Ухвала

від 21.03.2013 по справі 2а-1670/1519/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/48745/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК "Продресурс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДК "Продресурс" (далі - ТОВ "ДК "Продресурс") звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року позов ТОВ "ДК "Продресурс" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Кременчуцька ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "ДК "Продресурс" у задоволені позову.

ТОВ "ДК "Продресурс" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Кременчуцькою ОДПІ 29.06.2010 року було проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з ПДВ ТОВ ДК "Продресурс", поданої за березень, квітень та травень 2010 року. За результатами перевірки складено акт № 3356/15-522/36410324 від 29.06.2010 року.

В аукті перевірки вказано на порушення позивачем п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР , а саме: ТОВ ДК "Продресурс" занижено податок на додану вартість на суму 87 468 грн. 54 коп.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 13.07.2010 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000451550/0/2267, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29524, 59 грн. (в т.ч. 22300, 01 грн.. - за основним платежем та 7224, 58 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

За наслідками звернення позивача в порядку апеляційного узгодження зі скаргами до Кременчуцької ОДПІ, ДПА у Полтавській області та ДПА України його скарги залишено без задоволення, а податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення №0000451550/1/3462 від 20.10.2010 року, №0000451550/2/4339 від 17.12.2010 року, №0000451550/3/279 від 15.02.2011 року, якими ТОВ ДК "Продресурс" повторно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29524, 59 грн. (в т.ч. 22300, 01 грн.. - за основним платежем та 7224, 58 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пункт 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України

Згідно п. п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) - є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата втримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ ДК "Продресурс" та ДП "Лакталіс-Україна" (договір №79/09Д від 20.10.2009 року), ДП "Фірма Леда" (договір №79 від 20.01.2010 року), ПП "Всесвіт Ко" (договір №1903-к від 01.02.2010 року), ТОВ "ВІСТА БРЕНД КОМПАНІ" (договір №3 від 01.02.2010 року), ТОВ "Гранд дистрибюшн Харків" (договір №144/с від 28.04.2010 року) було укладено договори.

Виконання та реальність зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.

Суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за березень - травень 2010 року суму в розмірі 87468, 54 грн. по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкові повідомлення - рішення №0000451550/0/2267 від 13.07.2010 року, №0000451550/1/3462 від 20.10.2010 року, №0000451550/2/4339 від 17.12.2010 року, 0000451550/3/279 від 15.02.2011 року, якими ТОВ ДК "Продресурс" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29524, 59 грн., винесені Кременчуцькою ОДПІ є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров