Рішення

від 26.03.2013 по справі 901/430/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.03.2013Справа № 901/430/13-г За позовом Керченського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави, в особі Керченської міської ради, м. Керч,

до відповідача Державного підприємства «Керченський морський рибний порт», м. Керч,

до іншого відповідача Громадської організації «Сьорф Клуб», м. Сімферополь,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в АР Крим, м. Сімферополь,

про визнання договору недійсним.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники сторін:

Від прокуратури - Кузнецов К.В., посвідчення №009368, прокурор відділу прокуратури АР Крим;

Від позивача - Савік І.М., довіреність № 02-23/389 від 15.03.12, представник;

Від відповідача (ДП «Керченський морський рибний порт»)- Косова О.Я., довіреність № 01-4/157 від 28.01.13, представник;

Від відповідача (Громадської організації «Сьорф Клуб»)- Асейкін Р.В., представник, довіреність від 14.02.2013;

Від третьої особи - Запара О.В., представник, довіреність №10-19/29 від 13.03.2013.

СУТЬ СПОРУ: Керченський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся з позовною заявою до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави, в особі Керченської міської ради до відповідачів Державного підприємства «Керченський морський рибний порт» та Громадської організації «Сьорф Клуб» про визнання недійсним договору про співробітництво та надання послуг, укладеного 15.06.2012 між ДП «Керченський морський рибний порт» та Громадською організації «Сьорф Клуб».

Позовні вимоги мотивовані порушенням державних інтересів щодо порядку передачі землі в оренду, які виявлені під час проведення прокуратурою перевірки законності діяльності посадових осіб ДП «Керченський морський рибний порт» щодо розпорядження земельною ділянкою, яка відведена підприємству для обслуговування бази відпочинку, так як між ДП «Керченський морський рибний порт» та Громадською організації «Сьорф Клуб» укладено договір про співробітництво та надання послуг від 15.06.2012, предметом якого є виділення частини території бази відпочинку «Пролив» (530 кв. м.) для організації та розміщення матеріальної бази ГО «Сьорф Клуб». В свою чергу дану земельну ділянку у 2006 році надано Керченською міською радою в оренду ДП «Керченський морський рибний порт» під обслуговування бази відпочинку «Пролив» строком на 10 років. Оскільки договір про співробітництво та надання послуг, укладений між ДП «Керченський морський рибний порт» та Громадською організації «Сьорф Клуб» від 15.06.2012, на думку прокурора, не відповідає вимогам земельного законодавства України та фактично є договором оренди землі, то він є удаваним правочином та підлягає визнанню недійсним.

У судовому засіданні 14.02.2013, за результатами якого оголошено перерву в засіданні в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суд розпочав розгляд справи по суті.

Відповідач - ДП «Керченський морський рибний порт» у судове засідання 14.02.2013 надав відзив на позов, долучений судом в матеріали справи, згідно з яким відповідач проти позову прокурора заперечує, просить суд у позові відмовити, мотивуючи тим, що спірна земельна ділянка у користування чи суборенду ним не передавалась, тому порушень земельного законодавства ним не допускалось.

Позивач у судове засідання 21.02.2013 надав письмові пояснення у справі щодо поданого в його інтересах прокурором позову, згідно яких позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Дані пояснення оглянуто судом у судовому засіданні та долучено в матеріали справи.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2013 суд задовольнив клопотання прокурора та залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Державну інспекцію сільського господарства в АР Крим.

У судовому засіданні 26.03.2013 прокурор та позивач підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач (ДП «Керченський морський рибний порт») у судовому засіданні 26.03.2013 позовні вимоги не визнавав, підтримуючи свою правову позицію, викладену у раніше поданому відзиві на позов.

Третьою особою - Державна інспекція сільського господарства в АР Крим, у судове засідання надано письмові пояснення у справі, згідно з якими підтримує заявлені прокурором позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розгляд справи відкладався, оголошувалась перерва в засіданні в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, третьої особи, прокурора, дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

08.02.2006 між Керченською міською радою (орендодавець) та Державним підприємством «Керченський морський рибний порт» (орендар) укладено договір оренди землі від 08.02.2006 (а.с. 13-15).

Предметом даного договору є те, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під обслуговування бази відпочинку, яка знаходиться в районі Аршинцевської коси в м. Керчі, згідно з рішенням 33 сесії Керченської міської ради АРК 4 скликання від 23.09.2005 (п. 1 договору оренди землі).

Об'єктом оренди, відповідно до пункту 2 цього договору, є земельна ділянка загальною площею 0,4527 га, у тому числі: за рахунок землекористування Державного підприємства «Керченський морський рибний порт», у тому числі угіддя: забудовані землі, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі, з них: кемпінги та дома відпочинку, Ельтігєнська селітебно-рекреаційна економіко-планувальна зона К 1-1.

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - комплекс бази відпочинку. (п. 3 договору).

Умовами укладеного між Керченською міською радою та ДП «Керченський морський рибний порт» договору оренди землі передбачено право орендаря на передачу в суборенду третім особам орендовану земельну ділянку або її частини за згоди орендодавця, що оформляється договором суборенди, який підлягає державній реєстрації, умови та строк дії якого повинні бути визначені в межах договору оренди і не суперечити йому (п. 30 договору).

Цей договір укладено строком на 10 років (п. 8 договору).

Проведеною Керченською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері перевіркою щодо законності діяльності службових осіб Державного підприємства «Керченський морський рибний порт» при розпорядженні земельною ділянкою, яка відведена підприємству для обслуговування бази відпочинку, виявлені порушення вимог земельного законодавства, що виразилось в наступному.

15.06.2012 між ДП «Керченський морський рибний порт» (замовник) та Громадською організацією «Сьорф Клуб» (виконавець) укладено договір про співробітництво та надання послуг (а.с. 16).

Предметом даного договору є облаштування частини території бази відпочинку «Пролив» замовника для організації і розташування матеріальної бази виконавця, яка складається із збірно-розбірних конструкцій, з метою організації і проведення спортивних змагань з віндсерфінгу, надання послуг з навчання даному виду спорту працівників порту і їх сімей у літній сезон (п. 1.1 договору).

Прокурор, беручи до уваги матеріали перевірки Державної інспекції сільського господарства в АР Крим, акт перевірки та адміністративні матеріали від 01.10.2012, якими встановлено факт порушення земельного законодавства, а саме використання громадською організацією «Сьорф клуб» земель наданих в оренду ДП «Керченський морський рибний порт» на підставі договору про співробітництво та надання послуг від 15.06.2012, який не відповідає вимогам земельного законодавства України, вважаючи договір від 15.06.2012 укладений між ДП «Керченський морський рибний порт» (замовник) та Громадською організацією «Сьорф Клуб» (виконавець) про співробітництво та надання послуг фактично договором оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим, він є удаваним правочином, звернувся з даним позовом до суду про визнання його недійсним.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи правомірність та правове обґрунтування заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Таким чином, поняття «правочин» є ширшим і включає в себе поняття «договір». Тому для недійсності договору застосовуються загальні положення недійсності правочину.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Прокурор просить визнати договір про співробітництво та надання послуг від 15.06.2012 недійсними на тій підставі, що він є удаваними правочинами, вчиненими для приховання іншого - договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, правовим наслідком такого правочину є застосування до відносин між сторонами положень, що регулюють правочин, який сторони насправді вчинили. Положення статті 235 Цивільного кодексу України не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосовувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають із змісту правочину.

Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені в правочині. При цьому підлягає доведенню те, що правочин укладений з метою приховати інший правочин і який правочин насправді укладений.

Дослідивши умови оспорюваного договору, судом встановлено наступне.

Так, предметом договору про співробітництво та надання послуг від 15.06.2012. є облаштування частини території бази відпочинку «Пролив» замовника для організації і розташування матеріальної бази виконавця, яка складається із збірно-розбірних конструкцій, з метою організації і проведення спортивних змагань з віндсерфінгу, надання послуг з навчання даному виду спорту працівників порту і їх сімей у літній сезон (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 цього договору визначено, що замовник за узгодженням з Державним агентством рибного господарства України виділяє частину території бази відпочинку площею 530 кв.м. для розташування жилих і допоміжних будинків виконавця, що являють собою збірно-розбірні конструкції.

Згідно п. 2.5 даного договору, виконавець відшкодовує замовнику витрати з орендної плати Керченській міській раді за договором оренди землі від 08.02.2006, пропорційно площі, що займається, на території бази відпочинку із розрахунку 273,83грн. на місяць за діючими тарифами порту.

Крім того, пунктом 2.6 договору сторони визначили обов'язок виконавця відшкодовувати замовнику експлуатаційні витрати по базі відпочинку із розрахунку 3639,78грн. на місяць по діючих тарифах порту в літній період з моменту відкриття бази відпочинку і до моменту закриття.

Розділом 3 договору про співробітництво і надання послуг визначений порядок розрахунків.

Так зокрема, згідно п. 3.1, виконавець перераховує замовнику належні суми за цим договором на підставі виставлених рахунків до оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок порту протягом 7-ми банківських днів з моменту їх отримання. Оплата за послуги може здійснюватись за готівковий розрахунок шляхом внесення коштів в касу замовника.

При цьому згідно п. 3.5 договору, при зміні розміру орендної плати за договором оренди землі від 08.02.2012, експлуатаційних витрат по базі відпочинку «Пролив» ставки плат, зазначених в п. 2.5, 2.6 підлягають перегляду.

Строк дії цього договору з 15.06.2012 до 08.02.2016 (п. 6.1 договору).

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що за своїми ознаками цей договір про співпрацю та надання послуг від 15.06.2012. укладений між ДП «Керченський морський рибний порт» та Громадською організацією «Сьорф Клуб» є таким, що укладений з метою приховати інший правочин, а саме договір оренди земельної ділянки.

Як зазначалось, згідно ч.2 ст.235 ЦК України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, відносини сторін за таким договором, мають регулюватись нормами, які регулюють відносини оренди землі. Крім того, до відповідного договору мають застосовуватись загальні норми, які регулюють правовідносини з укладення договору.

Зокрема, під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. При цьому, відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недодержання вказаної вимоги, за змістом ст.215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Проте, згідно ст.4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок є: громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи; земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності відповідні сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом; земельних ділянок, які перебувають у спільній власності територіальних громад районні, обласні радим та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом; земельних ділянок державної власності - районні, обласні. Київська та Севастопольська міська державні адміністрації, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах повноважень, визначених законом.

При цьому ДП «Керченський морський рибний порт» не є власником відповідної земельної ділянки, а є користувачем такої земельної ділянки.

Доказів наявності у ДП «Керченський морський рибний порт» повноважень на надання земельної ділянки в оренду не надано.

Крім того, частиною першою ст. 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено перелік істотних умов такого договору, відсутність однієї з яких, згідно ч.2 цієї норми, є підставою визнання відповідного договору недійсним.

Між тим спірний договір не містить всіх істотних умов, необхідних для договору такого виду.

Частиною 2 ст.215 ІДК України, визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З наведеного вище вбачається, що при укладенні оспорюваного договору порушені вимоги пунктів 1, 4 ст. 203 ЦК України та ст. 207 ГК України, що є підставою для визнання недійсними договору.

Заперечення ДП «Керченський морський рибний порт», викладені у відзиві на позов стосовно того, що спірна земельна ділянка у користування чи суборенду ним не передавалась, тому порушень земельного законодавства ним не допускалось, спростовані вищевикладеним.

Крім того, матеріали справи містять лист вих. №01-4/275 від 27.03.2012 ДП «Керченський морський рибний порт» направлений Державному агентству рибного господарства України щодо дозволу на встановлення на території бази «Пролив» будинків, які являють собою збірно-розбірні конструкції (а.с. 53), що є умовою укладеного між Керченською міською радою та ДП «Керченський морський рибний порт» договору оренди землі для передачі саме в суборенду землі (право орендаря на передачу в суборенду третім особам орендовану земельну ділянку або її частини за згоди орендодавця, що оформляється договором суборенди, який підлягає державній реєстрації, умови та строк дії якого повинні бути визначені в межах договору оренди і не суперечити йому (п. 30 договору).

Більш того, судом приймаються до уваги матеріали проведеної у жовтні 2012 року Державною інспекцією сільського господарства АР Крим позапланової перевірки додержання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки громадською організацією «Сьорф Клуб» на території бази відпочинку «Пролив» в районі Аршинцевської коси у м. Керч АР Крим (а.с. 17-30, 109-146).

За результатами вказаної перевірки 01.10.2012 державним інспектором складено акт, згідно якого виявлено порушення вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а саме використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, а також порушення вимог п. "б" ст. 211 Земельного Кодексу України , ст. 53 КпАП, а саме самовільне зайняття земельних ділянок площею 0.0066 га та 0.0038 га.

На підставі вказаного акту перевірки видано приписи № 000263 від 01.10.2012. № 000259 від 01.10.2012, № 000262 від 01.10.2012, якими зобов'язано директора Громадської організації «Сьорф Клуб» в тридцятиденний строк усунути порушення вимог земельного законодавства.

Також 01.10.2012 складено протоколи про адміністративне правопорушення № 000257 та № 000258, згідно яких директора Громадської організації «Сьорф Клуб» повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 01.10.2012 о 12:00 у приміщенні відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель Держсільгоспінспекції в АР Крим.

За результатами розгляду вказаних протоколів головними спеціалістами відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель державними інспектороми сільського господарства АР Крим Арбузовою Т.М. та Ніколаєвим М.В. 01.10.2012 винесено постанови про накладення адміністративного стягнення за № 000256 та № 000257, згідно яких директора Громадської організації «Сьорф Клуб» Соловйова Д.Л. визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 452,00 грн.

Доказів оскарження у судовому порядку зазначених постанов матеріали справи не містять.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги Керченського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері обґрунтованими, заснованими на законі та такими що підлягають задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору судом покладаються на відповідачів порівну, в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 01.04.2013.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про співробітництво та надання послуг, укладений 15.06.2012 між Державним підприємством «Керченський морський рибний порт» та Громадською організацією «Сьорф Клуб».

3. Стягнути з Державного підприємства «Керченський морський рибний порт» (ЗКПО 00467873, вул. Свердлова, 49, м. Керч, 98320, р/р 260070400061 в ПАО Банк «Морской», м. Севастополь, МФО 324742) в дохід Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь код класифікації 22030001, р/р 31211206783002, ЄДРПОУ 38040558, ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку 824026) 573,50грн. судового збору.

4. Стягнути з Громадської організації «Сьорф Клуб» (ЄДРПОУ 38253534, юридична адреса: 95034, м. Сімферополь, вул. куйбишева/Московська, 60/24, корпус А, офіс 51; поштова адреса: 02156, м. Київ, вул. Жукова, 33-А, кв. 61) в дохід Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь код класифікації 22030001, р/р 31211206783002, ЄДРПОУ 38040558, ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку 824026) 573,50грн. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі