Постанова

від 25.03.2013 по справі 5002-27/3516-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року Справа № 5002-27/3516-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Волкова К.В.,

Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача - Климачова Л.С., представник, довіреність № 125 від 23.11.2012;

відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ПЛЮС";

третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Янюк О.С.) від 11 грудня 2012 року у справі № 5002-27/3516-2012

за позовом Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (вул. Кірова, 28, Керч, 98312)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ПЛЮС" (вул. Кірова, буд.45, Керч, 98312)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майдан Повсталих, 6, Севастополь, 99008)

про стягнення 101422,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ПЛЮС", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, про стягнення 101422,66 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач неналежним чином виконує договірні зобов'язання в частині повної оплати орендних платежів за договором оренди нерухомого майна та платежів з відшкодування витрат та по сплаті земельного податку за договором про відшкодування витрат балансоутримувача.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2012 року у справі № 5002-27/3516-2012 позов Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ПЛЮС" про стягнення 101422,66 грн. задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ПЛЮС" на користь Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" 62072,82 грн., з яких: 47145,78 грн. заборгованість з орендної плати, 8425,70 грн. заборгованість з відшкодування витрат по сплаті земельного податку, 1786,76 грн. пеня, 4714,58 грн. штраф.

При винесенні рішення в частині задоволення позовних вимог суд керувався тим, що відповідачем не виконувались умови договору оренди нерухомого майна та договору про відшкодування витрат балансоутримувача зі сплати земельного податку, відповідачем не надано доказів оплати вказаної заборгованості. Щодо вимог, по яких було відмовлено, суд керувався тим, що позивачем наданий невірний розрахунок пені та штрафу у зв`язку з невірним визначенням суми основної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 23.12.2010 № 1146 без урахування додаткової угоди, яка нотаріально не посвідчена.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції не було враховано, що відповідачем за період з 20.09.2011 по 31.03.2012 оплата здійснювалась з урахуванням умов додаткової угоди № 1 від 30.01.2012, яка визнана судом нікчемною. Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що суд при перерахуванні орендної плати за користування державним нерухомим майном не прийняв до уваги положення Постанови Кабінету Міністрів України № 961 від 19.09.2011. Також позивач зазначає, що у випадку, коли послуга здійснюється за врегульованими цінами, база оподаткування визначається виходячи з договірної вартості, визначеної за такими цінами, однак суд здійснив перерахунок податку на додану вартість виходячи тільки з розміру орендної плати, яка підлягає перерахуванню позивачеві, тобто замість 100% податку на додану вартість стягнув тільки 30%.

Ухвалами Cевастопольського апеляційного господарського суду від 15 січня 2013 року відновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційна скарга Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Гоголя Ю.М., Дмитрієва В.Є. та призначена до розгляду.

Розпорядженням від 18 лютого 2013 року суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Волкова К.В. та суддю Дмитрієва В.Є. замінено на суддю Плута В.М., розгляд справи почато спочатку.

Розпорядженням від 04 березня 2013 року суддю Плута В.М. замінено на суддю Гоголя Ю.М., розгляд справи почато спочатку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до приписів чинного законодавства, про причини неявки суд не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, враховуючи те, що представник відповідача та третьої особи у попередніх судових засідання висловив свої доводи та заперечення, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності відповідача та третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

23 грудня 2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ПЛЮС" (Орендар) укладено договір № 1146 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та перебуває на балансі Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт", посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Рижковою Н.В. 23.12.2010 за реєстраційним № 1941, відповідно до умов якого Орендодавець передає за актом прийому-передачі (який підписується як Орендодавцем так і Балансоутримувачем), а Орендар приймає в строкове (на три роки до 23.12.2013) платне (24619,11 грн. без ПДВ за перший базовий місяць - вересень 2010 року) користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: 21/1000 частку комплексу, що складається з майданчика № 10 портової складської території (далі - Майно) площею 9688,0 кв.м за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Керч, вул. Кірова, 28 (далі - Договір оренди), (а.с. 12-14).

Пунктом 5.3. Договору оренди передбачений обов'язок Орендаря своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату, яка визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, або за результатами конкурсу на право оренди державного Майна.

Відповідно до Розділу 3 Договору оренди у період з 01.05.2009 до 01.01.2011 застосовується орендна ставка в розмірі 45 % установленого обсягу відповідно до додатка 1а, за базовий місяць вересня 2010 року - 11078,60 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством України (п. 3.2 Договору оренди).

Згідно пунктів 3.3 та 3.6 Договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць визначається Орендарем самостійно шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України. Нарахування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством України (п.3.2 Договору оренди).

На виконання умов Договору оренди позивачем передане Майно, що підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна від 23.12.2010 (а.с.16).

30 січня 2012 року між Регіональним відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ПЛЮС" (Орендар) була укладена додаткова угода № 1 до Договору оренди за погодженням Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (Балансоутримувача), якою були змінені умови щодо розміру орендної плати.

Пунктом 4 Додаткової угоди передбачено, що протягом місяця Орендар зобов'язаний здійснити, зокрема, її нотаріальне посвідчення за рахунок власних коштів.

Проте, сторонами нотаріального посвідчення додаткової угоди здійснено не було, доказів протилежного суду не надано.

Позивачем за період з квітня по серпень 2012 року були виписані рахунки на оплату оренди Майна за Договором оренди, на загальну суму 81917,02 грн. (а.с. 23-27), які отримані представником відповідача.

Одним з основних обов`язків Орендаря за Договором оренди є здійснення витрат по утриманню Майна за окремо укладеним договором про відшкодування витрат на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг орендарю, а також компенсації витрат по сплаті земельного податку, який укладений між сторонами 10.01.2011 за № 1 на строк дії Договору оренди (далі - Договір про відшкодування витрат), (а.с.19-20).

Відповідно до умов наведеного договору, враховуючи додаткову угоду від 26.12.2011, відшкодування витрат по сплаті земельного податку складає 1404,28 грн. на місяць з урахуванням ПДВ.

Розділом 2 Договору про відшкодування витрат встановлений порядок розрахунку між сторонами.

Відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати за орендоване Майно та компенсації витрат по сплаті земельного податку витрат виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 90342,72 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості, нарахованих на неї пені та штрафу.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду повинно бути змінено, виходячи з наступного.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1146 від 23 грудня 2010 року.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України та статті 759 Цивільного кодексу України, частини першої статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, яке необхідно орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Судом встановлено, що обов`язок Орендодавця з передачі Майна був виконаний належним чином, про що свідчить підписаний сторонами акт прийому-передачі орендованого майна (а.с. 16).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається та не спростовується сторонами, що умови Договору оренди та Договору про відшкодування витрат відповідачем порушувались в частині повної та своєчасної оплати за оренду Майна та сплату земельного податку.

Згідно з частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 793 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом першої інстанції та судовою колегією апеляційного суду встановлено, що Договір № 1146 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 23.12.2010 посвідчений нотаріусом.

Відповідно до вимог статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв

ділового обороту.

Згідно частини першої статті 220 та 654 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Беручи до уваги положення статті 220 Цивільного кодексу України, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно визнана нікчемною додаткова угода № 1 від 30.01.2012 до Договору оренди № 1146 від 23.12.2010, яка не посвідчена нотаріально.

Статтями 285-286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із частиною п`ятою статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.6 Договору оренди передбачено, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судовою колегією встановлено, що базовим місяцем оренди згідно умов Договору оренди, є вересень 2010 року та за період з вересня 2010 року по грудень 2010 року (включно) буде застосовуватись орендна ставка в розмірі 45 % установленого обсягу за базовий місяць та дорівнює 11078,60 грн. За грудень 2010 року відповідач мав сплачувати орендну плату з урахуванням індексації у розмірі 11256,73 грн.

З 01.01.2011 сторони припинили застосовувати ставку в розмірі 45 % установленого обсягу за базовий місяць, у зв'язку з чим орендна плата згідно п. 3.1 Договору оренди повинна була сплачуватися у повному обсязі, та за січень 2011 року склала 25265,11 грн. (11256,73 грн. х 100 % : 45 % х 1,010).

Враховуючи встановлені індекси інфляції відповідач мав сплачувати оренду плату за спірні періоди квітня-серпня 2012 року у розмірі:

- квітень 2012 року - 26339,21 грн.;

- травень 2012 року - 26260,19 грн.;

- червень 2012 року - 26181,41 грн.;

- липень 2012 року - 26129,05 грн.;

- серпень 2012 року - 26050,66 грн.

Доводи суду першої інстанції в цій частині визнані судовою колегією правильними та обгрунтованими.

З урахуванням співвідношення перерахування орендної плати, передбаченого п. 3.6 Договору оренди, суд першої інстанції визнав, що розмір орендних платежів, які підлягають сплаті за період з квітня по серпень 2012 року на рахунок позивача, а саме: 30% від розміру орендної плати) складають 47145,78 грн.

Перевіривши розрахунок суду, судова колегія визнає його помилковим, виходячи з наступного.

Пунктом 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, зі змінами та доповненнями (далі - Методика), встановлено, зокрема, що у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Згідно із пп. "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Не є об'єктом оподаткування операції з оплати орендної плати чи концесійного платежу за договорами відповідно оренди чи концесії цілісного майнового комплексу державного чи комунального підприємства (його структурного підрозділу), якщо орендодавцями чи концесієдавцями за договорами виступають органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, а платежі відповідно до закону зараховуються до Державного бюджету України або місцевого бюджету (пп. 196.1.15 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України).

Операції з оплати орендної плати за надане в оренду комунальне майно не є об'єктом оподаткування при дотримані наступних умов:

- в оренду надається цілісний майновий комплекс державного підприємства (його структурного підрозділу);

- орендодавцем за договором виступає орган державної влади;

- орендні платежі в повному обсязі зараховуються до державного бюджету.

У разі недотримання будь-якої із зазначених умов операція з оплати орендної плати за надане в оренду державне майно підлягає оподаткуванню податком на додану вартість у загальновстановленому порядку за основною ставкою. Згідно пп.196.1.15 п.196.1 статті 196 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість державне підприємство - Орендодавець виписує податкову накладну на всю суму орендної плати, передбачену Договором оренди та яка підлягає розподілу, незалежно від того, чи Орендар сам буде розподіляти суму отриманої орендної плати чи всю суму орендної плати ним буде перераховано на реєстраційний рахунок орендодавця. В такій податковій накладній в окремому рядку повинна бути виділена сума податку на додану вартість, що нараховується на вартість орендної плати.

Враховуючи те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі не є платником ПДВ, нарахування та перерахування ПДВ здійснює балансоутримувач орендованого майна. Такий порядок нарахування ПДВ підтверджується первинними бухгалтерськими документами періодів, що передують періоду виникнення заборгованості.

З розрахунку суду першої інстанції вбачається, що податок на додану вартість нарахований лише на суму орендної плати, яка спрямовується позивачу, як балансоутримувачу (30%), що не відповідає викладеним вище нормам законодавства.

Так, судова колегія здійснила розрахунок заборгованості за Договором оренди, відповідно до якого, з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 65479,66 грн. Розміри орендної плати за спірні періоди квітня-серпня 2012 року складають:

- квітень 2012 року - 7901,76 грн. + 5267,24 грн. (ПДВ) = 13169,00 грн.;

- травень 2012 року - 7878,06 грн. + 5252,04 грн. (ПДВ) = 13130,10 грн.;

- червень 2012 року - 7854,42 грн. + 5236,28 грн. (ПДВ) = 13090,70 грн.;

- липень 2012 року - 7838,72 грн. + 5225,81 грн. (ПДВ) = 13064,53 грн.;

- серпень 2012 року - 7815,20 грн. + 5210,13 грн. (ПДВ) = 13025,33 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання умов Договору про відшкодування витрат суму заборгованості зі сплати земельного податку в розмірі 8425,70 грн.

Враховуючи те, що умовами Договору оренди та Договору про відшкодування витрат передбачене відшкодування витрат зі сплати земельного податку і що їх розмір відповідає розміру, встановленому діючим законодавством, судова колегія вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми витрат з відшкодування земельного податку у розмірі 8425,70 грн. правомірно задоволена судом першої інстанції (рахунок перевірений судовою колегією та є вірним).

Частиною першою статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу Країни).

Згідно частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи зміну судом розміру основного боргу, помилковим є і розрахунок суми пені, яку суд визнав в розмірі 1474,60 грн. Судова колегія розрахувала суму пені за орендну плату, яка складає 2382,10 грн.:

- з 16.05.2012 по 12.10.2012 - 809,57 грн.;

- з 16.06.2012 по 12.10.2012 - 640,36 грн.;

- з 16.07.2012 по 12.10.2012 - 477,49 грн.;

- з 16.08.2012 по 12.10.2012 - 310,55 грн.;

- з 16.09.2012 по 12.10.2012 - 144,13 грн.

Пеня за витрати по сплаті земельного податку складає 312,16 грн., рахунок перевірений судовою колегією та є вірним.

Приймаючи до уваги положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України та часткове задоволення позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 831,48 грн.

Таким чином, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно вимог статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція має право змінити рішення.

Зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

При цьому, норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо господарський суд не застосував закон, який підлягає застосуванню, або застосував закон, який не підлягає застосуванню при вирішенні спору по суті.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення зазначеним нормам матеріального права частково не відповідає, з огляду на те, що при його ухваленні судом першої інстанції не було надано оцінки таким вимогам позивача, щодо нарахування податку на додану вартість на всю суму орендної плати за Договору оренди, а тому підлягає зміні.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2012 року у справі № 5002-27/3516-2012 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ПЛЮС" (вул. Кірова, 45, Керч, р/р 260001106000012 в ПАТ "ВіЕйБі Банк", МФО 380537, ЕДРПОУ 31680988) на користь Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (вул. Кірова, 28, Керч, р/р 26002300408859, у ТВБВ № 10011/0219 філії КРУ АТ "Ощадбанк") 83147,59 грн., з яких: 65479,66 грн. заборгованості з орендної плати, 8425,70 грн. заборгованості з відшкодування витрат по сплаті земельного податку, 2382,10 грн. пені за орендну плату, 312,16 грн. пені за витрати по сплаті земельного податку, 6547,97 грн. штрафу, 831,48 грн. судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити".

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді К.В. Волков

Ю.М. Гоголь

Розсилка:

1. Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" (вул. Кірова, 28, Керч, 98312).

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-ПЛЮС" (вул. Кірова, буд.45, Керч, 98312).

3. Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майдан Повсталих, 6, Севастополь, 99008).