Постанова

від 28.03.2013 по справі 5024/1834/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2013 р.Справа № 5024/1834/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Михайлова М.В.,

при секретарі судового засідання Мікулі К.В.,

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Херсонської області від 11 лютого 2013 року

по справі № 5024/1834/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто Дім Транс"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 4900 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Авто Дім Транс" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4900 грн., посилаючись на неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем, а саме неповну оплату вартості перевезення згідно договору-заявки №РУ11017 від 28.11.11р. Також позивачем заявлено до стягнення 820 грн. витрат на адвокатську допомогу.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Дім Транс" 4900,00 грн. боргу, в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн. та 820,00 грн. в якості витрат на послуги адвоката.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що матеріалами справи підтверджується обґрунтованість позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача 4900,00 грн. боргу. На думку суду, часткова сплата відповідачем боргу в сумі 2500,00 грн. є підтвердженням отримання послуг з перевезення вантажу.

Також суд першої інстанції дійшов висновків, що позивачу на підставі ст.49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Херсонської області від 11 лютого 2013 року та відмовити в позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що відповідно до умов договору №РУ-3562 від 28.11.11 та договору-заявки №РУ-11017 від 28.11.11 про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, оплата проводиться протягом 5-ти банківських днів після отримання відповідачем повного пакету оригіналів документів, між тим, при отриманні поштового листа від ТОВ „Авто Дім Транс" відповідач вимагав розкриття поштового відправлення для перевірки його змісту, внаслідок якого виявилось, що вкладення до цінного листа не відповідає опису -згідно опису поштового відправлення позивач відправив оригінал ТТН №618284, в той час, як актом встановлено, що в листі, направленому позивачем знаходилась копія ТТН №618284.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що у справі відсутні докази отримання ним оригіналів документів, передбачених п.3.2 договору, докази належного виконання зобов'язання, а відтак, зобов'язання оплачувати заявлену позивачем суму у відповідача не виникло.

Скаржник зазначає, що ним сплачено 2500 грн. в якості авансового платежу, та вказана оплата ніяким чином не є підтвердженням отримання послуг з перевезення вантажу.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення ухвали про прийняття представниками сторін. Оскільки сторони не скористались своїм правом на участь в судовому засіданні, судова колегія дійшла висновків про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи на предмет правильності встановлення обставин та застосування місцевим судом норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 28 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Дім Транс" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено заявку-договір №РУ-11017 про надання послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою.

В зазначеному договорі сторони узгодили вартість вантажоперевезення в сумі 7400,00 грн., дати та пункти завантаження та розвантаження, інші умови щодо маршруту, кількості автомобілів, марки автомобіля, державний номер.

Відповідно до розділу умови оплати замовник зобов'язується здійснити безготівкову оплату протягом 5 банківських днів після отримання оригіналів документів: 1) акту виконаних робіт, 2) податкова накладна, 3) рахунок-фактура, 4) товарно-транспортна накладна з відміткою про вивантаження під №3 та мокрою печаткою, 5) договір-заявка, засвідчена мокрою печаткою, 6) основний договір два екземпляри з мокрою печаткою, 7) акт про втрату, недостачу та псування вантажу.

На виконання договору-заявки позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується товаро-транспортною накладною №12ААБ від 28.11.2011р., та відправив на адресу ФОП ОСОБА_1 документи поштовим відправленням 14 вересня 2012 року, а саме згідно опису вкладення у цінний лист: договір №РУ-3562 від 28.11.11р. в 2 екз., договір-заявка №РУ-11017 в 2 екз., ТТН №618284, рахунок-фактура №СФ-992, акт надання послуг №ОУ-951 в 2 екз., податкова накладна №951 (а.с.39).

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено лише часткову оплату наданих транспортно-експедиційних послуг з перевезення 02.03.2012р. у розмірі 2500 грн. (а.с.13), та у зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 4900 грн. заборгованості.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом першим ст. 612 та ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ "Авто Дім Транс" за перевезення вантажу у розмірі 4900 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивач відповідно до вимог чинного законодавства виконав свій обов'язок щодо надання позивачем транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_1, разом з тим, відповідач не виконав своїх зобов'язань з оплати перевезення.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про настання строку виконання зобов'язання відповідачем, оскільки в матеріалах справи наявний опис вкладення у поштове відправлення, яким підтверджується надсилання на адресу ФОП ОСОБА_1 документів, необхідних для здійснення оплати згідно договору-заявки. Таким чином, оскільки документи відправлено 14.09.2012р., а отримано, відповідно до акту на розкриття та перепакування поштового відправлення - 18.09.2012р., то відповідно до умов договору строк оплати наступив 23.09.2012 року.

Доводи апеляційної скарги про неотримання відповідачем оригіналу ТТН №618284 не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки це спростовується описом вкладення в поштове відправлення ФОП ОСОБА_1, в якому не вказано про те, що товаро-транспортна накладна відправляється в копії.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено обґрунтованість стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4900 грн. заборгованості за договором №РУ-11017 від 28 листопада 2011 року, а також витрат на адвокатську допомогу у розмірі 820 грн., висновки суду першої інстанції вірні та обґрунтовані, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, передбачених ст.104 ГПК України, не вбачається, відтак оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 11 лютого 2013 року по справі № 5024/1834/2012 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 02.04.2013 р.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя М.В. Михайлов

Суддя О.О.Журавльов