Постанова

від 26.03.2013 по справі 5011-11/13097-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р. Справа№ 5011-11/13097-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Гендель В.А. - представник

від відповідача: не з»явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот»

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 11.12.2012

у справі № 5011-11/13097-2012

за позовом Державного підприємства «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів України в м.Києві»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів України у м. Києві" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот" про стягнення заборгованості у розмірі 47 568,97 грн., в тому числі 20 233,95 грн. заборгованості по орендній платі, 25 292, 55 грн. заборгованості за експлуатаційне обслуговування нежитлових приміщень, 1 733,22 грн. заборгованості за електроенергію та 176,71 грн. заборгованості за телекомунікаційні послуги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданої 17.10.2012)

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.12.2012 року у справі № 5011-11/13097-2012 позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 29 152 грн. 51 коп., в тому числі 10 111 грн. 87 коп. орендної плати та 19040 грн. 64 коп. витрат на експлуатаційне обслуговування, а також судовий збір у розмірі 1 321 грн. 72 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та відмовити у задоволені позову повністю, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування місцевим судом обставин справи та на невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, починаючи з червня 2012 року позивач порушуючи умови договору почав перешкоджати відповідачу у користуванні орендованим приміщеннями, припинив постачання електроенергії, води та телефонного зв»язку. Позивач 02 серпня 2012р. припинив постачання електричної енергії, холодної води та телефонного зв»язку до приміщень, якими користується відповідач, про що складено відповідні акти.

Відповідач вважає, що за червень, липень, серпень та вересень 2012р. вартість наданих позивачем експлуатаційних, а за серпень та вересень 2012р. і вартість комунальних послуг він не повинен сплачувати, оскільки даних послуг відповідач фактично не отримав.

Апелянт зазначає, що позивач не має правових підстав для вирішення питання постачання електричної енергії, а тим більше передбачати такі умови у договорі. На думку апелянта місцевий суд дійшов помилкового висновку,що припинення постачання електроенергії та інших комунальних послуг є санкцією відповідно до п. 9 Додаткової угоди № 6.

В судове засідання представник відповідача не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Вислухавши думку представника позивача, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача, розгляд справи можливий за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

07.05.1999 між Управлінням по експлуатації Центру зовнішніх економічних зв'язків України, правонаступником якого Державне підприємство «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів України в м.Києві» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пілот" укладено договір № 77 про оренду та експлуатаційне обслуговування нежилих приміщень та вільної зони.

За умовами п. 1.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 5 від 03.01.2007) орендодавець передає приміщення та вільну зону в оренду та експлуатаційно їх обслуговує, а орендар приймає в строкове платне користування за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8, наступні приміщення та вільну зону площею: службові - 25,0 кв.м; складські - 35,4 кв.м, громадського харчування - 44,8 кв.м; громадського харчування у приміщеннях, які побудовані у вільній зоні території орендодавця, - 20,0 кв.м; вільна зона території орендодавця для організації літнього кафе 4,5 кв.м; всього - 129,7 кв.м. Мета використання -організація кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Місце розташування приміщень та вільної зони (площ) вказане на плані, що є додатком 1 до Договору (п. 1.2.).

Відповідно до п. 1.3. Договору вартість орендованих приміщень становить 159 312,90 грн., площ вільної зони для організації літнього кафе 14 984,07 грн. на дату укладення цього Договору, що визначені відповідно до експертного висновку про оцінку майна, яке знаходиться на балансі орендодавця і підлягає індексації у відповідності до чинного законодавства.

Строк дії договору щодо оренди приміщень, зазначених в п.1.1.1 - 1.1.4 з дати, зазначеної в п.10.7 до 31.12.2004, а щодо оренди вільної зони під літнє кафе з 01.04.по 31.10 щорічно до 2004р. ( пункт 9.1. договору).

Пунктом п. 9.5 договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору, протягом одного місяця після закінчення його строку протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст. 193 ГК України)

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачаєтсья з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо внесення передбачених Договором платежів належним чином не виконав, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість зі сплати орендної плати за жовтень 2012 року в сумі 10 111,87 грн. (рахунок-фактура № 00000468 від 10.10.2012). Несплаченими залишились і витрати на експлуатаційне обслуговування орендованого майна.

07.03.2012р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 6 про розстрочення боргу за оренду приміщень до Договору № 77 від 07.05.1999р. про оренду та експлуатаційне обслуговування нежилих приміщень та вільної зони.

Строк дії договору визначено в п. 9.1. При цьому, на підставі п. 9.5 договору вказаний правочин було пролонговано у зв'язку з відсутністю заяв будь-якої із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення дії договору. Вказані обставини сторонами не заперечувались.

07 березня 2012 року укладено додаткову угоду № 6 до договору оренди (далі - додаткова угода), згідно якої сторони дійшли згоди, що борг орендаря станом на 07.03.2012р. за орендну плату становить 117 55,10 грн., в т.ч. 63 432,2 грн. заборгованості за оренду приміщень; 19 601,10 грн. заборгованості за комунальні послуги; 34 521,79 грн. заборгованості за експлуатаційні послуги.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди, відповідач взяв на себе зобов'язання погасити заборгованість у розмірі 117 55,10 грн., що виникла у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором оренди шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15.07.2012р. Сторони домовилися, що борг буде розстрочений на 5 місяців і буде сплачуватись орендарем згідно графіку погашення заборгованості (додаток № 1).

Пунктом 9 вищезазначеної Додаткової угоди сторони погодили, що у разі прострочення оплати заборгованості орендарем згідно Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди, орендодавець має право припинити будь-яке обслуговування орендованих приміщень та припинити подачу теплопостачання, електроенергії і водопостачання та розірвати договір в односторонньому порядку.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 10 111,87 грн. заборгованості з орендної плати за жовтень 2012 року. Крім того, заборгованість за експлуатаційне обслуговування орендованого майна у розмірі 25 387,52 грн. яка утворилась за період з червня по вересень 2012 року.

Відповідач вважає, що згідно ст. 762 Цивільного кодексу України має бути звільнений від сплати передбачених Договором платежів, оскільки не мав можливості користуватися орендованим майном, оскільки з серпня 2012 року позивачем припинено постачання електроенергії до орендованого приміщення, що спричинило неможливість його використання у зазначений період.

Позивач у зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості з орендної плати та враховуючи положення п. 9 Додаткової угоди № 6 від 07.03.2012, припинив експлуатаційне обслуговування та надання комунальних послуг в орендоване приміщення з вересня 2012 року, про що повідомив позивача листом № 289 від 15.08.2012, даний лист отримано відповідачем 29.08.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналізуючи зміст п.9 Додаткової угоди № 6 від 07.03.2012 колегія приходить до висновку, що припинення постачання електроенергії та надання інших комунальних послуг сторони визначили як санкцію за невиконання орендарем умов договору в частині проведення розрахунків та не може розцінюватись як чинення перешкод у користуванні майном, та не є підставою для звільнення відповідача від орендної плати.

Крім того, позивач звертався до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним п.9 Додаткової угоди № 6 від 07.03.2012, однак рішенням Господарського суду м. Києва від 18.12.2012р.у справі № 5011-4/15247-2012 у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2013р. № 5011-4/15247-2012 рішення місцевого суду залишене без змін. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що посилання ТОВ «Пілот» на положення ч.2 ст. 238 ГК України та ч.4 ст. 217 ГК України, якими унормовано порядок застосування саме адміністративно-господарських санкцій є необґрунтованим, оскільки товариством ототожнюється різновид адміністративно-господарської санкції з оперативно-господарською санкцією. Пунктом 9 додаткової угоди сторонами узгоджено певний перелік оперативно-господарських санкцій, як гарантія забезпечення виконання орендарем вже наявної на час її укладення заборгованості за договором оренди в сумі 117 555, 10 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідач своїх зобов'язань за договором щодо сплати орендної плати не виконав у повному обсязі, доказів сплати заборгованості в добровільному порядку матеріали справи не містять, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 111,87 грн. заборгованості з орендної плати за жовтень 2012 року є обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач також просить стягнути з відповідача заборгованість за експлуатаційне обслуговування орендованого майна у розмірі 25 387,52 грн., яка утворилась за період з червня по вересень 2012 року, як вбачається з наведеного позивачем розрахунку.

Як встановлено судом, у зв'язку з наявністю заборгованості з орендної плати та враховуючи положення п. 9 Додаткової угоди № 6 від 07.03.2012, позивач припинив експлуатаційне обслуговування та надання комунальних послуг в орендоване приміщення з вересня 2012 року, про що повідомив позивача листом № 289 від 15.08.2012, даний лист отримано відповідачем 29.08.2012.

Оскільки з вересня 2012 року позивачем було припинено постачання електроенергії до орендованого приміщення, то підстави для стягнення заборгованості за комунальні послуги за вересень 2012 року відсутні. Решта заявленої до стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг та послуг з експлуатаційного обслуговування орендованого приміщення відповідачем не спростовано, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, а доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а отже підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот» на рішення Господарського суду м.Києва від 11.12.2012 у справі № 5011-11/13097-2012 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2012 у справі № 5011-11/13097-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-11/13097-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.