Постанова

від 26.03.2013 по справі 5011-37/15976-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р. Справа№ 5011-37/15976-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Гончарова С.А.

при секретарі Помаз І.А.

за участю представників:

від позивача: Гаркавенко С.В. - представник за дов. №91/2013/01/28-4 від 28.01.2013р.;

від відповідача: Кіщук Т.В. - представник за дов. №26/33 від 26.11.2012р.;

від третьої особи: Ведмідь А.С. - керівник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

на рішення господарського суду м. Києва

від 21.01.2013р. (дата підписання - 23.01.2013р.)

у справі №5011-37/15976-2012 (суддя - Гавриловська І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс»

про стягнення 201 038,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012р. Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний» про стягнення заборгованості за спожиту протягом грудня 2010р. - вересня 2012р. (включно) теплову енергію у розмірі 201 038,38 грн., з яких: 186 860,58 грн. основного боргу, 565,30 грн. інфляційної складової боргу, 5 832,99 грн. 3% річних та 7 779,51 грн. пені, нарахованої відповідно до договору та вимог ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 ГК України.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №8242120 від 01.05.2001р. в частині повної та своєчасної оплати спожитої протягом спірного періоду теплової енергії.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.11.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №5011-37/15976-2012.

Відповідач позов визнав частково - у частині основного боргу у розмірі 11 577,98 грн., який виник внаслідок неповної оплати спожитої протягом грудня 2010р. - березня 2012р. теплової енергії. В іншій частині відповідач позовні вимоги заперечив.

Відповідач вважав, що не є споживачем теплової енергії, оскільки її споживають фізичні особи, які мешкають у житловому будинку. До того ж за твердженнями відповідача, він у квітні 2012р. уклав договір з ТОВ «Водоканал-Сервіс», як з виконавцем комунальних послуг, а тому, на думку відповідача, потреба у договірних відносинах з ПАТ «Київенерго» відпала, а комунальні послуги відтоді надавалися ТОВ «Водоканал-Сервіс».

Інші доводи відповідача полягали у запереченнях розміру вартості поставленої позивачем теплової енергії у зв'язку з невірним, на думку відповідача, застосуванням тарифів на постачання теплоенергії та недоведеності позивачем виконання ним зобов'язань у частині дотримання температури теплоносія у теплових джерелах енергопостачальної організації.

У процесі судового розгляду справи місцевий господарський суд ухвалою від 10.12.2012р. залучив ТОВ «Водоканал-Сервіс» до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Третя особа у своїх письмових поясненнях підтвердила, що з 01.04.2012р. виконує обов'язки виконавця комунальних послуг для відповідача і у період з квітня по вересень 2012р. (включно) забезпечувало мешканців житлового будинку комунальними послугами з централізованого постачання гарячої води, отримавши для цього від ПАТ «Київенерго» теплову енергію в обсязі 47,15 Гкал вартістю 9 583,24 грн. За поясненнями третьої особи, ТОВ «Водоканал-Сервіс» перерахувало на користь ПАТ «Київенерго» грошові кошти у розмірі 9 583,24 грн. в якості оплати вартості теплової енергії, однак ці кошти повернулися на рахунок ТОВ «Водоканал-Сервіс».

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.01.2013р. у справі №5011-37/15976-2012 (суддя - Гавриловська І.О.) позов задоволено частково, визначено до стягнення із ЖБК «Молодіжний» на користь ПАТ «Київенерго» 186 860,58 грн. основного боргу, 565,30 грн. інфляційних нарахувань, 5 822,91 грн. 3% річних та 7 779,51 грн. пені. У решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов у частині стягнення із відповідача 186 860,58 грн. основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач взяті на себе договірні зобов'язання виконав належним чином, а зауважень щодо відпуску теплової енергії протягом спірного періоду від ЖБК «Молодіжний» не надходило. Натомість, відповідач не оплатив вартості спожитої теплової енергії та заборгував 186 860,58 грн.

Заперечення відповідача господарський суд відхилив з тих підстав, що облік споживання теплової енергії здійснювався позивачем згідно п.5.1 Договору розрахунковим способом у відповідності до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007р. №1198, а укладений 23.02.2012р. із ТОВ «Водоканал-Сервіс» договір №6 про здійснення функцій виконавця комунальних послуг зобов'язань між сторінами, що виникли на підставі Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №8242120 від 01.05.2001р. не припинив.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок інфляційних, 3% річних та пені за порушення строків оплати вартості спожитої протягом грудня 2010р. - вересня 2012р. (включно) теплової енергії, господарський суд встановив, що при здійсненні розрахунку 3% річних у розмірі 5 832,99 грн. позивач не врахував кількості днів у високосному 2012 році. Після власного перерахунку, суд першої інстанції стягнув із відповідача 565,30 грн. інфляційних нарахувань, 5 822,91 грн. 3% річних та 7 779,51 грн. пені та відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 10,08 грн. 3% річних.

Не погоджуючись із мотивами та висновками місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт про часткове задоволенні позову у розмірі основного боргу, визнаного ЖБК «Молодіжний».

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи та невідповідність висновків господарського суду цим обставинам. За оцінкою відповідача, місцевий господарський суд неправомірно відхилив заперечення ЖБК «Молодіжний» щодо порядку визначення позивачем обсягу спожитої теплової енергії, недоведеності правомірності застосованих ним тарифів, а також безпідставно залишив поза увагою ту обставину, що починаючи з квітня 2012р. обов'язки виконавця комунальних послуг здійснювало ТОВ «Водоканал-Сервіс» згідно укладеного із ЖБК «Молодіжний» договору №6 від 23.02.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2013р. №5011-37/15976-2012 (колегія суддів: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 05.03.2013р.

05.03.2013р. через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких ЖБК «Молодіжний» зазначив, що відповідно до уточненного контррозрахунку визнає наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 7 025,89 грн. за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2010р. - березня 2012р. (включно). У зв'язку з наведеним, відповідач просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 21.01.2013р. у даній справі та прийняти новий судовий акт про часткове задоволення позову на суму 7 025,89 грн.

У судовому засіданні 05.03.2013р. у порядку ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 26.03.2013р.

26.03.2013р. через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких він вказував на недоведеність правомірності застосованих у розрахунках позивача тарифів на теплову енергію з огляду на відсутність у матеріалах справи рішень компетентного органу - національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) про їх встановлення та затвердження.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, а також викладені у письмових поясненнях заперечення, просив рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт про часткове задоволення позову у розмірі 7 025,89 грн. основного боргу та відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Представник позивача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив рішення господарського суду у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На думку позивача, доводи скаржника з приводу укладеного ним з ТОВ «Водоканал-Сервіс» договору не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи та не звільняли ЖБК «Молодіжний» від обов'язку належним чином виконувати свої грошові зобов'язання, які виникли на підставі чинного протягом спірного періоду Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №8242120 від 01.05.2001р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В силу ч.ч. 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.05.2001р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (далі - енергопостачальна організація, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом «Молодіжний» (далі - абонент, відповідач) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8242120 (далі - Договір), за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язувалася постачати абоненту теплову енергію у вигляді гарячої води у житловому будинку №10 по вул. Шамрило у м. Києві на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього Договору, а абонент - виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного Договору.

Згідно п.8.1 цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001р.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідач документально не довів, що у порядку п.8.4 Договір був припинений.

За поясненнями представників сторін, житловий будинок №10 по вул. Шамрило в м. Києві не обладнаний приладами обліку теплової енергії.

Згідно з п.5.1 Договору, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом, що не суперечить Правилам користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007р. №1198, (далі - Правила).

Так, пунктом 23 Правил встановлено, що у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Аналогічні положення відтворені у пункті 3.2. Додатку № 4 до Договору.

Обсяги постачання теплової енергії, теплові витрати на ділянці трубопроводів та в місцевій системі абонента, а також розподіл теплової енергії по кварталам визначений у Додатку №1 до Договору.

Згідно з п.4 Додатку №1 до Договору при відсутності звіту абонента щодо показників приладів обліку теплової енергії розрахунок обсягів спожитої теплової енергії виконується згідно максимальних договірних навантажень.

У поданих господарському суду письмових поясненнях (а.с.85-87, поряд із довідками про нарахування за теплову енергію - а.с.88-109) позивач детально відобразив порядок визначення обсягу спожитої відповідачем протягом спірного періоду теплової енергії.

Перевіривши порядок нарахування позивачем обсягів спожитої теплової енергії у спірний період, судова колегія визнала безпідставними заперечення апелянта про недоведеність позивачем обсягу поставленої відповідачу теплової енергії, адже обсяг поставленої через приєднану мережу теплової енергії доведений обліковими картками (табуляграмами) (а.с.28-34) і розраховувався у відповідності з умовами Договору та Правилами користування тепловою енергією.

Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію визначений у Додатку №4 до Договору.

Відповідно до п.2 Додатку №4 до Договору, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 8 за адресою: м. Київ, вул. Довженка, 2, тел. 458-04-13, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п.3 вказаного додатку, сплату за вказаними в п.2 цього Додатку документами, абонент зобов'язувався виконувати не пізніше 25 числа поточного місяця.

У відповідності з наведеними положеннями Договору позивач розрахував обсяг відпущеної відповідачу теплової енергії на загальну суму 260 861,19 грн. протягом грудня 2010р. - вересня 2012р. (включно).

У доводах апеляційного оскарження відповідач серед іншого вказував на неправомірність визначеної позивачем вартості спожитої ЖБК «Молодіжний» теплової енергії, адже не полався при цьому на рішення компетентного органу про встановлення тарифу на теплову енергію протягом спірного періоду.

Утім, з такими доводами скаржника погодитися не можна.

Відповідно до п.1 Додатку №3 до Договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 25.04.2001р. №837. Разом з тим, у пункті 3 цього ж Додатку передбачено про можливе змінення тарифів в період дії Договору.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.51), позивач при визначенні вартості спожитої відповідачем у грудні 2010р. теплової енергії керувався тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації №392 від 31.05.2010р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», а саме: 125,47 грн. за 1Гкал.

З приводу доводів скаржника про неправомірність застосування ПАТ «Київенерго» тарифів, встановлених вказаним розпорядженням КМДА, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» №493/92 від 03.10.1992р. встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно нормативно-правові акти органів виконавчої влади. Державна реєстрація актів органів місцевого самоврядування чинним законодавством не передбачена. Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №392 від 31.05.2010р. про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги видано відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про житлово-комунальні послуги», дане розпорядження є актом органу місцевого самоврядування.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 28.12.1992р. №731 встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування, в тому числі виконавчих органів міських рад не підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є обов'язковою після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України №833 від 01.08.2011р., якою встановлено, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації підлягають державній реєстрації незалежно від функцій, на виконання яких вини видаються.

Розпорядження КМДА №392 від 31.05.2010р. про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги було оприлюднено в офіційному виданні Київської міської державної адміністрації - Київській муніципальній газеті «Хрещатик».

Відтак, заперечення апелянта щодо неправомірності застосування позивачем тарифів на теплову енергію, встановлених вказаним розпорядженням КМДА, поряд із посиланнями на лист Головного управління юстиції у м. Києві, отриманий у відповідь на запит представника ЖБК «Молодіжний» - Кіщук Т.В. від 28.02.2013р., підлягають відхиленню.

Відповідно до Законів України «Про електроенергетику», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Указу Президента України від 14.03.1995р. №213/95 «Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питання регулювання електроенергетики України» постановою НКРЕ від 14.12.2010р. №1729 Публічному акціонерному товариству «Київенерго» затверджено тариф на теплову енергію для населення 171,25 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), що відповідає 205,50 грн. за 1 Гкал (з ПДВ), у разі відсутності будинкового засобу обліку теплової енергії або приналежності його балансоутримувачу житлового будинку - 169,38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), що відповідає 203,25 грн. за 1 Гкал (з ПДВ). Зазначена постанова набрала чинності з 1 січня 2011р., тому при визначенні вартості теплової енергії, спожитої відповідачем протягом січня 2011р. - вересня 2012р. (включно) позивач застосовував встановлений цією постановою тариф - 169,38 грн. (без ПДВ), що відповідає 203,25 грн. за 1 Гкал (з ПДВ).

З огляду на наведене, доводи скаржника про безпідставність застосованих позивачем тарифів на теплову енергію, яка спожита ЖБК «Молодіжний» протягом заявленого періоду до уваги не приймаються.

Враховуючи наведене, судова колегія встановила, що загальна вартість спожитої відповідачем теплової енергії за період з грудня 2010р. по вересень 2012р. у розмірі 260 861,19 грн. доведена матеріалами справи і грунтується на тарифах, затверджених компетентним органом місцевого самоврядування.

Матеріалами справи та поясненнями представників сторін не спростовуються доводи позивача про невиконання відповідачем зобов'язань з оплати у повному обсязі вартості спожитої у спірному періоді теплової енергії, адже сплативши тільки 74 000,61 грн., відповідач заборгував ПАТ «Київенерго» 186 860,58 грн.

Встановивши наявність несплаченої станом на день подання позову заборгованості ЖБК «Молодіжний» у розмірі 186 860,58 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення боргу у примусовому порядку та задовольнив позов у цій частині вимог.

Умотивовуючи наявність підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, відповідач вказував на відсутність у нього обов'язку сплачувати на користь ПАТ «Київенерго» вартість спожитої протягом квітня - вересня 2012р. (включно) теплової енергії, оскільки починаючи із квітня 2012р. здійснення функцій виконавця комунальних послуг, в т.ч. послуг з централізованого постачання гарячої води і централізованого опалення, для споживачів - мешканців багатоквартирного житлового будинку №10 по вул. Шамрила у м. Києві здійснює ТОВ «Водоканал-Сервіс» на підставі укладеного із ним договору №6 від 23.02.2012р.

На підставі вказаного договору №6 від 23.02.2012р., пояснював апелянт, між мешканцями житлового будинку №10 по вул. Шамрила у м. Києві та ТОВ «Водоканал-Сервіс» були укладені договори про надання комунальних послуг і розрахунки за гаряче водопостачання та централізоване опалення здійснювалося споживачами цих послуг - власниками квартир із виконавцем - ТОВ «Водоканал-Сервіс».

За оцінкою скаржника, наведене свідчить про припинення між сторонами, починаючи з квітня 2012р., правовідносин щодо поставки теплової енергії позивачем та обов'язку ЖБК «Молодіжний» сплачувати її вартість на користь ПАТ «Київенерго».

Однак, судова колегія не може погодитися із наведеними доводами апелянта з наступних підстав.

У даному випадку основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються, зокрема, Законами України «Про житлово-комунальні послуги» і «Про теплопостачання».

Відповідно до частин 2 і 4 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник; особливими учасниками цих відносин є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є одним з основних обов'язків споживача теплової енергії. Зазначене правило кореспондує з правилом частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку має особливості - договір укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (стаття 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

За змістом статті 1 Закону України «Про теплопостачання» балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

В силу приписів ст.ст. 11, 509 ЦК України, договір є однією із підстав виникнення зобов'язання. Отже, на підставі укладеного між ПАТ «Київенерго» та ЖБК «Молодіжний» Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №8242120 від 01.05.2001р. сторони набули взаємних прав та обов'язків за цим правочином.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що укладений між ЖБК «Молодіжний», як балансоутримувачем багатоквартирного житлового будинку по вул. Шамрило, 10 у м. Києві, та ПАТ «Київенерго», як виробником теплової енергії, Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №8242120 від 01.05.2001р. був чинний протягом спірного періоду, виконувався постачальником і не був припинений на підставах, визначених договором та законом.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, судова колегія вважає, що укладення відповідачем договору про здійснення функцій виконавця комунальних послуг №6 від 23.02.2012р. із третьою особою - ТОВ «Водоканал-Сервіс» не припинило зобов'язань між ПАТ «Київенерго» та ЖБК «Молодіжний», які виникли на підставі Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №8242120 від 01.05.2001р., і не мав наслідком зміни умов цього правочину.

В силу приписів ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку про обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача 186 860,58 грн. основного боргу за спожиту протягом грудня 2010р. - вересня 2012р. (включно) теплову енергію.

За змістом ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення із відповідача, як з боржника, який порушив свої грошові зобов'язання, пені, інфляційних та 3% річних є правомірними та такими, що не суперечать закону і умовам укладеного між сторонами Договору.

При цьому, важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника чи державою, і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, не звільняють боржника від передбаченої частиною другою ст.625 ЦК України відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Оскільки відповідач у встановлені Договором строки за спожиту протягом спірного періоду теплову енергію у повному обсязі не розрахувався, чим порушив взяті на себе за договором зобов'язання, судова колегія погоджується із вірним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення із ЖБК «Молодіжний» інфляційних втрат у розмірі 565,30 грн. та 3% річних у розмірі 5 832,99 грн. (з урахуванням арифметично вірно виконаного місцевим господарським судом перерахунку заявленої до стягнення суми 3% річних).

Відповідно до пункту 3.5 Додатка №4 до Договору № 8242120 від 01.05.2001р., у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п.3. цього Додатку) енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Враховуючи положення ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно якого пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 7 779,51 грн. пені, нарахованої в межах встановленого ч.6 ст.232 ГК України шестимісячного строку за кожен місяць виникнення заборгованості окремо (період прострочення - з травня 2012р. до вересня 2012р.).

За таких обставин справи, перевіривши арифметичну правильність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 779,51 грн., судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову у цій частині вимог.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін з урахуванням мотивів, викладених у даній постанові.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний» на рішення господарського суду м. Києва від 21.01.2013р. у справі №5011-37/15976-2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 21.01.2013р. у справі №5011-37/15976-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-37/15976-2012 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Іоннікова І.А.

Гончаров С.А.