Ухвала

від 26.03.2013 по справі 2а-15437/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15437/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

26 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вельд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 05 вересня 2012 року №0008602202 та №0008612202,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 січня 2013 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Вельд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 05 вересня 2012 року №0008602202 та №0008612202 задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 05 вересня 2012 року №0008602202 та №0008612202.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між ТОВ «Вельд» та ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін» вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 14 серпня 2012 року по 16 серпня 2012 року ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вельд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Грандіор» за грудень 2011 року та ТОВ «А-Квін» за квітень 2012 року, за результатами якої складено акт від 16 серпня 2012 року №625/22-2/31606857, в якому встановлено порушення позивачем ст.185, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на суму 1491060,00 грн., в тому числі за грудень 2011 року - 529743,00 грн., за квітень 2012 року - 961317,00 грн., встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року на 24729,00 грн.

Не погоджуючись з висновками вищезазначеного акту перевірки, позивачем 27 серпня 2012 року було подано заперечення до ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС, за результатом розгляду яких, ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС 03 вересня 2012 року висновки акту перевірки залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

На підставі акту перевірки №625/22-2/31606857 від 16 серпня 2012 року ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 вересня 2012 року №0008602202, згідно якого за порушення ст.185, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 24729,00 грн. за грудень 2011 року, та №0008612202, згідно якого за порушення ст.185, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1863825,00 грн., у тому числі 1491060,00 грн. за основним платежем та 372765,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Грандіор» (постачальник) було укладено договір №ГР281111 від 28 листопада 2011 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «А-Квін» (постачальник) було укладено договір №ПТ040311 від 04 березня 2011 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

На підтвердження виконання умов вищезгаданих договорів позивачем надано копії видаткових накладних, податкових накладних, які були включені до реєстру отриманих податкових накладних, довідки з банку, що підтверджує списання грошових коштів з рахунку позивача та переказ контрагентам на виконання умов договорів, сертифікати відповідності на придбану продукцію, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Крім того, позивачем надано належні та допустимі докази щодо використання придбаного товару у власній господарській діяльності та подальшої реалізації його контрагентам. Разом з тим, відповідачем не доведено, що всі або будь-яка частина з цих документів не відображають реального стану речей, а також, що зазначені операції не призвели до зміни активів для ТОВ «Вельд».

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС №2793/22-9/37507676 від 26 липня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грандіор» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «А-Квін» за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року та акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 2794/22-9/37507660 від 26 липня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «А-Квін» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 листопада 2011 року по 30 червня 2012 року. Відповідно за вищевказаних актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Грандіор» та ТОВ «А-Квін» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг); вказані контрагенти позивача мають ознаки фіктивності, створені та використовувались без мети зайняття господарською діяльністю, операції ТОВ «Грандіор» та ТОВ «А-Квін» не підтверджені стосовно врахування реального часу здійснення операцій, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, відповідач посилався на висновки спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України на Південно-Західній залізниці №571 від 03 січня 2012 року та №376 від 25 липня 2012 року, згідно яких підписи від імені директора ТОВ «А-Квін» Арбузової А.М. у договорі №ПТ040311 від 04 березня 2011 року, податковій звітності, податкових накладних за серпень 2011 року ймовірно виконані не громадянкою Арбузовою А.М., а іншою особою.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акти ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 26 липня 2012 року №2793/22-9/37507676 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грандіор» та №2794/22-9/37507660 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «А-Квін», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними, були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності ТОВ «Грандіор», ТОВ «А-Квін», висновки спеціалістів не може бути належним доказом у даній справі, оскільки є одним з доказів в кримінальній справі та оцінку йому має дати суд в порядку кримінального судочинства.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ТОВ «Грандіор» та ТОВ «А-Квін», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05 вересня 2012 року №0008602202 та №0008612202, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 01 квітня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.