Постанова

від 21.03.2013 по справі 810/470/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року № 810/470/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі - Пилипчук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-М» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форт-М» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2013 №0000272300 та №0000312300.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Форт-М» положень ПК України.

На думку позивача, викладені в Акті перевірки від 28.12.2012 № 2270/22-00/32700030 висновки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовних вимог не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «Форт-М» зареєстроване як юридична особа Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 21.10.2003, ідентифікаційний код 32700030, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС з 15.10.2003 за № 0703.

Посадовими особами ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Форт-М» по взаємовідносинах з ТОВ «Тікрам» за період з 01.02.2012 по 30.04.2012.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Форт-М» пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту, включеної до складу податкової декларації з податку на додану вартість, на загальну суму 50 391,00 грн., в тому числі: за лютий 2012 року на суму 13 917,00 грн., за березень 2012 року на суму 14 200,00 грн., за квітень 2012 року на суму 22 274,00 грн., та заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті на суму 52 911,00 грн., в тому числі: за І квартал 2011 року на суму 29 523,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 23 388,00 грн.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 28.12.2012 № 2270/22-00/32700030.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.01.2013 № 0000272300 та № 0000312300, якими ТОВ «Форт-М» визначено грошові зобов'язання, відповідно, з податку на додану вартість у загальному розмірі 62 989,00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 50 391,00 грн., за штрафними санкціями - в розмірі 12 598,00 грн., та податку на прибуток у загальному розмірі 66 139,00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 52 911,00 грн., за штрафними санкціями - в розмірі 13 228,00 грн.

ТОВ «Форт-М», вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернулось з до суду позовом про їх оскарження.

Станом на час прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства були врегульовані ПК України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 14.1.27 статті 14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку України, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Згідно вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення). Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З викладеного слідує, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів:

- наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість);

- фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця;

- наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності;

- документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у тому числі платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання;

- наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання визначено позивачу в зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни придбаних товарів. Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочинів переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, такі угоди є нікчемними, тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат вчинено позивачем незаконно.

Між позивачем і ТОВ «Тікрам» 01.02.2012 укладено договір купівлі-продажу б/н та договір обслуговування б/н.

За умовами договору купівлі-продажу б/н ТОВ «Тікрам» (продавець) поставляє товар, а позивач (покупець) приймає та оплачує поставлений товар.

Розрахунки за договором здійснюються в українських гривнях шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Тікрам» в розмірі 100 % вартості товару на підставі виставлених рахунків, якщо інше не обумовлено в додатках до договору (пункт 4.1 договору купівлі-продажу від 01.02.2012 б/н).

За умовами договору обслуговування б/н ТОВ «Тікрам» (виконавець) бере на себе зобов'язання щодо організації виконання послуг, пов'язаних з перевезенням, обробленням, при необхідності зберіганням вантажів, які придбані позивачем у виконавця.

За послуги, надані виконавцем, позивач сплачує плату на підставі виставлених рахунків-фактур шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок виконавця (пункт 3 договору обслуговування від 01.02.2012 б/н).

На підтвердження факту поставки канцелярських товарів, перегною, а також надання логістичних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Тікрам» видано видаткові накладні: від 17.02.2012 № РН-02171 (за якою позивачеві поставлено канцелярські товари на суму 24 019,40 грн., в тому числі ПДВ - 4 003,20 грн.), 17.02.2012 № РН-02172 (за якою позивачеві поставлено канцелярські товари на суму 28 096,20 грн., в тому числі ПДВ - 4 682,70 грн.), 01.03.2012 № РН-03011 (за якою позивачеві поставлено канцелярські товари на суму 35 104,70 грн., в тому числі ПДВ - 5 850,70 грн.), 01.03.2012 № РН-03012 (за якою позивачеві поставлено канцелярські товари на суму 26 234,60 грн., в тому числі ПДВ - 4 372,40 грн.), 19.03.2012 № РН-03191 (за якою позивачеві поставлено канцелярські товари на суму 7 666,02 грн., в тому числі ПДВ - 1 277,60 грн.), 02.04.2012 №РН-04022 (за якою позивачеві поставлено канцелярські товари на суму 12 021,30 грн., в тому числі ПДВ - 2 003,50 грн.), 02.04.2012 № РН-04023 (за якою позивачеві поставлено канцелярські товари на суму 26 997,90 грн., в тому числі ПДВ - 4 499,60 грн.), 02.04.2012 № РН-04021 (за якою позивачеві поставлено канцелярські товари на суму 8 070,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 345,00 грн.), 16.04.2012 № РН-04163 (за якою позивачеві поставлено канцелярські товари на суму 28 829,70 грн., в тому числі ПДВ - 4 804,90 грн.), 16.04.2012 № РН-04161 (за якою позивачеві поставлено канцелярські товари на суму 26 706,50 грн., в тому числі ПДВ - 4 451,10 грн.).

Також ТОВ «Тікрам» видано позивачу податкові накладні від 17.02.2012 № 63 на суму 28 096,20 грн. (в тому числі ПДВ - 4 682,70 грн.), 17.02.2012 № 64 на суму 24 019,40 грн. (в тому числі ПДВ - 4003,20 грн.), 29.02.2012 № 119 на суму 31392,00 грн. (в тому числі ПДВ - 5 232,00 грн.), 01.03.2012 № 9 на суму 26 234,60 грн. (в тому числі ПДВ - 4 372,40 грн.), 01.03.2012 № 14 на суму 35 104,70 грн. (в тому числі ПДВ - 5 850,70 грн.), 19.03.2012 № 76 на суму 7 666,02 грн. (в тому числі ПДВ - 1 277,60 грн.), 30.03.2012 №138 на суму 16 200,00 грн. (в тому числі ПДВ - 2 700,00 грн.), 02.04.2012 № 4 на суму 12 021,30 грн. (в тому числі ПДВ - 2 003,50 грн.), 02.04.2012 № 5 на суму 26 997,90 грн. (в тому числі ПДВ - 4 499,60 грн.), 02.04.2012 № 33 на суму 8 070,00 грн. (в тому числі ПДВ - 1 345,00 грн.), 15.04.2012 № 51 на суму 28 829,70 грн. (в тому числі ПДВ - 4 804,90 грн.), 16.04.2012 № 52 на суму 26 706,50 грн. (в тому числі ПДВ - 4 451,10 грн.), 30.04.2012 №123 на суму 31 008,00 грн. (в тому числі ПДВ - 5 168,00 грн.).

Логістичні послуги отримані позивачем по актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.02.2012 б/н на суму 31 392,00 грн. (в тому числі ПДВ - 5 232,00 грн.), 30.03.2012 б/н на суму 16 200,00 грн. (в тому числі ПДВ - 2 700,00 грн.), 30.04.2012 б/н на суму 31 008,00 грн. (в тому числі ПДВ - 5168,00 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилось у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та відображено в Акті перевірки.

Судом встановлено, що по взаємовідносинах з ТОВ «Тікрам» позивачем включено до складу податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість у лютому - квітні 2012 року суму 50 391,00 грн., а також віднесено до валових витрат 25 1955,00 грн.

Розрахунки за договором здійснено шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Тікрам» у розмірі 100 % вартості товару на підставі виставлених рахунків.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено що єдиним постачальником ТОВ «Тікрам» у період з 01.01.2012 по 30.04.2012 було ТОВ «Зінбаг» (код ЄДРПОУ 37729080).

ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від ДПІ у Шевченківському районі міста Києва отримано Акт перевірки ТОВ «Зінбаг» (код ЄДРПОУ 37729080) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2011 по 30.06.2012 від 07.09.2012 №1346/9/22-40, яким встановлено, що засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Зінбаг» згідно реєстраційних документів значиться громадянин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Співробітниками ГВПМ ДПІ у місті Суми опитано ОСОБА_1, який пояснив, що підприємство «Зінбаг» йому знайоме, про нього він дізнався від правоохоронних органів, які в минулому році викликали його по питаннях діяльності вказаного підприємства як керівника.

Влітку 2011 року його знайомий ОСОБА_2 запропонував працювати менеджером у м. Києві, на що ОСОБА_1 погодився. За дану роботу пообіцяли по 1 000,00 грн. щомісячно, при цьому повідомили, що їздити в м. Київ майже буде не потрібно.

Після того як ОСОБА_1 дав згоду, йому зателефонували та повідомили, щоб він приїхав до м. Києва влаштовуватись на роботу.

До м. Києва він поїхав з ОСОБА_2, де вони зустрілися з ОСОБА_3. Після зустрічі з ОСОБА_3 вони поїхали до нотаріуса, де ОСОБА_1 підписав деякі документи. Після виходу від нотаріуса ОСОБА_3 заплатив ОСОБА_1 400,00 грн.. Пізніше, тижнів через два, він приїздив до м. Києва, де зустрівся з ОСОБА_3, потім вони разом поїхали до банку «Ринкові технології» для відкриття рахунків (для отримання заробітної плати, зі слів ОСОБА_3). Після оформлення відповідної документації ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 400,00 грн. За чий рахунок створений статутний фонд підприємства, ОСОБА_1 невідомо, на статутний фонд даного підприємства він кошів не вносив, банківських ключів, необхідних для управління банківським рахунком, не отримував, прізвище нотаріуса, який здійснював нотаріальне оформлення документів, йому не відомо. Ніяких документів, що стосуються даного підприємства, ОСОБА_1 не підписував та нікого ні на які посади не призначав. Адреса підприємства та чим воно займається підприємство йому не відомо. Печатку даного підприємства він не отримував і де вона знаходиться на даний час йому невідомо. Займатися підприємницькою діяльністю він не збирався.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга статті 203 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1 та 2 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням пояснень засновника ТОВ «Зінбаг», відсутності основних фондів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента позивача (ТОВ «Тікрам»), доказів отримання товару, недоведення позивачем того, що послуги придбавалися із метою їх використання у господарській діяльності, суд дійшов висновку про безтоварність господарських відносин, а лише їх документальне оформлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, вислухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що висновки відповідача викладені в Акту перевірки є обґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення відповідають нормам чинного законодавства України, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки будь-які докази понесення відповідачем зазначених витрат у суду відсутності, з клопотанням про їх відшкодування відповідач до суду не звертався, то вони стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 122, 157-163, 167, 257 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 березня 2013 р.