УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" серпня 2009 р.справа № 3/286/07-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.
суддів: Туркіної Л.П. Божко Л.А.
при секретарі судового засідання: Гулій О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області
на постанову господарського суду Запорізької області від 22 листопада 2007 року у справі № 3/286/07-АП,
за позовом Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області
до відповідача -1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега»та
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дом- Брок»
про визнання недійсною угоди купівлі продажу майна,
ВСТАНОВИЛА:
Позиваяч звернувся до суду з розовом про визнання недійсною угоди купівлі продажу майна між ТОВ «Вега»та ТОВ «Дом-Брок», яку здійсненно згідно з накладною № А-0000039 від 24.05.2005р.
В обґрунтування позову зазначалось, що угода купівлі-продажу майна, укладена між TOB "Дом-Брок" та TOB "Вега", здійснена з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Позивач посилався на п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1997 №3, п.7.3 Постанови Вищого господарського суду від 25.07.2002 року №1506 "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" зазначено, що дія статті 49 Цивільного кодексу України (ст.207 Господарського кодексу) поширюється на угоди, укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, тобто які порушують основні принципи існування суспільного ладу. До таких, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів. З огляду на викладене Бердянська ОДПІ Запорізької області вважає, що TOB "Дом-Брок" спірну угоду було укладено з метою ухилення від сплати податків, тобто з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, а тому у відповідності до положень статті 207 Господарського кодексу України така угода повинна бути визнана недійсною.
Суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні позову, зазначивши, що в даному випадку наявність умислу не може бути підтверджена лише постановою господарського суду про визнання недійсним запису про державну реєстрацію однієї із сторін договору, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити позов і визнати недійсною спірну угоду та стягнути з ТОВ «Вега»в доход Державного бюджету України кошти в сумі 28071,74грн. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції порушено норми процесуального та невірно застосовані норми матеріального права. На думку апелянта суд не врахував факти, встановлені рішенням господарського суду Луганської області; неподання відповідачем TOB «Бом - Брок»звітності та несплата податків за спірними операціями; відсутність особи за її юридичною адресою, - все це дає підстави вважати, що укладаючи спірні господарські зобов'язання Приватне підприємство «Бом - Брок»діяло з конкретною метою, яка була спрямована на приховування отриманих прибутків від оподаткування, а отже така мета є суперечною інтересам держави та суспільства.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи, Бердянською ОДПІ Запорізької області виявлено факт взаємовідносин TOB "Вега" (відповідач-1) та TOB "Дом-Брок" (відповідач-2), а саме:
- в травні 2005р. TOB "Вега" продало TOB "Дом-Брок" запасні частини до сільгосптехніки на загальну суму 28071,74грн. (в т.ч. ПДВ - 4678,62грн.).
Факт виконання вищевказаного договору підтверджується наступними документами:
видатковою накладною №А-0000039 від 24.05.2005р. про відвантаження продавцем (TOB "Вега") на користь покупця (TOB "Дом-Брок") запчастин до сільськогосподарської техніки на суму 28071,74 грн. (у т.ч. ПДВ - 4678,62грн.);
рахунком № А-00000026 від 24.05.2005р. на суму 28071,74грн. (у т.ч. ПДВ - 4678,62грн.);
дорученням ЯЗЮ №290733 на ім'я ОСОБА_1 зі строком дії до 30.05.2005р.;
податковою накладною №36 від 24.05.2005р. на суму 28071,74грн. (в т.ч. ПДВ 4678,62грн.), виписаною TOB "Вега";
заліком однорідних вимог на суму 28071,74грн., здійсненим TOB "Вега" та TOB "Дом-Брок" в травні 2005р. (проводки в бухгалтерському обліку TOB "Вега" Д-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", К-т рах. 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями".
Таким чином, суд першої інстанції вірно визначився щодо виконання угоди сторонами в повному обсязі.
Суд першої інстанції також врахував, що постановою господарського суду Луганської області від 27.01.2006р. у справі №8/756пн-ад задоволено в повному обсязі позовну заяву ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська до TOB "Дом-Брок", м. Луганськ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - державний реєстратор у виконавчому комітеті Луганської міської ради, про визнання недійсними статутних документів та припинення юридичної особи. Рішенням суду у зазначеній справі визнано недійсним запис від 27.10,2004р. №13821020000001447 про державну реєстрацію юридичної особи TOB "Дом-Брок", ідентифікаційний код 33241571. Припинено юридичну особу TOB "Дом-Брок", м.Луганськ, кв.Дзержинського 7/129, ідентифікаційний код 33241571.
Проаналізувавши матеріали справи та норми права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Так, згідно з ч.І ст.202 ПК.України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст.205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він
підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа,
підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю,
законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.2
ст.207 ЦК України).
Укладення спірного договору сторонами не заперечується і підтверджується видатковою накладною №А-0000039 від 24.05.2005р., рахунком №А-00000026 від 24.05.2005р., дорученням ЯЗЮ № 290733 на ім'я ОСОБА_1, податковою накладною № 36 від 24.05.2005р., заліком однорідних вимог на суму 28071,74грн., здійсненим TOB "Вега" та TOB "Дом-Брок" в травні 2005р. (проводки в бухгалтерському обліку TOB "Вега" Д-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", К-т рах. 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями".
Суд першої інстанції вірно визначився щодо законності спірного правочину, оскільки дана угода не суперечить вимогам Цивільного кодексу України.
Колегія судів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності в діях відповідачів при укладенні господарського зобов'язання мети, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Так, відповідно до ст.2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
За наявними в матеріалах справи документів діяльність відповідачів при укладанні та виконанні господарських зобов'язань була направлена на отримання прибутку, тобто під власним ім'ям, відповідно до моральних засад суспільства та норм законодавства, що регулює порядок реєстрації та здійснення господарської діяльності суб'єктами підприємництва.
Частиною І статті 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання,
що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить
інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з
порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної
правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу
державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано
недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і
суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання
обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за
зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони
стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні
на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе
одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або
належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход
держави.
При цьому, інтерес держави і суспільства випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування, та відповідних повноваженнях державних органів: Верховної Ради України приймати закони, якими виключно встановлюється система оподаткування (статті 85, 92 Конституції України), Президента України підписувати закони, прийняті Верховною Радою України (стаття 106 Конституції України) та обов'язку Кабінету Міністрів України забезпечувати проведення податкової політики (стаття 116 Конституції України).
Тобто, необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ст.207 ГК України є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
До угод, що підпадають під ознаки ч.1 ст.207, ч.1 ст.208 ГК України, належать, зокрема, угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами, на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), - шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.
В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що оскаржене господарське зобов'язання (угода купівлі - продажу запасних частин до сільгосптехніки) на загальну суму 28071,74грн. (в т.ч. ПДВ - 4678,62грн.) між TOB "Вега" (продавець) та TOB "Дом-Брок" (покупець), укладене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності наміру у TOB "Дом-Брок".
Податковим органом в тексті позовної заяви зазначено, що продавець товару (TOB "Вега") суму ПДВ в розмірі 4678,62грн. по зазначеній операції включило до складу податкових зобов'язань травня 2005р. згідно податкової накладної №36 від 24.05.2005р.
Щодо контрагента TOB "Вега" - TOB "Дом-Брок" слід зазначити, що наявність умислу не може бути підтверджена лише постановою господарського суду про визнання недійсним запису про державну реєстрацію однієї сторони договору, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта. Постанова господарського суду Луганської області від 27.01.2007р. по справі №8/756пн-ад не звільняє суд від встановлення наявності умислу підприємства на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства. Проте, позивачем не доведено наявність при укладенні спірних угод мети, суперечної інтересам держави і суспільства, що виключає можливість застосування певних наслідків.
Колегія суддів також враховує, що позивачем не надано доказів вилучення з Державного Реєстру TOB "Дом-Брок". А з урахуванням норм ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа, якою в даному випадку є контрагент TOB "Дом-Брок" - TOB "Вега", може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Більш того, колегія суддів враховує, що у відповідності до Акту №122 від 18.07.2006р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - TOB "Дом-Брок" анулювання даної особи як платника податку на додану вартість відбулося 18.07.2006р., тоді як спірна угода була виконана сторонами в травні 2005року.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову господарського суду Запорізької області від 22 листопада 2007 року у справі № 3/286/07-АП залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 22 листопада 2007 року у справі № 3/286/07-АП залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.
Головуючий: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: Л.А. Божко
Суд | Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.08.2009 |
Оприлюднено | 03.04.2013 |
Номер документу | 30357244 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Суховаров А.В.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Проценко О.А.
Адміністративне
Львівський апеляційний адміністративний суд
Любашевський В'ячеслав Полікарпович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні