Ухвала

від 28.03.2013 по справі 2а-10830/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 року м. Київ К/800/6847/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Стрелець Т.Г. Голяшкіна О.В. Зайця В.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року

у справі № 2а-10830/12/2670

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Індар»

до: Державної служби України з лікарських засобів

третя особа Приватне акціонерне товариство по виробництву інсулінів «Індар»

про: визнання протиправним та скасування рішення про анулювання ліцензії,

ВСТАНОВИЛА :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індар» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з лікарських засобів про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання ліцензії від 27 грудня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року, адміністративний позов задоволено повністю, а саме - визнано протиправним та скасовано рішення Державної служби України з лікарських засобів від 27 грудня 2011 року за №8-А про анулювання ліцензії товариства з обмеженою відповідальністю «Індар» АВ № 501331 від 16 листопада 2010 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Заперечень на касаційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів від позивача не надходило.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з Наказом Державної служби України з лікарських засобів від

14 грудня 2011 року №509 «Про проведення позапланової перевірки» (надалі - Наказ № 509), співробітники відповідача повинні були провести позапланову перевірку з 19 по 23 грудня 2011 року ТОВ «Індар» за юридичною адресою м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, за місцем провадження діяльності (виробництво лікарських засобів у формі: субстанцій, розчинів та суспензій для ін'єкцй у флаконах, розчинів та суспензій у картриджах, таблеток); м. Львів, вул. Промислова 50/52, (виробництво лікарських засобів у формі: субстанцій (нестерильних) з метою проведення державного контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

Як дослідили суди першої та апеляційної інстанцій, за результатами перевірки, що проводилась на підставі посвідчення № 50-В від 14 грудня 2011 року на проведення перевірки для виконання Наказу № 509 за період з 14 червня 2011 року до 19 грудня 2011 року у термін з 19 по 23 грудня 2011 року, складено акт № 50-В про відмову ліцензіата в проведенні перевірки з 19 по 23 грудня 2011 року та на підставі якого винесено оскаржуване позивачем рішення № 8-А від 27 грудня 2011 року про анулювання ліцензії ТОВ «Індар» № АВ501331 від 16 листопада 2010 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій, прийшли до висновку, що відповідачем неправомірно та без належного з'ясування всіх обставин справи було прийнято рішення про позбавлення позивача ліцензії та аргументували таку позицію тим, що термін виконання листа (розпорядження) Комітету Верховної Ради України щодо додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, встановлено до 19 грудня 2011 року, а наказом Державної служби України з лікарських засобів № 509 про перевірку виконання розпорядження, який був виданий лише після 14 грудня 2011 року, дана перевірка призначена з 19 по 23 грудня 2011 року, тобто після закінчення терміну його виконання. Крім того, відповідачем було порушено норми частин 11,12 статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 5 квітня 2007 року (надалі - Закон №877-V), оскільки Державною службою України з лікарських засобів дана перевірка здійснювалась за відсутності керівника, заступника, уповноваженої особи суб'єкта господарювання (підтвердженням даної обставини є відомості Акту № 50-В про відмову в проведенні перевірки).

Відповідно до частин 5, 6 статті 7 Закону №877-V органи державного нагляду (контролю) повинні були пред'явити керівнику суб'єкта господарювання посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, надати такому суб'єкту копію посвідчення. Також нормою даної статті передбачено, що суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженням, що є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

Однак позивач не мав змоги отримати копію такого посвідчення (направлення) службової особи, оскільки, як було досліджено судами попередніх інстанцій, на момент візитів на підприємство для здійснення перевірок посадовими особами Державної служби України з лікарських засобів, на території здійснення останнім своєї господарської діяльності знаходились лише працівники третьої особи ПАТ«Індар», які неодноразово (під час кожного візиту органу державного контролю з метою проведення перевірки позивача) надавали інформацію щодо відсутності ТОВ «Індар».

Крім того, як вірно визначено судом апеляційної інстанції в Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від

1 червня 2000 року № 1775-III та Порядку Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України від 21 вересня 2010 року «Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами», наведено вичерпний перелік умов, за яких може бути застосована адміністративно-господарська санкція - анулювання ліцензії. Виходячи з аналізу даних норм, суд зазначає, що вони стосуються протидії посадовим особам контролюючого органу, проте обов'язково ототожнюються з особою ліцензіата, а не з будь-якою третьою особою.

Суд апеляційної інстанції доречно звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів, що перевірка була здійснена за адресою: м. Львів, вул. Промислова, 50/52, (виробництво лікарських засобів у формі: субстанцій (нестерильних)), як передбачено в Наказі № 509.

Отже, на підставі вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права в повному обсязі і належним чином дослідили докази та факти, які мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України..