Ухвала

від 24.09.2013 по справі 822/593/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 року м. Київ К/800/34125/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Островича С.Е.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року по справі №822/593/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Подільська телефонна компанія «Мітел» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Подільська телефонна компанія «Мітел» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0009392301/62, № 0009382301/63, № 0009372301/64 від 16.01.2013 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року. Перевіркою встановлено порушення пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Внаслідок такого порушення позивачем занижено податок на додану вартість за період, який підлягав перевірці, на загальну суму 247048,00 грн. Також, встановлено порушення пунктів 138.2, 138.8, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 230908,00 грн.

На підставі висновків перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення: № 0009392301/62 від 16 січня 2013 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 370571,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 247047,00 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 123524,00 грн.; № 0009382301/63 від 16 січня 2013 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в розмірі 230908,00 грн.; № 0009372301/64 від 16 січня 2013 року, яким зменшив позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 112325,00 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з підпунктом «а» п.198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, згідно зі статтею 201.8 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, виписаними позивачу його контрагентами та іншими первинними документами, в той же час, акт перевірки не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагентів позивача станом на дату їх виписки.

Судами також встановлено, що закуплений товар позивач використовував у своїй господарській діяльності, що об'єктивно підтверджується доданими до матеріалів справи копіями відповідних документів, досліджених судами попередніх інстанцій. Податковим органом не надано жодних доказів того, що відомості в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку позивача, оформлених при виконанні зазначених договорів поставки та купівлі-продажу, не відповідають дійсності.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року по справі №822/593/13-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписОстрович С.Е.