Постанова

від 02.04.2013 по справі 826/3023/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2013 року № 826/3023/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтеко Інжиніринг» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2013 р. № 000081/22-02 та № 0000822202.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеко Інжиніринг» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2013 р. № 000081/22-02 та № 0000822202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/3023/13-а, та призначено справу до судового розгляду на 21.03.2013 р.

В судовому засіданні 21.03.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 07.02.2013 р. № 000081/22-02 та № 0000822202;

- стягнути на користь позивача понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в загальній сумі 166 048 грн., а саме за вересень 2011 року в сумі 166 048 грн., а також п.п. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 Податкового Кодексу України, щодо заниження податку на прибуток в загальній сумі 190 955 грн, в т.ч. по періодах: за дев'ять місяців 2011 року (ІІІ - квартал 2011 р.) в сумі 190 955 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач в судове засідання 21.03.2013 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на неприбуття відповідача в судове засідання 21.03.2013 р. та не скерування свого представника (що був повідомлений належним чином), суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження відповідача було повідомлено листом від 21.03.2013 р.

Так, 26.03.2013 р. відповідачем було подано до канцелярії суду письмові заперечення проти позову, в яких податковий орган просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В наданих письмових запереченнях відповідачем зазначено, що за наслідками проведеної документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Інтеко Інжиніринг» при взаємовідносинах з ПП «Хімінвест-2012» з питань дотримання вимог податкового законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року та податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в загальній сумі 166 048 грн., а саме за вересень 2011 року в сумі 166 048 грн., а також п.п. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 Податкового Кодексу України, щодо заниження податку на прибуток в загальній сумі 190 955 грн, в т.ч. по періодах: за дев'ять місяців 2011 року (ІІІ - квартал 2011 р.) в сумі 190 955 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ПП «Хімінвест-2012», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ПП «Хімінвест-2012» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Станом на 02.04.2013 р. інших документів від сторін по справі до суду не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва, на підставі на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеко Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 34856485) при взаємовідносинах з Приватним підприємством «Хімінвест-2012» (код за ЄДРПОУ 37310596) з питань дотримання вимог податкового законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року та податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 250/22-2/34856485 від 23.01.2013 р., згідно висновків якого позивачем порушено вимоги п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в загальній сумі 166 048 грн., а саме за вересень 2011 року в сумі 166 048 грн., а також п.п. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 Податкового Кодексу України, щодо заниження податку на прибуток в загальній сумі 190 955 грн, в т.ч. по періодах: за дев'ять місяців 2011 року (ІІІ - квартал 2011 р.) в сумі 190 955 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 07.02.2013 р. № 000081/22-02, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 166 048 грн.;

- від 07.02.2013 р. № 0000822202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 190 955 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 07.02.2013 р. № 000081/22-02 та № 0000822202, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

За звітний період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року позивачем ТОВ «Інтеко Інжиніринг» по взаємовідносинах з ПП «Хімінвест-2012» було задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 166 048 грн., а саме: в періоді вересень 2011 року - в розмірі 166 048 грн.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, правовідносини між позивачем та контрагентом ПП «Хімінвест-2012» мали два напрямки: поставка будівельних матеріалів та виконання будівельних робіт.

Так, 01 вересня 2011 року та 14 вересня 2011 року між сторонами були укладені договори купівлі-продажу будівельних матеріалів в спрощеній формі, про що сторонами підписані первинні документи: видаткова накладна № 1932 від 01.09.2011 р. та видаткова накладна № 1933 від 14.09.2011 р.

Крім того, 20 травня 2011 р. між ТОВ «Інтеко Інжиніринг» та ПП «Хімінвест-2012» був укладений Договір № 1-20/05 субпідряду про виконання будівельних робіт на об'єкті: «Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: вул. Звіринецька, 47, вул. Звіринецька, 49/6, пров. Новоселицький, 4, пров. Новоселицький, 4-а у Печерському районі м. Києва».

Відповідно до умов даного Договору ПП «Хімінвест-2012» протягом травня - вересня 2011 року виконувались роботи, в результаті чого сторонами були підписані первинні документи: Акт № 1, Акт № 2, Акт № 3, Акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 р. за формою КБ-2в, довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за вересень 2011 р. на загальну суму 28 693,63 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 866 від 01.02.2012 р. ТОВ «Інтеко Інжиніринг» перерахував на користь ПП «Хімінвест-2012» вартість виконаних робіт, в т.ч. і за вересень 2011 р. в загальній сумі 213 893,40 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Позивач вважає, що зазначені первинні документи в повному обсязі підтверджують фактичність господарських операцій між ним та ПП «Хімінвест-2012», а отже ТОВ Інтеко Інжиніринг» було правомірно в перевіряємому періоді сформовано валові витрати та податковий кредит на підставі взаємовідносин із ПП «Хімінвест-2012»

Однак, враховуючи наявні матеріали справи та норми чинного законодавства України, суд не може погодитися з такою позицією позивача, зважаючи на таке.

Як вбачається з наявних у справі доказів, до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва надійшли матеріали від ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 07.11.2012 року № 907/22-06/37310596, «Про проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Хімінвест-2012», контрагента позивача, (код ЄДРПОУ 37310596) з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ за вересень 2011 року та за березень 2012 року під час взаємовідносин з ПП «Ольвія-2003» (код ЄДРПОУ 32312358).

Так, ПП «Хімінвест-2012» (код ЄДРПОУ: 37310596) взято на податковий облік в ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва 01.02.2012 р.

Стан платника - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

Також, ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було надано відповідачу довідку за Фомою 2 № 2767/07-351 від 20.09.2012 р. з відміткою про незнаходження ПП «Хімінвест-2012 за податковою адресою.

Враховуючи те, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи ПП «Хімінвест-2012» були відсутні, а за адресою, вказаною в реєстраційних документах, а саме: 8600, м. Васильків вул. Шевченка, б. 15 - платник не знаходиться, перевірку було проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва, АІС ОР ДПА у м. Києві, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ «Бест-Звіт» ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва, ТАХ ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва, АРМ «Аудит» ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України».

Крім того, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було складено Акт від 10.10.2012 р. № 785/22-06/32312358 «Про проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Ольвія-2003» (код ЄДРПОУ 32312358), контрагента та основного постачальника ПП «Хімінвест-2012», по взаємовідносинам з ТОВ «Прод Маркет», код ЄДРПОУ 36387029 та ПП «Прилукихімснаб», код ЄДРПОУ 31360133, з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.02.2012 р. по 31.03.2012 р., в якому зазначено:

- протягом лютого-березня 2012 р. року ПП «Ольвія-2003» мало взаємовідносини з постачальниками ПП «Прилукихімснаб» (код ЄДРПОУ 31360133) на суму ПДВ 1 909 000 грн., ТОВ «Прод Маркет» (код ЄДРПОУ 37193239) на суму ПДВ 2 458 333 грн. та відповідно до Додатку 5 та БД АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на загальну суму ПДВ 4 367 333 грн.

Згідно актів № 353/22-1/36387029 від 29.08.2012 року «Документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Прод Маркет» код ЄДРПОУ 36387029, з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р. та № 3169/22-9/31360133 від 20.08.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Прилукихімснаб» код ЄДРПОУ 31360133 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 р. по 31.05.2012 р.», не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ «Прод Маркет» код ЄДРПОУ 36387029 - ПП «Ольвія-2003» та ПП «Прилукихімснаб» код ЄДРПОУ 31360133 - ПП «Ольвія-2003».

Отже операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Прод Маркет» код ЄДРПОУ 36387029 - ПП «Ольвія-2003» та ПП «Прилукихімснаб» код ЄДРПОУ 31360133 - ПП «ОЛЬВІЯ-2003», не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Правочини, укладені по операціях з поставки по ланцюгу ТОВ «Прод Маркет» код ЄДРПОУ 36387029 - ПП «Ольвія-2003» та ПП «Прилукихімснаб» код ЄДРПОУ 31360133 - ПП «Ольвія-2003» порушують ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, операції з поставки по ланцюгу ПП «Ольвія-2003» (код ЄДРПОУ 32312358) - ПП «Хімінвест-2012», також не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того, як підтверджується Актом перевірки контрагента позивача, та не було жодними допустимими доказами спростовано позивачем, операції ПП «Хімінвест-2012» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

В зв'язку з цим посадові особи ПП «Хімінвест-2012» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «Хімінвест-2012» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ПП «Хімінвест-2012» підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ПП «Хімінвест-2012» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Враховуючи те, що у ПП «Хімінвест-2012», відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції ПП «Хімінвест-2012» не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п. 14.1.36 Податкового кодексу України.

Суд погоджується із висновком відповідача, що товариство, яке не має жодних матеріальних та трудових ресурсів - фактично не може виконувати зазначених видів господарської діяльності, а саме: поставка будівельних матеріалів та виконання будівельних робіт.

Доказів, щодо укладення суб'єктами господарювання субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин, які відповідно передбачали необхідність наявності основних фондів, устаткування, вантажного автомобільного транспорту та значних трудових ресурсів для здійснення такого роду діяльності - позивачем ні до перевірки ні до суду надано також не було.

Зазначене, відповідно підтверджує неможливість здійснення ПП «Хімінвест-2012» такої господарської діяльності, як: поставка будівельних матеріалів та виконання будівельних робіт, а отже свідчить про непідтвердження товарності вказаної операції між суб'єктами господарювання, що є порушенням вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України.

Оскільки позивачем не доведено товарності операції ні на стадії перевірки контролюючим органом ні під час судового розгляду справи, а тому внаслідок такого правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Згідно вимог чинного законодавства (зокрема Цивільного кодексу України), під поставкою розуміється будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску з метою отримання прибутку.

Так, оскільки в даному випадку мали місце господарські взаємовідносини щодо поставки товарів (будівельних матеріалів), тобто транспортування (переміщення) товарно-матеріальних цінностей, то слід наголосити на вимогах положення Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Наказ № 363), що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», який є чинним на сьогоднішній день, та який врегульовує виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, тобто встановлює ті чи інші фактичні обставини для дослідження реальності здійснення господарських операцій з транспортування, перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 1 та п. 8.25, 8.26, 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.10 Наказу № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», а саме п. 1 передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах обов'язковими документами є:

- фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка;

- товарно-транспортна накладна;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Також, Верховним Судом України в аналогічній справі № 21-737во09, в постанові від 08.09.2009 р. зазначено, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суди повинні звертати увагу та давати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій.

Проте, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, ТОВ «Інтеко Інжиніринг» ні до перевірки ні до матеріалів справи не було надано товаротранспортних накладних, які б підтверджували таке перевезення товару від постачальника до покупця, та інших первинних документів на підтвердження самого факту перевезення, що передбачено чинним законодавствам, а отже зазначене свідчить про те, що в порушення вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України, контрагент позивача ПП «Хімінвест-2012» не здійснювало свою господарську діяльність з метою отримання прибутку, а навпаки здійснювало протиправну діяльність шляхом укладення безтоварних договорів з метою надання податкової вигоди третім особам.

Така ж позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у справі № К-12154/07 (ухвала від 16.02.2010 р.), де зазначено, що єдиним законодавчо встановленим документом, який прямо підтверджує укладання договору перевезення та його фактичне повне або часткове виконання, є товарно-транспортна накладна. Наявність такої накладної належним чином підтверджує факт здійснення перевезення та відповідні понесені затрати замовником.

Товарно-транспортна накладна, з урахуванням того, що вона є документом суворої звітності, має містити обов'язкові реквізити, передбачені приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Окрім зазначеного, відповідно до абз. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Жодних зазначених документів на підтвердження фактичного перевезення товару від продавця до покупця, позивачем до матеріалів справи надано не було, чим відповідно не було підтверджено реальне здійснення таких господарських операцій.

Отже, доказами по справі підтверджується, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ПП «Хімінвест-2012» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ПП «Хімінвест-2012» носять характер фіктивного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину (ч. 3 ст. 203 ЦКУ) - посадові особи товариства та саме товариство за місцем його реєстрації не знаходиться, та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», позивачем не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Також, згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, законодавець передбачив правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, сторонами по справі не було доведено факту визначення контрагентом позивача ПП «Хімінвест-2012» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем у перевіряємому періоді.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ПП «Хімінвест-2012» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ПП «Хімінвест-2012» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 07.02.2013 р. № 000081/22-02 та № 0000822202.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 02.04.2013 р.