Ухвала

від 27.03.2013 по справі 819/776/13-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

46001, м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 20

У Х В А Л А

Справа № 819/776/13-a

27 березня 2013 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Найко Н. І.,

представника Прокуратури Тернопільської області - Дзюбинського А. О. (дов.№05/02/1-196- вих13 від 26.03.2013 року),

представника Прокуратури Тернопільської області - Рибизанта Т. Л. (дов.№05/02/1196 вих13 від 26.03.2013 року)

представника Тернопільської обласної державної адміністрації - Іщука В. П. (дов.№01-273/16/20 від 14.01.2013 року),

представника Тернопільської обласної державної адміністрації - Авдєєнка В. В. (дог.№б/н від 21.03.2013 року),

за відсутності представника з боку третьої особи - Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, -

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Прокурора Тернопільської області до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача - Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 12 листопада 2012 року №938-од "Про незавершене будівництво редакції журналу «Тернопіль»", -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Тернопільської області звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 12 листопада 2012 року №938-од "Про незавершене будівництво редакції журналу "Тернопіль"".

В судовому засіданні 27.03.2013 року представником Тернопільської обласної державної адміністрації подано заяву про закриття провадження у даній адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України. Дане клопотання обґрунтовується тим, що, на думку відповідача, справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки, за посиланнями представника відповідача, оспорюване розпорядження від 12 листопада 2012 року №938-од "Про незавершене будівництво редакції журналу "Тернопіль"" - прийняте головою Тернопільської обласної державної адміністрації з приводу розпорядження майном, що знаходилось у сфері управління Тернопільської обласної державної адміністрації, тобто, - не було пов'язане з реалізацією владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, а спрямоване на виконання функцій власника майна.

Представники прокуратури в судовому засіданні проти задоволення вищезазначеної заяви заперечували.

Розглянувши заяву представника Тернопільської обласної державної адміністрації, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що дана заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Публічно-правові відносини - це відносини між органами влади і їх посадовими чи службовими особами, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень і фізичними та юридичними особами.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності, крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Згідно з положеннями частини 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України - суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Крім того, і статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, - що суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

З системного аналізу зазначених правових норм, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень в адміністративному процесі має право на звернення до суду у порядку та у спосіб, визначені Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 19 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року N1789-XII предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 3 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право: вносити подання, а також, звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо: 1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; 2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; 3) відшкодування шкоди; 4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; 5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо: 1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; 2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; 3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.

Як вбачається із матеріалів справи, виходячи із вищенаведених положень законодавства, прокурором Тернопільської області за зверненням народного депутата України Апостола М.В. проводилась перевірка правомірності видання головою Тернопільської облдержадміністрації розпорядження від 12.11.2012 року № 938-од «Про незавершене будівництво редакції журналу «Тернопіль». За результатами цієї перевірки прокурор дійшов висновку, що голова Тернопільської обласної державної адміністрації вийшов за межі своїх повноважень визначених Законом України «Про місцеві державні адміністрації» та порушив вимоги статті 19 Конституції України.

У зв'язку з цим прокурор звернувся до голови Тернопільської облдержадміністрації з поданням «Про зобов'язання привести у відповідність із законом розпорядження від 12.11.2012 року № 938-од «Про незавершене будівництво редакції журналу «Тернопіль», проте отримав відповідь за підписом заступника голови - керівника апарату Облдержадміністрації, з якої вбачається, що вказане подання відхилене.

При цьому, як видно із подання, основною підставою для його внесення було визначено порушення процедури прийняття розпорядження від 12.11.2012 року № 938-од «Про незавершене будівництво редакції журналу «Тернопіль» відповідно до закону, та спрямування, на думку прокурора, даного розпорядження та дій посадових осіб місцевого органу виконавчої влади на ухилення від проведення ефективності здійснення державно-приватного партнерства, виявлення можливих ризиків та введення чітких критеріїв визначення переможця конкурсу, що, в свою чергу, і мало наслідком реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою щодо приведення розпорядження у відповідність із законом.

Таким чином, в даному випадку, прокурор внесенням подання на рішення органу державної влади реалізував своє повноваження щодо здійснення прокурорського нагляду, передбачене Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» - місцеві державні адміністрації здійснюють виконавчу владу в областях і районах, є місцевими органами виконавчої влади і входять до системи органів виконавчої влади. При цьому, місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, - є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено повноваження місцевих державних адміністрацій в галузі управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація здійснює на відповідній території управління об'єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, сприяє створенню на цих об'єктах систем управління якістю, систем екологічного управління, інших систем управління відповідно до національних або міжнародних стандартів, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад.

Пунктом 2 частини 1 статті 19 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що місцева державна адміністрація здійснює управління майном інших суб'єктів права власності в разі передачі його в установленому порядку.

Вищезазначені положення чинного законодавства свідчать про те, що відповідна місцева державна адміністрація, будучи єдиним уповноваженим органом, до компетенції якого належить вирішення питань щодо розпорядження об'єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, або здійсненні управління майном інших суб'єктів права власності в разі передачі його в установленому порядку (в тому числі щодо делегування функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури), при вирішенні таких питань - діє як суб'єкт владних повноважень, а не як самостійний суб'єкт права власності.

При цьому, суд також звертає увагу на те, що в даному спорі прокурором питання про встановлення права власності інших осіб на об'єкт нерухомого майна, з приводу якого прийняте розпорядження, чи на можливе порушення їх прав з боку відповідача, наявність чи відсутність спору про право власності між відповідачем та третіми особами, - не зачіпаються, і питання про вирішення спору приватноправового характеру - не ставиться. Натомість, лише порушується питання правомірності видання головою Тернопільської облдержадміністрації такого розпорядження та дотримання при цьому процедури його прийняття.

Більше того, суд зазначає, що в обґрунтування заяви про закриття провадження у справі, представником відповідача не подано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували його посилання на те, що відповідне майно на час винесення головою Тернопільської облдержадміністрації розпорядження знаходилось у сфері управління Тернопільської облдержадміністрації чи перебувало у його власності, а прийняття розпорядження - було спрямоване на виконання функцій відповідача як власника майна.

Вищезазначене свідчить про те, що будь-яких ознак спору про право, вирішення якого віднесено до компетенції Господарського суду міста Києва відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, даний спір - не містить.

Таким чином, розпорядження від 12.11.2012 року №938-од «Про незавершене будівництво редакції журналу «Тернопіль» - є рішенням суб'єкта владних повноважень, прийнятим в результаті реалізації ним владних управлінських функцій, право на здійснення яких відповідачу, як місцевому органу виконавчої влади, надано Законом України «Про місцеві державні адміністрації».

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

З огляду на те, що за правилами адміністративного судочинства адміністративними судами розглядаються вимоги про визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень, суд приходить до висновку, що в даному спорі як прокурор Тернопільської області, звертаючись до суду у відповідності до положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», так і відповідач при прийнятті розпорядження від 12.11.2012 року №938-од «Про незавершене будівництво редакції журналу «Тернопіль» при виконанні повноважень визначених Законом України «Про місцеві державні адміністрації» - виступають суб'єктами владних повноважень.

При цьому, прокурор, враховуючи надані йому повноваження статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та звертаючись до адміністративного суду із адміністративним позовом, який ґрунтується на матеріалах перевірки, згідно яких, на думку прокурора, було виявлено порушення законодавства (порушення порядку прийняття відповідачем владного управлінського рішення у сфері управління майном), та заявляючи, зокрема, вимоги про визнання незаконним розпорядження від 12.11.2012 року №938-од «Про незавершене будівництво редакції журналу «Тернопіль» - має статус позивача, а не органу, якому за законом надано право захищати права, свободи та інтереси, інших осіб (стаття 60 Кодексу адміністративного судочинства України, стаття 36-1 Закону України «Про прокуратуру»), та користується правами та обов'язками позивача в адміністративному процесі.

Водночас, виходячи зі змісту статей 2, 3 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні даного спору суд зобов'язаний виходити з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень наділений законодавцем певними повноваженнями, необхідними для реального виконання завдань та функцій, що покладені на нього державою, і тому оцінка такому розпорядженню як рішенню суб'єкта владних повноважень, - може бути надана адміністративним судом, з урахуванням критеріїв та вимог, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які, хоч і адресовані суду, але одночасно - є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Таким чином, за суб'єктним складом та за змістом спірних правовідносин дана справа підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, яке надано у пункті 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, а спір, за вирішенням якого прокурор, набувши статусу позивача, звернувся до адміністративного суду у випадку, визначеному законом, оскарживши відповідне рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте в результаті реалізації владних управлінських функцій на підставі Закону України «Про місцеві державні адміністрації», - є публічно - правовим.

Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

За наведених обставин, суд приходить до переконання, що даний адміністративний спір належить до юрисдикції адміністративного суду та підлягає розгляду адміністративним судом, в зв'язку з чим клопотання представника Тернопільської обласної державної адміністрації про закриття провадження у справі - не підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за доцільне зазначити, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України можливість оскарження ухвали про відмову у закритті провадження у справі окремо від постанови суду - не передбачена.

Керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні заяви представника Тернопільської обласної державної адміністрації - Авдєєнка В. В. про закриття провадження в даній адміністративній справі № 819/776/13-а - відмовити.

2. Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає (як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі).

Заперечення на дану ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду, постановлене за результатами розгляду справи.

/ У відповідності до положень частини 7 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст ухвали виготовлений та підписаний 01 квітня 2013 року/.

Головуючий суддя (підпис) Хрущ В . Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.