Постанова

від 19.03.2013 по справі 820/194/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 березня 2013 р. № 820/194/13-а

Харківський окружний адміністративний суд:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - Старостіної О.Ю.,

представника відповідача - Голован Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесінт" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полесінт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.12.2011 року №0010682340 та №0010692340.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області ДПС № 2718 від 01.12.2011 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0010682340 та №0010692340 від 30.12.2011 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ТОВ "Полесінт", у зв'язку з чим просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ТОВ "Полесінт" податкового кредиту та відображення складу валових витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Промспец Консалтинг».

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області ДПС № 2718 від 01.12.2011 року та прийнятих на підставі зазначеного акту податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що, позивач, ТОВ "Полесінт", безпідставно включив до складу податкового кредиту суму 145 328,40 грн. та зависив показник витрат всього на суму 797 095,50 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Промспец Консалтинг» за період з 01.03.2011 р. по 31.08.2011 р., оскільки з актів ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій за перевіряємий період контрагентом позивача - ТОВ «Промспец Консалтинг».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полесінт", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи, код 37263337, місцезнаходження: 62418, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Пісочин, в'їзд Набережний, буд. 11, кв. 103, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1 а.с. 21-23), перебуває на обліку як платник податків в Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - ХОДПІ Харківської області ДПС) та зареєстрований як платник податку на додану вартість (т .1 а.с. 23).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Полесінт" з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за березень-серпень 2011 року по операціям з ТОВ «Промспец Консалтинг» (код ЄДРПОУ 37091549).

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 2718 від 01.12.2011 року (т. 1 а.с. 9-18).

Згідно висновків акту перевірки ТОВ "Полесінт" встановлено наступні порушення:

1) документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Промспец Консалтинг», та встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства;

2) порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого суму податку на додану вартість занижено на 145 328,40 грн., в тому числі: за березень 2011 року на суму 1748,90 грн., за квітень 2011 року на суму 54 446,84 грн., за травень 2011 року на суму 32 406,22 грн., за червень 2011 року на суму 23 864,00 грн., за липень 2011 року на суму 28 486,28 грн., за серпень 2011 року на суму 4376,14 грн.;

3) внаслідок порушення підприємством вимог ст. 138 Податкового кодексу України та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» перевіркою встановлено заниження суми податку на прибуток у сумі 170 577,73 грн., у тому числі за I квартал 2011 року на 2186,13 грн., за II квартал 2011 року на 127 324,62 грн., за III квартал 2011 року на 41 066,98 грн.

Зазначені висновки відповідачем були зроблені на підставі актів перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова ТОВ «Промспец Консалтинг»: № 10/23-02/37093551 від 13.09.2011 року, № 1482/15-05-14/37091549 від 30.06.2011 року, № 386/15/37091549 від 01.06.2011 року, № 219/23-03-05/37091549 від 07.11.2011 року, № 61/23-03-05/37093551 від 07.10.2011 року, № 112/23-03-05/37091549 від 21.10.2011 року за висновками яких встановлено неможливість зазначеного контрагента позивача реально здійснювати господарську діяльність за перевіряємий період.

На підставі акту перевірки ТОВ "Полесінт" відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0010692340 від 30.12.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 153 545,00 грн., з яких за основним платежем 145 328,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8216,60 грн. (т. 1 а.с. 20);

№ 0010682340 від 30.12.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 170 578,73 грн., з яких за основним платежем 170 577,73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1,00 грн. (т. 1 а.с. 19).

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ „Промспец Консалтинг" (продавець) та ТОВ "Полесінт" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 01 від 01.03.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (синтепон, тканина плащова, підкладочна та інше), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 154-155).

На виконання умов договору купівлі-продажу ТОВ „Промспец Консалтинг" у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар, що підтверджується видатковими накладними: № 1908 від 19.08.2011 року на загальну суму 14 424,00 грн., в т.ч. ПДВ 2404,00 грн., № 0908 від 09.08.2011 року на загальну суму 26 256,86 грн., в т.ч. ПДВ 4376,14 грн., № 0208 від 02.08.2011 року на загальну суму 2664,00 грн., в т.ч. ПДВ 444,00 грн., № 2707 від 27.07.2011 року на загальну суму 127 424,16 грн., в т.ч. ПДВ 21 237,36 грн., № 1807 від 18.07.2011 року на загальну суму 43 493,50 грн., в т.ч. ПДВ 7248,92 грн., № 2906 від 29.06.2011 року на загальну суму 23 520,00 грн., в т.ч. ПДВ 3920,00 грн., № 1606 від 16.06.2011 року на загальну суму 26 784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн., № 0306 від 03.06.2011 року на загальну суму 92 880,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 480,00 грн., № 3005 від 30.05.2011 року на загальну суму 29 502,84 грн., в т.ч. ПДВ 4917,14 грн., № 2005 від 20.05.2011 року на загальну суму 43 685,28 грн., в т.ч. ПДВ 7280,88 грн., № 1005 від 10.05.2011 року на загальну суму 41 190,00 грн., в т.ч. ПДВ 6865,00 грн., № 0405 від 04.05.2011 року на загальну суму 80 059,20 грн., в т.ч. ПДВ 13 343,20 грн., № 2904 від 29.04.2011 року на загальну суму 107 644,68 грн., в т.ч. ПДВ 17 940,78 грн., № 1404 від 14.04.2011 року на загальну суму 62 391,96 грн., в т.ч. ПДВ 10 398,66 грн., № 1204 від 12.04.2011 року на загальну суму 39 830,40 грн., в т.ч. ПДВ 6638,40 грн., № 0504 від 05.04.2011 року на загальну суму 11 082,60 грн., в т.ч. ПДВ 1847,10 грн., № 0104 від 01.04.2011 року на загальну суму 105 731,40 грн., в т.ч. ПДВ 17 621,90 грн., № 2803 від 28.03.2011 року на загальну суму 4405,20 грн., в т.ч. ПДВ 734,20 грн., № 0803 від 08.03.2011 року на загальну суму 6088,20 грн., в т.ч. ПДВ 1014,70 грн. (т. 1 а.с. 176, 179, 182, 186, 191, 195, 198, 201, 205, 208, 211, 214, 218, 224, 227, 230, 233, 237, 240) та податковими накладними: № 169 від 08.03.2011 року на загальну суму 6088,20 грн., в т.ч. ПДВ 1014,70 грн., № 484 від 28.03.2011 року на загальну суму 4405,20 грн., в т.ч. ПДВ 734,20 грн., № 512 від 29.04.2011 року на загальну суму 107 644,68 грн., в т.ч. ПДВ 17 940,78 грн., № 270 від 14.04.2011 року на загальну суму 62 391,96 грн., в т.ч. ПДВ 10 398,66 грн., № 234 від 12.04.2011 року на загальну суму 39 830,40 грн., в т.ч. ПДВ 6638,40 грн., № 122 від 05.04.2011 року на загальну суму 11 082,60 грн., в т.ч. ПДВ 1847,10 грн., № 7 від 01.04.2011 року на загальну суму 105 731,40 грн., в т.ч. ПДВ 17 621,90 грн., № 35 від 04.05.2011 року на загальну суму 80 059,20 грн., в т.ч. ПДВ 13 343,20 грн., № 490 від 30.05.2011 року на загальну суму 29 502,84 грн., в т.ч. ПДВ 4917,14 грн., № 379 від 20.05.2011 року на загальну суму 43 685,28 грн., в т.ч. ПДВ 7280,88 грн., № 144 від 10.05.2011 року на загальну суму 41 190,00 грн., в т.ч. ПДВ 6865,00 грн., № 109 від 03.06.2011 року на загальну суму 92 880,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 480,00 грн., № 328 від 16.06.2011 року на загальну суму 26 784,00 грн., в т.ч. ПДВ 4464,00 грн., № 438 від 29.06.2011 року на загальну суму 23 520,00 грн., в т.ч. ПДВ 3920,00 грн., № 672 від 18.07.2011 року на загальну суму 43 493,50 грн., в т.ч. ПДВ 7248,92 грн., № 781 від 26.07.2011 року на загальну суму 34 007,30 грн., в т.ч. ПДВ 5667,88 грн., № 793 від 27.07.2011 року на загальну суму 93 416,86 грн., в т.ч. ПДВ 15 569,48 грн., № 174 від 09.08.2011 року на загальну суму 26 256,86 грн., в т.ч. ПДВ 4376,14 грн., № 84 від 02.08.2011 року на загальну суму 2664,00 грн., в т.ч. ПДВ 444,00 грн., № 1908 від 19.08.2011 року на загальну суму 14 424,00 грн., в т.ч. ПДВ 2404,00 грн. (т. 1 а.с. 156-173, т. 3 а.с. 233-234).

Відповідно до умов вищевказаного договору навантаження, перевезення та розвантаження придбаного за товару здійснювалось за рахунок та силами ТОВ «Полесінт».

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Полесінт" (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (перевізник) був укладений договір № 01-Т/2011 на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01.03.2011 року (т. 1 а.с. 220-221). Перевізник, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації - код НОМЕР_3, місцезнаходження: АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (т.1 а.с. 151), та зареєстрований як платник єдиного податку (свідоцтво - Серія НОМЕР_5) (т .1 а.с. 152). Судом встановлено, що, ФОП ОСОБА_3 має ліцензію серії НОМЕР_4 Міністерства транспорту та зв'язку України (вид господарської діяльності - надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»; дозволений вид робіт - внутрішні та міжнародні перевезення вантажів (т. 1 а.с. 133).

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_3 були надані позивачу транспортно-експедиторські послуги, що підтверджується Актами виконаних робіт: № 19/08 від 19.08.2011 року, №09/08 від 09.08.2011 року, №02/08 від 02.08.2011 року, №27/07 від 27.07.2011 року, №18/07 від 18.07.2011 року, №29/06 від 29.06.2011 року, №16/06 від 16.06.2011 року, №03/06 від 03.06.2011 року, №30/05 від 30.05.2011 року, №20/05 від 20.05.2011 року, №10/05 від 10.05.2011 року, №04/05 від 04.05.2011 року, №29/04 від 29.04.2011 року, №14/04 від 14.04.2011 року, №12/04 від 12.04.2011 року, №05/04 від 05.04.2011 року, №01/04 від 01.04.2011 року, №28/03 від 28.03.2011 року, №08/03 від 08.03.2011 року (т. 1 а.с. 174, 177, 180, 184, 189, 193, 196, 199, 203, 206, 209, 212, 216, 222, 225, 228, 231, 235, 238).

Оплата за надані транспортно-експедиторські послуги була здійснена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3, про що свідчать долучені до матеріалів справи: картка рахунку 631 позивача, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та товарними чеками (т. 3 а.с. 1-37, 47-48, т. 2 а.с. 249-250).

Відповідно до товарно-транспортних накладних: № 1908 від 19.08.2011 року, №0908 від 09.08.2011 року, №0208 від 02.08.2011 року, №2707 від 27.07.2011 року, №1807 від 18.07.2011 року, №2906 від 29.06.2011 року, №1606 від 16.06.2011 року, №0306 від 03.06.2011 року, №3005 від 30.05.2011 року, №2005 від 20.05.2011 року, №1005 від 10.05.2011 року, №0405 від 04.05.2011 року, №2904 від 29.04.2011 року, №1404 від 14.04.2011 року, №1204 від 12.04.2011 року, №0504 від 05.04.2011 року, №0104 від 01.04.2011 року, №2803 від 28.03.2011 року, №0803 від 08.03.2011 року - перевезення здійснювалось автопідприємством - ФОП ОСОБА_3, вантажовідправник: ТОВ „Промспец Консалтинг", вантажоодержувач: ТОВ «Полесінт», пункт розвантаження - м. Харків, пр. Постишева, 99 (т. 1 а.с. 175, 178, 181, 185, 190, 194, 197, 200, 204, 207, 210, 213, 217, 223, 226, 229, 232, 236, 239, ). Судом встановлено, що позивач відповідно до договору суборенди приміщення № 01-М/2011 від 01.03.2011 року (т. 2 а.с. 239-240), укладеного між ТОВ «Полесінт» та ТОВ «Харківська мануфактура», орендує частину нежитлового приміщення - загальною площею 75,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Постишева, 99, будівля літ. Д-1. Оплата за суборенду вказаного приміщення здійснювалась позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Харківська мануфактура», про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки (т. 3 а.с. 38-41).

Товар було отримано директором ТОВ «Полесінт» Бикановим В.В. відповідно до довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Полесінт» (т. 2 а.с. 231-232). Трудові відносини Биканова В.В. з позивачем підтверджені наданою до суду представником позивача копією наказу № 1 від 01.03.2011 р. про прийняття на роботу (т. 2 а.с. 214).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Промспец Консалтинг", про що свідчать долучені до матеріалів справи виписки з банківського рахунку позивача (т. 2 а.с. 201-213).

З долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та ТОВ „Промспец Консалтинг" господарських операцій.

Факт реєстрації контрагента позивача як юридичної особи, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ „Промспец Консалтинг" на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових та видаткових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ „Промспец Консалтинг" при укладанні і виконанні зазначеного вище договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

За таких умов, суд приходить до висновку, що ТОВ «Полесінт» та його контрагентом ТОВ „Промспец Консалтинг" вищевказаний договір був виконаний у повному обсязі, як результат його реального виконання, отриманий товар був використаний позивачем відповідно до основного виду діяльності.

Так, судом встановлено, що придбаний позивачем у зазначених контрагентів товар за вказаними вище договорами, був необхідний позивачу для виконання умов наступних договорів:

- між ТОВ «Полесінт» (продавець) та ТОВ «Пром-Текстиль» (покупець) було укладено договір поставки № 6 від 28.03.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (синтепон), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 245-246). Позивачем на адресу ТОВ «Пром-Текстиль» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 1 а.с. 74, 95, 97, 101, 104, 247-250, т.2 а.с. 1-8, 64, 66, 68, 74, 83, 134, 139);

- між ТОВ «Полесінт» (продавець) та ТОВ «Виробнича організація «Харків» (покупець) було укладено договір поставки № 2 від 01.03.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (синтепон), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 2 а.с. 9-10). Позивачем на адресу ТОВ «Виробнича організація «Харків» було виписано видаткові та податкову накладну, копії яких долучено до матеріалів справи (т.2 а.с.11, 149);

- між ТОВ «Полесінт» (продавець) та ТОВ ВКФ «ФАСТ» (покупець) було укладено договір поставки № 5 від 18.03.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (синтепон, тканина), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 2 а.с. 12-13). Позивачем на адресу ТОВ ВКФ «ФАСТ» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 1 а.с. 72, 79, 102, т.2 а.с. 14-23, 81, 97, 107, 118, 136-137, 145);

- між ТОВ «Полесінт» (продавець) та ЗАТ «Астра Люкс» (покупець) було укладено договір поставки № 9 від 05.05.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (синтепон, тканина), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 2 а.с. 24-25). Позивачем на адресу ЗАТ «Астра Люкс» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 1 а.с. 91, 93, т.2 а.с. 28-32, 79, 88-89, 121);

- між ТОВ «Полесінт» (продавець) та ТОВ «Виробниче підприємство «СВАН» (покупець) було укладено договір поставки № 1 від 01.03.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (синтепон), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 2 а.с. 33-34). Позивачем на адресу ТОВ «Виробниче підприємство «СВАН» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 1 а.с. 78, 83, 87, 99, 105, 108, 110, т.2 а.с. 37-43, 58, 70, 91);

- між ТОВ «Полесінт» (продавець) та ТОВ «Кримський текстиль» (покупець) було укладено договір поставки № 7 від 29.03.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (синтепон, тканина), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 2 а.с. 35-36). Позивачем на адресу ТОВ «Кримський текстиль» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 1 а.с. 76, 90, 107, 114, 115, 118, 120-121, 123, 129, 132, 135, 139, 142, т.2 а.с. 72, 85, 103, 113, 126, 147);

- між ТОВ «Полесінт» (продавець) та ТОВ «ОЛТЕКС» (покупець) було укладено договір поставки № 3 від 15.03.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (синтепон, тканина), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 2 а.с. 44-45). Позивачем на адресу ТОВ «ОЛТЕКС» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т.2 а.с. 46-51, 105, 111-112, 115-116, 120, 123-124, 132, 143);

- між ТОВ «Полесінт» (продавець) та ПП «Союз» (покупець) було укладено договір поставки № 4 від 18.03.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (синтепон), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 2 а.с. 26-27). Позивачем на адресу ПП «Союз» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 1 а.с. 81, 113, 128, т.2 а.с. 95).

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості придбаних товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, що підтверджується відповідними документами.

Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом III "Податок на прибуток підприємств".

Згідно з п.1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011р., якщо інше не встановлено цим підрозділом. При цьому, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність лише 1 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що до 31.03.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 року - положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрати платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з ч. 4 п. 5.3.9. ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт: наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до абз.1 п.44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають були фактично здійснені і підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки акту перевірки № 2718 від 01.12.2011 року щодо порушення ТОВ «Полесінт» положень Податкового кодексу України при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток, формуванні валових витрат підприємства необґрунтованими.

Щодо встановлених в акті перевірки порушень п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010692340 від 30.12.2011 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються лише на висновках актів перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова ТОВ «Промспец Консалтинг»: № 10/23-02/37093551 від 13.09.2011 року, № 1482/15-05-14/37091549 від 30.06.2011 року, № 386/15/37091549 від 01.06.2011 року, № 219/23-03-05/37091549 від 07.11.2011 року, № 61/23-03-05/37093551 від 07.10.2011 року, № 112/23-03-05/37091549 від 21.10.2011 року, то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ „Промспец Консалтинг" за договором купівлі-продажу погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір між позивачем і вказаним контрагентом мали реальний характер, що свідчить про те, що ТОВ «Полесінт» правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, яка підтверджена податковими накладними, складеними контрагентом, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які в свою чергу були використані останнім з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання .

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняті Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення №0010682340 від 30.12.2011 року та №0010692340 від 30.12.2011 року підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесінт" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області:

- №0010682340 від 30.12.2011 року;

- №0010692340 від 30.12.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесінт" (юридична адреса: в'їзд Набережний, буд. 11, кв. 103, смт. Пісочин, Харківський р-н, Харківська обл., 62416, код: 37263337) витрати по сплаті судового збору в сумі 2294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 25 березня 2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко