Постанова

від 20.11.2006 по справі 28/245а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

20.11.06

р.                                                                            

Справа № 28/245а

11 год. 40 хв.                                Зала судових

засідань - кабінет № 213

         м. Донецьк вул. Артема,

157

Господарський суд Донецької

області  у складі головуючого судді  Кониченка 

О. М.

при секретарі судового засідання

Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому

засіданні господарського суду адміністративну               справу

за позовом: Суб”єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1                        м. Маріуполь до

Державної податкової інспекції в Іллічівськом районі м. Маріуполя

про визнання недійсним рішення про

застосування штрафних санкцій від 23.08.2006 р.                    НОМЕР_1

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2. - за довір.

від відповідача: Мальцева А.М. - за

довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Суб”єкт підприємницької

діяльності ОСОБА_1                          

м. Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з

позовом  до Державної податкової

інспекції в Іллічівськом районі м. Маріуполя про визнання недійсним рішення про

застосування штрафних санкцій від 23.08.2006 р. НОМЕР_1.

Позивач в обґрунтування  своїх 

позовних  вимог посилається на те,

що:

1. В акті перевірки відображено, що

позивач має книгу обліку розрахункових операцій № НОМЕР_2  зареєстровану 24.5.2006 року на місце

проведення розрахункових операцій за адресою АДРЕСА_1. Перевірка проведена за

адресою АДРЕСА_1. Також мається розрахункова книжка і розрахункові квитанції,

частина з яких використана, а частина ні. З такими висновками не можна

погодитися, тому що позивач здійснює реалізацію напоїв (пиво, вода) у магазині,

розташованому за адресою АДРЕСА_2. Факт перебування саме по цій адресі

підтверджується договором оренди, а також правовустановчими документами на

об'єкт. Позивач магазин орендує. 14.08.06 р. о 18 год. 10 хв. в приміщення

магазину зайшов молодий чоловік та попросив 10 пляшок пива «Чернігівське».

ОСОБА_1. повідомила покупця, про те, що ціна товару складе 27 грн. Молодий

чоловік передав їй грошові кошти в сумі 30 грн. ОСОБА_1. передала йому 7 пляшок

пива, що знаходилися в магазині, і повідомила, що ще 3 знаходяться в

холодильнику на вулиці. Вийшовши з магазина, продавець дістала з холодильника

ще 3 пляшки пива і передала їх покупцеві, повідомивши йому, що остаточний здача

в розмірі 3 грн. та квитанція буде надана у приміщенні магазину, у який вона

повернулася. Покупець зайшов у магазин, але разом з ним зайшли ще дві жінки, що

представилися працівниками ДПІ в Іллічевськом районі. Покупець, повідомив, що

здача і квитанція йому не потрібні, тому що пиво він брати не буде, та попросив

повернути йому 30 грн. Під час проведення повернення товару, працівники ДПІ в

Іллічевськом районі м. Маріуполя взяли розрахункові квитанції, що знаходилися

на столі в торговельному залі, тому що продавець виписує квитанцію на кожну

розрахункову операцію, і на квитанції № НОМЕР_3 зробили запис «Перевірка ДПІ в

Іллічівскому районі 14.08.2006 року».

2. 

Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, усі

грошові кошти, що підприємець одержує від своєї діяльності - є його особистими

засобами, якими підприємець розпоряджається на свій розсуд. Позивачка не має

рахунки в банківських установах, у неї не встановлений ліміт каси, вона не

інкасує грошові кошти. 14.08.06 р. в магазині за адресою АДРЕСА_2 приватний

підприємець зберігала свої особисті грошові кошти в розмірі 300 грн. Діючим

нормативним законодавством не передбачені обмеження для приватних підприємців у

частині збереження своїх особистих коштів. Також у магазині знаходилися кошти в

розмірі 215 грн. за реалізацію автомобільних запчастин за період з 10.08.2006

року по 13.08.2006 рік. 14.08.2006 року реалізації автозапчастин не було.

3. Позивач здійснює діяльність за

адресою АДРЕСА_2, що також підтверджується документально. Згідно Порядку

оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і

позапланових перевірок за питаннями дотримання податкового, валютного й іншого

законодавства в акті повинне бути зазначене місце проведення перевірки, а також

місцезнаходження суб'єкта господарювання, тобто місце розміщення об'єкта

власності, щодо якого проводиться перевірка. В акті від 14.08.2006 р. зазначено,

що перевірка проводилася в  АДРЕСА_1.

Відповідач проти задоволення

позовних вимог заперечує, надавши заперечення, в яких зазначає те що:

1. 24.08.2006р. у 18-10 год. у

магазині, розташованому на території АЗС при в'їзді в сел. Старий Крим була

зроблена закупівля 10 пляшок пива «Чернігівське» за ціною 2,70 грн. за пляшку

на загальну суму 27 грн. При цьому Позивач одержала від покупця 30 грн.,

передала покупцеві відразу 7 пляшок, а за 3 пляшками вийшла на вулицю в

холодильник. Повернувши в приміщення магазина, ОСОБА_1. передала покупцеві

відсутні 3 пляшки пива і здійснила повний розрахунок: дала здачу 3 грн. Крім

того, сама ОСОБА_1. у своєму поясненні до акта перевірки підтверджує факт

здійснення повного розрахунку: «При покупці 10 пляшок пива покупець квапився і

відмовився почекати чек».

2. Також позивач зазначає те, що

вона ніякого відношення до адреси: 

АДРЕСА_1 не має і по зазначеній адресі не здійснює підприємницьку

діяльність. Звертає увагу суду на той факт, що у всіх правовустановчих

документах СПД ОСОБА_1., зазначена адреса АДРЕСА_3. Крім того, у Рішенні

Бердянської сільради від 14.12.2005 р. НОМЕР_9 також зазначена адреса:

АДРЕСА_3. Про те, що магазин СПД ОСОБА_1 знаходиться в АДРЕСА_2 ДПІ стало

відомо з заперечень на акт перевірки

3. Також відповідач посилається на

те, що позивачем порушена ст. 2 Закону України «Про застосування реєстратора

розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»

чітко визначене поняття місця проведення розрахунків - це місце, де

здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) і

зберігаються за реалізований товарові (надані послуги) наявні засоби, а також

місце одержання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням

платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і т.д. Згідно п. 13 ст. З Закону

суб”єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в

наявній і/або безготівковій формі при продажі товарів (наданні послуг) у сфері

торгівлі, суспільного харчування і послуг зобов'язані забезпечувати відповідність

сум наявних коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що зазначена в

денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній

сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку дня. Таким

чином, на місце проведення розрахунків повинні зберігатися наявні грошові кошти

за реалізований товар відповідно до загальної суми продажу за розрахунковими

квитанціями, виданими з початку дня. У заповненій власноручно описі коштів на

місці проведення розрахункових операцій Позивач указує, що вся сума готівки

склала 515 грн. і отримана від реалізації товару. Також відповідач звертає

увагу суду, що в ході перевірки встановлено, що зареєстрована у встановленому

порядку розрахункова книжка не використовувалася з 11.08.2006р. у той час як

товар реалізовувався, що підтверджує і сам Позивач, без виписки розрахункових

квитанцій.

ОСОБА_1, м. Маріуполь зареєстровано

як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа виконавчим комітетом

Маріупольської міської Ради 30.06.2005 р. за НОМЕР_4, свідоцтво про державну

реєстрацію  НОМЕР_5.

Як вбачається із матеріалів

справи  відповідачем у відповідності

із  планом перевірок на серпень 2006

року, який затверджений начальником відповідача та на підставі посвідчень на

перевірку від 14.08.2006 року НОМЕР_6, НОМЕР_7 виданих відповідачем 14.08.2006

року відповідачем проведена перевірка господарської одиниці відповідача

“крамниця”, що розташований за адресоюАДРЕСА_1 та складений Акт НОМЕР_8.

Актом перевірки встановлені

наступні порушення:

- незабезпечення застосування при

здійсненні розрахункової операції на повну суму

покупки підакцизної групи товару, а

саме пиво в пляшках (10 пляшок вартістю по

2,70 грн., загальна вартість

покупки 27 грн.) розрахункової книжки, чим порушено

п. 1, 5 ст. З Закону України

"Про застосування реєстратора розрахункових операцій в сфері торгівлі

громадського харчування та послуг";

- невидача особі, яка отримує товар

розрахунковий документ встановленої форми на

повну суму проведеної операції, чим

порушено п. 2 ст. З Закону України "Про застосування реєстратора

розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та

послуг";

- невідповідність сум готівкових

коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів,

яка зазначена по розрахунковим

квитанціям, виданим з початку робочого дня в сумі

488 грн. (515 грн. - 27 грн. = 488

грн.), чим порушено п. 13 ст. З ЗУ "Про застосування реєстратора

розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та

послуг".

Акт перевірки вручений позивачу

14.0.2006 р.

На підставі акту перевірки

відповідачем були прийняті рішення про застосування фінансових санкцій НОМЕР_1

від 23.08.2006 р., яким  до позивача

застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2915 грн. Відповідно до зазначеного

Рішення встановлено порушення п. 1, 2, 5, 13 ст. 3 Закону України "Про

застосування реєстратора розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського

харчування та послуг" із змінами та доповненнями, та на підставі п. 11 ст.

Закону України “Державну податкову службу в Україні”. 

Суд вважає, що позовні вимоги

позивача підлягають задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до ст. 19  Конституції 

України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на

засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено

законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх

посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 10 КАСУ встановлено,

що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого

органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і

службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 11-1 Закону України

“Про державну податкову службу” передбачено, що 

плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо

своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та

зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної

податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків

чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться

така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка

проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності

платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної

податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Забороняється проведення планових

виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім

зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними

коштами.

Право на проведення планової

виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не

пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано

письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проведення планових виїзних

перевірок здійснюється органами державної податкової служби одночасно з іншими

органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням

та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Порядок координації

проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими

здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів

(обов'язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України.

Позаплановою виїзною перевіркою

вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної

податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших

платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником

податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо

платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на

обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти

робочих днів з дня отримання запиту;

2) платником податків не подано в

установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання

передбачено законом;

3) виявлено недостовірність даних,

що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник

податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий

письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів

з дня отримання запиту;

4) платник податків подав у

встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами

органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової

виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів

відповідної перевірки;

5) у разі виникнення потреби у

перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником

податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні

підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової

служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація

(ліквідація) підприємства;

7) стосовно платника податків

(посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом,

податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є

потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської

діяльності такого платника податків;

8) у разі, коли вищестоящий орган

державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків

нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів

обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки,

складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність

вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та

зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку

може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому

разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної

податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку

зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено

кримінальну справу;

9) платником подано декларацію з

від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.

гривень.

Позаплановими перевірками

вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених

законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у

сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне

регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,

алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням

суду.

Позапланова виїзна перевірка може

здійснюватися лише на підставі рішення суду (в редакції, яка діяла на час

спірних правовідносин). Орган державної податкової служби, який ініціює

проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування

підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть

проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї

статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки,

інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної

податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких

перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У

розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної

перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської

діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання

дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше

ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.

Позапланова виїзна перевірка

здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за

рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Як вбачається із матеріалів справи

відповідачем проведена перевірка дотримання позивачем вимог Закону України  "Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та

послуг", яка відповідно до приписів зазначеного Закону є позаплановою.

Вищезазначене підтверджується копіями посвідчень на перевірку та преамбулою

Акту перевірки.    

Суд звертає увагу на ту обставину,

що відповідно до ст. 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в

Україні”(в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) було передбачено,

що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до

проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для

їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання

платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому

зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета,

вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення

перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної

податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є

дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової

служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії

наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної

перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної

перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику

податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї

статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової

служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Доказів оформлення  направлення на перевірку та прийняття наказу

керівником відповідача про проведення позапланової перевірки, а також їх  вручення під розписку  позивачу 

відповідачем суду не надано.

Згідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу

Адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність

рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо

доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на

відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наведеного вбачається, що ДПІ не

дотриманий порядок  встановлений Законом

України “Про державну податкову службу в Україні” проведення перевірок в межах

повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування

реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування

та послуг".

Пунктом 19) ч. 1 ст. 14 Закону

України “Про систему оподаткування” плата за торговий патент на деякі види

підприємницької діяльності віднесена до 

загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Однак, доказів того, що у

відношенні позивача проведена планова перевірка сторонами суду не надано (не

надано  доказів надіслання позивачу

не  пізніше ніж за десять днів до дня проведення  перевірки письмового повідомлення із

зазначенням дати початку та закінчення її проведення та/або  прийняття керівником відповідача наказу про

проведення планової перевірки позивача).

Підстав для проведення

позапланової  перевірки з питань

дотримання вимог Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької

діяльності” також не надано.

Частиною 3  ст. 70 КАСУ передбачено, що докази, одержані

з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.  

Суд 

бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо

оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень

та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з

метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з

урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення

дії);

4) пропорційно, зокрема з

дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для

прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це

рішення (дія);

5) з урахуванням права особи на

участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частини 1 статті 71

Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,

встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 9 Кодексу

адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом

законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого

самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України.

Враховуючи ту обставину, що

перевірка здійснена з не дотриманням 

чинного законодавства України, без надання документів, які б

підтверджували дотримання порядку проведення перевірки та отримання доказів, то

суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення про застосування

штрафних санкцій від 23.08.2006 р. НОМЕР_1, яким застосовані штрафні

(фінансові) санкції у розмірі 2915 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ст. 70 КАС

України, суд не приймає акт перевірки у якості належного та допустимого доказу

встановлення порушення позивачем зазначеної норми.

Враховуючи викладене та, керуючись

Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у

сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст.ст. 2-15, 17, 18,

33-35, 45-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 103-107, 110, 111, 122-143,

151-154, 158, 160, 163, 167, 185, 186, 254, п. 6, 7 розділу 7 “Прикінцевих та

перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України,

господарський суд   

                                                  ПОСТАНОВИВ:

Позов Суб”єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 м. Маріуполь до Державної податкової інспекції в

Іллічівськом районі м. Маріуполя про визнання недійсним рішення про

застосування штрафних санкцій від 23.08.2006 р. НОМЕР_1, задовольнити.

Визнати недійсним рішення про

застосування штрафних санкцій від 23.08.2006 р.               НОМЕР_1, яким застосовані

штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2915 грн.

Постанова постановлена у нарадчій

кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні

20 листопада  2006 року в присутності

представників сторін.

Повний текст  постанови складено 27.11.2006 року.

Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в

апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції

шляхом подачі в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі

заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної

скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини  5 статті 186 Кодексу адміністративного

судочинства України.

Суддя                                                                                           

  Кониченко О.М.