Спорттовари" в кількості 23 штук.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вимогою про визнання договору дарування цінних паперів від 04.06.2010р., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, недійсним, таким, що порушуює її майнові права на спільну сумісну власність подарованих її чоловіком акцій.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 17.05.2011р. в якості третьої особи на боці позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, до участі в справі судом було залучено ПрАТ "Спорттовари", що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 109.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 05.09.2011р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3, який мешкає за адресою АДРЕСА_2.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 17.02.2012р. залучено до участі в справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, реєстратора емітента ПрАТ "Спорттовари" - ПАТ "Укрсоцбанк", що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Ковпака, 29.

В обґрунтування позову, який згодом було уточнено, позивач ОСОБА_1 зазначив, що в травні 2010р. позивач зустрівся з акціонером товариства ОСОБА_3, який запропонував оформити правочин, згідно з яким позивач повинен був подарувати ОСОБА_3 акції товариства з метою подальшого отримання ним від ОСОБА_3 грошових коштів у разі ліквідації товариства. ОСОБА_3 познайомив позивача із своїм представником ОСОБА_2, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності, тому усі подальші переговори між позивачем та ОСОБА_3 проходили у присутності представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 04 червня 2010р. позивач разом з ОСОБА_3 підписав у приватного нотаріуса ОСОБА_4 передаточне розпорядження на дарування акцій та нотаріус тільки засвідчила підпис позивача на зазначеному розпорядженні. У лютому 2011р. позивач зустрівся з головою наглядової ради ПрАТ "Спорттовари" ОСОБА_7, від якого дізнався, що товариство, акціонером якого був позивач, продовжує працювати, та не збирається ліквідуватися, та що належні йому на праві власності акції позивач подарував не ОСОБА_3, а представнику ОСОБА_3 - відповідачу ОСОБА_2, тобто, як вважає позивач, його було введено в оману.

В обґрунтування своїх позовних вимог третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 зазначила, що вона з 15.08.1981 р. є дружиною позивача ОСОБА_1, тому акції ПрАТ "Спорттовари" є спільною сумісною власністю подружжя. Про здійснення правочину між позивачем та відповідачем третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 згоди на здійснення договору дарування цінних паперів не надавала, тому вважає, що укладеним правочином подружжю нанесені значні збитки та порушені її законні права і інтереси. Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 просить визнати договір дарування цінних паперів від 04.06.2010р., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, недійсним.

Позивач в судове засідання не з'явився, про явку в судове засідання повідомлявся належним чином, надав суду письмові пояснення та просив суд розглядати справу без нього за обов'язковою участю його представника.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на його задоволенні, надав суду пояснення, аналогічні пояснення позивача.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, просила суд провести розгляд справи без її участі та задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнений позов не визнав, надав суду заперечення на позовну заяву (а.с.59-67, 77-110), та просив суд відмовити у його задоволенні за безпідставності, пояснив, що позивач був обізнаний по справі щодо продажу акцій також просив відмовити в задоволенні позову третьої особи, оскільки спірні акції не можуть бути визнані такими як майно подружжя та не підлягають розподілу. Також пояснив, що у разі принесення вибачень позивачем перед ним, він поверне йому акції.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ПрАТ "Спорттовари", надала суду пояснення на позовну заяву (а.с. 74-76), та просила суд задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3, у судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні за безпідставності.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, реєстратор емітента ПрАТ "Спорттовари" - ПАТ "Укрсоцбанк", у судове засідання не з'явилася, надала суду копії витребуваних документів - договір дарування цінних паперів від 04.06.2010р., передавальне розпорядження (а.с.217-226).

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, приватний нотаріус ОСОБА_4, надала суду письмові пояснення та просила суд розглядати справу без її участі, надала письмові пояснення (т.1 а.с.117).

Представник відповідача ОСОБА_1 за позовом третьої особи із самостійними вимогами визнала.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до ЦПК України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

У відповідності зі ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ст. 13 ЦК України передбачає, що цивільна особа здійснює свої права у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було оформлено договір дарування цінних паперів від 04.06.2010р. (а.с.8-9). Згідно зазначеного договору дарування позивач, як акціонер Луганського закритого акціонерного товариства "Спорттовари" (яке перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Спорттовари" у 2010р.), подарував належні йому на праві власності акції товариства у кількості 23 штук номінальною вартістю 5 грн. за одну акцію, відповідачу.

Судом встановлено, що в травні 2010р. позивач зустрівся з акціонером товариства ОСОБА_3, який повідомив, що товариство ПрАТ "Спорттовари" в найближчій час буде ліквідовано, та запропонував позивачу оформити правочин, згідно з яким позивач повинен був подарувати ОСОБА_3 акції товариства з метою подальшого отримання позивачем грошових вкладів пропорційно частки у статутному капіталі товариства після його ліквідації. Пізніше ОСОБА_3 познайомив позивача із своїм представником ОСОБА_2, який діяв в інтересах ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, тому усі подальші переговори між позивачем та ОСОБА_3 проходили у присутності представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 04 червня 2010р. позивач разом з ОСОБА_3 підписав у приватного нотаріуса ОСОБА_4 передаточне розпорядження на дарування акцій та нотаріус тільки засвідчила підпис позивача на зазначеному розпорядженні. З документами по оформленню дарування акцій позивача не знайомили, екземпляр договору дарування та передаточного розпорядження йому не було надано. Усі відповідні документи, у тому числі розписка (а.с. 67) були підписані та написані позивачем під диктовку відповідача ОСОБА_2, але встановлено, що позивач писав в розписці прізвище відповідача саме в якості представника ОСОБА_3 в подальшому позивач від голови наглядової ради ПрАТ "Спорттовари" ОСОБА_7 дізнався, що товариство ПрАТ "Спорттовари" працює, в найближчий час ліквідуватися не планує, та що належні позивачу на праві власності акції він подарував не ОСОБА_3, а представнику ОСОБА_3 - відповідачу ОСОБА_2 Крім того від ОСОБА_7 позивачу стало відомо, що ринкова вартість однієї акції складає 500-600 грн., тому якщо б позивач продав, а не подарував належні йому на праві власності акції, то отримав би значну грошову суму.

Згідно пояснень представника ПрАТ "Спорттовари" голова наглядової ради товариства ОСОБА_7 у лютому 2011 року випадково зустрівся з позивачем, який повідомив ОСОБА_7, що подарував належні йому на праві власності акції ОСОБА_3 Позивач також повідомив, що ОСОБА_3 розповів про те, що підприємство в найближчий час буде ліквідовано, а нерухомість буде розподілена між акціонерами. ОСОБА_3 запропонував позивачу подарувати йому належні позивачу акції для подальшого розподілу нерухомості ПрАТ "Спорттовари". Позивач погодився. Оформленням усіх документів займався ОСОБА_3 ОСОБА_7 повідомив позивачу, що в дійсності належні позивачу акції товариства він подарував не ОСОБА_3, а його представнику на підставі нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_2 Яким чином правочин було укладено з відповідачем позивач пояснити ОСОБА_7 не зміг. Але просив в цьому допомогти розібратися. Крім того, ОСОБА_7 повідомив позивачу, що ринкова вартість однієї акції товариства складає 500-600 грн., якби позивач продав належні йому на праві власності акції, а не подарував, то отримав би значну грошову суму.

Згідно пояснень приватного нотаріусу Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_4 (а.с. 117) вона, як нотаріус, не засвідчувала договір дарування акцій між позивачем та відповідачем, зазначений договір їй не надавався. Вона засвідчила тільки справжність підпису ОСОБА_1 на передавальному розпорядженні, про що свідчить передавальне розпорядження (а.с. 221-226).

Згідно пояснень третьої особи ОСОБА_3, наданих у судовому засіданні, всі перемови по укладенню правочину дарування акцій з позивачем проводив він. ОСОБА_3 розповів позивачу, що товариство належним чином не працює, прибутку немає, дивіденди не виплачуються. Тому ОСОБА_3 запропонував позивачу приєднатися до ініціативної групи акціонерів, щоб навести порядок в діяльності товариства, акціонерами якого вони є. Позивач від участі в ініціативний групі відмовився. ОСОБА_3 запропонував позивачу подарувати йому належні позивачу на праві власності акції. Позивач погодився. В який саме момент ОСОБА_3, познайомив позивача із своїм представником ОСОБА_2, ОСОБА_3 належним чином не пояснив.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, реєстратор емітента ПрАТ "Спорттовари" - ПАТ "Укрсоцбанк" надала суду копію договору дарування цінних паперів від 04.06.2010р., укладеного між позивачем та відповідачем, та копію передавального розпорядження (а.с. 217-226).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначено у п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"від 06.11.2009 р. № 9, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, підставою для визнання недійсності правочину є недотримання в момент здійснення правочину стороною вимог, передбачених ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Ст. 230 ЦК України передбачено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За таких обставин, оцінюючи наявні у справі докази відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, оцінюючи пояснення сторін, суд доходить висновку, що позивача було введено в оману стосовно обставин, що мають істотне значення для оформлення правочину, а саме з того приводу, що іншою стороною по договору дарування цінних паперів буде саме відповідач, а не третя особа ОСОБА_3 Крім того, позивачу не було надано копії договору дарування цінних паперів та передаточного розпорядження. Позивача також було введено в оману стосовно того, що товариство, акціонером якого він був, ліквідується, воно несе значні збитки. Крім того, фактична вартість цінних паперів є значно більшою, ніж номінальна вартість акцій. Тобто, при оформленні договору дарування цінних паперів від 04.06.2010р. між позивачем та відповідачем не були виконані вимоги 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочину недійсним. Та обставина, що акції були передані ОСОБА_1 безоплатно була підтверджена відповідачем в судовому засіданні.

Згідно пояснень третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 (а.с.182-184) під час здійснення правочину - договору дарування між її чоловіком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушені її права та охоронювані законом інтереси в частині вимог ст. 60, 63, 65 Сімейного кодексу України, які регулюють питання права спільної сумісної власності подружжя та нанесені значні збитки спірним правочином, що є підставою для визнання договору дарування недійсним.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 з 15.08.1981р. знаходяться у шлюбі, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію шлюбу (а.с. 167). Позивач є акціонером ПрАТ "Спорттовари" з 1993 року.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на такі обставини, суд доходить висновку, що цінні папери, а саме прості іменні акції ЛЗАТ "Спорттовари", якими володів позивач ОСОБА_9 були спільною сумісною власністю позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_5, так як були придбані ними за грошові кошти під час перебування у шлюбі.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно зі ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Виходячи з вищевикладених обставин, суд вважає, що договір дарування цінних паперів від 04.06.2010р. укладений з порушенням норм чинного законодавства України, а тому має бути визнаний недійсним, а саме:

Відповідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що згідно висновку ПП "Грант - Л", яке діє на підставі сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 6864\08 від 18.04.2008р., виданого Фондом державного майна України, про вартість пакету акцій ПрАТ "Спорттовари", проведеного спеціалізованими фахівцями зазначеного підприємства, ринкова вартість однієї акції ПрАТ "Спорттовари" станом на 30.06.2012р. складає 624,48 грн. без урахування ПДВ. Тобто фактична вартість пакету акцій позивача ОСОБА_1 у кількості 23 штук виходячи з висновку експертів ПП "Грант - Л" складає 14363,04 грн.

Згідно ч.2 ст.65 СК України дружина має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до ст. 31 ЦК України правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші та цінні папери. Відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", до валютних цінностей відносяться й цінні папери.

Згідно Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 року п. 23 спільною сумісною власністю подружжя можуть бути акції та інші цінні папери, незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, п. 27 акції можуть бути об'єктом права спільної сумісної власності і предметом поділу між подружжям, якщо вони були придбані за їх спільні кошти. Особистим майном ОСОБА_1 - спірні акції не визнавались.

Таким чином, правочин по даруванню цінних паперів у кількості 23 штук, оформленого між позивачем та відповідачем, не є дрібним побутовим правочином та потребує згоди подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5, згоди на оформлення договору дарування цінних паперів від 04.06.2010р. не давала, сума правочину для сімейного бюджету є значною, тобто при оформленні зазначеного правочину порушені вимоги ст.60, 63, 65 СК України, які регулюють питання права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 317, 658 ЦК України право розпорядження майном, у тому числі, право дарування, належить власнику. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно ст.16 ЦК України одним із способів захисту прав є визнання правочину недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України заперечувати дійсність правочину може також заінтересована особа, тобто особа, яка вважає, що спірним правочином порушені її права та законні інтереси. Враховуючи, що третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5, оспорює договір дарування цінних паперів від 04.06.2010р. як їх власник (співвласник), то суд вважає, що вона є заінтересованою особою відносно цього договору, а тому має право оспорювати його дійсність.

Ст. 236 ЦК України встановлено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків.

Згідно ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності, або інше право відповідно до договору або закону; заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування майна.

Відповідно до ст. 387, 391, 396 ЦК України власник, а також особа, яка має речові права на чуже майно, має право на захист цього права, зокрема право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а також вимагати усунення перешкод у здійсненні ним своїх прав стосовно такого майна.

Оскільки при оформленні договору дарування цінних паперів від 04.06.2010р. не було дотримано норм діючого законодавства, а саме вимог ст. 203 ЦК України, ст.60, 63, 65 СК України, такий правочин вважається недійсним.

За таких обставин, надаючи оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_5 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене і керуючись ст. ст. 177, 203, 215, 216, 236, 317, 387, 391, 396, 400, 658 ЦК України, ст.ст. 60, 63, 65 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 13, 15, 57, 60, 215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_8 про визнання договору дарування цінних паперів від 04 червня 2010р. - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування цінних паперів від 04.06.2010р., укладеного між ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Жовтневим РВ ГУУМВС України в Луганській області 03.06.2010р., мешкає за адресою АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_4, виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 06.10.1995р., мешкає за адресою 91000 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Зобов'язати зберігача ТОВ "НВП"МАГІСТР", ЛФ "БІГ" ТОВ "НВП"МАГІСТР" ( Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 34045290; код за ЄДРПОУ філії - 37560331; дані свідоцтва про державну реєстрацію: серія і номер - А01 №481321, номер запису 1 069 107 0010 006433; дата проведення державної реєстрації 31.01.06р.; орган, що видав свідоцтво - Оболонська районна у місті Києві державна адміністрація, місцезнаходження 01013, м.Київ, вул. Промислова, буд.1, адм. корпус літ. А; місцезнаходження філії 91055, м.Луганськ, вул..Фрунзе, 2/41) здійснити переоформлення права власності на акції приватного акціонерного товариства «Спорттовари» (код ЄДРПОУ 01555102, місцезнаходження 91047 м. Луганськ, вул. Оборонна, 109) з ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_4, виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 06.10.1995р., мешкає за адресою 91000 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Жовтневим РВ ГУУМВС України в Луганській області 03.06.2010р., мешкає за адресою АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у кількості 23 (двадцять три) штуки. Переоформлення здійснити в місячний термін з дати набрання рішення законної сили.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_4, виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 06.10.1995р., мешкає за адресою 91000 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Жовтневим РВ ГУУМВС України в Луганській області 03.06.2010р., мешкає за адресою АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у сумі 342 грн. 00 коп. (триста сорок дві грн.. 00 коп.)

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_4, виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 06.10.1995р., мешкає за адресою 91000 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_5 (мешкає за адресою АДРЕСА_3) судові витрати у сумі 109 гривень 40 копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Жовтневим РВ ГУУМВС України в Луганській області 03.06.2010р., мешкає за адресою АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_5 (мешкає за адресою АДРЕСА_3) судові витрати у сумі 109 гривень 40 копійок.

Вступну та резолютивну частини рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено 20 березня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н.О. Кравченко