Постанова

від 04.06.2013 по справі 901/430/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року Справа № 901/430/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заплава Л.М.,

суддів Антонової І.В.,

Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

позивача, не з'явився, Керченська міська рада;

відповідача, Косова Олександра Яковлівна, довіреність № 01-4/157 від 28.01.13, державне підприємство "Керченський морський рибний порт" ;

третьої особи, не з'явився, Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим;

прокурор, Алісов Олег Володимирович, посвідчення № 005827 від 25.09.12, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

відповідача, Михайлюченко Максим Олександрович, довіреність № б/н від 03.06.13, Громадська організація "Сьорф Клуб";

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Керченський морський рибний порт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 26 березня 2013 року у справі № 901/430/13-г

за позовом Керченського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері (вул. Гагаріна, 1, м. Керч, 98312) в інтересах держави в особі: Керченської міської ради (вул. Кірова, 17, м. Керч, 98300)

до Державного підприємства "Керченський морський рибний порт" (вул. Свердлова, 49, м. Керч, 98300)

Громадської організації "Сьорф Клуб" (вул. Жукова, 33-А кв.61,Київ 156,02156)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим (вул. Кечкеметська, 198, м. Сімферополь, 95000)

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ :

Керченський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся з позовною заявою до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави, в особі Керченської міської ради до Державного підприємства "Керченський морський рибний порт" та Громадської організації "Сьорф Клуб" про визнання недійсним договору про співробітництво та надання послуг укладеного 15.06.2012 між ДП "Керченський морський рибний порт" та Громадською організацією "Сьорф Клуб".

Позовні вимоги мотивовані порушенням державних інтересів щодо порядку передачі землі в оренду, які виявлені під час проведення прокуратурою перевірки законності діяльності посадових осіб ДП "Керченський морський рибний порт" щодо розпорядження земельною ділянкою, яка відведена підприємству для обслуговування бази відпочинку, так як між ДП "Керченський морський рибний порт" та Громадською організації "Сьорф Клуб" укладено договір про співробітництво та надання послуг від 15.06.2012, предметом якого є виділення частини території бази відпочинку "Пролив" (530 кв. м.) для організації та розміщення матеріальної бази ГО "Сьорф Клуб". На думку прокурора цій договір є договором оренди землі та він є удаваним право чином та підлягає визнанню недійсним.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення господарського суду, також висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши доводи прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення господарським судом, судова колегія встановила наступне.

08.02.2006 між Керченською міською радою (орендодавець) та Державним підприємством "Керченський морський рибний порт" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,4527 га розташованої в м.Керчь в районі Аршинцевської коси.

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - комплекс бази відпочинку.

Цей договір укладено строком на 10 років (п. 8 договору).

15.06.2012 між ДП "Керченський морський рибний порт" та Громадською організацією "Сьорф Клуб" укладено договір про співробітництво та надання послуг.

Предметом даного договору є облаштування частини території бази відпочинку "Пролив" замовника для організації і розташування матеріальної бази виконавця, яка складається із збірно-розбірних конструкцій, з метою організації і проведення спортивних змагань з віндсерфінгу, надання послуг з навчання даному виду спорту працівників порту і їх сімей у літній сезон (п. 1.1 договору).

Тобто , відповідно до умов договору про співробітництво державне підприємство „Керченський морський рибний порт" по погодженню з державним агентством рибного господарства України виділяє частину території бази відпочинку площею 530 кв. М для розміщення жилих та допоміжних будинків (збірно - розбірні конструкції) громадської організації „Сьорф клуб", яка відшкодовує державному підприємству „Керченський морський рибний порт" рас ходи по орендної плати Керченської міської ради по договору оренди землі пропорційно займаної площі на території бази відпочинку з розрахунку 273, 83 грн. у місяць, також відшкодовує експлуатаційні витрати по базі відпочинку 3639,78 грн.

Прокурор просить визнати недійсним вказаний договір про співпрацю, оскільки він передбачає форму співпраці шляхом надання земельної ділянки громадської організації „Сьорф Клуб", проте, при його укладенні порушена процедура надання в користування земельної ділянки встановлена земельним законодавством України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За змістом даної правової норми сторони, укладаючи удавану угоду, маскують іншу угоду, яку вони в дійсності повинні були укладати.

Положення статті 235 Цивільного кодексу України не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосовувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним" за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають із змісту правочину.

Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені в правочині.

Враховуючи, що державне підприємство „Керченський морський рибний порт", згідно умов оскаржує мого договору, передає в користування громадської організації „Сьорф Клуб" частину території бази відпочинку „Пролив", тобто земельну ділянку площею 530 кв.м для розташування збірно - розбірних жилих і допоміжних будинків з відшкодуванням витрат з орендної плати внесеної державним підприємством „Керченський морський рибний порт" Керченської міської раді, тому господарський суд правомірно прийшов до висновку, що договір про співпрацю та надання послуг був укладений 15.02.2012 року між державним підприємством „Керченський морський рибний порт" та громадською організацією „Сьорф Клуб" з метою приховати договір оренди земельної ділянки.

Згідно ч.2 ст.235 ЦК України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, відносини сторін за таким договором мають регулюватись нормами, які регулюють відносини оренди землі. Крім того, до відповідного договору мають застосовуватись загальні норми, які регулюють правовідносини з укладення договору.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним" передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до частини першої ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недодержання вказаної вимоги, за змістом ст.215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.. 8 Закону України „Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Умовами укладеного між Керченською міською радою та ДП "Керченський морський рибний порт" договору оренди землі передбачено право орендаря на передачу в суборенду третім особам орендовану земельну ділянку або її частини за згоди орендодавця, що оформляється договором суборенди, який підлягає державній реєстрації, умови та строк дії якого повинні бути визначені в межах договору оренди і не суперечити йому (п. 30 договору).

З матеріалів справи вбачається. Що договір від 15.06.2012 укладений між державним підприємством „Керченський морський рибний порт" та громадською організацією „Сьорф Клуб" укладений в порушення ст. 8 закону України „Про оренду землі" та п.30 договору оренди земельної ділянки від 08.02.2006 без згоди орендодавця Керченської міської ради, та без державної реєстрації, що є підставою для визнання недійсними договору про співробітництво.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду відповідає чинному законодавству та встановленим обставинам справи, тому підстав для його скасування не має.

Керуючись статтями 101,102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Керченський морський рибний порт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 березня 2013 року у справі № 901/430/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 березня 2013 року у справі № 901/430/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя Л.М. Заплава

Судді І.В. Антонова

Т.П. Фенько

Розсилка:

1. Керченський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері (вул. Гагаріна, 1, м. Керч, 98312)

2. Керченська міська рада (вул. Кірова, 17, м. Керч, 98300)

3. Державне підприємство "Керченський морський рибний порт"(вул. Свердлова, 49, м. Керч, 98300)

4. Громадської організації "Сьорф Клуб"(вул. Жукова, 33-А, кв.61, м. Київ, 02156)

3. Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим (вул. Кечкеметська, 198, м. Сімферополь, 95000)