Ухвала

від 04.06.2013 по справі 822/593/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/593/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Швець А.І.

за участю представників сторін:

представника позивача - Пунька Р.В.;

представника відповідача - Біляк Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Подільська Телефонна компанія "Мітел" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0009392301/62, № 0009382301/63, № 0009372301/64 від 16.01.2013 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0009392301/62, № 0009382301/63, № 0009372301/64 від 16.01.2013 року.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовну заяву залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її вимоги, а також надав додаткові документи.

Представник позивача підтримав надані заперечення проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду І інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної та І інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року. За результатами перевірки, державним податковим органом складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Подільська телефонна компанія «Мітел», код ЄДРПОУ 21322854, з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року» № 1/22-2/21322854 від 02.01.2013 року. Перевіркою встановлено порушення пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 ПК України. Внаслідок такого порушення позивачем занижено податок на додану вартість за період, який підлягав перевірці на загальну суму 247048 грн. Також, встановлено порушення пунктів 138.2, 138.8, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 230908 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення: № 0009392301/62 від 16 січня 2013 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 370571 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 247047 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 123524 грн.; № 0009382301/63 від 16 січня 2013 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в розмірі 230908 грн.; № 0009372301/64 від 16 січня 2013 року, яким зменшив позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 112325 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального права.

Приймаючи оскаржуване рішення суд І інстанції виходив з того, що за сукупності висновків позов обґрунтований та доведений.

Колегія суддів погоджується з постановою суду І інстанції, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачем укладені: 1. договір купівлі-продажу товарів № 11/01/11 від 10.01.2011 року, із ТОВ «Євротелекомгруп»; 2. договір поставки товарів б/н від 19.07.2011 року, та б/н від 19.09.2011 року із ТОВ «ІР Сом»; 3.договір поставки товарів № 26/в-26076-2011 від 19.07.2011 року, із приватним підприємством «Монблан». 4. договір купівлі-продажу № 23 від 15.07.2011 року, із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

На підставі вказаних договорів позивач придбав у постачальників та продавців товар у періоді, що підлягав перевірці, тобто з липня 2011 року по вересень 2012 року, та оплатив вартість товару платіжними дорученнями, копії яких додані до матеріалів справи.

Від ТОВ «Євротелекомгруп» позивач отримав дванадцять податкових накладних на загальну суму 256387,78 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 42727,96 грн.

Від ТОВ «ІР Сом» позивач отримав дві податкові накладні на загальну суму 360992,40 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 60165,40 грн.

Від приватного підприємства «Монблан» позивач отримав чотири податкові накладні на загальну суму 1000198,84 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 111533,14 грн.

Від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, позивач отримав одинадцять податкових накладних на загальну суму 16159,20 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 2693,20 грн.

Факт отримання податкових накладних підтверджується копіями податкових накладних та реєстрами отриманих податкових накладних за липень 2011 року-вересень 2012 року.

Товар позивач отримав у продавців та постачальників згідно видаткових накладних.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін в суді І інстанції, копіями договорів поставки, договорів купівлі-продажу, видаткових накладних, платіжних доручень, банківських виписок по рахунку, доданими до матеріалів справи.

Закуплений у продавців та постачальників товар доставлений до покупця, що підтверджується крім пояснень представників позивача, об'єктивно копіями товарно-транспортних накладних.

Так, згідно підпункту а) п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до статті 194 ПК України операції, зазначені у ст. 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, яка є основною.

Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Так як продавці та постачальники товару та покупець-публічне акціонерне товариство «Подільська телефонна компанія «Мітел» є платниками податку на додану вартість, господарські операції по постачанню і купівлі-продажу товару є об'єктом оподаткування таким податком, тому продавці та постачальники товару провели оподаткування купівлі-продажу товару згідно із базою оподаткування за ставками встановленими Законом.

Підпунктами 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із визначених способів.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи, що постачання та продаж товару постачальниками та продавцями відбулося, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, відповідно у них виник обов'язок по формуванню податкових зобов'язань, та складенню податкових накладних, тому постачальники та продавці склали податкові накладні, та надали позивачу як покупцю товару.

Позивач отримані податкові накладні відобразив у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за період липень 2011 року-вересень 2012 року.

Згідно із підпунктом а) п. 198.1, пунктів 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В зв'язку з тим, що позивач отримав від продавців та постачальників податкові накладні в липні 2011 року-вересні 2012 року, тому право на податковий кредит у нього виникло відповідно за відповідні звітні податкові періоди.

Оскільки, позивач є платником податку на додану вартість, придбав у постачальників та продавців товар і у нього виникло право на податковий кредит, він на підставі отриманих податкових накладних сформував податковий кредит: по податкових накладних отриманих від ТОВ «Євротелекомгруп» в сумі 42727,96 грн.; ТОВ «ІР Сом» сумі 60165,40 грн.; приватного підприємства «Монблан» в сумі 111533,14 грн.; фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в сумі 2693,20 грн., та подав до державного податкового органу за місцем свого розташування податкові декларації з податку на додану вартість за відповідні звітні податкові періоди.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналізуючи вказані норми Закону України «Про податок на додану вартість», встановлені обставини по справі, колегія суддів погоджується судом І інстанції, що основним документом, який підтверджує право платника податку на податковий кредит є належним чином оформлена (видана) податкова накладна, за умови придбання товару з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, в зв'язку з чим вважає, що позивач сформував податковий кредит у липні 2011 року-вересні 2012 року у повній відповідності до вимог ПК України.

Із пояснень представника позивача судом встановлено, що закуплений товар позивач використовував у своїй господарській діяльності, що об'єктивно підтверджується доданими до матеріалів справи копіями відповідних документів.

Відповідачем при проведенні перевірки не встановлено інших джерел можливого надходження товару до позивача, хоча позивач проводив свою господарську діяльність з використанням саме такого товару після його отримання за договорами поставки та купівлі-продажу.

Податковим органом не надано жодних доказів того, що відомості в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку позивача, оформлених при виконанні зазначених договорів поставки та купівлі-продажу, не відповідають дійсності.

Апеляційний суд погоджується з судом І інстанції, що відсутність сертифікатів якості на товар, актів прийому-передачі товару, наявність певних недоліків у досліджених первинних документах, не є достатніми підставами для визнання господарських операцій такими, що не відбулися реально.

Право позивача на податковий кредит не залежить від діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, на що посилаються відповідач, зокрема на акт перевірки підприємця № 3220/17-2/НОМЕР_1 від 14 травня 2012 року, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Світ Імпекс» за період липень-серпень 2011 року, з ПП «Мідас Плюс» за вересень-жовтень 2011 року, з ТОВ «Фаворит Найс» за грудень 2011 року.

Щодо висновку відповідача про те, що договори поставки та купівлі-продажу не мають реального характеру.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети. За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи не може вважатись установленою.

Аналізуючи все в сукупності суд приходить до висновку, що намір сторін у досліджених договорах, щодо вчинення господарських зобов'язань з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, за досліджених обставин свого підтвердження не знайшов. Доказів того, що укладені договори поставки та купівлі-продажу є такими, що не мають реальних наслідків відповідачем не надано, у акті перевірки не наведено.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Оскільки судом І та апеляційної інстанції не знайдено підтвердження висновку відповідача про нереальність договорів поставки та договорів купівлі-продажу, тому позивач правомірно відніс витрати понесені у зв'язку з придбанням товару за вказаними договорами до складу витрат по податку на прибуток підприємств.

Що стосується завищення адміністративних витрат на суму 35805 грн., за рахунок безпідставного віднесення витрат, які не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства та документально оформлені по операціях із списання паливно-мастильних матеріалів, то суд вважає, що такі висновки відповідача при проведенні перевірки є також неправомірними, оскільки відсутність підписів медичного працівника про медичні огляди водіїв на подорожніх листах службових легкових автомобілів перед виходом їх в рейс, не є підставою для визнання таких подорожніх листів недійсними та такими, що не дають право на списання паливно-мастильних матеріалів та віднесення їх вартості до складу витрат по податку на прибуток підприємств.

Відповідно до абзацу в) підпункту 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України встановлено, що до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування входять адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, в тому числі і витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Також суд вважає неправомірними висновки відповідача про встановлення заниження задекларованих показників у рядку 1 декларації «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %, крім імпорту товарів» по взаєморозрахунках із ТОВ «Авню» при відступлені права вимоги на суму 29184 грн., в тому числі за липень 2011 року в сумі 29184 грн.

Судом І інстанції вірно встановлено, що між позивачем та ТОВ «Авню» укладено договір відступлення права вимоги б/н від 11.07.2011 року, за яким право вимоги, що належить позивачу-первісному кредитору передається новому кредитору-ТОВ «Авню» і новий кредитор стає кредитором за договором № 8/1 від 09.08.2007 року про будівництво об'єкта у м. Кам'янець-Подільському на засадах пайової участі. За додатковим договором б/н від 01.11.2012 року до договору уступки вимоги новий кредитор відшкодовує первісному кредитору суму, що дорівнює ринковій вартості будівництва в тому числі податок на додану вартість.

Із пояснень представників позивача та підтверджується наданими доказами, позивач не здійснював відступлення права вимоги ТОВ «Авню» дебіторської заборгованості, яка виникла по попередній оплаті за договором пайової участі у будівництві, тому що позивач провів повністю розрахунки із підрядником будівництва-ВАТ «Розбуд», тобто боргів на дату підписання договору немає. В даному випадку є відступлення права вимоги на незавершене будівництво, розрахунки по якому проведені позивачем із підрядником.

Пунктом 189.1 ст.189 ПК України визначено що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 ст. 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до абзацу а) п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст. 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу).

Апеляційний суд погоджується із судом І інстанції та висновками акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 744 грн., оскільки норми ПК України не дозволяють двічі включати до складу податкового кредиту одну і ту ж саму податкову накладну, отриману від ТОВ «Депс Груп» на суму 744 грн.

Враховуючи, що у податковому повідомлені-рішенні № 0009392301/62 від 16 січня 2013 року, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 370571 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 247047 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 123524 грн., є неправомірні суми збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість, суд не вправі проводити розрахунки та визначати в грошову виразі в якій частині таке податкове повідомлення-рішення є неправомірним, а в якій відповідає нормам податкового законодавства. За таких обставин суд вважає, що таке повідомлення-рішення необхідно визнати неправомірним та скасувати в цілому.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то апеляційний суд вважає, що при розгляді справи суд І інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини. Обґрунтування апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд І інстанції вірно встановив, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0009392301/62, № 0009382301/63, № 0009372301/64 від 16.01.2013 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 червня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.