Рішення

від 01.04.2013 по справі 913/306/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 01 квітня 2013 року                                                                                  Справа № 913/306/13-г                                                                                                                     Провадження №8пд/913/306/13-г За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епсілон-Плюс",                          смт Станиця Луганська Луганської області,      до           1.Приватного підприємства "Каліс", с. Макарове Станично-Луганського району Луганської області;                2.Станично-Луганської селищної ради, смт Станиця Луганська Луганської області, - про визнання припиненим договору оренди (суборенди) земельної ділянки. Суддя господарського суду Луганської області  Середа А.П., при секретарі судового засідання Качановській О.А., в присутності представників сторін: від позивача – Калюжна Ю.Г. – представник,  - довіреність №б/н від 01.02.13 року; від 1-го відповідача – Маліков М.В. – керівник, - паспорт серії ЕМ №233693 виданий Станично-Луганським РВ УМВС України в Луганській області, 30.06.99 року; рішення власника від 01.11.07 року; від 2-го відповідача – Махревич Т.О. – фахівець 1 категорії, юрисконсульт, - довіреність №127 від 18.02.13 року; Філатов С.М. – фахівець 1 категорії, - довіреність №203 від 18.03.13 року, - розглянувши матеріали справи, -                                                                в с т а н о в и в:           суть спору: позивачем заявлено вимогу про:           1)визнання припиненими:           договору оренди (суборенди) земельної ділянки №34, укладеного 03.03.2004 року між Станично-Луганською селищною радою (орендодавець, 1-й відповідач) та Приватним підприємством "Каліс" (орендар, 2-й відповідач), державна реєстрація від 26.07.04 року №13, предметом якого є земельна ділянка площею 80м2, яка надана орендареві для розміщення магазину "Каліс" та розташована у смт Станично-Луганське, вул. Горького;           доповнення №65 від 20.12.2008 року до цього договору, державна реєстрація від 31.12.08 року №040842300064;            2)припинення правовідносин між Станично-Луганською селищною радою (орендодавцем) та Приватним підприємством "Каліс" (орендарем) за договором №34  оренди (суборенди) земельної ділянки від 03.03.2004 року, державна реєстрація від 26.07.04 року №13, та доповненням №65 від 20.12.2008 року до цього договору, державна реєстрація від 31.12.08 року №040842300064.            На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 18.02.13 року до 01.03.13 року; з 01.03.13 року до 18.03.13 року та з 18.03.13 року до 01.04.13 року – з метою надання  сторонам у справі можливості подати додаткові докази. До судового засідання, призначеного на 18.03.13 року, судовий процес фіксувався шляхом складення формуляру (протоколу) судового засідання. 18.03.13 року від 1-го відповідача (Приватного підприємства "Каліс") надійшло клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального  технічного засобу, яке судом відповідно до приписів частини 7 ст. 811 ГПК України задоволено. У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. 1-й відповідач позов не визнав, пославшись на те, що земельна ділянка  площею 80м2 належить йому на підставі договору оренди земельної ділянки від 03.03.04 року, а також доповнення №65 до нього; Приватне підприємство "Каліс" (далі – ПП "Каліс") цю земельну ділянку внесло до статутного фонду позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Епсілон-Плюс" (далі – ТОВ "Епсілон-Плюс"); на його думку, позивач не є власником об'єкту нерухомого майна – будівлі магазину товарів повсякденного попиту, який розташований на спірній земельній ділянці; 1-й відповідач вважає, що він є засновником та учасником ТОВ "Епсілон-Плюс"; на його думку, провадження у справі підлягає припиненню, а її слід вважати такою, що виникла незаконно (відзив на позовну заяву від 14.03.13 року за вих. №б/н (а.с.64-67); заперечення на відзив відповідача-1 від  01.04.13 року за вих. №б/н). 2-й відповідач позов визнав повністю (заява від 18.02.13 року за вих. №б/н) (а.с.33).           Судом встановлено, що в ухвалах від 18.02.13 року, 01.03.13 року та від 18.03.13 року  при викладенні змісту предмету позову припущена описка, яка полягає у тому, що не була зазначена його частина, у якій йдеться про припинення правовідносин між Станично-Луганською селищною радою (орендодавцем) та Приватним підприємством "Каліс" (орендарем) за договором №34  оренди (суборенди) земельної ділянки від 03.03.2004 року, державна реєстрація від 26.07.04 року №13, та доповненням №65 від 20.12.2008 року до цього договору, державна реєстрація від 31.12.08 року №040842300064. Відповідно до приписів ст. 89 ГПК України ця описка підлягає виправленню, а предмет позову – викладенню у наступній редакції:           "позивачем заявлено вимогу про:           1)визнання припиненими:           договору оренди (суборенди) земельної ділянки №34, укладеного 03.03.2004 року між Станично-Луганською селищною радою (орендодавець, 1-й відповідач) та Приватним підприємством "Каліс" (орендар, 2-й відповідач), державна реєстрація від 26.07.04 року №13, предметом якого є земельна ділянка площею 80м2, яка надана орендареві для розміщення магазину "Каліс" та розташована у смт Станично-Луганське, вул. Горького;           доповнення №65 від 20.12.2008 року до цього договору, державна реєстрація від 31.12.08 року №040842300064;            2)припинення правовідносин між Станично-Луганською селищною радою (орендодавцем) та Приватним підприємством "Каліс" (орендарем) за договором №34  оренди (суборенди) земельної ділянки від 03.03.2004 року, державна реєстрація від 26.07.04 року №13, та доповненням №65 від 20.12.2008 року до цього договору, державна реєстрація від 31.12.08 року №040842300064.". І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи. При вирішенні цього спору суд вважає за необхідне зробити наступне застереження. Дослідження змісту долучених до справи рішень виконавчого комітету Станично-Луганської селищної ради від 13.03.1997 року №87 (а.с.97) та рішення Станично-Луганської селищної ради від 18.12.08 року №21/39 (а.с.99) показало, що назва населеного пункту, в якому знаходиться зазначений орган місцевого самоврядування, змінилася. Так, станом на день укладення спірного договору (03.03.2004 року) населений пункт мав назву смт Станично-Луганське; станом на час прийняття рішення від 18.12.08 року та на день вирішення цього спору по суті населений пункт має назву смт Станиця Луганська. Державна реєстрація Приватного підприємства "Каліс" здійснена 08.08.1996 року (а.с.29-31;44-45). Нова редакція статуту цього підприємства затверджена рішенням єдиного власника – Малікова Михайла Васильовича (п.1 статуту) від 22.11.07 року, а його державна реєстрація здійснена 26.11.07 року (а.с.55-63). 13.03.1997 року виконавчим комітетом Станично-Луганської селищної ради прийнято рішення №87 "Про виділення земельної ділянки ПП "Каліс" під будівництво магазину по вул. Горького", - відповідно до п.1 якого йому виділено земельну ділянку площею 0,10 га під будівництво магазину по вул. Горького (а.с.97). ПП "Каліс"  надало до справи акт вибору земельної ділянки для будівництва від 21.05.1997 року, згідно якому комісія, створена на підставі рішення Станично-Луганської райдержадміністрації Луганської області (далі – РДА) від 05.01.1997 року, визначила зазначену вище земельну ділянку на місцевості (а.с.98). Дослідження судом змісту цього акту показало, що він містить дописки в частині дати складення акту та дати видання розпорядження РДА, при цьому у акті відсутні застереження про них,  - з огляду на що суд, керуючись ст.ст.32-34 ГПК України, не вважає цей акт належним та допустимим доказом у справі. 03.03.04 року між Станично-Луганською селищною радою (орендодавець, 2-й відповідач) та Приватним підприємством "Каліс" (орендар, 1-й відповідач), на підставі рішення Станично-Луганської селищної ради  від 26.02.04 року №9/4, у простій письмовій формі, укладено договір №34 оренди (суборенди) земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець за плату передає, а орендар приймає земельну ділянку площею 80м2 для розміщення магазину "Каліс" по вул. Горького, з земель громадського користування смт Станично-Луганське, межі якої визначені в натурі, розташовану на території Станично-Луганської селищної ради (п.1.1), на термін до 01.01.09 року (п.1.2). Орендна плата визначена на рівні 10% її нормативної грошової оцінки та становить 304,00 грн. на рік (п.2.1), вноситься у грошовій формі на рахунок орендодавця щомісячно, до 20 числа наступного за звітним місяця (п.2.2); розмір орендної плати змінюється пропорційно зміні розміру земельного податку (п.2.3). У розділі ІІІ договору "Права та обов'язки сторін" визначено права та обов'язки орендодавця та орендаря, у т.ч. порядок та строки: передачі предмету оренди – орендареві (п.3.2.1); повернення орендарем земельної ділянки її власнику у разі припинення або розірвання цього договору (пункти 3.4.5 та 3.4.7). Зміни до договору  можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, а у разі її недосягнення – за рішенням суду (п.4.1). Пунктом 4.2 розділу ІV договору визначено перелік підстав припинення його дії, при цьому відповідно до підпункту 4.2.3 цього пункту його дія припиняється також у інших випадках, передбачених  Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі". Розділом V договору визначено перелік  обмежень та обтяжень щодо орендованої земельної ділянки. Розділом VІ договору визначено інші умови договору. З нього вбачається, що орендар несе  цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства  (п.6.2); у випадку невиконання або неналежного виконання  умов цього договору орендар повинен сплатити за несвоєчасне внесення орендної плати  пеню у розмірі 0,3% суми недоїмки за кожний день прострочення сплати орендної плати (п.6.3). Ризик випадкового пошкодження або знищення земельної ділянки або її частини несе орендар (п.6.5). Судом звернуто увагу на те, що договір не передбачає відповідальності орендодавця у разі невиконання або неналежного виконання ним умов цього договору, або у разі порушення ним чинного законодавства. Державну реєстрацію останнього здійснено 26.07.04 року за №13 (а.с.8-9). 20.12.2008 року сторони уклали доповнення до основного договору, відповідно до якого внесли зміни до: п.1.2 договору, - продовживши термін його дії до 01.01.2014 року; п.2.1, - виклавши його у наступній редакції: "Орендна плата встановлюється  в розмірі п'яти відсотків від нормативної вартості земельної ділянки.". Державна реєстрація цього доповнення здійснена 31.12.2008 року за №040842300064 (а.с.10). 18.12.08 року Станично-Луганська селищна рада прийняла рішення №21/39 "Про присвоєння поштових адрес по вулицях: Чапаєва, Шевченка, Горького, Піонерська смт Станиця Луганська", - відповідно до пункту 3 якого торгівельному павільйону по вул. Горького, - ПП "Каліс" (директор Маліков М.В.) присвоєно номер 72 (а.с.99), - тобто з вказаної дати земельна ділянка, на якій розташований магазин, має таку ж адресу. ПП "Каліс" (1-й відповідач) надало до справи документальні докази (технічний паспорт та ін.) того, що станом на 14.01.09 року будівництво магазину товарів повсякденного попиту (далі – магазин ТПП), який розміщений на отриманій в оренду земельній ділянці та про який йдеться  вище у цьому рішенні, - не було закінчене (а.с.93-96).           Як вбачається з наявних у справі доказів, 22.12.2011 року Приватним підприємством "Каліс" було прийнято рішення про створення нової юридичної особи -  Товариства з обмеженою відповідальністю "Епсілон-Плюс" (далі – ТОВ "Епсілон-Плюс", - позивач), що підтверджується протоколом №1 загальних зборів учасників останнього  (а.с.68).           Державна реєстрація цього господарського товариства була здійснена 29.11.2011 року (а.с.16).            08.12.11 року між ПП "Каліс" (продавець) та Приватним підприємцем  Єрьоменком Олексієм Володимировичем  (покупець) у простій письмовій формі було укладено договір №081211-1, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує торгівельний павільйон з підсобними приміщеннями загальною площею 42,5 м2 та фундамент недобудованого магазину загальною площею 436,6 м2, розташований за адресою: смт Станиця Луганська,  вул. Горького, 72, за 80000,00 грн. (п.1) (а.с.73-74).            04.01.12 року Приватне підприємство "Каліс" прийняло рішення про передачу договірних зобов'язань за договором №081211-1 від 08.12.11 року – Товариству з обмеженою відповідальністю "Епсілон-Плюс" (а.с.76), а загальні збори учасників ТОВ "Епсілон-Плюс" 06.01.12 року винесли рішення про прийняття цих же договірних зобов'язань (протокол №1) (а.с.77).            24.04.12 року між Маліковим М.В. - учасником ТОВ "Епсілон-Плюс" і учасником ПП "Каліс" (продавець) та громадянином Єрьоменком Олексієм Володимировичем (покупець) у нотаріальній формі (за реєстром №177) був укладений договір про відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Епсілон-Плюс", відповідно до якого  продавець передає, а покупець приймає  частку у статутному капіталі  ТОВ "Епсілон-Плюс", яке знаходиться за адресою: смт Станиця Луганська, вул. Горького, 72, - у розмірі 100% статутного капіталу вартістю 30114,00 грн. (назва певного матеріального об'єкту, який є названою часткою, у договорі не вказана) (п.1).           Вартість відступленої частки вартістю 1000,00 грн. продавець отримав від покупця до підписання цього договору (п.3).           У п.4 договору зазначено, що з моменту укладення цього договору до покупця переходять  усі права та обов'язки учасника ТОВ "Епсілон-Плюс", передбачені статутом (п.4) (а.с.71).            27.06.12 року сторони цього договору у нотаріальній формі (за реєстром №306) уклали договір про внесення змін до його преамбули, - дослідження змісту якої показало, що продавцем вищезгаданої частки статутного капіталу сторони визначили Приватне підприємство "Каліс" та учасника ТОВ "Епсілон-Плюс" – громадянина Малікова Михайла Васильовича; усі інші умови основного договору залишено без змін (а.с.72).                05.07.12 року загальними зборами учасників ТОВ "Епсілон-Плюс" затверджено нову редакцію його статуту (протокол №2 від 05.07.12 року), а 06.07.12 року здійснена державна реєстрація  останнього (а.с.16-23).           Згідно пункту 2.1 розділу 2 статуту ("Учасник товариства") єдиним учасником товариства є громадянин Єрьоменко Олексій Володимирович.                              Вищезгаданий майновий об'єкт був предметом спору у справі господарського суду Луганської області №29пн/5014/253/2012 за позовом ТОВ "Епсілон-Плюс" до Фізичної особи - підприємця  Єрьоменка Володимира Олексійовича – про визнання права власності на нерухоме майно.           Рішенням господарського суду від 12.03.12 року, яке не оскаржувалося та набрало законної сили, позов задоволено частково: визнано за ТОВ "Епсілон-Плюс" право власності на об'єкт нерухомого майна – магазин товарів щоденного попиту, який складається з: А-1 – торгівельного павільйону; А1-1 – прибудови; а - ганку; В – фундаменту; а2 – тамбура; Б – навісу; У – убиральні; І – вимощення; №1 – огорожі (а.с.11-14).           З вищезгаданого рішення господарського  суду Луганської області вбачається, що вартість об'єкту нерухомості співпадає з вартістю вищезгаданих 100% частки у  статутному капіталі ТОВ "Епсілон-Плюс".           Керуючись приписами частини 2 ст. 35 ГПК України, суд вважає факти, про які йдеться у цьому рішенні, встановленими та такими, що не підлягають доведенню знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.           Державна реєстрація права власності ТОВ "Епсілон-Плюс" на вищезгадане майно здійснена 07.05.12 року, що підтверджується відповідним витягом  за №34036426 (а.с.15).           Отже, з 07.05.12 року власником магазину товарів щоденного попиту, розташованого за адресою: смт Станиця Луганська, вул. Горького, буд.№72, – є позивач у справі.                      Цей спір виник з наступних підстав.            13.07.12 року ТОВ "Епсілон-Плюс" як власник  вищезгаданого об'єкту нерухомого майна звернувся до Станично-Луганської селищної ради Луганської області з заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду  земельної ділянки для обслуговування магазину товарів щоденного попиту, розташованого за адресою: смт Станиця Луганська, вул. Горького, 72.            22.08.12 року селищна рада прийняла однойменне рішення №19/16, яким задовольнила заяву ТОВ "Епсілон-Плюс" (а.с.85).           Але, як стверджує позивач, селищна рада відмовила у наданні цієї земельної ділянки в оренду з огляду на те, що Приватне підприємство "Каліс" відмовляється від добровільного розірвання згадуваного у цьому рішенні договору оренди від 03.03.04 року.             Дізнавшись про зазначені обставини, Приватне підприємство "Каліс" звернулося до Станично-Луганської селищної ради з вимогою про вжиття заходів до звільнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Епсілон-Плюс" вищезгаданої земельної ділянки площею 80м2 (заява без дати та без номера, - яку селищна рада отримала 05.12.12 року).           Листом від 12.12.12 року за вих. №1108, який додано до справи,  селищна рада (2-й відповідач) відмовила у задоволенні заяви ПП "Каліс", пославшись на приписи ст.120 Земельного кодексу України.                      Станом на час звернення позивача з цим позовом до суду Приватне підприємство "Каліс" продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, що підтверджується листом  Держаної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області  (а.с.46).           Сукупність вищенаведених обставин стала підставою для звернення ТОВ "Епсілон-Плюс" з цим позовом до суду.            1-й відповідач  (ПП "Каліс") позов не визнав.             2-й відповідач визнав його у повному обсязі.           ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.           1.При вирішенні спору в частині визнання припиненим спірного договору №34 оренди (суборенди) земельної ділянки, державна реєстрація від 26.07.04 року №13, та доповнення до нього від 20.12.08 року, державна реєстрація від 31.12.108 року №040842300064, - суд виходив з такого. Відповідно до приписів частини 1 ст.11128 ГПК України  рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду  заяви про перегляд судового рішення  з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.            У абзаці 2 пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.12 року №01-06/1821/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.11 року №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами  перегляду судових рішень господарських судів"", - викладено наступну правову позицію щодо укладення, зміни, розірвання, визнання недійсними договорів:  до  спірних  правовідносин  має  застосовуватись  саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закон  та інші  нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі,  крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Якщо  чинним  на  момент  виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі  відсутності заперечень з боку сторін  можлива  лише  за  наявності  рішення  відповідного органу виконавчої  влади  або органу   місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей  орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке  зобов'язання  суперечитиме  вимогам законодавства (постанова від 20.11.2012 №44/69).           Таким чином, суд відповідно до приписів ст.4 ГПК України при вирішенні цього спору керувався законодавством, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.           1.1. За загальним правилом відповідно до частин 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); від є обов'язковим до виконання сторонами (ст.629 Кодексу).           Статтею 203 Цивільного кодексу (частини 1-5) визначено  наступні вимоги до  правочину як безумовної вимоги щодо його законності та чинності, а саме: зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.           Як встановлено статтею 204 ЦКУ, правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини 1 ст. 205 названого Кодексу, правочин  може  вчинятися  усно  або  в  письмовій  формі. Сторони  мають  право  обирати  форму  правочину,  якщо  інше   не встановлено законом. Як сказано у ч. 1 ст.207 Кодексу, правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо  його  зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 208 ЦКУ у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Згідно з правилом, викладеним у  ст. 6 Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з  урахуванням   вимог  цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог  розумності  та справедливості (ст. 627 ЦКУ). Частиною 1 ст. 628 ЦКУ передбачено, що  зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються  відповідно  до  типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (ч. 1 ст. 630 ЦКУ).           Як сказано у ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов. Істотними умовами   договору  є  умови  про  предмет договору, умови, що визначені законом як  істотні або є  необхідними  для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Наявні у справі докази підтверджують, що сторони за спірним договором (1-й та 2-й відповідачі) не у повній мірі дотрималися вимог вищенаведених приписів Цивільного кодексу України.           Зі змісту спірного договору вбачається, що він є господарським та належить до договорів оренди земельної ділянки.           Згідно правилу, викладеному у  ст. 759  Цивільного кодексу, за  договором  найму  (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості  укладення  та виконання договору найму (оренди).           Статтею 792 Цивільного кодексу визначено, що   за  договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка   може  передаватись у найм разом з насадженнями,  будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини   щодо  найму  (оренди) земельної ділянки регулюються законом.           Як сказано у ч.1 ст. 284 Господарського кодексу України (далі – ГКУ),   істотними умовами договору оренди є:  об'єкт оренди (склад і  вартість  майна  з урахуванням її індексації);  строк,  на який укладається  договір  оренди;  орендна  плата  з  урахуванням   її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення  орендованого  майна  та  умови  його  повернення  або викупу.           Предметом оренди у даному спірному випадку є земельна ділянка.           Згідно ст. 93 Земельного кодексу України (ст.1 спеціального Закону України від 06.10.98 року № 161-ХІУ "Про оренду землі", - у редакції, чинній до 03.03.04 року) право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.           Частиною 1 ст. 2 Закону України від 06.10.98 року № 161-ХІУ "Про оренду землі" (у редакції, чинній на день укладення договору) визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.           За договором оренди  землі  орендодавець зобов'язаний за плату передати  орендареві  земельну  ділянку  у володіння і  користування на певний строк,  а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до  умов  договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону "Про оренду землі").           Дослідження судом змісту основного договору показало, що він укладений не з повним дотриманням приписів статті 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на день укладення договору), якою визначено перелік істотних умов договору оренди землі.            Так, згідно частині 1 названої статті Закону істотними умовами договору оренди землі є:            об'єкт оренди   (місце   розташування   та  розмір  земельної ділянки);            строк дії договору оренди;           орендна плата із зазначенням  її  розміру,  індексації,  форм платежу, строків,   порядку   її   внесення   і   перегляду   та відповідальності за її несплату;           умови використання та цільове призначення земельної  ділянки, яка передається в оренду;            умови збереження стану об'єкта оренди;            умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;                     умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;                     існуючі обмеження  (обтяження)  щодо  використання  земельної ділянки;                     визначення сторони,  яка несе ризик  випадкового  пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;                     відповідальність сторін.                      Зі змісту спірного договору вбачається, що у ньому відсутні такі істотні умови:                1)про індексацію орендної плати, а також  про строки та порядок її   перегляду;                2)щодо категорії (цільового призначення) земельної  ділянки, яка передається в оренду.              Так, у п.1.1 договору сказано, що земельна ділянка надається в оренду з земель громадського користування смт Станично-Луганське.           Частиною 1 ст.19 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на день укладення договору) визначені категорії земель, а саме: а)землі сільськогосподарського призначення; б)землі житлової та громадської забудови; в)землі  природно-заповідного  та  іншого  природоохоронного призначення; г)землі оздоровчого призначення; ґ)землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е)землі лісового фонду; є)землі водного фонду; ж)землі   промисловості,  транспорту,  зв'язку,  енергетики, оборони та іншого призначення, - але серед них відсутня категорія земель – землі громадського користування;                 3)про збереження стану об'єкта оренди;               4)про відповідальність орендодавця за невиконання чи неналежне виконання умов договору або порушення чинного законодавства при його виконанні.           Обставина, про яку йдеться у попередньому абзаці цього рішення (п.4), свідчить про те, що договір укладено без дотримання вимог основоположних принципів цивільного права, закріплених у частини 1 статті 1 ЦК України, згідно якій цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносин (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.            За таких обставин суд при вирішенні спору керується приписами  частини 2 статті 15 названого Закону, у якій сказано, що відсутність у  договорі  оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору   оренди,   а   також  для  визнання  договору  недійсним відповідно до закону.           Таким чином, з наявних у справі доказів вбачається, що спірний договір №34  оренди (суборенди) земльної ділянки від 03.03.04 року, державна реєстрація від 26.07.04 року №13, та доповнення №65 до нього від 20.12.08 року, державна реєстрація від 31.12.08 року №040842300064, - не відповідають вимогам чинного законодавства.           З огляду на викладене суд керується  статтею 204 ЦКУ, якою встановлено, що правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу. Недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом   (нікчемний  правочин).  У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках,  встановлених  цим  Кодексом,  нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Вищевикладене надає суду підстави дійти висновку, що спірний договір не відповідає приписам частини 1 статті 203 Кодексу, згідно якій  зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а  також   моральним   засадам суспільства. Пунктом 1 ст.83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. З урахуванням викладеного вищезгаданий договір та доповнення до нього підлягають визнанню недійсними у повному обсязі.           За таких обставин позов в частині визнання припиненими того ж договору оренди (суборенди) землі  та доповнення до нього - не підлягає задоволенню.           2.При вирішенні спору в частині визнання припиненими правовідносин між Станично-Луганською селищною радою (орендодавець; 2-й відповідач) та Приватним підприємством "Каліс" (орендар; 1-й відповідач) за договором №34  оренди (суборенди) земельної ділянки від 03.03.2004 року, державна реєстрація від 26.07.04 року №13, та доповненням №65 від 20.12.2008 року до цього договору, державна реєстрація від 31.12.08 року №040842300064, - суд дійшов висновку, що позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.           У справі у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, доведено, що право власності на об'єкт нерухомого майна - магазин товарів щоденного попиту, який складається з: А-1 – торгівельного павільйону; А1-1 – прибудови; а - ганку; В – фундаменту; а2 – тамбура; Б – навісу; У – убиральні; І – вимощення; №1 – огорожі (а.с.11-14), - перейшло від 1-го відповідача до позивача.           На підставі вищезгаданого рішення господарського суду Луганської області від 12.03.12 року у справі №29пн/5014/253/2012 відбувся перехід права власності на згаданий об'єкт нерухомості, а саме: позивач став власником об'єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: смт Станиця Луганська, ул.Горького, 72, та розташований на земельній ділянці площею 80м2, яка є предметом оренди за договором №34 оренди (суборенди) земельної ділянки від 03.03.04 року, державна реєстрація від 26.07.04 року №13.           З 07.05.12 року право власності на зазначений об'єкт у встановленому законом порядку зареєстроване за позивачем.           В силу частин 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на день винесення рішення господарського суду від 12.03.12 року у справі №29пн/5014/253/2012), у разі набуття права власності на жилий  будинок,  будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється  право  власності,  право   користування   земельною ділянкою,  на  якій розташовані ці об'єкти.               Якщо  жилий  будинок,  будівля  або  споруда  розміщені на земельній ділянці,  що перебуває у користуванні, то в разі набуття права  власності  на  ці  об'єкти  до  набувача  переходить  право користування земельною ділянкою,  на якій вони розміщені,  на  тих самих   умовах   і  в  тому  ж  обсязі,  що  були  у  попереднього землекористувача.           Зі ст. 120 названого Кодексу кореспондується частина 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України від 05.11.09 року №1702-УІ), якою встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.           Отже, відповідно до приписів чинного законодавства та з урахуванням обставин справи 1-й відповідач втратив право користування (оренди) спірною земельною ділянкою.           Оскільки він самостійно не вжив заходів до припинення з 2-м відповідачем (селищною радою) орендних правовідносин за договором №34 оренди (суборенди) земельної ділянки від 03.03.04 року, державна реєстрація від 26.07.04 року №13, - суд при вирішенні цього спору керується частиною 2 ст.16 Цивільного кодексу України, якою визначено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, у т.ч. шляхом припинення правовідношення (п.7).           Аналогічний спосіб захисту законних прав та інтересів передбачено абзацом 11 частини 2 ст. 20 Господарського кодексу України.             Таким чином, висунуті ТОВ "Епсілон-Плюс" позовні вимоги підлягають задоволенню  частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.           При вирішенні питання про розподіл витрат по сплаті судового збору суд, враховуючи фактичні обставини справи та керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, покладає їх у повному обсязі на 1-го відповідача.           На підставі викладеного, ст.ст.1,11,16,202-204,215,626,638,759,792 Цивільного кодексу України; ст.ст.20,284 Господарського кодексу України; ст.ст.19,93,120 Земельного кодексу України; ст.ст.1,2,7,13,15 Закону України від 06.10.98 року № 161-ХІУ "Про оренду землі", керуючись ст.ст.43,32-36,43,44,49,82, п.1 ст.83, ст.ст.84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області  -                                                        в и р і ш и в :            1.Позов задовольнити частково.            2.Визнати недійсними договір №34 оренди (суборенди) земельної ділянки, укладений 03.03.2004 року у смт Станично-Луганське Луганської області, між Станично-Луганською селищною радою Станично-Луганського району Луганської області (орендодавець) та Приватним підприємством "Каліс" (орендар), державна реєстрація від 26.07.2004 року №13, предметом якого є земельна ділянка площею 80м2, що знаходиться за адресою: смт Станиця Луганська, вул. Горького Луганської області, надана для розміщення магазину "Каліс"; а також Доповнення №65 до цього договору, укладене 20.12.2008 року, державна реєстрація від 31.12.2008 року №040842300064.            2.1.Відповідно до приписів ст. 125 Земельного кодексу України та ст.20 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" це рішення як таке, що пов'язане з орендою землі, підлягає державній реєстрації.            3.Припинити правовідносини між Станично-Луганською селищною радою  Станично-Луганського району Луганської області (орендодавець) та Приватним підприємством "Каліс" (орендар) за договором №34 оренди (суборенди) земельної ділянки від 03.03.2004 року, державна реєстрація від 26.07.04 року №13, та доповненням №65 від 20.12.2008 року до цього договору, державна реєстрація від 31.12.08 року №040842300064.            3.1.Відповідно до приписів ст. 125 Земельного кодексу України та ст.20 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" це рішення як таке, що пов'язане з орендою землі,  підлягає державній реєстрації.            4.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Епсілон-Плюс" до Приватного підприємства "Каліс" та Станично-Луганської селищної ради  Станично-Луганського району Луганської області – в частині вимог про визнання припиненими:           договору оренди (суборенди) земельної ділянки №34, укладеного 03.03.2004 року між Станично-Луганською селищною радою (орендодавець, 1-й відповідач) та Приватним підприємством "Каліс" (орендар, 2-й відповідач), державна реєстрація від 26.07.04 року №13, предметом якого є земельна ділянка площею 80м2, яка надана орендареві для розміщення магазину "Каліс" та розташована у смт Станично-Луганське, вул. Горького Луганської області;           та доповнення №65 від 20.12.2008 року до цього договору, державна реєстрація від 31.12.08 року №040842300064, -  відмовити.            5.Стягнути з Приватного підприємства "Каліс", ідентифікаційний код 24191594, яке знаходиться за адресою: село Макарове, вул.Крупської, 94 Станично-Луганського району Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Епсілон-Плюс", ідентифікаційний код 37983529, яке знаходиться за адресою: смт Станиця Луганська, вул. Горького, 72 Станично-Луганського району Луганської області, - судовий збір у сумі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.           У судовому засіданні 01.04.13 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.           Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.           Рішення складено у повному обсязі та підписано – 04 квітня 2013 року. Суддя                                                                                                 А.П.Середа