Ухвала

від 14.03.2013 по справі 2а-1870/8469/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 р.Справа № 2а-1870/8469/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2012р. по справі № 2а-1870/8469/12

за позовом Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах) в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2012р. №0002711701/48652, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 9218грн. 75коп. та від 05.10.2012р. №0002711701/48657, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 18,00грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 05.10.2012р. №0002711701/48657, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за січень 2010р. в розмірі 18грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 05.10.2012р. №0002701701/48652 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2682грн. 50коп., в тому числі основного платежу в сумі 2146грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 536грн. 50коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог повністю. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року залишити без змін.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи та вимоги апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційних скарг задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особо-підприємцем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), взята на податковий облік 16.11.2004р., зареєстрована платником податку на додану вартість, про що зазначено в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.09.2012р. №2949/17-1016/2891810847/158 (а.с.8).

У період з 13.08.2012р. тривалістю 5 робочих днів спеціалістами ДПІ у м. Сумах була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2010р. по 31.01.2010р. та з 01.08.2010р. по 31.08.2010р., в ході якої було виявлено допущення порушення позивачем пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було донараховано до бюджету податку на додану вартість за січень та серпень 2010р. на суму 7375грн. та зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за січень 2010р. на суму 18грн.

За насідками вказаної перевірки, результати якої були зафіксовані в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.09.2012р. №2949/17-1016/2891810847/158 (а.с.8-13), ДПІ у м. Сумах 05.10.2012р. були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0002701701/48652, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 9218грн. 75коп., в тому числі за основним платежем - 7375грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1843грн. 75коп. (а.с.14)

- №0002711701/48657, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2010р. в сумі 18,00грн. (а.с.15).

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2012р. №0002711701/48657, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2010р. в сумі 18,00грн., а також від 05.10.2012р. №0002701701/48652 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2146грн. та штрафних фінансових санкцій в сумі 536грн. 50коп. (а.с.16), суд першої інстанції виходив з протиправності вказаних податкових повідомлень-рішень у вказаній частині.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п.1.6. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковий орган вважає, що на порушення вказаних норм відповідачем не було відображено у декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року податкове зобов'язання по операції з реалізації ТОВ «УК.АЗ-Дружба» товарів у розмірі 2164 грн. в зв'язку з чим завищено від'ємне значення на суму 18грн.

Між тим, колегія суддів з такими висновками податкового органу не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в січні 2010р. позивачем ТОВ «УК.АЗ-Дружба» було реалізовано отводи, про що виписані податкова накладна на загальну суму 12984грн. 10коп. (в т.ч. ПДВ - 2164грн. 02коп.), видаткова накладна (а.с.31,32), товар був отриманий згідно довіреності (а.с.33) та оплачений 19.01.2010р. (а.с.30).

Сума ПДВ по господарським операціям з ТОВ «УК.АЗ-Дружба» у розмірі 2164 грн.02 коп. було включено до розділу І «Податкові зобов'язання» рядку «Інші» додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року.

При цьому загальна сума зобов'язань, задекларована позивачем в січні 2010р. складала 3260,00грн. з урахуванням 2164грн.02 коп. (по операції з ТОВ «УК.АЗ-Дружба»).

Позивачем було подано уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за січень 2010р. (а.с.38), де у розділі 1 «Податкові зобов'язання» сума 2164грн.02коп. була зазначена вже окремо із вказанням коду платника податку-покупця ТОВ «УК.АЗ-Дружба», при цьому сума ПДВ не змінилась.

Згідно п.3.4 розділу 3, пп.4.2 розділу 4 та пп.5.3.1 п.5.3 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», чинного на час подачі декларації з податку на додану вартість за січень 2010р., платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

У складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)).

У рядках 1 - 5 декларації вказуються загальні обсяги поставки, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податкове зобов'язання (оподатковувані за ставкою 20 відсотків, нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 5 Закону та тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи інших нормативно-правових актів), та обсяги поставки, що не є об'єктом оподаткування (пункт 3.2 статті 3 Закону).

Як вбачається з декларації (а.с.34,91-92), позивачем у відповідності до вказаних норм Порядку згідно приписів пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у рядку 1 було відображено суму зобов'язання 3260грн., яка згідно додатку №5 до декларації включала в себе суму 2164грн.02коп. по операції з ТОВ «УК.АЗ-Дружба».

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновок податкового органу про заниження ФОП ОСОБА_2 податкового зобов'язання по операції з ТОВ «УК.АЗ-Дружба» у сумі 2164грн. не знайшов свого підтвердження, у зв'язку з чим, позивачем правомірно відображено і від'ємне значення з податку на додану вартість 18грн. (а.с.92), а тому враховуючи вказане колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 05.10.2012р. №0002711701/48657 та від 05.10.2012р. №0002701701/48652 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання в розмірі 2146грн. та штрафних фінансових санкцій в сумі 536грн. 50коп. та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 18 грн. суперечать вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2012р. №0002701701/48652 в частині збільшення грошового зобов'язання в сумі 5229грн. 24коп. та нарахування санкцій в розмірі 1307грн.25коп., виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу податкового кредиту серпня 2010 року було включено суму податку на додану вартість по операції з ТОВ «Дніпро-Бріг» у розмірі 5529грн. 24коп.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині донарахування податкового зобов'язання з ПДВ по операціям з ТОВ «Дніпро-Бріг» виходив з того, що позивачем в порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було завищено податковий кредит по операціям з ТОВ «Дніпро-Бріг», оскільки в ході проведення перевірки позивача не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «Дніпро-Бріг» позивачу в зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування товару.

Доводи відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2010 року позивачем до податкового кредиту було включено суму податку на додану вартість у розмірі 5529грн. 24коп. по податковій накладній №020811 від 02.08.2010 року, виданій ТОВ «Дніпро-Бріг» .

Колегія суддів зазначає, що наявність податкової накладної дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка повинна підтверджуватися належними доказами.

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах колегія суддів зазначає, що за змістом норм Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі.

Відповідно до п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.1997, № 363, основними документами на перевезення вантажів є, зокрема,товарно-транспортні накладні.

Відповідно до преамбули вказаних Правил, вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

З видаткової, податкової накладної, що містяться в матеріалах справи на арк. справи 27,28 вбачається, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ДНІПРО-БРІГ" відповідно до яких позивачем придбавався товар. У вказаних первинних документах посилання йде на Договір № 1 від 01.07.2010 року.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Між тим, договір № 1 від 01.07.2010 року, який би відображав умови поставки товару, в матеріалах справи відсутній.

З наданих позивачем в підтвердження фактичного отримання товару за спірними господарськими операціями, а саме накладної, податкової накладної не можливо встановити яким чином сторони погодили момент передачі товару, а отже позивачем не доведено яким чином відбулося виконання продавцем ТОВ "ДНІПРО-БРІГ" обов'язку щодо передачі товару позивачу. Тобто, позивачем документально не доведено факт отримання товару у ТОВ "ДНІПРО-БРІГ".

Разом з тим, докази щодо наявності у позивача посвідчення водія та докази щодо наявності у ОСОБА_3 транспортного засобу, на якому могло відбуватися перевезення товару, що містяться в матеріалах справи на арк. 25, не можуть підтверджувати рух товару від ТОВ "ДНІПРО-БРІГ" до позивача, оскільки вказані документи підтверджують лише право власності на автомобіль та право керування автомобілем, та не є належними доказами для підтвердження факту транспортування товару від ТОВ "ДНІПРО-БРІГ" до позивача.

Отже, позивачем не було надано документів, які надають можливість встановити фактичне здійснення операцій з придбання товарів, зокрема, доказів щодо їх переміщення.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявність у позивача податкової накладної, видаткової накладної за відсутністю документів про фізичне переміщення придбаних товарів не створює належного права для формування податкового кредиту.

Отже, колегія суддів погоджується з рішенням податкового органу про донарахування позивачу зобов`язання з податку на додану вартість за результатами проведеної перевірки.

За змістом п. 1 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому позовні вимоги про скасування такого рішення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладених обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2012р. по справі № 2а-1870/8469/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 19.03.2013 р.