Рішення

від 27.03.2013 по справі 926/139/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"27" березня 2013 р. Справа № 926/139/13-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Івано-Франківського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик»

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Завод нерудних матеріалів «Нерудпром»

про стягнення заборгованості - 146378,98 грн.

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Дарчук О.І.

Представники:

від позивача - Садковий А.М. (довіреність № 2937 від 23.02.2012 року)

від відповідача - Іванчук М.Г. (довіреність від 05.03.2013 року)

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Івано-Франківського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства «Завод нерудних матеріалів «Нерудпром» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 03-ЮО-08 від 04 березня 2008 року у сумі 146378,98 грн., в тому числі: 67639,83 грн. відсотків за користування кредитом за період з 10 квітня 2012 року по 06 лютого 2013 року, 10000,00 грн. комісії за обслуговування кредитної заборгованості за період з 10 квітня 2012 року по 06 лютого 2013 року, 68739,16 грн. відсотків за прострочення повернення кредиту за період з 10 квітня 2012 року по 06 лютого 2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору № 03-ЮО-08 від 04 березня 2008 року та додаткової угоди № 1 від 01 вересня 2008 року до кредитного договору відкрив відповідачу відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 1000000,00 грн. строком на 12 місяців зі сплатою 20 % річних з терміном повернення 27 лютого 2009 року. Далі позивач стверджує, що відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого у нього існує заборгованість у сумі 146378,98 грн., в тому числі: 67639,83 грн. відсотків за користування кредитом за період з 10 квітня 2012 року по 06 лютого 2013 року, 10000,00 грн. комісії за обслуговування кредитної заборгованості за період з 10 квітня 2012 року по 06 лютого 2013 року, 68739,16 грн. відсотків за прострочення повернення кредиту за період з 10 квітня 2012 року по 06 лютого 2013 року, яку позивач просить суд стягнути на його користь.

27 березня 2013 року відповідач надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги позивача визнає частково, а саме в сумі 68739,16 грн. відсотків за прострочення повернення кредиту за період з 10 квітня 2012 року по 06 лютого 2013 року. В іншій частині відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Позивач 27 березня 2013 року подав суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача, що містяться на всіх його рахунках, відкритих в установах банків, в межах суми позову та судових витрат, а також заборонити відповідачу відкривати нові рахунки в установах банків. В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що на дату подання цієї заяви відповідач має перед ним заборгованість за кредитним договором (предмет поточного позову), а заставлене майно відповідача, яким забезпечувалось виконання кредитних зобов'язань, вже реалізоване і реалізоване за ціною, що значно (більше, ніж в три рази) перевищує розмір всієї заборгованості перед позивачем, а тому в разі задоволення судом позову повністю або частково, позивач вже не буде мати можливості задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна відповідача, а отже одержати задоволення своїх вимог зможе тільки за рахунок залишку коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, які перераховані відповідачу органами ДВС.

Так, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

04 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (в новій редакції Статуту - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик») в особі Івано-Франківської філії ПАТ «КБ Хрещатик» та відкритим акціонерним товариством «Завод нерудних матеріалів «Нерудпром» було укладено кредитний договір № 03-ЮО-08, відповідно до якого позивач відкрив відповідачу в порядку, передбаченому цим договором, відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 1000000,00 грн. строком на 12 місяців терміном повернення 27 лютого 2009 року, а відповідач зобов'язувався використати кредит на цілі, передбачені цим договором, сплатити позивачу відсотки за користування кредитом і комісії у розмірі та порядку передбаченому цим договором, та повернути банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим договором.

01 вересня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 03-ЮО-08 від 04 березня 2008 року, відповідно до якої п.п. 4.1, 5.3.5, 6.2.2 кредитного договору № 03-ЮО-08 від 04 березня 2008 року викладені в новій редакції.

На підставі укладеного між сторонами кредитного договору № 03-ЮО-08 від 04 березня 2008 року позивач виконав свій обов'язок та у період з 11 березня 2008 року по 19 вересня 2008 року надав відповідачу кредит у сумі 1000000,00 грн.

Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору № 03-ЮО-08 від 04 березня 2008 року за користування кредитом відповідач сплачує позивачу відсотки у розмірі 20 % річних.

Відповідно до пункту 4.3 кредитного договору № 03-ЮО-08 від 04 березня 2008 року відсотки за користування кредитом нараховуються позивачем щомісячно, починаючи з дня виникнення позичкової заборгованості, за фактичний термін користування кредитом з урахуванням суми заборгованості, діючої процентної ставки та фактичної кількості календарних днів у році і сплачуються відповідачем не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховуються відсотки.

Пункт 1.5 кредитного договору № 03-ЮО-08 від 04 березня 2008 року встановлює, що за обслуговування кредитної заборгованості відповідач сплачує позивачу 0,1 % від суми ліміту кредитної лінії (щомісячно).

Пунктом 4.4 кредитного договору № 03-ЮО-08 від 04 березня 2008 року сторони передбачили, що погашення кредиту здійснюється згідно з наступним графіком: 28 листопада 2008 року - 400000,00 грн., 31 грудня 2008 року - 200000,00 грн., 30 січня 2009 року - 100000,00 грн., 27 лютого 2009 року - 300000,00 грн.

У пункті 5.3.5 кредитного договору № 03-ЮО-08 від 04 березня 2008 року встановлено, що відповідач зобов'язується у випадку прострочення повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом повернути позивачу основну суму кредиту, з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочення, зі сплатою 20 % річних, сплатити прострочені відсотки та пеню за прострочення повернення кредиту та сплати відсотків у розмірах та порядку, передбачених цим договором.

Згідно пункту 6.2.2 кредитного договору № 03-ЮО-08 від 04 березня 2008 року у разі прострочення погашення основної суми кредиту відповідач повертає позивачу прострочену суму з урахуванням індексу інфляції, що мав місце у період прострочення, та з урахуванням 20 % річних та пеню за несвоєчасне погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконував належним чином умови кредитного договору № 03-ЮО-08 від 04 березня 2008 року, а тому рішенням господарського суду Чернівецької області від 04 травня 2011 року по справі № 12/5027/190/2011 у рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 434472,74 грн., з них: заборгованість по кредиту 411728,62 грн., заборгованість по відсотках 19744,12 грн. та заборгованість по комісії 3000,00 грн. за період з 30 листопада 2010 року по 31 січня 2011 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки та на заставне майно відповідача. Також, рішенням господарського суду Чернівецької області від 16 травня 2012 року по справі № 5027/244/2012 у рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 372987,69 грн., з них: 97912,45 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, 15000,00 грн. комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 260075,24 грн. заборгованості зі сплати відсотків за прострочення повернення кредиту у період з 01 лютого 2011 року по 09 квітня 2012 року, звернуто стягнення на заставне майно відповідача. Означені рішення господарського суду набрали законної сили.

При цьому, судовим слуханням встановлено, що відповідач у період з 10 квітня 2012 року по 06 лютого 2013 року не повернув відповідачу у повному обсязі кредит, а отже умови кредитного договору № 03-ЮО-08 від 04 березня 2008 року належним чином не виконав, а тому у нього існує перед позивачем заборгованість у сумі 146378,98 грн., в тому числі: 67639,83 грн. відсотків за користування кредитом, 10000,00 грн. комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 68739,16 грн. відсотків за прострочення повернення кредиту за період з 10 квітня 2012 року по 06 лютого 2013 року.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Івано-Франківського регіонального відділення ПАТ «КБ «Хрещатик» про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Завод нерудних матеріалів «Нерудпром» заборгованості у сумі 146378,98 грн., в тому числі: 67639,83 грн. відсотків за користування кредитом, 10000,00 грн. комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 68739,16 грн. відсотків за прострочення повернення кредиту за період з 10 квітня 2012 року по 06 лютого 2013 року є правомірними, обґрунтованими, а тому суд дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд відмовляє позивачу у задоволенні поданої ним заяви про забезпечення позову виходячи з наступного.

Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтування необхідністю забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо); ймовірність припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Тому, заявнику слід надати суду достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, для накладання арешту на грошові кошти слід зазначити про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, оскільки ухвала про забезпечення позову має статус виконавчого документу.

Відповідно до статті 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить відомостей про наявність рахунків у відповідача, їх номери та назви відповідних установ. Також, у поданій заяві не вказано, в чому саме, крім об'єктивної можливості відповідача зменшити свої активи, полягає ймовірність та обґрунтованість припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент подачі заяви, можуть зникнути на момент виконання рішення, з огляду на його суб'єктивні дії, та не міститься посилання на докази, що обґрунтовують припущення позивача.

Отже, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин для вжиття таких заходів, не підтвердив їх письмовими та належними доказами, які б свідчили про необхідність вжиття таких заходів, а тому заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою.

Судові витрати зі сплати судового збору, сплаченого позивачем за подання до господарського суду позовної заяви покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4 2 , 4 3 , 22, 43, 49, 66, 67, 82, 82 1 , 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Завод нерудних матеріалів «Нерудпром» - Чернівецька область, Вижницький район, село Іспас, вулиця Головна, 51 В, код 21424402 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» - м. Київ, вул. Хрещатик, 8 А, код 19364259 - заборгованість за кредитним договором № 03-ЮО-08 від 04 березня 2008 року у сумі 146378,98 грн., в тому числі: 67639,83 грн. відсотків за користування кредитом, 10000,00 грн. комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 68739,16 грн. відсотків за прострочення повернення кредиту, а також судовий збір у сумі 2927,58 грн.

3. Відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 27 березня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 01 квітня 2013 року.

Суддя О.С. Тинок