Ухвала

від 20.03.2013 по справі 2а-17800/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2013 р. м. Київ К/9991/45753/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Степашка О. І., за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

та представника відповідача - Муха С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва

касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 р.

у справі № 2а-17800/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Контракт»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юг-Контракт» (далі - позивач, ТОВ «Юг-Контракт») звернулось до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення № 0001624240 від 09.11.2011 р.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у письмових запереченнях № 31/8 від 31.0проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Тінітан» (далі - ТОВ «Тінітан») за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки № 966/42-40/31841298 від 01.11.2011р. та встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон), в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за червень 2010 р. на загальну суму 1 636 355 грн.

На підставі зазначеного акту відповідач 09.11.2011 р. прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0001624240, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 2 454 533 грн., в тому числі за основним платежем - 1 636 355 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 818 178 грн.

Висновок щодо заниження податку на додану вартість податковий орган обґрунтовує виключно тим, що правочин між ТОВ «Юг-Контракт» та ТОВ «Тінітан» суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок та є нікчемним; взаємовідносини між цими сторонами залишаються непідтвердженими відповідними первинними документами, а податкові накладні, виписані ТОВ «Тінітан» не можуть підтверджувати право ТОВ «Юг-Контракт» на податковий кредит.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції, сплата позивачем сум ПДВ в ціні товарів (послуг), наявність належним чином оформлених видаткових та податкових накладних.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.7.1 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Із аналізу положень п.7.2 статті 7 цього ж Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності придбавав у ТОВ «Тінітан» за умовами договору поставки № 0106-01 від 01.06.2006 р. елементи живлення, фотокамери, сумки, відеокамери, принтери, диктофони, заряджу вальні пристрої, диски, телевізори, фототехніка, фотохімія тощо, на загальну суму 9 818 131, 22 грн.

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів: договору, видаткових накладних, датованих червнем 2010 р., актів про приймання матеріалів, додатку № 3 від 03.11.2011 р. до договору поставки, актами приймання-передачі векселів, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит. При цьому, матеріали справи містять докази подальшої реалізації позивачем придбаної у ТОВ «Тінітан» комп'ютерної техніки ТОВ «Торгова компанія «Ельдорадо», ТОВ «НРП», ТОВ «Розетка» тощо.

Крім того, суд касаційної інстанції приймає до уваги наявність господарської мети при виконання оспорюваного правочину, укладеного платником податку з контрагентом, а саме: відповідно до довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 208099 одними з видів діяльності за КВЕД, що здійснюється позивачем є роздрібна торгівля фотографічним, оптичним та точним устаткуванням (52.48.3), інші види оптової торгівлі (54.90.0), посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту (51.19.0). Таким чином, угода, що були укладена позивачем з ТОВ «Тінітан» направлена на здійснення господарської діяльності позивача.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Тому доводи відповідача щодо фіктивності господарської угоди між позивачем та ТОВ «Тінітан» оцінюються колегією суддів з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності та у відповідності до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не довів при вирішенні справи те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення №0001624240 від 09.11.2011 р., вимоги щодо скасування зазначеного рішення були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 р. у справі № 2а-17800/11/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І. В. Приходько Судді підпис М. І. Костенко Помічник суддідя підпис О. І. Степашко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська