Постанова

від 20.03.2013 по справі 2а-4812/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Справа № 84482/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Румянцевої О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БУА Проперті» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У квітні 2011 року позивач ТзОВ «БУА Проперті» (на даний час правонаступником є ТзОВ «Блюм Україна») звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Галицькому районі м. Львова, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0000042200/0 від 20.01.2011 року.

Відповідач ДПІ у Галицькому районі м. Львова позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000042200/0 від 20.01.2011 року.

З цією постановою суду не погодився відповідач ДПІ у Галицькому районі м. Львова і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 року було прийнято за результатами проведеної виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.09.2008 р. по 30.09.2010 р.. Суд першої інстанції безпідставно не врахував доводів відповідача про те, що податковою перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. «а» 13.1 п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до несплати податку з доходів в сумі 84125,92 грн. з доходу нерезидента. Вказує апелянт, що підприємством для перевірки не представлено довідки за 2009 р. та 2010 р. яка б відповідала вимогам постанови КМУ від 06.05.2001 р. № 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування». Підприємство також не надало до ДПІ у Галицькому районі м. Львова звіт про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затв. Наказом ДПА України № 147 від 31.03.2003 р..

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 11.08.2011 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в засідання апеляційного суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «БУА Проперті» зареєстровано юридичною особою 11.09.2008 року (а.с. 46, 47).

В період із 30.11.2010 р. по 29.12.2010 р. відповідачем ДПІ у Галицькому районі м. Львова було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.09.2008 р. по 30.09.2010 р., результати якої оформлені актом перевірки № 1/23-209/36119169 від 04.01.2011 року. У вказаному Акті перевірки зазначено, зокрема, що товариством порушено вимоги п.п. «а».13.1 п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до п. 13.2 ст. 13 зазначеного Закону підприємством не сплачено податок з доходів (у розмірі 10 % від їх суми та за їх рахунок) в сумі 84126,92 грн. з доходу нерезидента (а.с. 8-40).

На підставі вищевказаного Акта перевірки від 04.01.2011 року відповідачем ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесено відносно позивача ТзОВ «БУА Проперті» податкове повідомлення-рішення № 0000042200/0 від 20.01.2011 р., яким визначено товариству суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 105157,40 грн., в тому числі 84125,92 грн. за основним платежем і 21031,48 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 41).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і щодо протиправності оспорюваного податкового повідомлення-рішення № 0000042200/0 від 20.01.2011 р., з врахуванням наступного.

Відповідно до п.п. «а» п. 13.1, ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), валові доходи нерезидентів, що не проводять підприємницької діяльності в Україні через постійне представництво, отримані з джерел на території України (включаючи постійні представництва таких нерезидентів), крім доходів зазначених у пунктах 13.2-13.5 цієї статті, оподатковуються за ставкою 15 % під час виплати таких доходів за рахунок таких виплат.

Згідно ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно (дата підписання: 16.10.1997 р.; дата ратифікації Україною: 17.03.1999 р.; дата набрання чинності для України: 20.05.1999 р.): проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другій Державі можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5 % від валової суми процентів в усіх інших випадках.

Відповідно до п. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29.06.2004 року № 1906-ІУ: якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

З матеріалів справи, зокрема договорів позики від 06.10.2008 р. та 28.04.2010 р., платіжних доручень від 04.12.2008 р., 05.01.2009 р., 30.06.2009 р., 12.01.2010 р., 30.06.2010 р. видно, що позивачем здійснено виплату відсотків за користування кредитом нерезиденту джерелом походження з України, Blum Holding International GmbH. Industriestrassel A-6973 Hoehst Austria на загальну суму 74252,28 євро (803156,68 грн.), що становить 5 % від їх суми (а.с. 75-82, 69-74).

Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування затвердженого Постановою КМУ від 06.05.2001 року № 470 (надалі - Порядок): підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана. У разі необхідності така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплаченого податку на іншу дату, що передує даті виплати доходів. У разі необхідності особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутись до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення Державною податковою адміністрацією запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем представлено довідки за 2009 та 2010 роки, за формою згідно з додатком 1 до Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування затв. Постановою КМУ від 06.05.2001 року № 470 (а.с. 42, 43, 85).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про безпідставність тверджень податкового органу про ненадання підприємством для перевірки довідок за 2009 р. та 2010 р., які б відповідали вимогам Постанови КМУ від 06.05.2001 року № 470.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахування наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального права.

Однак, при винесенні постанови від 11.08.2011 року судом першої інстанції помилково застосовано норму процесуального права, зокрема ч.2 ст. 162 КАС України.

Тому, оскаржену постанову суду слід змінити, зазначивши, що оспорюване податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним і скасувати.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова - задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БУА Проперті» до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - змінити, змінивши в резолютивній частині цієї постанови слова «визнати нечинним» на слова «визнати протиправним і скасувати».

У решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: М.А. Пліш

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.03.2013 року.