Постанова

від 26.03.2013 по справі 820/1497/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"26" березня 2013 р. № 820/1497/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Браварець К.В.,

за участі : представника позивача - Гусарової В.В . (довіреність б/н від 01.02.13р.),

представника відповідача - Сосонного В.Т. (довіреність №5901/9/10-014 від 29.12.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ІТЦ Станкосервіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з листом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.01.12р. № 0000512305 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованим, спростовуються наявними податковими та видатковими накладними, іншими первинними документами та неправомірно зроблені лише на підставі актів перевірок контрагентів позивача, за діяльність яких позивач не може нести відповідальність . Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, на підтвердження своїх заперечень посилався на доводи та обґрунтування, викладені в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, встановив наступне.

Приватне підприємство "ІТЦ Станкосервіс" зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 22.02.2005. , що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію Серія А00 №496841, має Свідоцтво платника податку на додану вартість №100259117 . Позивач перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м.ХарковаХарківській області ДПС, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків.

З 14.12.2011 року по 20.12.2011 року фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківській області ДПС була здійснена позапланова виїзна перевірка ПП "ІТЦ Станкосервіс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Промспецконсалтинг" за період вересень, жовтень 2010р. , січень, квітень та червень 2011р., щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Тех Агромаркетинг" за травень , червень, липень та серпень 2010р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки № 6319/2305/33411357 від 27.12.2011 р. (а.с.22-46 т.І).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте та направлене позивачу податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2012 року № 0000512305 (48 т.І), яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 57330 грн., та за штрафною санкцією у розмірі 8 269 грн., у зв'язку з порушенням з боку позивача п.198.2.ст.198.3,ст.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті перевірки № 6319/2305/33411357 від 27.12.2011 р. судження суб'єкта владних повноважень про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Тех Агромаркетинг" та ТОВ "Промспецконсалтинг" через відсутність факту реального вчинення господарських операцій з зазначеними контрагентами .

Судом встановлено, що ПП "ІТЦ Станкосервіс" (покупець) та ТОВ "Промспецконсалтинг" (продавець) уклали між собою договір поставки гідроелектро- обладнання №01/09-ПСК від 01.09.2010 року, додаткову угоду від 01.10.2010р., договір № 04/01 від 04.01.2011 року, додаткові угоди від 04.04.2011р., 01.06.2011р., специфікації до зазначених договорів.

Позивачу було виставлено рахунки - фактури від 15.09.2010р., 01.10.2010р., 10.01.2011р., 04.04.2011р., 01.06.2011р., та позивачем здійснено сплату за товар , що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.205- 207 т.І).

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано наступні накладні: видаткова накладна від 15.09.2010 ; податкова накладна № 172 від 15.09.2010 , видаткова накладна від 15.10.2010 ; податкова накладна № 734 від 15.10.2010; видаткова накладна від 10.01.2011 , податкова накладна № 187 від 10.01.2011р., видаткова накладна від 11.04.2011р. , податкова накладна №201 від 11.04.2011р., видаткова накладна від 01.06.2011р., податкова накладна №49 від 01.06.2011р.

Отриманий товар було використано в якості комплектуючих при ремонті обладнання ПАТ "Днепроспецсталь", ВАТ "Енергомашспецсталь", ДП "Завод ім.Малишева", що підтверджується документами, наданими до матеріалів справи.

На підтвердження транспортування товару, отриманого від ТОВ "Промспецконсалтинг" , позивачем до матеріалів справи надано товарно - транспортні накладні.

Судом встановлено, що ПП "ІТЦ Станкосервіс" (покупець) та ТОВ "Тех -Агромаркетинг"(продавець) уклали між собою договір поставки гідроелектро- обладнання №05/05-ТАМ від 05.05.2010 року, додаткові угоди від 01.06.2010р., від 01.07.2010р.,від 02.08.2010р., специфікації до зазначеного договору.

Позивачу було виставлено рахунки - фактури від 05.05.2010р., 01.06.2010р., 01.07.2010р., 02.08.2010р та позивачем здійснено сплату за товар , що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.58- 60 т.ІІ).

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано наступні накладні: видаткова накладна від 05.05.2010 ; податкова накладна № 214 від 05.05.2010 , видаткова накладна від 04.06.2010 ; податкова накладна № 459 від 04.06.2010; видаткова накладна від 01.07.2010 , податкова накладна № 712 від 01.07.2010р., видаткова накладна від 02.08.2010р. , податкова накладна №993 від 02.08.2010р..

Отриманий товар було використано в якості комплектуючих при ремонті обладнання ПАТ "Днепроспецсталь", ВАТ "Енергомашспецсталь", ДП "Завод ім.Малишева", що підтверджується документами, наданими до матеріалів справи.

На підтвердження транспортування товару, отриманого від ТОВ "Тех -Агромаркетинг" , позивачем до матеріалів справи надано товарно - транспортні накладні.

Судом встановлено, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

У зв"язку з чим , оцінивши перелічені вище документи за правилами ст.86 КАС України, суд не знаходить підстав для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій .

Суд не приймає до уваги посилання відповідача в акті перевірки стосовно відсутності контрагентів позивача - за місцезнаходженням та відсутності свідоцтва платника ПДВ у контрагентів під час укладання договорів та виписування накладних, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження цього та в ході судового розгляду судом не виявлено зазначеного.

Спір по справі виник з приводу формування платником податків податкового кредиту з ПДВ, а тому суд при розгляді справи вважає за необхідне керуватись п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України , згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п."а"п.198.1 ст.198).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Позивачем до матеріалів справи було надано належні накладні та інші первинні документи, які підтверджують здійснення господарської операції позивача з ТОВ "Торгпромплюс",

До матеріалів справи було надано платіжні доручення та товарно - транспортні накладні , тому суд не приймає посилання відповідача на не сплату позивачем суми , передбаченої правочинами за отриманий товар та відсутності у позивача документів, які підтверджують транспортування товару .

Суд також зауважує, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

З приводу викладеного в акті посилання відповідача щодо нікчемності правочинів, укладеного з контрагентами позивача , суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Зміст спірних угод не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угод не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із платником податків ТОВ "Промспецконсалтинг" за період вересень, жовтень 2010р. , січень, квітень та червень 2011р., з платником податків ТОВ "Тех Агромаркетинг" за травень , червень, липень та серпень 2010р. .

Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України не відповідає встановленим обставинам справи, через що, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ІТЦ Станкосервіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.01.12р. № 0000512305.

Стягнути з Державного бюджету (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, МФО: 851011, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, р/р: 31217206784011) на користь Приватного підприємства "ІТЦ Станкосервіс" (адреса: м.Харків , пров. Дербентський, буд. 9 ; код ЄДРПОУ 33411357) витрати зі сплати судового збору у розмірі 656 грн. (шістсот п"ятдесят шість гривень ).

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 01 квітня 2013 року.

Суддя Шляхова О.М.