Постанова

від 05.03.2013 по справі 822/593/13-а

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/593/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К., при секретарі Дехтярук В.В. , за участі: представників позивача представників відповідача Понько Р.В., Кривенької З.С., Біляк Н.П., Кулай Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ПАТ "Подільська Телефонна компанія "Мітел" м. Хмельницький до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0009392301/62, № 0009382301/63, № 0009372301/64 від 16.01.2013 року.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача.

За наслідками перевірки відповідач склав акт перевірки від 02 січня 2013 року № 1/22-2/21322854. На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0009392301/62, № 0009382301/63, № 0009372301/64 від 16.01.2013 року.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, так як за результатами проведеної перевірки не встановлено відсутність у позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість за звітний період, та збільшення валових витрат по податку на прибуток.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення необхідно скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, пояснивши суду, що податкові повідомлення-рішення відповідача є протиправними, так як за результатами проведеної перевірки не встановлено відсутність у позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість, за звітний період, та збільшення валових витрат по податку на прибуток.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення необхідно скасувати.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, пояснивши суду, що податкові повідомлення-рішення є законними, так як перевіркою встановлено відсутність у позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість, та збільшення валових витрат по податку на прибуток, тому що господарські операції за період, який підлягав перевірці не мали реального характеру.

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (пункт 1.1 статті 1).

В судовому засіданні встановлено, що позивач 03.01.1997 року зареєстрований виконавчим комітетом Хмельницької міської ради Хмельницької області як юридична особа, та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення перевірок встановлений главою 8 Податкового кодексу України.

Державним податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені статтею 77 Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 86.1, 86.3 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

За результатами перевірки, державним податковим органом складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Подільська телефонна компанія «Мітел», код ЄДРПОУ 21322854, з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року» № 1/22-2/21322854 від 02.01.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Внаслідок такого порушення позивачем занижено податок на додану вартість за період, який підлягав перевірці на загальну суму 247048 грн., в тому числі:

-липень 2011 року на суму 141334 грн.,

-серпень 2011 року на суму 7676 грн.,

-вересень 2011 року на суму 68442 грн.,

-жовтень 2011 року на суму 10494 грн.,

-грудень 2011 року на суму 328 грн.;

-лютий 2012 року на суму 2165 грн.,

-квітень 2012 року на суму 3227 грн.,

-травень 2012 року на суму 881 грн.,

-липень 2012 року на суму 6385 грн.

-серпень 2012 року на суму 3059 грн.,

-вересень 2012 року на суму 3056 грн.

Також встановлено порушення пунктів 138.2, 138.8, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 230908 грн., в тому числі:

-II-III квартал 2011 року в сумі 165169 грн., в тому числі III квартал в сумі 165169 грн.,

-II-IV квартали 2011 року в сумі 230908 грн., в тому числі IV квартал 2011 року в сумі 65739 грн.,

-завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 112325 грн., в тому числі:

-I квартал 2012 року в сумі 18360 грн.,

-півріччя 2012 року в сумі 48304 грн., в тому числі II квартал 2012 року в сумі 29944 грн.,

-три квартали 2012 року в сумі 112325 грн., в тому числі III квартал 2012 року в сумі 64021 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно пунктів 58.1, 58.2 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

-№ 0009392301/62 від 16 січня 2013 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 370571 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 247047 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 123524 грн.,

-№ 0009382301/63 від 16 січня 2013 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в розмірі 230908 грн.,

-№ 0009372301/64 від 16 січня 2013 року, яким зменшив позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 112325 грн.

До такого висновку в акті перевірки посадові особи державного податкового органу прийшли в зв'язку з тим, що під час здійснення перевірки взаємовідносин позивача із ТОВ «Євротелекомгруп», ТОВ «ІР СОМ», ПП «Монблан» фактично не встановлено та підприємством не надано документи, які б засвідчували факт транспортування товарно-матеріальних цінностей згідно з вимогами чинного законодавства України, та могли б засвідчити реальне отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем і правомірність віднесення даних операцій до складу витрат позивача по податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також перевіркою встановлено завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, на суму 13466 грн., податковий кредит в сумі 2693 грн., оскільки проведеною позаплановою виїзною перевіркою ОСОБА_7, встановлено, що операції по його взаємовідносинах із контрагентами не мали реального товарного характеру. Фактично встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками. Перевіркою не встановлено та підприємством не надано документи, які б засвідчували факт транспортування товарно-матеріальних цінностей згідно з вимогами чинного законодавства України, та могли б засвідчити фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем від фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, і правомірність віднесення даних операцій до складу витрат позивача та податкового кредиту.

Крім того позивач завищив адміністративні витрати на суму 35805 грн., за рахунок безпідставного віднесення витрат, які не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства та документально оформлені по операціях із списання паливно-мастильних матеріалів, так як подорожні листи службового легкового автомобіля не відповідають чинному законодавству.

Позивач занизив задекларовані показники у рядку 1 декларації «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %, крім імпорту товарів» по взаєморозрахунках із ТОВ «Авню» при відступлені права вимоги на суму 29184 грн.

Також позивач завищив податковий кредит з податку на додану вартість, двічі включивши до складу податкового кредиту податкову накладну, отриману від ТОВ «Депс Груп» на суму 744 грн.

Суд вважає такі висновки державного податкового органу наведені у акті перевірки № 1/22-2/21322854 від 02.01.2013 року в частині такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.

Позивачем укладені:

1. договір купівлі-продажу товарів № 11/01/11 від 10.01.2011 року, із ТОВ «Євротелекомгруп»;

2. договір поставки товарів б/н від 19.07.2011 року, та б/н від 19.09.2011 року із ТОВ «ІР Сом»;

3.договір поставки товарів № 26/в-26076-2011 від 19.07.2011 року, із приватним підприємством «Монблан».

4. договір купівлі-продажу № 23 від 15.07.2011 року, із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7

На підставі вказаних договорів позивач придбав у постачальників та продавців товар у періоді, що підлягав перевірці, тобто з липня 2011 року по вересень 2012 року, та оплатив вартість товару платіжними дорученнями, копії яких додані до матеріалів справи.

Від ТОВ «Євротелекомгруп» позивач отримав дванадцять податкових накладних на загальну суму 256387,78 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 42727,96 грн.

Від ТОВ «ІР Сом» позивач отримав дві податкові накладні на загальну суму 360992,40 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 60165,40 грн.

Від приватного підприємства «Монблан» позивач отримав чотири податкові накладні на загальну суму 1000198,84 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 111533,14 грн.

Від фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, позивач отримав одинадцять податкових накладних на загальну суму 16159,20 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 2693,20 грн.

Факт отримання податкових накладних підтверджується копіями податкових накладних та реєстрами отриманих податкових накладних за липень 2011 року-вересень 2012 року.

Товар позивач отримав у продавців та постачальників згідно видаткових накладних.

Вказані обставини підтверджуються крім пояснень сторін, копіями договорів поставки, договорів купівлі-продажу, видаткових накладних, платіжних доручень, банківських виписок по рахунку, доданими до матеріалів справи.

Закуплений у продавців та постачальників товар доставлений до покупця, що підтверджується крім пояснень представників позивача, об'єктивно копіями товарно-транспортних накладних.

Згідно підпункту а) пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Так як продавці та постачальники товару та покупець-публічне акціонерне товариство «Подільська телефонна компанія «Мітел» є платниками податку на додану вартість, господарські операції по постачанню і купівлі-продажу товару є об'єктом оподаткування таким податком, тому продавці та постачальники товару провели оподаткування купівлі-продажу товару згідно із базою оподаткування за ставками встановленими Законом.

Підпунктами 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із визначених способів.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи, що постачання та продаж товару постачальниками та продавцями відбулося, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, відповідно у них виник обов'язок по формуванню податкових зобов'язань, та складенню податкових накладних, тому постачальники та продавці склали податкові накладні, та надали позивачу як покупцю товару.

Позивач отримані податкові накладні відобразив у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за період липень 2011 року-вересень 2012 року.

Згідно із підпунктом а) пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В зв'язку з тим, що позивач отримав від продавців та постачальників податкові накладні в липні 2011 року-вересні 2012 року, тому право на податковий кредит у нього виникло відповідно за відповідні звітні податкові періоди.

Оскільки позивач є платником податку на додану вартість, придбав у постачальників та продавців товар і у нього виникло право на податковий кредит, він на підставі отриманих податкових накладних сформував податковий кредит:

-по податкових накладних отриманих від ТОВ «Євротелекомгруп» в сумі 42727,96 грн.;

-по податкових накладних отриманих від ТОВ «ІР Сом» сумі 60165,40 грн.;

-по податкових накладних отриманих від приватного підприємства «Монблан» в сумі 111533,14 грн.;

-по податкових накладних отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, в сумі 2693,20 грн., та подав до державного податкового органу за місцем свого розташування податкові декларації з податку на додану вартість за відповідні звітні податкові періоди.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналізуючи вказані норми Закону України «Про податок на додану вартість», встановлені обставини по справі, суд приходить до висновку, що основним документом, який підтверджує право платника податку на податковий кредит є належно виконана податкова накладна, за умови придбання товару з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, в зв'язку з чим вважає, що позивач сформував податковий кредит у липні 2011 року-вересні 2012 року у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Суд при вирішенні спору не бере до уваги пояснення представників відповідача виходячи із такого.

Із пояснень представника позивача судом встановлено, що закуплений товар позивач використовував у своїй господарській діяльності, що об'єктивно підтверджується доданими до матеріалів справи копіями відповідних документів.

Відповідачем при проведенні перевірки не встановлено інших джерел можливого надходження товару до позивача, хоча позивач проводив свою господарську діяльність з використанням саме такого товару після його отримання за договорами поставки та купівлі-продажу.

Державним податковим органом не надано жодних доказів того, що відомості в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку позивача, оформлених при виконанні зазначених договорів поставки та купівлі-продажу, не відповідають дійсності.

Відсутність сертифікатів якості на товар, актів прийому-передачі товару, наявність певних недоліків у досліджених первинних документах, не є достатніми підставами для визнання господарських операцій такими, що не відбулися реально.

Право позивача на податковий кредит не залежить від діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, на що посилаються представники відповідача, зокрема на акт перевірки підприємця № 3220/17-2/НОМЕР_1 від 14 травня 2012 року, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Світ Імпекс» за період липень-серпень 2011 року, з ПП «Мідас Плюс» за вересень-жовтень 2011 року, з ТОВ «Фаворит Найс» за грудень 2011 року.

Враховуючи висновки відповідача про те, що договори поставки та купівлі-продажу не мають реального характеру, суд вважає, що таким чином він підпадає під ознаки нікчемності за версією відповідача.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети. За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи не може вважатись установленою.

Аналізуючи все в сукупності суд приходить до висновку, що намір сторін у досліджених договорах, щодо вчинення господарських зобов'язань з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, за досліджених обставин у судовому засіданні свого підтвердження не знайшов.

Доказів того, що укладені договори поставки та купівлі-продажу є такими, що не мають реальних наслідків відповідачем не надано, у акті перевірки не наведено.

Стаття 138 Податкового кодексу України регулює питання складу витрат та порядку їх визнання, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так як у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження висновки відповідача про нереальність договорів поставки та договорів купівлі-продажу, суд вважає, що позивач правомірно відніс витрати понесені у зв'язку з придбанням товару за вказаними договорами до складу витрат по податку на прибуток підприємств.

Що стосується завищення адміністративних витрат на суму 35805 грн., за рахунок безпідставного віднесення витрат, які не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства та документально оформлені по операціях із списання паливно-мастильних матеріалів, то суд вважає, що такі висновки відповідача при проведенні перевірки є також неправомірними, оскільки відсутність підписів медичного працівника про медичні огляди водіїв на подорожніх листах службових легкових автомобілів перед виходом їх в рейс, не є підставою для визнання таких подорожніх листів недійсними та такими, що не дають право на списання паливно-мастильних матеріалів та віднесення їх вартості до складу витрат по податку на прибуток підприємств.

Відповідно до абзацу в) підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування входять адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, в тому числі і витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Також суд вважає неправомірними висновки відповідача про встановлення заниження задекларованих показників у рядку 1 декларації «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %, крім імпорту товарів» по взаєморозрахунках із ТОВ «Авню» при відступлені права вимоги на суму 29184 грн., в тому числі за липень 2011 року в сумі 29184 грн.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ТОВ «Авню» укладено договір відступлення права вимоги б/н від 11.07.2011 року, за яким право вимоги, що належить позивачу-первісному кредитору передається новому кредитору-ТОВ «Авню» і новий кредитор стає кредитором за договором № 8/1 від 09.08.2007 року про будівництво об'єкта у м. Кам'янець-Подільському на засадах пайової участі.

За додатковим договором б/н від 01.11.2012 року до договору уступки вимоги новий кредитор відшкодовує первісному кредитору суму, що дорівнює ринковій вартості будівництва в тому числі податок на додану вартість.

Як вбачається із пояснень представників позивача та підтверджується наданими доказами, позивач не здійснював відступлення права вимоги ТОВ «Авню» дебіторської заборгованості яка виникла по попередній оплаті за договором пайової участі у будівництві, тому що позивач провів повністю розрахунки із підрядником будівництва-ВАТ «Розбуд», тобто боргів на дату підписання договору немає. В даному випадку є відступлення права вимоги на незавершене будівництво, розрахунки по якому проведені позивачем із підрядником.

Пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України визначено що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до абзацу а) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу).

Суд погоджується із висновками акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 744 грн., оскільки норми Податкового кодексу України не дозволяють двічі включати до складу податкового кредиту одну і ту ж саму податкову накладну, отриману від ТОВ «Депс Груп» на суму 744 грн.

Враховуючи, що у податковому повідомлені-рішенні № 0009392301/62 від 16 січня 2013 року, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 370571 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 247047 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 123524 грн., є неправомірні суми збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість, суд не вправі проводити розрахунки та визначати в грошову виразі в якій частині таке податкове повідомлення-рішення є неправомірним, а в якій відповідає нормам податкового законодавства. За таких обставин суд вважає, що таке повідомлення-рішення необхідно визнати неправомірним та скасувати в цілому.

За таких обставин суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача № 0009392301/62 від 16 січня 2013 року, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 370571 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 247047 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 123524 грн., № 0009382301/63 від 16 січня 2013 року, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в розмірі 230908 грн., № 0009372301/64 від 16 січня 2013 року, яким відповідач зменшив позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 112325 грн., необхідно визнати протиправними та скасувати.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та доведений у судовому засіданні, тому його необхідно задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 16, 20, 54, 58, 86, 138, 139, 187, 188, 189, 193, 194, 198, 201 ПК України, ст.ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0009392301/62 від 16 січня 2013 року, яким публічному акціонерному товариству «Подільська телефонна компанія «Мітел» м. Хмельницький збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 370571 грн., (триста сімдесят тисяч п'ятсот сімдесят одна гривня) в тому числі за основним платежем в розмірі 247047 грн., (двісті сорок сім тисяч сорок сім гривень) та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 123524 грн., (сто двадцять три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні), № 0009382301/63 від 16 січня 2013 року, яким публічному акціонерному товариству «Подільська телефонна компанія «Мітел» м. Хмельницький збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в розмірі 230908 грн., (двісті тридцять тисяч дев'ятсот вісім гривень), № 0009372301/64 від 16 січня 2013 року, яким публічному акціонерному товариству «Подільська телефонна компанія «Мітел» м. Хмельницький зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 112325 грн., (сто дванадцять тисяч триста двадцять п'ять гривень).

В повному постанова суду буде виготовлена 12.03.2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 12 березня 2013 року

Суддя /підпис/В.К. Блонський "Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський