Постанова

від 14.03.2013 по справі 2а/0570/14658/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 р. Справа №2а/0570/14658/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Ушенка С.В.,

при секретарі - Ромашовій О.О.,

за участю

представників позивача - Кузнєцова А.В., ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - Міщанин А.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська промислова група» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2012р. №0000152202 та №0000142202, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська промислова група» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2012р. №0000152202 та №0000142202.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р. податковим органом були встановлені порушення п. 6 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138, пп. 138.8.1, пп. 138.8.2 п. 138.8 ст. 138, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. За результатами зазначеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.10.2012р. №0000152202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 243 729,00 грн., з яких 242 778,00 грн. - сума основного платежу та 951,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій, та №0000142202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 257 488,00 грн., з яких 205 990,00 грн. - сума основного платежу та 51 498,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій. На його думку, викладені в Акті перевірки №606/22-2/34611414 від 05.10.2012 року висновки щодо нікчемності укладеного між ТОВ «Слов'янська промислова група» та ТОВ «Лотар» договору поставки вугілля № 52 від 13.09.2012р. та ненастання реальних наслідків вчиненого правочину спростовуються наданими позивачем первинними документами.

Щодо завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по витратам на оплату праці та внески на соціальні заходи позивач зазначає, що доводи відповідача з цього приводу є лише припущеннями і не ґрунтуються на нормах діючого законодавства і належних документальних доказах.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просять скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.10.2012р. № 0000152202 та № 0000142202.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту документальної виїзної планової перевірки №606/22-2/34611414 від 05.10.2012. За результатами перевірки встановлено, що у періоді, який перевірявся, ТОВ «Слов'янська промислова група» був укладений договір поставки вугілля з ТОВ «Лотар» № 52 від 13.09.2012р. на суму 1 235 942,1 грн., в т.ч. ПДВ - 205 990,35 грн., який має ознаки нікчемності. Відповідач зазначає, що ТОВ «Лотар» згідно умов договору поставляє вугілля рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) за правилами ІНКОТЕРМС-2000, проте довіреності на отримання вугілля ТОВ «Слов'янська промислова група» не виписувались, первинні документи, а саме акти прийому-передачі та накладні, оформлені неналежним чином (відсутні номер довіреності та дата її видачі). Крім того, відповідач зауважує на те, що ТОВ «Слов'янська промислова група» не складало та не надавало до перевірки документів на зберігання вугілля в період з 14.09.2011р. по 30.09.2011р., а також не мало складських приміщень для зберігання вугілля вагонними нормами, не мало взаємовідносин з Донецькою залізницею по оплаті за користування вагонами, вартості залізничного тарифу, їх подачу та прибирання, маневрові роботи, зберіганню вантажів залізницею.

Щодо завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по витратам на оплату праці та внески на соціальні заходи відповідачем до суду заперечень не надано. У зв'язку з викладеним просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська промислова група» (код ЄДРПОУ 34611414) є юридичною особою, зареєстровано 17.11.2006 року Виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області, як платник податків знаходиться на обліку в Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 07.12.2006р. № 100004192.

Згідно з пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, п. 77.1. ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Слов'янська промислова група» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено відповідний акт від 05.10.2012р. №606/22-2/34611414.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138, пп. 138.8.1, пп. 138.8.2 п. 138.8 ст. 138, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі Акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Слов'янська промислова група» № 606/22-2/34611414 від 05.10.2012р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.10.2012р. №0000152202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 243 729,00 грн., з яких 242 778,00 грн. - сума основного платежу, 951,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій, та №0000142202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 257 488,00 грн., з яких 205 990,00 грн. - сума основного платежу, 51 498,00 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Лотар», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме включення позивачем до складу валових витрат звітного податкового періоду суми витрат, пов'язаних із виконанням договору поставки, укладеного із ТОВ «Лотар», і правильності формування податкового кредиту, а також правильності розрахунку та відображення в податковій звітності позивачем витрат на оплату праці та внесків на соціальні заходи.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочин, який укладений позивачем з ТОВ «Лотар», не був спрямований на реальне настання правових наслідків та є нікчемним.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лотар» укладено договір поставки від 13.09.2011р. № 52, згідно з яким постачальник (ТОВ «Лотар») зобов'язується поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити товар партіями відповідно до замовлення останнього. Згідно з пп. 1.1.-1.3. зазначеного договору, постачальник постачає покупцю вугільну продукцію (далі вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених договором; загальна сума договору орієнтовно становить 3 000 000,00 грн. Пунктами 2.1.-2.4. договору визначено, що вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з ІНКОТЕРМС-2000 за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору, датою виконання зобов'язання по поставці вугілля є календарна дата залізничної станції призначення на перевізному документі. Відповідно до пункту 9.1. договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2011р., а щодо виконання зобов'язань - до повного і належного їх виконання.

Виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ «Лотар» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: додатковій угоді №1 до договору № 52 від 13.09.2011р., актів приймання-передачі продукції, рахунках-фактурах, видаткових, залізничних та податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Поставки товару відбувались в періоді з 14.09.2011р. по 19.09.2011р. В додатковій угоді № 1 визначено порядок поставки - не більш, ніж 2 вагони на добу з попереднім письмовим повідомленням постачальника, умови поставки - DDP (ІНКОТЕРМС-2000). Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, здійсненні в повному обсязі. Даний факт не є спірним між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з ТОВ «Лотар» в періоді, в якому податковим органом встановлені порушення, на виконання умов договору поставки від 13.09.2011р. № 52 складені акти прийому-передачі продукції, видаткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи. Відповідно до зазначених актів прийому-передачі продукції, видаткових накладних ТОВ «Лотар» відпустило, а ТОВ «Слов'янська промислова група» отримало вугілля марки А (13-100).

Крім того, на підтвердження обставини того, що поставки вугілля мали реальний характер позивачем надані до матеріалів справи копії сертифікатів якості на кожну партію вугілля марки А (13-100), відповідно до хронології здійснення постачання товару, та договір зберігання № 1451 від 14.09.2011р., укладений між ТОВ «Слов'янська промислова група» та ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», відповідно до п.1.1. та п.2.4. якого починаючи з 14.09.2011р. поклажодавець (ТОВ «Слов'янська промислова група») передає, а зберігач (ДП «ДВЕК») приймає на зберігання вугільну продукцію (майно) з якісними показниками та у кількості, що визначена в акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору; місцем зберігання майна є ДП «ДВЕК»: склади побутового вугілля ВП «Шахта ім. А.А. Скочинського», ВП «Шахта Моспінська», ВП «Шахта ім. Е.Т. Абакумова», ВП «Шахта Трудівська», ВП «Шахта ім. М.І. Калініна». Строк дії договору - до 31.12.2011р.

В підтвердження обставин виконання умов договору зберігання № 1451 від 14.09.2011р. позивачем у судовому засіданні до суду надані акти приймання-передачі майна від поклажодавця (ТОВ «Слов'янська промислова група») до зберігача (ДП «ДВЕК») без номерів від 16.09.2011р. на суму з ПДВ 186 133,50 грн., від 16.09.2011р. на суму з ПДВ 97 965,00 грн., від 17.09.2011р. на суму з ПДВ 277 073,01 грн., від 17.09.2011р. - 96 565,50 грн., від 19.09.2011р. - 290 676,15 грн., від 19.09.2011р. - 195 790,05 грн., від 20.09.2011р. - 96 565,50 грн., від 20.09.2011р. - 99 364,50 грн., від 22.09.2011р. - 280 431,81 грн., від 22.09.2011р. - 96 565,50 грн., від 30.09.2011р. - 953 171,46 грн. та від 30.09.2011р. - 763 959,06 грн. за договором зберігання № 1451 від 14.09.2011р., що спростовує доводи відповідача про неможливість виконання позивачем умов договору поставки з ПП «Лотар» у зв'язку з відсутністю необхідних складських приміщень.

Відповідно до підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування, у відповідності до ст. 134 Податкового кодексу України, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у відповідності до приписів ст. 138 Податкового кодексу України, належать, зокрема, витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, платники податку самостійно обчислюють суми податкового та/або грошового зобов'язання. Податок на прибуток відповідно до п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною п. 151.1. ст. 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно ст. 149 цього Кодексу.

Крім того, у ст. 139 Податкового кодексу України наведений вичерпний перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем були сформовані валові витрати за фактом отримання товарно-матеріальних цінностей в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу положень Податкового кодексу України, якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат, вбачається, що визначальним фактором для їх формування є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно підпункту 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що між ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» (покупець) та ТОВ «Слов'янська промислова група» (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти від 30.09.2011р. № 1509 строком дії до 31.12.2011р.

Згідно умов даного договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (кам'яне вугілля), зазначені в специфікації, що є додатком № 1 до цього договору, а покупець - прийняти і оплатити ці товари. Пунктом 5.1. договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад вантажоодержувача) за правилами ІНКОТЕРМС-2000 зі змінами (вартість залізничного тарифу, оплата за користування вагонами, їх подачу - прибирання, маневрові роботи, зберігання вантажів залізницею та інші додаткові збори здійснюються за рахунок постачальника).

На виконання умов зазначеного договору позивачем і ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» складено відповідні акти прийому-передачі вугільної продукції та податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу), чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього кодексу.

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, і тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно з підпунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Дослідженням в судовому засіданні зазначених вище податкових накладних, виписаних ТОВ «Лотар» за результатами здійснення фінансово-господарської діяльності з позивачем в рамках договору поставки від 13.09.2011р. № 52, судом встановлена їх відповідність вимогам діючого законодавства. Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту за вересень 2011 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, для включення зазначеної суми до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, враховуючи умови договору поставки (обов'язок постачальника забезпечити поставку, вид транспорту, місце поставки), акти приймання-передачі та видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи, є належними доказами, що підтверджують транспортування товару позивачеві. Правильність формування суми спірного податкового кредиту підтверджується, окрім податкових накладних, первинними документами.

Крім того, стосовно викладеного в акті перевірки порушення в частині відсутності на видаткових накладних номеру та дати довіреності, а також запису про видачу довіреностей в журналі обліку виданих довіреностей ТОВ «Слов'янська промислова група», суд зазначає, що, як встановлено в судовому засіданні, вугільна продукція згідно договору постачання від 13.09.2011р. № 52 була отримана директором підприємства, про що свідчить його особистий підпис на видаткових накладних, і який має право представляти інтереси підприємства без довіреності відповідно до п. 8.16. Статуту.

Доводи відповідача про те, що господарські операції за договором від 13.09.2011р. №52 не мали реального характеру через певні недоліки заповнення залізничних накладних (квитанцій) спростовуються тим, що приймання вугільної продукції здійснювалося керівником підприємства, а її поставки здійснювалися шляхом систематичного завезення товарно-матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами. Певні недоліки у заповненні залізничних накладних (квитанцій) не можуть обумовити позбавлення позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, оскільки це право підтверджується первинними документами.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ «Лотар» під час укладення та виконання спірного договору було зареєстровано як юридична особа, знаходилось на податковому обліку та було платником податку на додану вартість.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача ТОВ «Лотар» на час здійснення господарських операцій мав статус юридичної особи, і, як наслідок, мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів поставки товарів.

Крім того, наведена в акті перевірки інформація щодо контрагентів ТОВ «Лотар», тобто ТОВ «Латифа», ТОВ «ПК Інтерком», ПП «Вуглесорт» та ТОВ «Компанія Квік Дан», жодним чином не спростовує доводи позивача щодо фактичного руху товарів від ТОВ «Лотар» до позивача.

Взаємовідносини ТОВ «Лотар» з ТОВ «Латифа», ТОВ «ПК Інтерком», ПП «Вуглесорт» та ТОВ «Компанія Квік Дан» ніяким чином не можуть безпосередньо вплинути на взаємовідносини ТОВ «Лотар» з позивачем та на його податковий облік.

Таким чином, інформація, отримана податковим органом згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», не може вважатися належним доказом, що свідчить про обставину укладення нікчемного правочину позивачем з ТОВ «Лотар» та відсутність реального виконання спірного договору.

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Стосовно доводів відповідача, що договір поставки від 13.09.2011р. № 52, укладений між позивачем та ТОВ «Лотар», є нікчемним, суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд бере до уваги, що умовою для кваліфікації правочину як нікчемного через те, що він порушує публічний порядок, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, визначальне значення має встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників сторін, кримінальних справ відносно посадових осіб позивача та ТОВ «Лотар» щодо порушення податкового та іншого законодавства в сфері економічних відносин, зокрема щодо укладення та виконання договору поставки від 13.09.2011р. № 52, не порушувалось, обвинувальні вироки суду з цього приводу відсутні.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставини реальності правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Лотар», та правильності його відображення в податковому обліку позивача.

З огляду на викладене, судом встановлено, що спірний договір позивача з ТОВ «Лотар» спричинив зміну майнового стану позивача, тобто є реальним, спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції позивача, у договорі наявна господарська мета, тобто спірний договір пов'язаний з виконанням договору про постачання вугільної продукції 30.09.2011р. № 1509, який укладений з ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».

Щодо встановлених відповідачем порушень пп. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем витрат на оплату праці та внесків на соціальні заходи суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 05.10.2012р. №606/22-2/34611414, вказане порушення полягає в тому, що у періоді з 01.01.2011р. по 30.06.2012р. в штаті підприємства обліковувався бухгалтер ОСОБА_1 У жовтні 2011 року на посаду бухгалтера була прийнята ОСОБА_5 Висновки про порушення позивачем пп. 138.10.2. п. 138.10. ст.138 Податкового кодексу України відповідачем зроблені у зв'язку із відсутністю ОСОБА_5 в офісі при проведенні перевірки, підписання первинних документів і документів податкової і фінансової звітності тільки керівником підприємства, наявність в розрахункових листах для нарахування зарплати проставленого 8-годинного робочого часу щоденно, а також відсутність зростання обсягу виконуваної роботи бухгалтера в порівнянні з періодом, коли працювала лише бухгалтер ОСОБА_1

У зв'язку із зазначеним, відповідач прийшов до висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за 1-2 квартали 2012 року в частині витрат на оплату праці на загальну суму 13200 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року в сумі 6600 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 6600 грн., та в частині внесків на соціальні заходи на загальну суму 4918 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року у сумі 2459 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 2459 грн.

Як вже було зазначено вище, об'єктом оподаткування, у відповідності до ст. 134 Податкового кодексу України, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у відповідності до приписів ст. 138 Податкового кодексу України, належать, зокрема, витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 ст. 138 Податкового кодексу України.

Приписами п.138.10 ст. 138 ПКУ визначено, що до складу інших витрат включаються, зокрема, адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: «б» - витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу.

Статтею 143 ПКУ визначені особливості віднесення до складу витрат сум внесків на соціальні заходи.

Так, до складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Якщо наймана особа доручає роботодавцю здійснювати внески на довгострокове страхування життя або будь-який вид недержавного пенсійного забезпечення або на пенсійний вклад чи рахунки учасників фондів банківського управління за рахунок витрат на оплату праці такої найманої особи, включених до складу витрат платника податку відповідно до п.142.1 ст.142 цього Кодексу, такий роботодавець не включає суму зазначених внесків до складу своїх витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 10.10.2011р. №10/10-11К ОСОБА_5 прийнято на посаду бухгалтера ТОВ «Слов'янська промислова група» на невизначений строк з окладом згідно штатного розпису. Запис про прийняття на роботу ОСОБА_5 внесено до її трудової книжки, яка була досліджена в судовому засіданні.

Посада другого бухгалтера 30.09.2011р. включена до штатного розпису підприємства, затвердженого керівником, і встановлено посадовий оклад у розмірі 2200,00 грн. щомісячно.

Про прийняття працівника 10.10.2011р. позивачем здано звіт до міського центру зайнятості.

Наказом керівника ТОВ «Слов'янська промислова група» від 01.08.2008 року №1/08-2 затверджено посадову інструкцію бухгалтера підприємства, з якою 10.10.2011р. ознайомлено ОСОБА_5, про що свідчить наявність її підпису. Про виконання ОСОБА_5 встановленого обсягу роботи свідчать наявні в матеріалах справи виписки з табелю обліку використання робочого часу за жовтень-грудень 2011р., січень-червень 2012р.

З урахуванням вищезазначеного, суд не приймає до уваги висновки відповідача про порушення позивачем пп.138.10.2. п.138.10. ст.138 Податкового кодексу України, які стали підставою для нарахування грошових зобов'язань, а саме відсутність ОСОБА_5 в офісі при проведенні перевірки, підписання первинних документів і документів податкової і фінансової звітності тільки керівником підприємства, наявність в розрахункових листах для нарахування зарплати проставленого 8-годинного робочого часу щоденно, а також відсутність зростання обсягу виконуваної роботи бухгалтера в порівнянні з періодом, коли працювала лише бухгалтер ОСОБА_1, оскільки вони є лише припущеннями, які не можуть бути покладені в основу прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, відповідачем порушень щодо своєчасності і повноти перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб не встановлено.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведене обумовлює безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27, пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138, пп. 138.8.1, пп. 138.8.2 п. 138.8 ст. 138, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України є неправомірним.

На підставі викладеного, позовні вимоги ТОВ «Слов'янська промислова група» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 121, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська промислова група» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2012р. №0000152202 та №0000142202 - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012р. №0000152202, винесене Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби, про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Слов'янська промислова група» грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 243729,00 грн., з яких за основним платежем - 242778,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 951,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012р. №0000142202, винесене Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби, про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Слов'янська промислова група» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 257488,00 грн., з яких за основним платежем - 205990,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51498,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська промислова група» здійснені судові витрати в розмірі 2178,19 грн.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в судовому засіданні 14 березня 2013 року.

Постанова у повному обсязі складена 19 березня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.