Ухвала

від 24.04.2013 по справі 820/1497/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 р.Справа № 820/1497/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2013р. по справі № 820/1497/13-а

за позовом Приватного підприємства "ІТЦ Станкосервіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

25.02.2013 року Приватне підприємство "ІТЦ Станкосервіс" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківській області ДПС від 12.01.2012 року № 0000512305.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 26.03.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківській області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 14.12.2011 року по 20.12.2011 року фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківській області ДПС проведена позапланова виїзна перевірка ПП "ІТЦ Станкосервіс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Промспецконсалтинг" за період вересень, жовтень 2010 року, січень, квітень та червень 2011 року, щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Тех Агромаркетинг" за травень, червень, липень та серпень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 6319/2305/33411357 від 27.12.2011 року, яким встановлено порушення позивачем п.198.2.ст.198.3,ст.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківській області ДПС прийняте податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2012 року № 0000512305, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - у розмірі 57330 грн., та за штрафною санкцією у розмірі 8269 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Фактичною підставою винесення спірного податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Тех Агромаркетинг" та ТОВ "Промспецконсалтинг" через відсутність факту реального вчинення господарських операцій з зазначеними контрагентами.

Судовим розглядом встановлено, що між ПП "ІТЦ Станкосервіс" - покупець та ТОВ "Промспецконсалтинг" - продавець укладено договір поставки гідроелектро-обладнання № 01/09-ПСК від 01.09.2010 року, додаткову угоду від 01.10.2010 року, договір № 04/01 від 04.01.2011 року, додаткові угоди від 04.04.2011 року, 01.06.2011року, специфікації до зазначених договорів.

У виконання умов зазначених угод позивачу виставлені рахунки - фактури від 15.09.2010 року, 01.10.2010 року, 10.01.2011 року, 04.04.2011 року, 01.06.2011 року.

На підтвердження виконання вказаних договорів надано наступні накладні: видаткова накладна від 15.09.2010 року; податкова накладна № 172 від 15.09.2010 року, видаткова накладна від 15.10.2010 року; податкова накладна № 734 від 15.10.2010 року, видаткова накладна від 10.01.2011 року, податкова накладна № 187 від 10.01.2011 року, видаткова накладна від 11.04.2011 року, податкова накладна № 201 від 11.04.2011 року, видаткова накладна від 01.06.2011 року, податкова накладна №49 від 01.06.2011 року.

Також, у підтвердження транспортування придбаного товару, отриманого від ТОВ "Промспецконсалтинг" надано товарно-транспортні накладні.

В подальшому позивачем здійснено оплату придбаного товару, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Матеріали справи свідчать, що отриманий товар позивачем використано в якості комплектуючих при ремонті обладнання ПАТ "Днепроспецсталь", ВАТ "Енергомашспецсталь", ДП "Завод ім.Малишева".

Також встановлено, що ПП "ІТЦ Станкосервіс" - покупець та ТОВ "Тех-Агромаркетинг" - продавець уклали договір поставки гідроелектро-обладнання № 05/05-ТАМ від 05.05.2010 року, додаткові угоди від 01.06.2010 року, від 01.07.2010 року, від 02.08.2010 року, специфікації до зазначеного договору.

У виконання зазначених договорів надано наступні накладні: видаткова накладна від 05.05.2010 року; податкова накладна № 214 від 05.05.2010 року, видаткова накладна від 04.06.2010 року; податкова накладна № 459 від 04.06.2010 року; видаткова накладна від 01.07.2010 року, податкова накладна № 712 від 01.07.2010 року, видаткова накладна від 02.08.2010 року, податкова накладна № 993 від 02.08.2010 року.

Позивачу виставлено рахунки-фактури від 05.05.2010 року, 01.06.2010 року, 01.07.2010 року, 02.08.2010 року.

В подальшому позивачем здійснено оплату придбаного товару, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Також, у підтвердження транспортування придбаного товару, отриманого від ТОВ "Промспецконсалтинг" надано товарно-транспортні накладні.

Матеріалами справи підтверджено, що отриманий товар позивачем використано у якості комплектуючих при ремонті обладнання ПАТ "Днепроспецсталь", ВАТ "Енергомашспецсталь", ДП "Завод ім. Малишева".

Судовим розглядом встановлено, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань, в даному випадку, не вбачається.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги посилання податкового органу на відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням та відсутності свідоцтва платника ПДВ у контрагентів під час укладання договорів та виписування накладних, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження цього та в ході судового розгляду судом не виявлено зазначеного.

Одночасно слід вказати, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, у тому числі перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Стосовно посилань відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених з контрагентами позивача, необхідно вказати, що згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За положеннями чинного законодавства належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Однак, відповідачем не надано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу висновків Верховного Суду України, зазначених у п. 6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Зміст спірних угод не суперечить актам цивільного законодавства. Не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угод не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із платником податків ТОВ "Промспецконсалтинг" за період вересень, жовтень 2010 року, січень, квітень та червень 2011 року, з платником податків ТОВ "Тех Агромаркетинг" за травень, червень, липень та серпень 2010 року.

Таким чином, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківській області ДПС від 12.01.2012 року № 0000512305 прийняте на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2013р. по справі № 820/1497/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Присяжнюк О.В.