Ухвала

від 25.03.2013 по справі 2а-14037/11/0170/1

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-14037/11/0170/1

25.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (колегії суддів Трещова О.Р., Кірєєв Д.В., Латинін Ю.А. ) від 23.01.2013 у справі № 2а-14037/11/0170/1

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс ЛТД" (вул. Грибоєдова, 7, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95017)

до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України (вул. Б.Грінченка, 1, місто Київ 1, 01001)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс ЛТД" задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України № 000560 від 21.10.2011 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс ЛТД" фінансових санкцій в розмірі 2767774,94 грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статті 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс ЛТД"(далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України(далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 21.10.2011 № 000560 в розмірі 2767774,94 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення, оскільки відповідачем у акті перевірки підтверджено реалізацію позивачем виноматеріалів, а не готової продукції, тому відповідачем безпідставно нараховані позивачу фінансові санкції в розмірі 2767774,94 грн. Крім того, під час прийняття відповідачем рішення про накладення штрафних санкцій, таке рішення повинно прийматися у формі податкового повідомлення- рішення відповідно до норм Податкового кодексу України, тоді як відповідачем було прийнято рішення, не передбачене Податковим кодексом України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи 21.10.2011 відповідачем прийняте рішення № 000560 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 2767774,94 грн. згідно з абзацом 5 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Передумовою застосування до позивача фінансових санкцій став акт №5258/578/32-01/30848549 від 22.08.2011 фактичної перевірки позивача з питань дотримання законодавства щодо організаційних, технічних та технологічних вимог провадження господарської діяльності щодо виробництва та обігу спирту й алкогольних напоїв за період з 01.01.2010 по 31.07.2011.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснював торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії, а саме відвантаження виноматеріалів підприємствам здійснювалося після призупинення дії ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями та на підставі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, у додатках до якої не зазначено виробництво виноматеріалів оброблених.

Згідно акту перевірки позивач здійснював торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв або тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції суб'єктам господарювання оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам за наявності ліцензії на оптову торгівлю.

Суб'єкти господарювання первинного виноробства здійснюють поставку виноматеріалів суб'єктам господарювання вторинного виноробства без ліцензії на оптову торгівлю.

Отже, законодавець вимагає необхідним отримання ліцензії стосовно оптової торгівлі саме алкогольними напоями у всіх випадках, крім поставки виноматеріалів суб'єктами первинного виноробства до суб'єктів вторинного виноробства.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючи правомірність прийняття відповідачем спірного рішення, встановлення факту віднесення позивача до суб'єктів первинного виноробства, правомірності реалізації виноматеріалів, виготовлених у період дії ліцензії суб'єктам вторинного виноробства, судом була призначена комплексна судово-економічна, товарознавча експертиза, за результатами проведення якої складено висновок від 21.12.2012 № 07/12.

Судова колегія, дослідивши висновок від 21.12.2012 №07/12, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Колегія суддів враховує, що відповідно до частини п'ятої статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено первинні документи та регістри бухгалтерського обліку щодо відвантаження та реалізації виноматеріалів в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У зв'язку з зазначеним колегія суддів вважає, що висновок експерта №07/12 від 21.12.2012є повним обґрунтованим, у зв'язку з чим судова колегія враховує його як належний та допустимий доказ.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач є підприємством змішаного типу, тобто як підприємством первинного виноробства, так і підприємством вторинного виноробства, оскільки позивач здійснював виробництво та витримку виноматеріалів.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що даний факт також підтверджений проведеною комплексною судово-економічною, товарознавчою експертизою, а також: атестатом виробництва № UА3.019.0237 - 05 від 06.04.2005 і дійсного до 06.04.2010, виданого ОС ДП "Кримстандартметрологія", атестатом акредитації лабораторії. Посвідчення про атестацію виробничої лабораторії видане ГП "Кримстандартметрологія". Позивач має свідоцтво о атестації № 48-09 РЕ від 13.04.2009 до 13.04.2012", свідоцтво о атестації № 30-10 РЕ від 30.03.2010 до 13.04.2012 видано замість свідоцтва № 48-09 РЕ від 13.04.2009 у зв'язку із зміною і розширенням області атестації, оснащено відповідним устаткуванням на яке є експлуатаційний дозвіл для потужностей (об'єктів) по виробництву, переробці або реалізації харчових продуктів ТОВ "Виноробне підприємство "Діоніс" ЛТД видано Сімферопольською міською СЕС № 95017/14/2 від 16.03.2009 І № 95017/14/3 від 07.05.2010 для приготування купажів виноградних вин, їх витримки і зберігання обробки купажів виноматеріалів, витримки, а також їх розливу і реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи 01.06.2006 позивач уклав договір оренди індивідуального майна №109 з TOB "Житниця плюс", у переліку майна, що передається в оренду, зазначене обладнання для первинної переробки винограду. 19.05.2004 позивач уклав договір оренди земельної ділянки № 1-671 та договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.05.2009 № 3-1887.

Слід зазначити, що у строковому платному користуванні позивача знаходиться земельна ділянка площею 1,9968 га, яка знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Грибоєдова, 7, на якій розташовані будівлі та споруди, що орендуються відповідно до договору оренди державного майна від 21.03.2000 №4 та додаткової угоди до договору від 27.05.2011 №4.

Як свідчать матеріали справи 31.03.2010 між позивачем та ТОВ "АФ КРИМ ВИНО" укладений договір купівлі-продажу № 31/В-М на придбання виноматеріалів виноградних вин, згідно якому позивач (продавець) зобов`язується поставити виноматеріалів виноградних вин у загальній кількості 80дал., а (покупець) зобов'язується прийняти виноматеріал та сплатити його вартість на умовах та і у порядку, визначених договором.

20.05.2011 між позивачем та ТОВ "АФ КРИМ ВИНО" укладений договір купівлі-продажу № 5 на придбання виноматеріалів виноградних вин, згідно якому позивач (продавець) зобов`язується поставити виноматеріали виноградних вин найменування, кількість, вартість яких визначені згідно накладних, а ТОВ "АФ КРИМ ВИНО" (покупець) зобов'язується прийняти виноматеріал та сплатити його вартість на умовах та і у порядку, визначених договором.

Як вбачається з матеріалів справи 04.03.2010 між позивачем та ТОВ "ГОРОБИНА" укладений договір купівлі-продажу № 16/ВМ на придбання виноматеріалів виноградних вин, згідно якому позивач (продавець) зобов`язується поставити виноматеріалів виноградних вин у загальній кількості 10000 дал, а ТОВ "ГОРОБИНА" (покупець) зобов'язується прийняти виноматеріал та сплатити його вартість на умовах та і у порядку, визначених договором.

Як свідчать матерали справи 26.01.2011 між позивачем та ТОВ "ГОРОБИНА" укладений договір купівлі-продажу № 260111-5/06 на придбання виноматеріалів виноградних, згідно якому позивач (продавець) зобов`язується поставити виноматеріалів виноградних вин найменування, кількість, вартість яких визначені згідно накладних, а ТОВ "АФ КРИМ ВИНО" (покупець) зобов'язується прийняти виноматеріал та сплатити його вартість на умовах та і у порядку, визначених договором.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що на виконання зазначених договорів позивач здійснив поставку виноматеріалів виноградних вин у загальній кількості у 2010 році - 6710 дал, у 2011 році - 4836,2 дал. згідно відповідних видаткових накладних. З TOB "Винконцерн" окремий договір не укладався, але судом встановлено, що позивач 08.09.2010 реалізував на адресу TOB "Винконцерн" виноматеріал в кількості 2261,20 дал.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що факт транспортування відвантаженого виноматеріалу в асортименті з оформленням сертифікату про якість на адресу TOB "АФ КРИМ ВИНО" за період з квітня 2010 року по липень 2011 року згідно відповідних товарно-транспортних накладних, сертифікатів про якість виноматеріалів.Матеріалами справи також підтверджений факт транспортування відвантаженого виноматеріалу в асортименті з оформленням сертифікату про якість на адресу TOB "Горобина" за період з квітня 2010 року по липень 2011 року згідно відповідних товарно-транспортних накладних, сертифікатів про якість виноматеріалів.

Матеріалами справи також підтверджений факт транспортування відвантаженого виноматеріалу на адресу TOB "Винконцерн" за період з квітня 2010 року по липень 2011 року згідно відповідної видаткової накладної.

Судом першої інстанції безперечно встановлено факт реалізації покупцям виноматеріалів в асортименті, зокрема, у 2010 році в загальному об'ємі 9051,20 дав, у 2011році в загальному об'ємі 11084,90 дав. Основним документом у виробництві виноградних вин в Україні є "Основні правила виробництва виноградних вин", де дається класифікація вин, лімітується зміст основних компонентів, приводиться порядок затвердження нових марок вин, перелік дозволених технологічний прийомів і засобів для обробки вин, а також заборонених операцій.

Правила є обов'язковими для усіх виноробних підприємств України, незалежно від їх місця розташування і підлеглості.

Згідно "Основних правил виробництва виноградних вин", Технологічних інструкцій по обробці виноматеріалів і вин на підприємствах виноробної промисловості", затверджених в встановленому порядку, стабільні виноматеріали , що пройшли ряд технологічних операцій за відповідними технологічними схемами, на підставі проведених глибоких фізико-хімічних досліджень, що не вимагають додаткового доопрацювання, після відповідного відпочинку і фільтрації перед розливом, прямують на розлив з наступною сертифікацією готової продукції в Держстандарті, реалізації, що надають право, споживачеві.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно розділу 4 "Терміни і визначення понять" Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України 11.10.2010 N 457, введеного в дію з 01.01.2012, під терміном "Напівфабрикати" мається на увазі продукція, яка вже пройшла певні види переробки, але ще не є готовою до вживання. Вони можуть бути продані іншим виробникам для наступного доопрацювання.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно проведеної комплексної судової експертизи виноматеріали , реалізовані позивачем з 08.04.2010 до 31.07.2011 були залишками виноматеріалів, які були виготовлені позивачем до 07.04.2010. Реалізовані позивачем з 08.04.2010 до 31.07.2011 виноматеріали куплені і власного виробництва до 07.04.2010 пройшли певні види переробки і знаходилися у стадії незавершеного виробництва.

Слід зазначити, що виноматеріали, що знаходяться у стадії незавершеного виробництва, до завершення повного технологічного процесу в будь-якій фазі переділу (обробки) і відпочинку, не є готовою продукцією і без відповідних обов'язкових технологічних операцій розливу не підлягають і не можуть сертифікуватися як готова продукція для реалізації кінцевому споживачеві.

Отже, реалізація готової продукції споживачеві передбачає, що вона розфасована в споживчу тару (пляшки), що повністю узгоджується з приписами статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і звернення спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів", згідно якої повний технологічний цикл виробництва це сукупність приміщень, технологічного і іншого устаткування, відповідних технологічних процесів, які забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачеві.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно листу Міністерства аграрної політики і продовольства України від 13.07.2011 N 37-38-7/10681 надане роз'яснення, що виноматеріали не можуть вважатися готовою підакцизною продукцією, оскільки вони не є кінцевим продуктом - вином, а є лише сировиною для його виготовлення, при реалізації повного технологічного циклу виробництва вимагає обов'язкової технологічної переробки або обробки, залежності від виду і стану сировини. До завершення повного технологічного процесу з метою доведення товару до категорії "Готова продукція" повинні піддаватися необхідним технологічним операціям.

Тільки на заводах вторинного виробництва виноградні виноматеріали, які призначені для виробництва вин, повинні пройти встановлений для них цикл технологічної обробки згідно схемам, які відносяться до вторинного виноробства, таких як обклеювання,обробка холодом, теплом, купажування, фільтрація, з метою забезпечення їх стабільності до різного роду помутнінь, а також попередження продуктів і недоліків, які пов'язані з деякими відхиленнями від нормального хімічного складу, витримки, відпочинку з метою перевірки стабільності виноматеріалів до розливу, відповідно до чинної нормативної документації, без чого виноматеріали не відносяться до розряду готової алкогольної продукції і не підлягають сертифікації як готова продукція для реалізації кінцевому споживачеві.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що виноматеріали, власного виробництва та придбані в загальному об'ємі 15346,40 декалітрів, вищевказаний перелік яких в асортименті, реалізовані позивачем з 08.04.2010 до 31.07.2011, пройшли до 07.04.2010 певні види переробки, і є залишками виноматеріалів, що підтверджується звітами про рух виноматеріалів за 2009-2011 роки та виписками з технологічного журналу проведення виробничих процесів на виноматеріал за період з 01.01.2009 по 31.07.2011, що також підтверджується висновками експертизи.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що з метою доведення товару до категорії "Готова продукція" до завершення повного технологічного процесу, отримані по договорам купівлі-продажу виноматеріали піддавалися необхідним технологічним операціям, які передбачені "Основними правилами виробництва виноградних вин, що підтверджується інформаційними листами, отриманими від "Покупців" № 1020 від 06.07.2010 ТОВ "Агрофірма Крим вино", вул. Леніна, 128, с. Віліно Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим та від ТОВ "Горобина", місто Суми, вул. Петропавлівська, 121.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виноматеріали, реалізовані позивачем за період, зазначений в акті перевірки від 22.08.2011, алкогольною продукцією не являються, це підтверджено інформаційними листами, отриманими від "Покупців" № 1020 від 06.07.2010 ТОВ "Агрофірма Крим вино", вул. Леніна, 128, с. Віліно Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим та ТОВ "Горобина", місто Суми, вул. Петропавлівська, 121, а також висновками коплексної судової експертизи.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивачем була здійснена реалізації виноматеріалів, а не алкогольної продукції, а також ту обставину, що позивач після закінчення дії ліцензії здійснював реалізацію виноматеріалів суб'єктам вторинного виноробства, що були виготовлені ним як суб'єктом первинного виноробства в період дії ліцензій на оптову торгівлю та виробництво алкогольних напоїв, тому в діях позивача відсутні ознаки правопорушення, передбачені статтями 15, 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів".

Отже, у відповідача не було визначених законом підстав застосовувати до позивача фінансові санкції, тому спірне рішення Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України № 000560 від 21.10.2011 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноробне підприємство "Діоніс ЛТД" фінансових санкцій в розмірі 2767774,94 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Судова колегія звертає увагу заявника апеляційної скарги на те, що оскільки застосовані до позивача фінансові санкції відносяться до грошового зобов'язання платника податку, то під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про накладення штрафних санкцій, таке рішення повинно прийматися у формі податкового повідомлення-рішення, що повністю узгоджується з приписами Податкового кодексу України, тоді як відповідачем було прийнято рішення не передбачене Податковим кодексом України.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, не доведено про обґрунтованість застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 2767774,94 грн., не спростовані доводи позивача та висновки комплексної судово-економічної, товарознавчої експертизи, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України при прийняття оскаржуваного рішення від 21.10.2011 №000560 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 2767774,94 грн.,суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення від 21.10.2011 №000560 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 2767774,94 грн.,діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2013 у справі № 2а-14037/11/0170/1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко