Ухвала

від 21.03.2013 по справі 2а-13103/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13103/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Дніпро» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП Дніпро» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 квітня 2012 року № 0001482208, від 20 червня 2012 року № 0005022202, від 16 липня 2012 року № 0006552202, від 11 вересня 2012 року № 0008792202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2012 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АПТ Дніпро» зареєстровано 14 вересня 1998 року Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16 вересня 1998 року за № 19609.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва в період з 16 березня 2012 року по 16 березня 2012 року проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Дніпро» з питань повноти та достовірності сплати податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Гіперіон 2010» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт № 48/22-08/30113644 від 19 березня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 513 023 грн..

В період з 14 березня 2012 року по 29 травня 2012 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт № 345/22-2/30113644 від 06 червня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року), п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV, в результаті чого податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6 483 081 грн..

Актом перевірки встановлено порушення пп. 4.2.9 «е» п. 4.2 ст. 4, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 6.3.3 «е» п. 6.3 ст. 6, п. 7.3 ст. 7, пп. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в 2010 року на загальну суму 564,00 грн..

Згідно акту перевірки, також встановлено порушення позивачем пп. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. «г» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 171.2 «а» ст. 171, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в 2011 році на загальну суму 5 917,00 грн..

В період з 21 червня 2012 року по 27 червня 2012 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Білдальянс» за період з 01.01.2012 року по 29.02.2012 року за результатами якої складено Акт № 462/22-2/30113644 від 03 липня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень-лютий 2012 року на загальну суму 604 333 грн..

На підставі акта невиїзної документальної перевірки від 19.03.2012 року № 48/22-08/30113644 Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби 03 квітня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001482208, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

В порядку адміністративного оскарження, Державна податкова служба у м. Києві рішенням від 01 червня 2012 року № 3296/10/12-114 податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 03.04.2012 року № 0001482208 в частині 878 256,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість скасувала, в іншій частині зазначене рішення залишила без змін.

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі акта перевірки № 345/22-2/30113644 від 06 червня 2012 року прийняла 20 червня 2012 року податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № 0005022202, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

В результаті адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби 11 вересня 2012 року на підставі акта перевірки № 345/22-2/30113644 від 06 червня 2012 року та на підставі Рішення Державної податкової служби у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 5388/10/12-114 від 30.08.2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № 0008792202.

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби 16 липня 2012 року на підставі акта перевірки № 462/22-2/30113644 від 03 липня 2012 року прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № 0006552202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності, у зв'язку з чим всі правочини (договори), укладені між позивачем та контрагентами, є нікчемними, отже не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а виписані зазначеними контрагентами, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги.

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень колегія суддів виходить з наступних обставин справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснював фінансово-господарську діяльність з ТОВ «Гіперіон 2010», ТОВ «КОМП плюс», ТОВ «ВСК ГЕОС», ПП «Дніпрорембуд-Сервіс», ТОВ «ПСВ ТЕРНАР ЛОГІК», ТОВ «Білдальянс», відповідно до укладених цивільно-правих угод.

На підтвердження виконання умов договорів та сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), контрагентами виписані позивачу первинні документи - податкові накладні.

Матеріали справи містять підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, колегією суддів до уваги не приймаються.

Згідно статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинного на момент проведення перевірки), державним податковим інспекціям було надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Доводи апелянта про наявність умислу на укладення угоди, спрямованого на ухилення від сплати податків є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 вищевказаного Закону України, п.198.1, п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Згідно пп.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими документами. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники податку на додану вартість.

Доводи апелянта не заслуговують на увагу в зазначеній частині, оскільки позивачем надано належним чином оформлені податкові накладні та акти приймання-здачі робіт, у зв'язку з чим висновки викладенні в акті перевірки є необґрунтованими.

Твердження апелянта про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з огляду на наявність кримінальної справи, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва не заслуговують на увагу з урахуванням положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновки атів перевірок ґрунтується на підставі співставлення даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», без дослідження первинних документів.

Не заслуговують на увагу обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на висновок спеціаліста № 43 від 29.02.2012 року, акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 659/23-7/34881663 від 06.06.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки приватного підприємства «Дніпрорембуд-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року», акт Броварської ОДПІ Київської області ДПС № 228/22-3/36857716 від 27.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдальянс» в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового зобов'язання та податкового кредиту за період: березень 2010 року-лютий 2012 року», акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 551/23-3/36756148 від 24.05.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВСК ГЕОС» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року», акт Васильківської ОДПІ Київської області № 291/23-2/34827449 від 24.02.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Дніпрорембуд-Сервіс» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року», акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1080/23-6/32555112 від 10.08.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМП плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіперіон 2010» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року», оскільки зазначенні письмові докази стосуються питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства контрагентами позивача під час здійснення ними господарської діяльності.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення від 03 квітня 2012 року № 0001482208, від 20 червня 2012 року № 0005022202, від 16 липня 2012 року № 0006552202, від 11 вересня 2012 року № 0008792202 є протиправним та підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 27.03.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.