Ухвала

від 01.04.2015 по справі 2а-4812/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 року м. Київ К/800/23459/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенко М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 р.

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 р.

у справі № 2а-4812/11/1370 (84482/11/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАУ Проперті"

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БАУ Проперті» (далі - позивач, ТОВ «БАУ Проперті») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі - відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова), в якому просило суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 р. № 0000042200/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 р. позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011р.

Постановою Львівського апеляційної адміністративного суду від 20.03.2013 р. змінено постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 р., в резолютивній частині цієї постанови змінено слова «визнати нечинним» на слова «визнати протиправним і скасувати» В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 р. залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30.11.2010 р. по 29.12.2010 р. посадовими особами ДПІ у Галицькому районі м. Львова, згідно із частиною 1-2 статті 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «БУА Проперті» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.09.2008 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 12.09.2008 р. по 30.09.2010 р. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 04.01.2011 р. № 1/23-209/36119169, за висновками якого перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту «а» пункту 13.1 статті. 13 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно до пункту 13.2 статті 13 зазначеного закону підприємством не сплачено податок з доходів ( у розмірі 10 % від їх суми та за їх рахунок) в сумі 84 125, 92 грн. з доходу нерезидента.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 20.01.2011 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042200/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 105 157,40 грн., в тому числі 84 125, 92 грн. - за основним платежем та 21 031, 48 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 04.01.2011 р. № 1/23-209/36119169 підставою для нарахування позивачу вказаного податкового зобов'язання слугувала встановлена несплата позивачем податку з доходів в сумі 84 125, 92 грн.(з доходу нерезидента 841 259,27 грн.) та відсутність довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, яка б відповідала вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування».

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту «а» пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові доходи нерезидентів, що не проводять підприємницької діяльності в Україні через постійне представництво, отримані з джерел на території України (включаючи постійні представництва таких нерезидентів), крім доходів зазначених у пунктах 13.2-13.5 цієї статті, оподатковуються за ставкою 15% під час виплати таких доходів за рахунок таких виплат.

Між Урядом України та Урядом Республіки Австрія 16.10.1997 підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, ратифіковану 17.03.1999 р., яка набрала чинності для України 20.05.1999 р. (далі Конвенція), згідно якої проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другій Державі можуть також оподатковуватися у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5 % від валової суми процентів в усіх інших випадках.

З метою вдосконалення процедури адміністрування оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, та відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про міжнародні договори України» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 06.05.2001 № 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування» (далі - Порядок № 470).

Відповідно до п. 4 Порядку № 470 підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Пунктом 8 Порядку № 470 встановлено, що у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п. 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування без урахування переваг міжнародного договору, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з Додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити інформацію щодо дати видачі, назви компетентного органу тощо.

Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем представлено довідки за 2009 та 2010 роки за формою згідно з додатком 1 до Порядку № 470. Таким чином, твердження податкового органу про ненадання підприємством для перевірки довідок є безпідставними.

Суд касаційної інстанції, проаналізувавши положення законодавства України та міжнародного договору в сукупності, погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що умовою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є те, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір. З цією метою Порядком № 470 передбачено подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, відповідної довідки. Своєю чергою, довідки, що надаються компетентними органами відповідної країни, мають на меті підтвердити факт резидентності підприємства та статус платника податку за певний період.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податковим органом не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини третьої статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 р. у справі № 2а-4812/11/1370 (84482/11/9104) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко