Ухвала

від 21.05.2013 по справі 820/194/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р.Справа № 820/194/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2013р. по справі № 820/194/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полесінт"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полесінт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2011 року № 0010682340 та №0010692340.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 р. позовні вимоги задоволено, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області: №0010682340 від 30 грудня 2011 року та №0010692340 від 30 грудня 2011 року.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків в Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби та зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи (т .1 а.с. 23).

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Полесінт" з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за березень-серпень 2011 року по операціям з ТОВ «Промспец Консалтинг», за результатми якої складений акт № 2718 від 01 грудня 2011 року (т. 1 а.с. 9-18).

Виснвками зазначеного акту перевірки встановлені наступні порушення: документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Промспец Консалтинг», та встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства; порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого суму податку на додану вартість занижено на 145 328,40 грн., в тому числі: за березень 2011 року на суму 1748,90 грн., за квітень 2011 року на суму 54 446,84 грн., за травень 2011 року на суму 32 406,22 грн., за червень 2011 року на суму 23 864,00 грн., за липень 2011 року на суму 28 486,28 грн., за серпень 2011 року на суму 4376,14 грн.; внаслідок порушення підприємством вимог ст. 138 Податкового кодексу України та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» перевіркою встановлено заниження суми податку на прибуток у сумі 170 577,73 грн., у тому числі за I квартал 2011 року на 2186,13 грн., за II квартал 2011 року на 127 324,62 грн., за III квартал 2011 року на 41 066,98 грн.

Як встановлено, судом першої інстанції зазначені висновки були зроблені на підставі актів перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова ТОВ «Промспец Консалтинг»: № 10/23-02/37093551 від 13 вересня 2011 року, № 1482/15-05-14/37091549 від 30 червня 2011 року, № 386/15/37091549 від 01 червня 2011 року, № 219/23-03-05/37091549 від 07 листопада 2011 року, № 61/23-03-05/37093551 від 07 жовтня 2011 року, № 112/23-03-05/37091549 від 21 жовтня 2011 року за висновками яких встановлено неможливість зазначеного контрагента позивача реально здійснювати господарську діяльність за перевіряємий період.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:№ 0010692340 від 30 грудня 2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 153 545,00 грн., з яких за основним платежем 145 328,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8216,60 грн. (т. 1 а.с. 20); № 0010682340 від 30.12.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 170 578,73 грн., з яких за основним платежем 170 577,73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1,00 грн. (т. 1 а.с. 19).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані повідомлення - рішення прийняті з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що 01 березня 2011 р. між позивачем та ТОВ „Промспец Консалтинг" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 01, умовами якого передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (синтепон, тканина плащова, підкладочна та інше), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 154-155).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ „Промспец Консалтинг" у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар, що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 156-173, т. 3 а.с. 233-234). Перевезення, навантаження та розвантаження зазначеного товару ТОВ «Полесінт».

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (замовник) та ФО - П ОСОБА_1 (перевізник) 01 березня 2011 р. укладений договір № 01-Т/2011 на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01 березня 2011 року (т. 1 а.с. 220-221).

Як вбачається з матеріалів справи ФО - П ОСОБА_1 (перевізник) зареєстрований як фізична особа - підприємець, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації та зареєстрований як платник єдиного податку ( а.с. 151-152) та ФО - П ОСОБА_1 має ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України (вид господарської діяльності - надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»; дозволений вид робіт - внутрішні та міжнародні перевезення вантажів (т. 1 а.с. 133).

На виконання умов зазначеного договору ФО - П ОСОБА_1 були надані позивачу транспортно-експедиторські послуги, що підтверджується актами виконаних робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 174, 177, 180, 184, 189, 193, 196, 199, 203, 206, 209, 212, 216, 222, 225, 228, 231, 235, 238). Оплата за надані послуги була здійснена позивачем у безготівковій формі, згідно наявних в матеріалах справи карток рахунку позивача, звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та товарними чеками (т. 3 а.с. 1-37, 47-48, т. 2 а.с. 249-250).

Відповідно до товарно-транспортних накладних: № 1908 від 19 серпня 2011 року, №0908 від 09 серпня 2011 року, №0208 від 02 серпня 2011 року, №2707 від 27 липня 2011 року, №1807 від 18 липня 2011 року, №2906 від 29 червня 2011 року, №1606 від 16 червня 2011 року, №0306 від 03 червня 2011 року, №3005 від 30 травня 2011 року, №2005 від 20 травня 2011 року, №1005 від 10 травня 2011 року, №0405 від 04 травня 2011 року, №2904 від 29 квітня 2011 року, №1404 від 14 квітня 2011 року, №1204 від 12 квітня 2011 року, №0504 від 05 квітня 2011 року, №0104 від 01 квітня 2011 року, №2803 від 28 березня 2011 року, №0803 від 08 березня 2011 року - перевезення здійснювалось автопідприємством - ФОП, вантажовідправник: ТОВ „Промспец Консалтинг", вантажоодержувач: ТОВ «Полесінт», пункт розвантаження - АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 175, 178, 181, 185, 190, 194, 197, 200, 204, 207, 210, 213, 217, 223, 226, 229, 232, 236, 239, ). Судом встановлено, що позивач відповідно до договору суборенди приміщення № 01-М/2011 від 01 березня 2011 року (т. 2 а.с. 239-240), укладеного між ТОВ «Полесінт» та ТОВ «Харківська мануфактура», орендує частину нежитлового приміщення - загальною площею 75,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, будівля літ. Д-1. Оплата за суборенду вказаного приміщення здійснювалась позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Харківська мануфактура», про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки (т. 3 а.с. 38-41).

Перевезення товару здійснювалось ФО - П ОСОБА_1 вантажовідправник: ТОВ „Промспец Консалтинг", вантажоодержувач: ТОВ «Полесінт», пункт розвантаження - АДРЕСА_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 175, 178, 181, 185, 190, 194, 197, 200, 204, 207, 210, 213, 217, 223, 226, 229, 232, 236, 239).

Відповідно до договору суборенди приміщення № 01-М/2011 від 01 березня 2011 року (т. 2 а.с. 239-240), укладеного між ТОВ «Полесінт» та ТОВ «Харківська мануфактура», позивач орендує частину нежитлового приміщення - загальною площею 75,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, будівля літ. Д-1, оплата за оренду якого здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Харківська мануфактура», про що свідчать долучені до матеріалів справи банківські виписки (т. 3 а.с. 38-41).

Відповідно до довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, товар був отриманий директором ТОВ «Полесінт» Бикановим В.В., що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Полесінт» (т. 2 а.с. 231-232).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідачем у ході розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції до суду не надано. Оплата придбаного товару сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Промспец Консалтинг», що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку позивача (т. 2 а.с. 201-213).

Крім того, відсутні докази повернення коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та ТОВ „Промспец Консалтинг" господарських операцій.

Факт реєстрації контрагента позивача як юридичної особи, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ „Промспец Консалтинг" на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових та видаткових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість матеріалами справи не підтверджуються.

Придбаний позивачем у зазначених контрагентів товар за вказаними вище договорами, був необхідний позивачу для виконання умов наступних договорів.

Між ТОВ «Полесінт» (продавець) та ТОВ «Пром-Текстиль» (покупець) було укладено договір поставки № 6 від 28.03.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (синтепон), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 245-246)., виконання яких підтверджується копіями податкових та видаткових накладних (т. 1 а.с. 74, 95, 97, 101, 104, 247-250, т.2 а.с. 1-8, 64, 66, 68, 74, 83, 134, 139);

Між ТОВ «Полесінт» (продавець) та ТОВ «Виробнича організація «Харків» (покупець) було укладено договір поставки № 2 від 01 березня 2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (синтепон), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 2 а.с. 9-10)., виконання яких підтверджується копіями податкових та видаткових накладних (т.2 а.с.11, 149).

Між ТОВ «Полесінт» (продавець) та ТОВ ВКФ «ФАСТ» (покупець) було укладено договір поставки № 5 від 18 березня 2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (синтепон, тканина), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 2 а.с. 12-13), виконання яких підтверджується копіями податкових та видаткових накладних (т. 1 а.с. 72, 79, 102, т.2 а.с. 14-23, 81, 97, 107, 118, 136-137, 145).

Між ТОВ «Полесінт» (продавець) та ЗАТ «Астра Люкс» (покупець) було укладено договір поставки № 9 від 05 травня 2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (синтепон, тканина), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 2 а.с. 24-25), виконання яких підтверджується копіями податкових та видаткових накладних (т. 1 а.с. 91, 93, т.2 а.с. 28-32, 79, 88-89, 121).

Між ТОВ «Полесінт» (продавець) та ТОВ «Виробниче підприємство «СВАН» (покупець) було укладено договір поставки № 1 від 01 березня 2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (синтепон), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 2 а.с. 33-34), виконання яких підтверджується копіями податкових та видаткових накладних (т. 1 а.с. 78, 83, 87, 99, 105, 108, 110, т.2 а.с. 37-43, 58, 70, 91).

Між ТОВ «Полесінт» (продавець) та ТОВ «Кримський текстиль» (покупець) було укладено договір поставки № 7 від 29.03.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (синтепон, тканина), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 2 а.с. 35-36), ), виконання яких підтверджується копіями податкових та видаткових накладних (т. 1 а.с. 76, 90, 107, 114, 115, 118, 120-121, 123, 129, 132, 135, 139, 142, т.2 а.с. 72, 85, 103, 113, 126, 147).

Між ТОВ «Полесінт» (продавець) та ТОВ «ОЛТЕКС» (покупець) було укладено договір поставки № 3 від 15.03.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (синтепон, тканина), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 2 а.с. 44-45), виконання яких підтверджується копіями податкових та видаткових накладних (т.2 а.с. 46-51, 105, 111-112, 115-116, 120, 123-124, 132, 143).

Між ТОВ «Полесінт» (продавець) та ПП «Союз» (покупець) було укладено договір поставки № 4 від 18.03.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (синтепон), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 2 а.с. 26-27), виконання яких підтверджується копіями податкових та видаткових накладних (т. 1 а.с. 81, 113, 128, т.2 а.с. 95).

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом III "Податок на прибуток підприємств".

Згідно з п.1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011р., якщо інше не встановлено цим підрозділом. При цьому, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність лише 1 квітня 2011 року.

Відповідно до Податкового кодексу України свідчить про те, що до 31 березня 2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01 квітня 2011 року - положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрати платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з ч. 4 п. 5.3.9. ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт: наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до абз.1 п.44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають були фактично здійснені і підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем та його контрагентом ТОВ „Промспец Консалтинг" за договором купівлі-продажу погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір між позивачем і вказаним контрагентом мали реальний характер, що свідчить про те, що ТОВ «Полесінт» правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, яка підтверджена податковими накладними, складеними контрагентом, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які в свою чергу були використані останнім з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач діяв на підставі діючого законодавства, оскільки податкові накладні, видаткові накладні, які були виписані контрагентами, банківські виписки мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отриманий позивачем товар своїм властивостям задовольняли потреби товариства виключно в здійсненні ним своєї господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган не подав до суду доказу на підтвердження висновків того, що первинна документація не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» №996 від 16.07.99, не довів того, що вказані товари позивач використав в іншій діяльність підприємства ніж у господарській.

Колегія суддів зазначає, що позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2013р. по справі № 820/194/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.