Постанова
від 13.03.2013 по справі 11/5026/1608/2012
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Справа№ 11/5026/1608/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Гончарова С.А.

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від прокуратури: Матвієць В.В. посв. № 012456 від 02.11.2012 року

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Биченко І.Я. дов. № б/н від 07.11.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 27.12.2012 року

у справі № 11/5026/1608/2012 (суддя - Довгань К.І.)

за позовом Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах

держави в особі:

1.) Державної екологічної інспекції у Черкаській області

2.) Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області

3.) Черкаської районної державної адміністрації

4.) Державного підприємств «Черкаське лісове господарство»

до 1.) Свидівської сільської ради Черкаського району

2.) Приватного підприємства «Гаркуша ПП»

про визнання незаконним та недійсним рішення, недійсним договору оренди

землі, недійсним договору ренти, недійсними державних актів.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Черкаської області передані вимоги Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Черкаській області, Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області, Черкаської районної державної адміністрації і державного підприємства "Черкаське лісове господарство" до Свидівоцької сільської ради, приватного підприємства "Гаркуша ПП" про визнання:

- незаконним та недійсним рішення першої сесії п'ятого скликання Свидівоцької сільської ради від 25.04.2006р. №1-15 "Про надання земельної ділянки під розміщення човнового причалу та культурно-оздоровчого центру ПП "Гаркуша ПП";

- незаконним та недійсним рішення двадцять п'ятої сесії п'ятого скликання Свидівоцької сільської ради від 31.10.2008р. №25-36, яким надано дозвіл на викуп земельної ділянки площею 1,1958га;

- незаконним та недійсним рішення сьомої сесії шостого скликання Свидівоцької сільської ради від 25.03.2011р. №7-4 "Про затвердження витягу з експертної грошової оцінки земельної ділянки та надання дозволу ПП "Гаркуша ПП" на укладення договору ренти земельної ділянки під розміщення човнового причалу та культурно-оздоровчого комплексу з метою подальшого викупу";

- недійсним з моменту укладення договору оренди землі від 27.07.2006р., зареєстрований в Черкаському міськрайонному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 27.07.2006р. за №040679600009, укладеного між Свидівоцькою сільською радою та ПП "Гаркуша ПП";

- недійсним з моменту укладення договору ренти від 29.03.2011р. №1738, укладеного між Свидівоцькою сільською радою та ПП "Гаркуша ПП";

- недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,9999га, зареєстрованого за ПП "Гаркуша ПП" 28.04.2011р. за №712490002000001;

- недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,4999га, зареєстрованого за ПП "Гаркуша ПП" 20.09.2011р. за №712490001001911;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,5000га, зареєстрованого за ПП "Гаркуша ПП" 20.09.2011р. за №712490001001910.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю спірних рішень, договорів та державних актів вимогам Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2010р. №749.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.12.2012 року у справі № 11/5026/1608/2012 позов Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції у Черкаській області, Черкаської районної державної адміністрації та державного підприємства „Черкаське лісове господарство" залишено без розгляду. У позові Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі державної інспекції сільського господарства в Черкаській області відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду в часті залишення позову без розгляду обґрунтовано тим, що Державна екологічна інспекція у Черкаській області та Черкаська районна державна адміністрація, як державні органи виконавчої влади, не наділені законодавством України повноваженнями щодо здійснення державного контролю у спірних відносинах. Позов прокурора в частині вимог про визнання незаконними та недійсними рішень Свидівоцької сільської ради від 25.04.2006р. №1-15; від 31.10.2008р. №25-36; про визнання недійсним укладеного між Свидівоцькою сільською радою та приватним підприємством "Гаркуша ПП" договору оренди землі від 27.07.2006р. в силу ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягає у зв'язку зі спливом передбаченого законодавством трирічного строку позовної давності та відсутністю поважних причин необхідних для захисту порушеного права, за наслідками його спливу. Також в рішенні зазначено, що без скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 31.10.2008р. №25-36, з урахування того, що строк позовної давності по цій позовній вимозі сплинув, відсутні правові підстави для визнання недійсними рішення Свидівоцької сільської ради від 25 березня 2011 року №7-4, договору ренти від 29.03.2011р. та виданого на їх підставі приватному підприємству "Гаркуша ПП" державного акту від 28.04.2011р. серії ВП №680489 на право власності на земельну ділянку площею 0,9999га, кадастровий номер 7124986000:03:001:0087, зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №712490002000001.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 27.12.2012 року № 11/5026/1608/2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Черкаської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 11/5026/1608/2012 від 18.02.2013 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 11/5026/1608/2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст.4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 11/5026/1608/2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року по апеляційній скарзі було порушено провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.03.2013 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 11/5026/1608/2012 від 13.03.2013 року враховуючи перебування судді Чорної Л.В. у відпустці, керуючись ст. ст. 4 6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.2 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р., розгляд апеляційної скарги по справі № 11/5026/1608/2012 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Гончаров С.А.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 27.12.2012 року № 11/5026/1608/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 27.12.2012 року № 11/5026/1608/2012.

Представники позивачів 1-4 та відповідача 1 в судове засідання 13.03.2013 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу прокурора, у відсутності представників позивачів 1-4 та відповідача 1.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2006 року Свидівоцька сільська рада, як орендодавець, і приватне підприємство "Гаркуша ПП", як орендар, на підставі рішення Свидівоцької сільської ради від 25.04.2006р. №1-15 "Про надання земельної ділянки під розміщення човнового причалу та культурно-оздоровчого центру ПП "Гаркуша ПП" уклали договір оренди землі, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для несільськогосподарського використання під розміщення човнового причалу та культурно-оздоровчого центру в с.Сокирне по вул. Придніпровській без зміни її цільового призначення за рахунок земель Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу та земель загального користування, які знаходяться в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту.

Згідно з пунктом 2 договору оренди землі від 27.07.2006р. в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,1958га, в тому числі ліси першої групи -0,5824га, піски -0,6134га.

У пункті 4 договору оренди землі від 27.07.2006р. його сторони визначили, що земельна ділянка, яка передається в оренду, відноситься до земель лісового фонду.

Відповідно до пункту 6 договору оренди землі від 27.07.2006р. цей договір укладено на 49 років з наступним викупом земельної ділянки площею 0,5824га.

28 липня 2006 року договору оренди землі від 27.07.2006р. був зареєстрований у Черкаському районному відділі регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за №040679600009.

Прийняттю Свидівоцькою сільською радою рішення від 25.04.2006р. №1-15 "Про надання земельної ділянки під розміщення човнового причалу та культурно-оздоровчого центру ПП "Гаркуша ПП" та укладенню договору оренди землі від 27.07.2006р. передувала розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємству "Гаркуша ПП" під розміщення човнового причалу та культурно-оздоровчого центру площею 1,1958га за рахунок земель Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу та земель загального користування в адмінмежах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту Сокирна" та надання висновків Черкаським держлісгоспом від 06.04.2004р. та Черкаським державним лісогосподарським об'єднанням "Черкасиліс" від 08.04.2004р. про надання згоди на передачу приватному підприємству "Гаркуша ПП" в довгострокову оренду терміном на 10 років без права вирубки дерев, будівництва капітальних споруд та викупу у майбутньому земельної ділянки площею 0,9га, яка відноситься до 1 групи лісів лісопаркової частини лісів зеленої зони м.Черкас і розташована в кв.5 уч.1 Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу.

31 жовтня 2008 року Свидівоцька сільська рада прийняла рішення №25-36 "Про надання дозволу ПП "Гаркуша ПП" на викуп земельної ділянки під розміщення існуючої бази відпочинку". Цим рішенням Свидівоцька сільська рада вирішила надати дозвіл приватному підприємству "Гаркуша ПП" на викуп орендованої ним земельної ділянки площею 1,1958га під розміщення існуючої бази відпочинку, що знаходиться в адмінмежах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту с. Сокирно по вулиці Придніпровській №40.

25 березня 2011 року Свидівоцька сільська рада прийняла рішення №7-4 "Про затвердження витягу з експертної грошової оцінки земельної ділянки та надання дозволу ПП "Гапркуша ПП" на укладення договору ренти земельної ділянки під розміщення човнового причалу та культурно-оздоровчого комплексу з метою подальшого викупу". Цим рішенням Свидівоцька сільська рада затвердила витяг з експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 10158 кв.м. приватному підприємству "Гаркуша ПП" під розміщення бази відпочинку за рахунок земель Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу та земель загального користування, що знаходяться в адмінмежах населеного пункту с.Сокирна Черкаського району Черкаської області по вулиці Придніпровській №40 в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради та надала дозвіл сільському голові названої сільської ради на укладення договору ренти земельної ділянки площею 9999 кв.м. згідно з її експертною оцінкою в сумі 359164,08грн.

29 березня 2011 року Свидівоцька сільська рада, як одержувач ренти, і приватне підприємство "Гаркуша ПП", як платник ренти, уклали договір ренти, згідно з яким одержувач ренти передає у власність платника ренти земельну ділянку загальною площею 9999кв.м., кадастровий номер 7124986000:03:001:0087, яка знаходиться по вул. Придніпровській, №40 у с.Сокирне Черкаського району Черкаської області. У свою чергу платник ренти зобов'язався сплачувати одержувачу ренти ренту у грошовій формі на загальну суму 359164,08грн. у порядку та строки, визначені договором.

28 квітня 2011 року приватне підприємство "Гаркуша ПП" отримало державний акт серії ВП №680489 на право власності на земельну ділянку площею 0,9999га, кадастровий номер 7124986000:03:001:0087 у межах згідно з планом, розташовану по вул. Придніпровській, 40 с.Сокирна Черкаського району Черкаської області. Цільове призначення земельної ділянки -рекреаційне призначення під розміщення бази відпочинку. У книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі цей державний акт зареєстровано за №712490002000001.

У подальшому приватне підприємство "Гаркуша ПП" отриману ним у власність за договором ренти від 29.03.2011р. земельну ділянку площею 0,9999га на підставі розробленої на його замовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку, поділив на дві земельні ділянки, відповідно площею 0,4999га і 0,5000га.

20 вересня 2011 року приватне підприємство "Гаркуша ПП" отримало два державні акти серії ЯМ №318782 і №318783 на право власності на земельні ділянки відповідно площею 0,5000, кадастровий номер 7124986000:03:001:0087 і площею 0,4999га, кадастровий номер 7124986000:03:001:0189 у межах згідно з планом, розташовані по вул. Придніпровській, 40 с.Сокирна Черкаського району Черкаської області. Цільове призначення земельних ділянок -рекреаційне призначення під розміщення бази відпочинку. У книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі ці державні акти зареєстровані відповідно за №712490001001910 і №712490001001911.

23 вересня 2011 року приватне підприємство "Гаркуша ПП" за договорами купівлі-продажу продало вказані вище земельні ділянки площею 0,5000, кадастровий номер 7124986000:03:001:0087 і площею 0,4999га, кадастровий номер 7124986000:03:001:0189 відповідно громадянам Шевченко Таїсії Андріївні і Чернусі Сергію Анатолійовичу.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їхнього захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до абз. 4 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року N 3-рп/99 у справі N 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно п.п. 2 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися в позовній заяві або іншому процесуальному документі, поданому прокурором або заступником прокурора.

Звертаючись до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Черкаській області, Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області, Черкаської районної державної адміністрації і державного підприємства "Черкаське лісове господарство" прокурор обґрунтовував необхідність захисту державних інтересів тим, що оспорювані рішення міської ради, укладені на їх підставі договори оренди/ренти земельної ділянки є незаконними.

Фактично спір стосується права розпорядження земельною ділянкою та повноважень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки з огляду на її правовий статус, а саме перебування у державній чи комунальній власності.

Статтею 188 Земельного кодексу України визначається, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель-спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів; порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (в редакції статті, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 94 Лісового кодексу України державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, з питань лісового господарства, органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, з питань лісового господарства, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачені повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та встановлено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, зокрема: організовують вивчення навколишнього природного середовища, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; припиняють господарську діяльність підприємств, установ та організацій місцевого підпорядкування, а також обмежують чи зупиняють (тимчасово) діяльність не підпорядкованих Раді підприємств, установ та організацій в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, координують діяльність відповідних спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів на території місцевої Ради.

До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать, зокрема, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт з частини 1 статті 20 вказаного Закону).

Відповідно до пунктів 1, 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №454/2011 від 13.04.2011 року, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Держекоінспекція України, відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності вимог законодавства про використання та охорону земель щодо, зокрема, виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель.

З урахуванням вищенаведених приписів законодавства місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про недоведеність прокурором у справі наявності у Державної екологічної інспекції у Черкаській області суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Пунктом 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України встановлені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування і пунктом "в" вказаної норми передбачено, що районні державні адміністрації передають у власність або у користування земельні ділянки, розташовані поза межами населених пунктів, для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, коли передача земельних ділянок належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, отримані приватним підприємством "Гаркуша ПП" в оренду за договором оренди землі від 27.07.2006р. і у власність за договором ренти від 29.03.2011р. земельні ділянки знаходилися в межах населеного пункту с.Сокирна, на яке поширюється юрисдикція Свидівоцької сільської ради, що підтверджується наявним в матеріалах справи висновком землевпорядної експертизи № 3184 від 21.07.2006 року та листом Міськрайонного управління Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області № 01-09/6503 від 18.09.2012 року.

Згідно з нормами Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" повноваження власника землі щодо володіння, користування та розпорядження землями комунальної власності здійснює відповідний орган місцевого самоврядування.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідності до ст.ст. 12, 122 та п.12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження вказаними вище земельними повинно було здійснюватися органом місцевого самоврядування, а саме - Свидівоцькою сільською радою.

Таким чином наведені обставини обумовлюють відсутність у прокурора визначених законодавством України повноважень по здійсненню у цих спірних правовідносинах відповідних функцій представництва інтересів держави в особі Черкаської районної державної адміністрації.

Згідно зі ст. ст. 5 та 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок належить центральному органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким органом відповідно до Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. №459/2011 є Державна інспекція сільського господарства України та її територіальні органи, у даному випадку - Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області.

Статтею 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Державне підприємство "Черкаське лісове господарство" не є державним органом чи органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах, а тому не може бути позивачем за позовом прокурора.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" встановлено, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. У випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням вищенаведених положень, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції що позов який поданий в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Черкаській області, Черкаської районної державної адміністрації та державного підприємства "Черкаське лісове господарство" та обґрунтований порушенням інтересів у сфері використання та охорони земель є невмотивованим з точки зору обґрунтування порушення інтересів держави у колі визначених суб'єктів, а тому у відповідності до пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню без розгляду.

Як зазначив Конституційний Суд України у абзаці п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За загальним правилом, перебіг загальної або спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. У визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти: об'єктивний - сам факт порушення права, суб'єктивний - особа дізналася або могла дізнатися про це порушення.

Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не є обов'язковою обставиною. Тому при вирішенні початку перебігу позовної давності береться момент коли особа фактично дізналась про наявність відповідного порушення. В даному випадку йдеться не про те. коли особа з'ясувала для себе, що певні дії, вчинки, правочини пов'язані з її особою є порушення її прав, свобод чи інтересів, а про те коли вона дізналася саме про фактичне вчинення цих порушень.

Подальшому з'ясуванню підлягає реальна можливість учасника правовідносин дізнатися про наявність порушення з моменту його настання або найближчого часового відрізку від цього моменту.

Перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з настанням події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст. 253 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи за позовними вимогами прокурора про визнання незаконними та недійсними рішень Свидівоцької сільської ради від 25.04.2006р. №1-15; від 31.10.2008р. №25-36; про визнання недійсним укладеного між Свидівоцькою сільською радою та приватним підприємством "Гаркуша ПП" договору оренди землі від 27.07.2006р. встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України загальний трирічний строк позовної давності на день подання позову до суду сплинув.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем-2 від 28.11.2012 р. було подано до Господарського суду Черкаської області через відділ документального забезпечення заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В обґрунтування поважності притичини пропуску строку позовної давності прокурор Кременчуцької міжрайонної екологічної прокуратури зазначив, що названа прокуратура створена лише 04.10.2011р., а тому він не міг раніше цієї дати довідатися про вказані у позові порушення відповідачами прав держави.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена прокурором причина пропуску строку позовної давності не є поважною, оскільки створення 04.10.2011р. Кременчуцької міжрайонної екологічної прокуратури, як спеціалізованої прокуратури, не означає, що до цієї дати не здійснювався прокурорський нагляд за дотриманням законів у спірних правовідносинах територіальною прокуратурою чи іншою спеціалізованою прокуратурою в межах територіальної юрисдикції, як і те, що відповідний прокурор не міг довідатися про вказані у позові порушення відповідачами прав держави.

Таким чином, оскільки позовна заява в частині вимог про визнання незаконними та недійсними рішень Свидівоцької сільської ради від 25.04.2006р. №1-15; від 31.10.2008р. №25-36; про визнання недійсним укладеного між Свидівоцькою сільською радою та приватним підприємством "Гаркуша ПП" договору оренди землі від 27.07.2006р. була подана до суду зі спливом строку позовної давності, а відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, судова колегія дійшла висновку про відмову в позові в цій частині.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За правилами ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто, згідно з вказаними нормами підставою для надання в оренду земельної ділянки державної або комунальної власності та передумовою укладення відповідного договору є рішення особи, яка здійснює розпорядження нею від імені власника.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до п.2.24. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", слід враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Оскільки договір ренти також укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування такого рішення у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання договору ренти і виданих на його підставі державних актів на право власності на землю недійсними.

Рішенням про викуп приватним підприємством "Гаркуша ПП" земельної ділянки площею 1,1958га, до складу якої входить і фактично куплена названим підприємством земельна ділянка за договором ренти від 29.03.2011р., є рішення Свидівоцької сільської ради від 31.10.2008р. №25-36 "Про надання дозволу ПП "Гаркуша ПП" на викуп земельної ділянки під розміщення існуючої бази відпочинку".

Рішення Свидівоцької сільської ради від 25 березня 2011 року №7-4 "Про затвердження витягу з експертної грошової оцінки земельної ділянки та надання дозволу ПП "Гапркуша ПП" приймалося і договір ренти від 29.03.2011р. укладався на виконання вищевказаного рішення Свидівоцькою сільської ради від 31.10.2008р. №25-36.

Отже місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що без скасування рішення Свидівоцькою сільської ради від 31.10.2008р. №25-36 відсутні правові підстави для визнання недійсними рішення Свидівоцької сільської ради від 25 березня 2011 року №7-4, договору ренти від 29.03.2011р. та виданого на їх підставі приватному підприємству "Гаркуша ПП" державного акту від 28.04.2011р. серії ВП №680489 на право власності на земельну ділянку площею 0,9999га, кадастровий номер 7124986000:03:001:0087, зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №712490002000001.

З огляду на вищенаведені обставини колегія суддів не вбачає об'єктивних підстав для скасування рішення першої інстанції в частині відмови прокурору у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 27.12.2012 року № 11/5026/1608/2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 11/5026/1608/2012 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Гончаров С.А.

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення13.03.2013
Оприлюднено04.04.2013
Номер документу30393056
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —11/5026/1608/2012

Ухвала від 04.06.2013

Господарське

Вищий господарський суд України

Мамонтова О.М.

Постанова від 13.03.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

Ухвала від 18.02.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Тищенко О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні